Поздравляю с наступающим Рождеством всех, для кого это праздник! И не только!
Привет вам с мест событий, из Иерусалима!
Это — Старый город в Иерусалиме. И конечно, самое главное место в нем,для всех христан — Храм Гроба Господня или храм Воскресения Христова.
Место — за две тысячи лет намоленое тысячами и тысячами верующих,прихожан и паломников. Строили его и византийцы и крестоносцы. Место, со своей аурой и историей.
Вот он, постоянно в ремонте и постоянно загадочный и древний.
Внутри он разделен на несколько приделов,принадлежащих разным конфессиям христанства и разным странам. Есть там и придел РПЦ. Эта люстра — подарок от царской семьи Романовых. Висит она в части Храма, принадлежащей Русской Православной Церкви.
Эти крестики на стене подвалов Храма и на лестнице ведущей вниз — выбиты рукоятками мечей крестоносцев, после того, как они отбили Иерусалим у врага. Просто напрашивается аналогия с росписями наших солдат на руинах поверженного Рейхстага (пусть меня простят, если кто не согласен). ЭТИ росписи прошли через века. 
Вот они, на стенах вокруг!Это ступени в повалы храма.
А ступени вверх — вход на подъем к Голгофе — месту распятия Христа. Это тут же, в Храме. 
А вот и самое сердце храма. Святая кувуклия, или просто — Гробница Иисуса Христа. Та самая пещера, куда тело Христа перенесли сняв с креста и вход в которую завалили камнем. Откуда Он, воскреснув, вышел…В ней же, на Пасху, и сходит Благодатный огонь.
На входе,стоит камень, на котором в утро Воскресения сидел ангел, сказавший — «не ищите живого среди мертвых». Эти слова выбиты сейчас на том камне.
В Храме горят свечи, зажженные Благодатным Огнем на Пасху. Паломники и прихожане зажигают от них свои свечи, которые затем гасят под специальным колпачком. Опаленные Благодатным Огнем, эти свечи считаются освященными и благодатными.
Привезенные из Израиля, эти свечи уже стали одной из визитных карточек Христианского Иерусалима.
Сейчас между Израилем и Украиной нет виз и ограничений на туризм. ОЧЕНЬ, очень рекомендую!
Рассказывать об Иерусалиме можно ТАК долго, КАК долго хватит терпения у слушающего! )) Поэтому, не буду злоупотреблять терпением гостей блога!
Всех с Праздником!
А как КОГТРК объяснит трансляцию фильма в защиту Тимошенко и Луценко «Сторожевые псы демократии»? Его тоже не было в программе! Вот вам цитата:
«И тем медиа, которые не легли под власть и согласились на трансляцию фильма «Сторожевые псы демократии», мы выражаем искреннюю благодарность и озвучиваем их названия. Это — 5 Канал, «КРЫМ», «ВIТА», НТА, ТВ-5, «Галичина», «Кировоград ОДТРК».
Инфа отсюда http://www.k-z.com.ua/19047
Часто почти каждый из нас задавался вопросом: почему наша жизнь не меняется к лучшему с приходом новой власти? Напрашивается ответ, что к представителям власти опять затесались «не те»! Почему так происходит, никому не ясно, но, тем не менее, – это так. После того, как человек ощутил вкус власти, его аппетит идти дальше только растет. И ради этого он готов вешать лапшу на уши кому угодно, делать что угодно, примыкать к любой партии и т. д.
С 2006 по 2010 гг. в районном совете, когда при власти в стране был БЮТ, фракция БЮТ в Кировском райсовете в Кировограде развалилась! Воспользовавшись этим, регионал В.ЛУЦЕНКО быстро захватил власть в свои руки и стал председателем Кировского районного в городе совета. Как такое могло произойти???
А все проще, чем могло бы казаться! Провал обеспечил Сергей Михаленок, который пришел в партию для достижения своих целей. Сначала он со своими “ОДНОДУМЦЯМИ” сместил главу Кировского райсовета (в то время Е. Банар-Янатий – от БЮТ) и занять ее место, потом довольствовался тем, что получилось. И как ни странно мы на выборах 2010 года увидели этого человека кандидатом в Меры города от «БАТЬКИВЩИНЫ».
Я тогда не знал о происходящих событиях в Кировском районном в городе совете, да и в партии в целом. Никаких негативных эмоций к Сергею Михаленку не питал, как, вообще-то, и все те, кто поддерживал «Батькивщину». И во время предвыборной кампании информацию о том, что С. Михаленок не за Идею в «Батькивщине», а за Деньги, я считал абсурдом и принимал это, как очередной пиар со стороны конкурентов по выборам. Но странным в этой ситуации для меня тогда было то, что такое говорили не конкуренты по выборам, а сторонники «Батькивщины». Я тогда их мысленно принял за тех, кого подкупили, чтобы они об этом кричали.
Но горький опыт 2006 – 2010 годов ничему не научил! После выборов 2010 года Михаленок стал депутатом Кировоградского горсовета и поставил в Кировскую райраду свою замену – молодого кадра Александра Доренского! В поддержку ему дал целый состав своей семьи (большинство во фракции “Батькивщина”) – и все что делает этот народ – Называется РЕШЕНИЕМ ФРАКЦИИ. А когда начинаешь углубляться и задавать неудобные вопросы, следует ответ: “Это все Решение ПАРТИИ (имеется в виду «Батькивщины»). И на этом весь диалог заканчивается. 2011 год для «Батькивщины» в Кировском райсовете получился не совсем удачным и приятным. До мая месяца, наша фракция получала от Вождя Михаленка и его маленького Вожденка Доренского установки, как следует голосовать по определенным вопросам! Нам все преподносилось как Идея партии данная свыше! И самое главное, что никто толком ни в чем разобраться не мог – почему и как? И дошло до того что были заблокированы важные вопросы по бюджету в Кировском райсовете Кировограда.
Я терпел этот цирк до весны 2011 года. Мне стало не по себе от того, что я не понимаю простых вещей. И решил сам во всем разобраться. Меня очень удивило то, что возникало несовпадение информации, которую нам подавал Михаленок, с той информацией, которую я собрал сам, перепроверяя ее у разных источников. И я понял то, что было скрыто для меня и многих во Фракции, кто задавался вопросом – почему так, а не иначе?
После этого, я понял: Фракцию используют как инструмент шантажа два вышеупомянутых человека. В чем суть шантажа? Все просто. Цена вопроса – должность заместителя председателя Кировского районного в Кировограде совета. Опять-таки Решением фракции «Батькивщина» был выбран Доренский. Иных кандидатур просто быть не может, так как подавляющее большинство во фракции это семья (12-16 чел.) люди, которые были поставлены Михаленком во фракцию для автоматического голосования.
В мае месяце 2011 года со стороны Александра Доренского и Сергея Михаленка пошел откровенный шантаж по отношению к председателю Кировского райсовета: “Не ставишь кандидатуру Доренского на голосование (и мало того, что вся ПР должна проголосовать, что бы и другие поддержали), то фракция «Батькивщина» сорвет сессию!” Вопрос по Бюджету, принятие Положений о работе исполнительных органов исполкома снова останутся висеть в воздухе. И это позиция Партии? Меня это откровенно начало раздражать! И после проверки этой позиции партии у депутатов «Батькивщины» в горсовете выяснилось, что, нет такой позиции партии – блокировать жизненно важные вопросы, тем более с целью шантажа за должность! После этого на майской сессии, Я дал свой 26 решающий голос для принятия Бюджета. И после этого я в глазах Вождя С.Михайленка стал «ЗРАДНЫКОМ». Конечно, я сдал его главный козырь в шантаже за место для «маленького Вождя» Доренского.
Как я уже упоминал, Фракция «Батькивщина» в Кировском райсовете откровенно используется как солдаты для голосования, а Вождь С. Михаленок и его Маленький Вожденок А. Доренский не в ту идею играют. Их идея ни для кого недоступна. Для соблюдения имиджа Великих Мучеников за «Батькивщину» они ведут себя именно так, а не иначе. С. Михаленок, как выяснилось, преследует только свои финансовые интересы! И ради этого он научился манипулировать сознанием глупой толпы, которую набрал для автоматического одобрения всего им сказанного.
Если год назад, перед выборами, я воспринимал все слухи о том, что С. Михаленок нагреб себе земли по горло (расписал ее на родственников и друзей), как провокацию без доказательств, что обычно бывает перед выборами, то летом я нашел этому прямое подтверждение. И после этого понял – или этого никто из Кировоградских Лидеров «Батькивщины» не замечал или не хотел замечать!
Поэтому, если у В.Кальченко до сих пор закрыты глаза и уши и он не замечает, что происходит и происходило, я показываю и доказываю!
Не знаю, как Михаленок манипулировал с 2006 по 2010 годы и кем манипулировал, но он действительно набрал себе земли по горло, став в 2008 году членом Кировоградского городского совета. И ему не нужна та «Батькивщина», потому что в его действиях и действиях Доренского я давно вижу поведение, которое действует во вред «Батькивщине»! Хотя со стороны все выглядит как проявление позиции Великих Мученников За «БАТЬКИВЩИНУ». Но все это не так.
А теперь ФАКТЫ:
1. Решение Кировоградского городского совета от 06.11.2008 года № 1560 – на свою жену Михальонок Ольгу Петровну (в настоящее время является депутатом фракции «Батькивщина» в Кировском райсовете) в Кировограде в районе проезда Подлесного оторвал себе землю площадью 2200 метров квадратных (чтобы было ясно – это дворик размером 47 на 47 м).
2. Решением Кировоградского городского совета от 15.04.2010 года № 3397 было роздано земли по переулку Бутовскому. В число 50 получивших земли (по 0,1 га) вошли многие оруженосцы Вождя Михаленка (еще один депутат – племянник со своей сестрой или женой) : Терещенко В., Терещенко О. и другие родственники ныне являющихся депутатов от Кировской районной организации «Батькивщины».
3. Решением Кировоградского городского совета от 15.04.2010 года № 3398 было роздано земли по переулку Гулака – Артемовского. В число 13 получивших земли (по 0,1 га) так же вошли еще несколько оруженосцев Вождя – (Теща)Бендековска А.П и Дзюбина О.В. и др.
4. Решением Кировоградского городского совета от 02.09.2010 года № 3732 было роздано земли по переулку Экспериментальному. В число 28 получивших земли (по 0,1 и по 0,22 га) вошла дочь Михаленка – Романив Ирина Сергеевна, 0,22 га.
Посчитаем: если 1 га (гектар) это 100 м. на 100 м. = 10 000 м.кв. то: 0,1 га – это 1000 м.кв. … примерно 32 на 32 метров! 0,22 га – это 2200 м.кв… примерно 47 на 47 метров!
Теперь ясно, почему костяк фракции «Батькивщина» в Кировском районном в г.Кировограде совете нельзя переломить! Люди очень благодарны Вождю за земли, поэтому здравый смысл для них во время голосования на сессии отсутствует!
И что бы они не кричали, что они идейные и они против того беспредела, который творится, начать нужно с себя! Если вы получили земли, то это не значит, что в благодарность Вождю Михаленку можно пытаться срывать сессию, где выносится важный вопрос об организации реабилитационного центра для детей-инвалидов. Все они понимают, та сессия была не для самовыражения своей позиции, а спланированная манипуляция с заявлением фракции, которую Доренский специально спровоцировал, нарушив Регламент райсовета. Тогда не было повода для покидания зала. И я не жалею, что остался и проголосовал и за внесение изменений к бюджету, и за реабилитационный центр для детей-инвалидов.
Я думаю, что все выше написанное мною попадет на глаза В.М.Кальченко и остальных Лидеров «Батькивщины» в городе Кировограде, и будет принято единственное правильное решение партии – ИЗБАВИТЬСЯ от Сергея Михаленка, Александра Доренского и остальных членов семейного клана, которые «дуже» благодарны своему Вождю (С.Михаленку) за полученную земельку!
Дмитрий Локарев, депутат Кировского районного в городе Кировограде совета. 29.12.2011
P.S. Написанная мною статья (http://week.kr.ua/batkyvshhyna-rady-ydejnyh-yly-ydejnye-rady-batkyvshhyny/2872/#comment-503) вызвала шок у многих членов фракции и в самой партии. Начали ходить слухи о том, что Меня Подкупили с ПР итд. Но все это не так. Все написанное мною ( кстати объем статьи сокращен в 3 раза) является моей идееи. И является реакцией на тот бред который происходил в Фракции Батькивщина в Кировском совете Кировограда. Сегодня 05.01. 2012 В. Кальченко наконец то созвал внеочередное Бюро партии и С. Михайленка сняли с занимаемой им должности ( перед этим 29.12.2011 выгнали из фракции Батькивщина в Госр совете). Все как я предлагал в конце своей статьи. Создана комиссия по расследованию приведенных мною фактов на которые у меня естьвсе документы. Поэтому еще раз хочу напомнить горячим головам ( сторонникам Михайленка) — Вы перегнули палку. На этом с вами все законченно.
Вчора, 4 січня 2012 року, на зборах громадськості міста прийнято рішення про відновлення діяльності у Кіровограді громадсько-політичного клубу «Перевесло». Кіровоградці середнього і старшого покоління пам’ятають, яку роль відіграло «Перевесло» у 1989-1992 роках. Це громадське об’єднання на чолі із Володимиром Панченком було каталізатором і натхненником більшості акцій, спрямованих на відродження української мови, культури, історії, традицій. «Перевесло» відіграло ключову роль під час перших альтернативних виборів в Україні. Згадаємо, тоді, ще у Радянському Союзі, завдяки вмілій організаційній та ідеологічній роботі кіровоградці обрали до Верховної Ради України першого скликання не комуністів, а представників демократичної опозиції Володимира Панченка та Віктора Шишкіна.
І ось через два десятиліття, коли держава знову потрапила у складне політичне, економічне і, особливо, духовне закріпачення провладними апологетами «русского мира», творча інтелігенція краю вирішила не мовчати, а чітко і рішуче заявити владі про свою незгоду із політикою згортання всього українського, байдужості влади до діяльності творчих спілок, митців. Про це на зборах говорили заслужений журналіст України Броніслав Куманський, доктор філологічних наук Григорій Клочек, голови обласних організацій Національних спілок письменників та художників Василь Бондар та Михайло Надєждін, кандидат філологічних наук Олександр Ракушняк, депутат обласної ради Ірина Малик та ін.
Останньою краплею, яка змусила інтелігенцію міста заявити на повен голос про своє обурення, стало нахабне і цинічне відсторонення від роботи директора театру Корифеїв Михайла Ілляшенка. Замість слів подяки за сумлінну десятилітню творчу працю по збереженню і відродженню славних традицій першого українського професійного театру, навздогін Ілляшенку несуться зухвалі й примітивні звинувачення нібито у розвалі театру і навіть якихось фінансових зловживаннях. Такою є кадрова політика і методи усунення із посад невгодних керівників правлячою Партією регіонів, яка монополізувала сьогодні всю владу на Кіровоградщині.
Першим документом відродженого «Перевесла» стало звернення до очільників області Сергія Ларіна та Миколи Ковальчука розібратися по суті конфлікту, не застосовувати партійний принцип при кадрових змінах, до того ж у такій делікатній сфері як театр. Присутні висловили бажання і готовність взяти участь в акціях протесту, спрямованих на захист акторів і керівника театру імені Кропивницького.
КіровоградOnline вкотре облажався…
«У 2012 році в Кіровоградській області планується відновити виробничу діяльність Коровінецького цукрозаводу….»
Хтось чув про такий?)))))) Це завод в Житомирській області!)
З багаточисельної різноманітності класифікацій можна виділити класифікацію Макса Гайдмана (1921), якого Л. Снайдер називає «політологом» (political scientist), визначає такі типи націоналізму:
1) Націоналізм пригноблених народів (євреї, ірландці, поляки в Німеччині та Росії XIX ст., греки і вірмени в Оттоманській імперії).
2) Іредентистський націоналізм народів, які прагнуть відокремлення, визволення з-під влади імперій, іноземних завойовників (румуни, серби, болгари, італійці в XIX ст.).
3) Запобіжний націоналізм. Цей тип націоналізму є породженням конкуренції між модерними національними державами. Одна з його домінантних рис — ототожнення економічних інтересів певної держави (які проголошуються життєвими інтересами нації) з національною безпекою. Цей тип націоналізму часто збігається з імперіалізмом. Цілком очевидно, що його поява призвела до глобальних світових конфліктів, результатом яких стали світові війни.
4) Престижницький націоналізм — в основі його системи цінностей — культ славетного минулого, на основі якого наголошується і культивується винятковість певної нації в порівнянні з іншими. Найяскравіші приклади цього типу націоналізму — Action Francaise, рух британських фашистів на чолі з О. Мослі.
В основу класифікації, яка фактично була взагалі однією з перших типологій, закладений функціоналістський принцип — тип націоналізму визначається за його функціональними можливостями і виявами у політичній практиці . Оскільки типологія припадає на часи, коли виникла Версальська система і було проголошено право націй на самовизначення (визнане провідними державами, принаймні, формально) — автор велику увагу приділив впливові націоналізмів на міжнародні відносини. Можливо, типологія М. Гайдмана була взагалі однією з перших спроб наукової класифікації націоналізмів.
А також географічну класифікацію:
Учені, які досліджують націоналізм у рамках політичної географії, цікавляться, передусім, такими аспектами: територіальні питання, як складова націоналістичного світогляду і політики, проблеми нерівномірного розвитку та їх вплив на еволюцію націоналізму, структурні передумови виникнення націоналізму, екологічні проблеми розвитку націй тощо.
Зрозуміло, що будь-які типології націоналізму так чи інакше пов’язані з питанням території, яка є однією з суттєвих ознак нації, тому географи не можуть уникнути повторень інших типологій. Наприклад, Е. Орідж та К. Вільямс запропонували поділ націоналізмів на державний, уніфікаційний, іредентистський, автономістський та сепаратистський. Така типологія загалом уже відома з праць представників інших дисциплін.
Джеймс Андерсон, повторюючи аргументацію своїх колег, деталізує підхід до проблеми і класифікує націоналізм, виходячи з наявності двох ситуацій:
1 — коли національну територію (кордони) делімітовано. У цьому випадку існують націоналізми автохтонів (Англія, Франція, Іспанія); європейських переселенців (Канада, бури, Венесуела); позаєвропейські реформаторські (Японія, Туреччина, Китай); фашистські (міжвоєнна Німеччина, Італія, Румунія); анти- чи постколоніальні (Лівія, В’єтнам, Замбія);
2 — коли потрібна чи бажана територіальна реорганізація. У цій ситуації націоналізми можна поділити на історично сепаратистські (Ірландія, Бельгія, Норвегія у XIX —XX ст.); уніфікаційні (Італія, Німеччина, Польща у XIX — XX ст.); постколоніальні сепаратистські та уніфікаційні (Бангладеш, Сомалі у XX ст.); старі державно-сепаратистські (Шотландія, Каталонія, Квебек — XIX — XX ст.) .
Такі класифікації, на мій погяд, є найбільш актуальними в наш час та відбивають ті процеси, що відбуваються на межі XX-XXI ст.ст.
Написання статті з даної теми спонукали мене ряд причин…
Але головним є питання: «Чи є в Україні вітчизняний автопром?», якщо є, то в якому стані він знаходиться. Моя відповідь буде однозначною, що торкається саме виробництва легкових автомобілів – ні, немає в Україні виробництва вітчизняних легкових автомобілів. І ніколи не було. В Радянському Союзі – відповідь неоднозначна, але на мою думку також не було… Приклади… Автомобіль «Москвич 401», це чий автомобіль – це перероблений «Опель Кадет», «ВАЗ-2101» – це той же «Фіат» і т.д…
Взагалі, дивлячись на історію радянського автопрому, можна прийти до висновку, що ніякого самостійного мислення, творчості в автомобільних розробках дизайну та технологій не було… Майже всі автомобілі, які виходили з радянських конвеєрів це були запозичення закордонних відомих брендів.
Виникає ще одне запитання – навіщо розвивати те, чого в нас немає і ніколи не було? До цього прийшли навіть росіяни, де одна з відомих російських компаній, дуже відома і в нас, почала тісно співпрацювати з французьким «Рено» і випускати автомобілі за французькими технологіями.
Що робиться в нас… В нас створюється антиінвестиційний клімат, що унеможливлює модернізацію діючих автопідприємств і виробництво якісних автомобілів з одного боку, а з іншого – створюється бар’єр у вигляді дуже високого мита та акцизів на ввезення якісних європейських автомобілів в Україну (я б сказав не бар’єр, а цілий «заградотряд» в особі численних лобі на чолі з Васадзе та йому подібними).
До чого це призводить? До того що в Україні випускається китайський автохлам, який продається майже за ціною якісних німецьких автомобілів. Приклад: автомобіль «ЗАЗ Форца», який позиціонується в Україні як новий «народний автомобіль», а насправді є китайським автохламом, тобто переробленим «Черрі М11», не модернізованим, а переробленим в гірший варіант!!! Так ось цей «Форца» коштує в Україні 80-90 тис. гривень, що є ціною дуже завищеною для такого «якісного» автомобіля завдяки існуванню таких «заградотрядів», а звідси існуванню монопольного становища даного підприємства, який виробляє цей «ширпотреб» і тому нечесною конкуренцією для європейських якісних автомобілів. Європейський якісний конкурент для «Форци» і його однокласник «Фольцваген Поло Седан» коштує в Україні 110 тис. гривень, так він вартий цих коштів, так як перевершує свого нечесного конкурента в десятки разів за якістю!!!
Так що ж і кого ж Україна підтримує, таким чином, завдяки горезвісним «заградотрядам» – і без того дуже сильну китайську економіку і випуск її неякісного «ширпотребу». А кого не підтримує – українського масового небагатого покупця, я б сказав бідного, тому що в Європі якісний автомобіль на вторинному ринку коштує в 2,5 рази дешевше ніж в Україні завдяки нашому неіснуючому автопрому, автохламу і крупновузловому автоскладальному підприємству у якого, на відміну від простого народу, в парламенті України є численне лоббі…
Мій висновок такий – потрібно в Україні розвивати і захищати те, що дійсно в нас є і до чого ми маємо хист, і що перейшло до нас в спадок від могутнього Радянського Союзу. Але до нього не відноситься автомобільна промисловість, принаймні – виробництво легкових автомобілів… Якщо будемо підтримувати все і трішки, то в результаті будемо мати нічого… Потрібно визначати пріоритетні галузі економіки, а вони в нас є, завдяки багатому географічному потенціалу України…
Нещодавно змінилося керівництво Кіровоградського академічного музично-драматичного театру ім.М. Кропивницького, замість Михайла Ілляшенка виконувати обов’язки керівника призначили Ігора Спінула, керівника народного ансамблю бального танцю «Конвалія».
Безвідповідальним назвав зазначене кадрове рішення обласної влади Анатолій Ревенко.
-Позбавити театр ім.М. Кропивницького такого керівника як Михайло Ілляшенко, людину, котра беззастережно віддана мистецтву, знана і авторитетна серед широкого кола театралів, яка багато років створювала обличчя нашого театру, власними руками розбудовувала його і знаходиться у розквіті творчих сил, розцінюю як плювок влади у бік інтелігенції, яка обурена свавіллям обласних чиновників і не хоче, щоб під новим керівництвом театр корифеїв перетворився у танцпол, — заявив лідер обласної організації «УДАР» ВІТАЛІЯ КЛИЧКА.
2-го числа, помнится, вечерком по каналу «Кировоград» показывали потрясающих гражданского мужества и качества фильм про Юльку-воровку, которая охмурила бедного Павла Лазаренко и чудом сидит не в американской тюрьме, и Россию обманула на просто на триллиарды, и чудом Путин ее не посадил, а гадский контракт на газ подписал. И вообще по ночам она, кажется, выходит на улицы и кушает маленьких детей.
А по программе в это время должны были быть мультики! В связи с этим у меня вопрос Андрею Ростиславовичу или Вадиму Жоржевичу. Если уж мультики поменяли на кино в праймовое время — то где и за сколько вы это кино и на каком кинорынке купили? Если все наоборот, и вам заплатили деньги за показ столь познавательного муви — то кто заплатил и сколько за показ? Или ах, просите, это коммерческая тайна?
Если не покупали или не брали денег за показ — то вам что, подбросили этот шедевр?
