Скло і карма

Ситуація банальна до чортиків — розбив скло. Ні багато, ні мало, але  трьома чвертями відра напрочуд гострих скалок можу пригостити. Якось треба утилізувати, але як? Не викидати ж у контейнер… Я навіть готовий накопичувати певний об»єм скловідходів десь у гаражі, якщо десь у Кіровограді знайдеться хтось, кому вони будуть потрібні.

А як у такій ситуації чините ви? Мова ж не про об»єм навіть, а про принцип. Адже навіть звичайна тріснута пляшка, вкинута у сміттєвий бак, обов»язково стане причиною прокльонів від бомжа, який на неї  напореться. Комусь потрібні прокльони на власну адресу через таку дрібницю?

Нездорова конкуренція

За межею мого розуміння.
Новина на «Гречці».
Зверніть увагу на слова: «Нагадаємо, вчора в інтернеті з’явилась інформація про те, що народний депутат України Валерій Кальченко керівник Кіровоградської обласної організації ВО «Батьківщина» написав заяву про складання із себе повноважень голови».
Редакційна політика не велить ставити лінк? «Інформація в Інтернеті» ‒ це наша вчорашня новина.
Якось «немножко по-дебильному» ставитесь до конкуренції, нешановні.
А взагалі, якщо порахувати, скільки в нас стирили новин місцеві видання – назбирається на невелику книгу (чи навіть на велику, якщо згадати Кіровоград.proUA, на якому ми теж свого часу працювали).

Weekend: что выбираете?

В пятницу вечером в Виктории очень не хилый рок-концерт, в субботу утром на площади «Кировоград в пеленках», а вечером — в театре мюзикл Журбина.

Что выберете? Предложите свой вариант.

Як заборонятимуть протести

Минулого тижня відбулись дві малопомітні, але важливі для України події, що змусили мене насторожитись і замислитись.

Першою став круглий стіл щодо свободи мирних зібрань в Україні, який відбувся 22 травня в офісі Уповноваженого Верховної Радою з прав людини. Я був у списку запрошених, але за день до проведення отримав лист від організаторів, що «офіс Уповноваженого не зможе мене прийняти». Таким же макаром зі списку запрошених в останній момент були виключені представники таких громадських організацій, як «Відсіч», «Простір свободи», «Фундація Регіональних Ініціатив»… Аргументували нібито невеликою площею залу, який не зможе всіх вмістити. Як виявилось, під час заходу було чимало вільних місць…

Другою – раптове засідання робочої групи профільного комітету ВРУ щодо законопроекту про протести. Я також був у складі цієї робочої групи, і моє прізвище, разом з декількома іншими, дивним чином «зникло».

Чому мене «забанили»? Що об’єднувало тих, кого викреслили зі списків? Всі ми відкрито критикували законопроект, який влада сьогодні намагається будь-якими способами терміново ухвалити. А критики вони бояться.

Торпедують ухвалення законопроекту міністр внутрішніх справ Захарченко, радник президента Ставнійчук, Уповноважена з прав людини … Ще більше непокоїть той факт, що прискоренню процесу ухвалення даного закону сприяють опозиційні депутати профільного комітету Пацкан (УДАР) і Шевченко (Батьківщина). Чому такий поспіх?

Ухвалення «закону Захарченка-Ставнійчук» про протести в Україні призведе до різкого збільшення неправосудних судових заборон мирних протестів та масових випадків кримінального переслідування протестувальників. Проте якщо недостатньо цього лаконічного резюме, але водночас важко розібратися в довгих порівняльних таблицях та описах небезпек, то пояснюю, як то кажуть, «на пальцях».

ВАРІАНТ 1: Уяви себе людиною, яка готує мирне зібрання, яке влада в політичному чи економічному плані вважає для себе небезпечним. Проте ти сам цій владі, чомусь, довіряєш попри в т.ч. невтішну судову статистику (торік суди обмежили право на свободу зібрань у 84,3% від загальної кількості таких справ).

Далі ти, звісно, повідомиш владу про проведення акції за сорок вісім годин до її початку (ч.1 ст.7 проекту). І… отримаєш судову заборону на підставі того, що твоє мирне зібрання (виявляється!) загрожує інтересам національної безпеки чи громадського порядку, і особисто ти там чомусь збираєшся застосовувати фізичну силу, зброю та інші небезпечні засоби для заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб (ст.16 проекту). Подібні формулювання вже зараз використовуються в судах першої інстанції. Більше того — у суддів вони шаблонні. Причому як ст.16 не переписуй, але шаблони в залежної після судової реформи Портнова гілки влади все одно виникатимуть.

Отже, після того, як ти в суді дізнаєшся про себе багато нового, ти, відповідно, або йдеш в суд з апеляційною скаргою. Або не йдеш. В апеляції, якщо твоє мирне зібрання дійсно загрожує владі в політичному чи економічному плані, ти також програєш. Далі саме час або відмовитись від проведення мирного зібрання (бо інакше є опція трьох років тюрми за невиконання рішення суду — ч.1 ст.382 Кримінального кодексу), або перейти до 2-го варіанту

ВАРІАНТ 2: Тепер уяви, що влада досі уявляє, що твоє мирне зібрання загрожує їй в політичному чи економічному плані. А ти, відповідно, все одно не відмовляєшся його проводити.

Припустимо, тоді ти вирішуєш проводити справжнє спонтанне зібрання — вирішуєш не повідомляти владу взагалі.

Так от — якщо твоє зібрання дійсно серйозне, дійсно масове, і справді небезпечне для влади політично чи економічно, то влада про нього дізнається з «оперативних даних» міліції, соцмереж, ЗМІ. І… влаштує судову заборону також заздалегідь (ст.16), якщо до цього не влаштувала у вищеописаному варіанті 1. Між іншим, «спонтанні зібрання» з «закону Захарченка-Ставнійчук» не є справжніми спонтанними, бо щодо них у ч.1 ст.14 проекту прописаний обов’язок повідомити владу.

Власне, якщо ти вирішуєш повідомити владу, але не за сорок вісім годин, — тобто вирішуєш провести «квазіспонтанне» зібрання з «закону Захарченка-Ставнійчук» — але його влада все одно вважає для себе настільки небезпечним, що слідкує за соцмережами, ЗМІ і «оперативними даними», то на підставі ст.16 проекту зібрання твоє суд все одно заборонить.

Фішка «закону Захарченка-Ставнійчук» насправді в іншому — прийшовши на свій спонтанний чи «квазіспонтанний» мітинг, ти зустрічаєш там судового виконавця (ст.4 Закону “Про державну виконавчу службу”) і міліцію (п.11 та п.30 ст.10, п.5 ст.11 Закону “Про міліцію”). Чому ти їх там побачиш? Повторюю – в наш час про дійсно масові чи політично небажані мітинги влада дізнається з соцмереж, ЗМІ та “оперативних даних“ міліції. А оскільки популярнуранішу опцію затримувати протестувальників за порушення статті 185-1 з Кодексу про адмінправопорушення «закон Захарченка-Ставнійчук» прибере, а влада дійсно вважає твоє зібрання саме небезпечним для себе, то тепер «з чистою совістю» застосовуватиме щодо тебе ст.382 Кримінального кодексу з відповідним «пакуванням» в автозак (п.5 ст.11 Закону “Про міліцію”) і подальшою загрозою позбавлення волі на строк до трьох років (ч.1 ст.382 Кримінального кодексу).

Перед самим «паковаловом» в автозак в тебе з цим шановним панством почнеться коротка, але творча «дискусія». Проте довести їм, що твоє зібрання є спонтанним, ти судовим виконавцям і «беркуту» навряд чи зможешБо п.5 ч.1 ст.1 «закону Захарченка-Ставнійчук» каже, що «спонтанне зібрання» за визначенням проекту має відповідати трьом критеріям – бути «невідкладним», бути реакцією «на певну подію», та бути таким, про яке «неможливо було повідомити у» 48 годин. Уявляєш таку інтелектуальну філософську розмову з «беркутом», в якого вже є команда не допустити «злочин проти правосуддя» (невиконання рішення суду)? Особисто я — ні. Мені, чомусь, здається, що вони вважатимуть, що ти міг чи могла про своє зібрання і за 48 годин повідомити, та й взагалі його відкласти. До кращих часів.

Потім дискусія про те, було твоє зібрання спонтанним, чи ж то було саме умисне невиконання суду, з вулиці і автозаку плавно перетече в суд. Там суддя вирішуватиме, чи карати тебе демотивуючим штрафом розміром від 8500 до 17000 гривень, чи позбавляти волі на строк до трьох років (ч.1 ст.382 Кримінального кодексу). Ти ж окрім того, щоб спробувати довести йому вищезгадані «три критерії спонтанності» твого зібрання (п.5 ч.1 ст.1), мусиш ще й спробувати довести, що про твій протест влада була попереджена хоча б усно (ч.1 ст.14 проекту). В цій країні. щоб виграти в такій філософській дискусії, ти можеш ще й, наприклад, заплативши «кому треба» хабаря. Але й суми хабарів будуть відповідні ситуації…

Чи означає це, що ст.185-1 треба залишати в Кодексу про адмінправопорушення? Ні, цю антиконституційну статтю треба вже давно прибирати з законодавства. Фішка в тому, що, як показує вітчизняна судова практика, навіть 48 годин достатньо, щоб суд під будь-яким приводом заборонив проводити мирні зібрання. А ст.382 Кримінального кодексу, яка досі дуже рідко використовувалась щодо мирних зібрань, за таких умов прекрасно підходить для того, щоб вдатись до справжніх «недитячих» репресій. А ти потім від них відкуповуйся. Або в тюрмі сиди…

ВАРІАНТ 3: А тепер уяви, що ти проводиш зовсім невеличке мирне зібрання, про яке, можливо, навіть ЗМІ не повідомляєш, і яке, можливо, влада зовсім не вважає небезпечним для себе.

Так, на судові репресії ризик нарватися — мінімальний. Так, опції затримувати протестувальників за порушення статті 185-1 з Кодексу про адмінправопорушення в міліції вже не буде.

Проте, чи означає це, що під час протестів не буде репресій з боку влади?

Ні.

За даними моніторингу Центру дослідження суспільства — організації-учасниці Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!» — торік відбулося мінімум 425 негативних реакцій на протести за участю правоохоронних органів. В той час, як, за інформацією Міністерства внутрішніх справ, до адміністративної відповідальності в 2012 році за статтею 185-1 було притягнуто 124 особи.

Тобто міліцейські репресії будуть. Як не в рамках українського законодавства («по бєспрєдєлу»), так і в його рамках. Тим більше, що Кодекс про адміністративні правопорушення і Кримінальний кодекс містять цілий арсненал того, за що можна затримати. Ст.185 КУпАП («злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції») та ст.173 («дрібне хуліганство») вже зараз використовуються для міліцейських затримань під час мирних зібрань. Використовуватимуться і в майбутньому в стилі «затримали, а потім розберемось за що», тим більше, якщо міліція матиме команду «розібратися» з протестувальниками.

Тож чи врятує «закон Захарченка-Ставнійчук» від міліцейських репресій?

Ні.

Чи врятує «закон Захарченка-Ставнійчук» від «братків»-провокаторів?

Ні. Достатньо чинних Кримінального кодексу, Кодексу про адмінпровопорушення і Закону «Про міліцію». І якщо вони не виконуються, значить міліція була команда їх не виконувати.

Чи призведе «закон Захарченка-Ставнійчук» до різкого збільшення неправосудних судових заборон мирних протестів та масових випадків кримінального переслідування протестувальників?

ТАК.

Дмитро Сінченко, Михайло Лебедь, Всеукраїнська ініціатива «За мирний протест!»

Валерий Кальченко — не глава?

В «Новостях Кировоградщины» такая инфа:

http://novosti.kr.ua/index.php/news/policy/20398-kalchenko-napysav-zaiavu-na-skladannia-povnovazhen-holovy-oblorhanizatsii-batkivshchyny

Павел (Топчий) и Сергей (Васильченко) прокомментируйте, пожалуйста. Правда ли ? В чем причина? И кто претендент на «папаху»?

Чемпионат Европы — в Украине!

Радостная и окрыляющая новость пришла сегодня ко всем нам: чемпионат Европы 2014 по настольному хоккею пройдет в Украине! Наша страна добилась этого права по итогам прошедшего голосования.  Вот что сказал после процедуры голосования президент международной ассоциации настольного хоккея ITHF Аксельсен:

«Уважаемые члены ІТНF и Исполнительного комитета ITHF, поздравим Украину, которая выиграла право проведения чемпионата Европы 2014. Я уверен, что Украина сделает все возможное для организации соревнований чемпионата Европы 2014».

Итак, Харьков выиграл возможность провести первый по значимости турнир в Европе, поздравляем всех с историческим событием!

К кировоградским спортсменам это событие имеет самое непосредственное отношение, так как кировоградская школа настольного хоккея — наряду с киевской, харьковской и одесской — одна из лучших в Украине.  Впрочем, вы можете в этом сами убедиться, посетив в воскресенье представительский турнир «В центре Европы»…

Трещит по швам…

Довольно интересная картина получается…

Согласно опросу: 42% экспертов считают акцию «Вставай, Украина!» неэффективной…

Более того, сама почётный лидер оппозиции Ю.Тимошенко ПРИЗВАЛА ОСТАНОВИТЬ АКЦИИ «ВСТАВАЙ, УКРАИНА!»

А народный депутат Украины А.Кужель ответила на ЕЁ призывы  —  ФИГ ВАМ, не прекратим… ЗДЕСЬ

Ю.Тимошенко  ИДЁТ ДАЛЬШЕ В ПРИЗЫВАХ

Вот и получается интересная картина… Ю.Тимошенко вдруг прервала своё молчание… Что это? Забота об оппозиции или просто ей доверенные лица шепнули, что её могут бортонуть соратники на предстоящих президентских выборах (если к тому времени она выйдет на свободу…а она на это, скорее всего, реально надеется)… А может ещё чего…

В общем, кому верить? «Трём царевичам» (как их удачно окрестили) или Ю.Тимошенко…

Оппозиция — трещит по швам…

С такими темпами «лебедь», «рак» и «щука» торпедируют оппозицию «без пыли и шума»… :mail: :good: :good: :good:

Турнир «В центре Европы»

В воскресенье, 2 июня в нашем городе пройдет Фестиваль детско-юношеского настольного хоккея «В центре Европы». Место проведения — Кировоградская областная библиотека для детей и юношества им. Гайдара. Начало турнира — в 11.00. Начало работы оргкомитета  (регистрация игроков, разминка) — с 10.00.

Победители и призеры будут определяться по следующим категориям:

до 6 лет,

до 8 лет,

до 10 лет,

до 12 лет,

до 14 лет,

до 16 лет

(среди мальчиков и девочек отдельно).

Кроме того в соревнованиях среди победителей в отдельных категориях будут определены лучшие юные игроки в самой престижной открытой категории.

После соревнований юных игроков планируется проведение взрослого турнира с участием игроков топ-уровня.

Приглашаем всех на большой фестиваль НХ!!!

Пролетевший министр(не о спорте)

Уважаемые друзья. Предлагаю вам ознакомиться с фактом, который в реалиях нынешней Украины выглядит просто фантастическим и утопичным:

Президент Литвы Даля Грибаускайте освободила от должности министра экономики Бируте Весайте. Об этом сообщает DELFI. Поводом для такого решения стал полет чиновницы на экономический форум в Астану на самолете, заказанном одной из литовских фирм.

Представление об увольнении Весайте на имя президента направил премьер-министр Альгирдас Буткявичюс. «Было принято решение, что министр экономики допустила ошибку. Никак нельзя говорить об определенных прозвучавших в обществе категорических обвинениях в ее адрес, просто она ошиблась, не подумав о полете на частном самолете», — цитирует портал его слова. Как ожидается, Весайте уйдет со своего поста в понедельник, 3 июня, после чего обязанности министра экономики будет временно исполнять глава Минюста Юозас Бернатонис.

О полете министра в Казахстан стало известно 23 мая. Как сообщалось, Весайте с двумя своими советниками отправилась в Астану на восьмиместном самолете бизнес-класса, заказанном компанией Arvi. Эта фирма, по имеющейся информации, развивает бизнес в Казахстане а также ведет переговоры с Минэкономики об управлении Мариямпольской свободной экономической зоной.

Стоимость полета для Весайте и ее советников, как сообщили в министерстве экономики, составила восемь тысяч литов (около 2,3 тысячи евро). В то же время эксперты утверждают, что полет одного пассажира на восьмиместном самолете бизнес-класса до Астаны и обратно может стоить примерно 13 тысяч литов (3,8 тысячи евро). Всего из Литвы на экономический форум направились 30 человек. Практически вся делегация летела рейсовым самолетом через Киев.

В Литве в настоящее время проводится политика экономии. В том числе она касается всевозможных расходов чиновников. Глава государства личным примером показывает, что они могут отказаться от затратных перелетов — Грибаускайте для этих целей использует рейсовые воздушные суда. Президент ранее высказалась о полете министра экономики на частном самолете, назвав его «безответственным расточительством».

«Закомплексована» влада?

Якщо Ви дивитесь наше телебачення, зокрема політичні чи економічні новини, то Вам, напевно, часто доводилось чути коментарі політиків, що містили фрази на кшталт «вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу» або «ми комплексно підійшли до вирішення даного питання». Якась «закомплексована» держава виходить… або закомплексовані політики…

Дійсно, наука менеджменту виділяє комплексний підхід в управлінні. Його всебічне застосування було актуальним ще до кінця минулого тисячоліття, поки розвиток цієї науки не виділив наступного рівня підходу – «системного». Сьогодні він викладається всіма вишами, що мають відповідний напрямок підготовки фахівців, а для деяких спеціальностей – виведений окремим предметом.
Комплексний підхід – при його застосуванні повинні враховуватися технічні, економічні, екологічні, організаційні, соціальні, психологічні, а за необхідності й інші аспекти взаємодії та їх взаємні зв’язки.
Системний підхід – це методологія дослідження об’єктів як систем. Сутність управління розглядається як сукупність таких понять: організація управління, процес управління та інформація.
Якщо коротко охарактеризувати різницю між цими підходами на прикладі з життя, отримаємо приблизно наступне: «Ви наймаєте на роботу в банк слюсаря-сантехніка. Якщо використати комплексний підхід, то ви оцінюєте його за комплексом критеріїв, необхідних для ефективного виконання ним своїх посадових обов’язків – тобто, досвіду роботи, освіти, віку, наявності шкідливих звичок тощо. Він вам підходить за всіма переліченими якостями – перед вами першокласний слюсар, що відповідально ставиться до своїх обов’язків та швидко виконує поставлені задачі. Отож, ви його берете на роботу. А через місяць він цей банк грабує… комплексний підхід не передбачає оцінку взаємодії між різними комплексами як повноцінними системами. І, у випадку застосування системного підходу, ви б, окрім стандартних критеріїв оцінки професійного рівня працівника, оцінили б і його взаємодію з іншими критеріями.
Гарний слюсар може одночасно бути і гарним медвежатником». Тобто, системний підхід вивчає не лише певний комплекс ознак, але і середовище, в якому вони перебувають – усю сукупність комплексів. Застосування лише комплексного підходу в управлінні державою призводить до зменшення її конкурентоспроможності на міжнародному рівні.
А як багато ще різних підходів виділяють управлінські науки: структурний, ситуаційний, оптимізаційний, директивний, адміністративний, функціональний, маркетинговий, відтворювальний, динамічний, інтеграційний, кількісний, нормативний, процесний, поведінковий, стандартизований, функціональний… але про них мало хто з наших керівників навіть чув, не те, щоб зміг охарактеризувати їх і ефективно застосувати.
Отже, мусимо констатувати, що керівництво нашої держави вже давно не проходило курсів з підвищення кваліфікації, і живе знаннями минулого тисячоліття. Чим же загрожує це невігластво для державного механізму? Як воно проявляється на практиці і як можна виправити ситуацію?
Найбільше ці наслідки прослідковуються на прикладі роботи органів державної влади. Вони, чомусь, не працюють як єдиний механізм – єдина система. Місцева державна адміністрація, отримавши завдання Міністерства, комплексно оцінює свої потреби та можливості, і складає комплексну цільову програму. Міністерство, отримавши 25 комплексних програм, складає свій комплексний документ, який не враховує всіх потреб регіонів і вщент руйнує очікування регіональної ланки влади. В свою чергу, уряд, розглядаючи розроблені комплексні програми Міністерства, відкладає всі масштабні та сміливі плани і програми, відбираючи лише найбільш популістські та прості, що відразу дають якийсь ефект, і створює свій комплексний документ – Державний Бюджет, який подає на затвердження Верховній Раді.
Там він ще раз переглядається, і, з огляду на діаметрально протилежні інтереси цього органу інтересам народу, туди вмонтовуються статті витрат, необхідні для збагачення великого бізнесу і викреслюються рештки «непотрібних» перспективних комплексних державних програм. В результаті «з носом» залишається і місцева влада, і народ. Хоча ні, лише народ, адже місцева влада згодом все ж проводить рештки своїх комплексів заходів, і її керівництво отримує комплексний прибуток…
Застосування лише комплексного підходу, на справді, надзвичайно відчутно в нашій державі. В нас приймається безліч цільових державних програм, які розробляються на рівні різних міністерств та відомств, і які, однак, так і не отримують державного фінансування. Це відбувається в наслідок невідповідності між собою двох комплексів – цільової програми розвитку певної галузі та формування державного бюджету.
Ця невідповідність з’являється в результаті «ручного» керування економікою та відсутності стратегічних засад розвитку держави. В Україні досі відсутня цілісна система державної влади. Влада вражена безліччю рудиментарних органів – «ракових пухлин», які напружено працюють, виконуючи непотрібні суспільству функції і паразитуючи на ньому.
Нема нічого гіршого, ніж якісно виконувати роботу, яку взагалі не потрібно робити.
Короткострокове планування замість довгострокового, тактика замість стратегії, нерозуміння основних засад державного управління та небажання поглиблювати знання в цій сфері стали джерелом як політичної, так і економічної криз у державі. Але первинною таки є криза державного управління.
У світовій науці управління головним чинником стають стратегічні рішення, підвищується соціальна відповідальність управлінців всіх рівнів перед суспільством і працівниками керованих підприємств. Сучасний менеджмент стає наукоємкою сферою діяльності, і все в більшій мірі вимагає високого професіоналізму і різносторонніх знань.
Необхідність раціоналізації державного управління продиктована відсутністю стратегічних цілей України та порушенням законів системного підходу. Раціоналізація державного управління є не просто комплексною, але системною багатоаспектною проблемою, від вирішення якої залежить конкурентоспроможність всього державного організму у глобальному світі міжнародних відносин.