Минулого тижня в рамках тематичних поїздок по Україні в підтримку нового альбому гурту «АнтитілА» «Сонце» у педуніверситеті Кропивницького відбулася творча зустріч лідера колективу Тараса Тополі зі студентами обласного центру. Спілкування проходило в форматі питання-відповідь, і теми піднімалися найрізноманітніші. На всі запитання від студентства він відповідав чітко, на окремі — навіть дуже серйозно.
Про мотивацію
— Молодь, особливо студентська, має сама для себе зрозуміти, чи потрібно їм займатися тією справою, працювати в тій професії, якій вони навчаються. Наприклад, стати гарним педагогом, спілкуватися з дітьми. Мають бути сильне бажання, гарні історії, приклади успіху. Я захотів стати музикантом, писати мелодії, тексти, бажав дістатися певних висот. Було прагнення чогось досягти в цьому. Вважаю, щось мені вдалося.
Про плагіат
— Дуже негативно до цього ставлюся. Особливо коли чую, що на базі наших композицій люди роблять свої пісні. Погано, що в нас не працює законодавство про авторське право. Воно нібито є, але не діє. Виконавцям мають давати кошти за їхню творчість радіостанції, телеканали, та ця схема не використовується.
Про музику
— Не можу сказати, що являюсь фанатом тієї чи іншої групи. Я щось слухаю, навіть у себе в авто іноді ставлю одну пісню та прослуховую її сто разів, але загалом в мене немає особливих музикальних пріоритетів.
Про навчання у виші
— Вищу освіту я отримував у академії внутрішніх справ України. Мій батько двадцять років пропрацював у цій структурі. Навіть пропонував мені допомогти після отримання диплому влаштуватися на роботу в органах. Я лейтенант міліції, але не склалося, і не дуже й хотілося. З дитячих років займався музикою, грав на скрипці. Займатися кримінальним правом, бути юристом — такого бажання немає й не було. Є диплом, але я жодного разу в житті його не використовував. Десь вдома лежить, і нехай собі лежить. Багато разів жалкував, що там навчаюся. Особливо коли чергував біля літака, який використовувався лише один раз на рік для тренувань по звільненню заручників. А потрібно було стояти та його охороняти. У мене в голові народжувалися пісні, а тут стій і охороняй нікому не потрібний літак.
Про концерти в РФ
— Допоки не закінчиться агресія росіян, ні про які концерти в Росії не може бути й мови. Нещодавно нам приходило запрошення від російських організаторів з проханням виступити у Кремлі під час якогось свята. Це запрошення було відправлено електронною поштою, і ми на нього відповіли категоричним «ні». Більш того, ми їм написали, що не можна звертатися з такими пропозиціями до тих, хто свідомо не хоче співпрацювати з росіянами під час війни. Вони її розв’язали.
Про волонтерство
— Вже майже три роки, як ми допомагаємо 72-й бригаді. За цей період наш фонд, де я є засновником, зібрав більше дев’яти мільйонів гривень. Бійцям іде допомога не тільки з України, але й із-за кордону. Нещодавно ми отримали та переслали нашим військовим необхідні речі, які прийшли з Чикаго. Якщо казати про людей, які працюють в українському шоу-бізнесі, то далеко не всі допомагають українським військовим. Про те, що наш гурт і наш фонд цим переймаються, мало хто знає. Сергій Притула також активно допомагає. У нього велика аудиторія глядачів, слухачів, багато хто до його думок прислухається. Та ми свою волонтерську роботу не афішуємо. Неприємно, коли деякі наші українські виконавці та виконавиці роблять багато заяв про те, як вони допомагають українській армії, а самі не виходять із нічних клубів.
Про громадянське суспільство
— Якщо ти людина відома, маєш розуміти, що багато людей дивляться на твою поведінку й слідкують за твоїми думками. Не дуже добре, коли знані люди займаються тільки рекламуванням себе. Роблять селфі на тому чи іншому фоні, ходять на тусовки. Тобто вони використовують свою популярність для самозадоволення. Живуть своїм життям і не зважають на інтереси суспільства.
Про патріотизм
— В мене немає патріотометра. Не існує такого прибору. Та й незрозуміло, де знаходиться межа між патріотично налаштованою людиною та націоналістом. І коли вигукують «Слава Україні! Героям слава!», я далі не реагую. А замість «Слава нації» кажу «Слава Богу». Патріотами не народжуються. Це потрібно виховувати. Дитина повинна знати українську, державну мову, вільно володіти нею й мислити українською. Має знати історію своєї країни. Сам по собі я космополіт, я сприймаю всі культури. У кожного народу є свої відмінності. Усіх потрібно розуміти й поважати.
По закінченні відвертої розмови з молоддю була ще фотосесія, надавання автографів, а згодом Тарас поспілкувався з кореспондентом «УЦ».
Спершу хочу сказати, що лідер гурту «АнтитілА» у спілкуванні — «наш хлопець». Навіть на те, що в актовій залі та в аудиторіях під час його зустрічи з молоддю було зимно, не зважав. Покашлював, похрипував, але запевняв, що від холоду захворіти неможливо, і продовжував бесіду.
— Що підбило вас зробити такий творчий тур, чому саме зі студентами ви захотіли зустрітися зараз?
— Такі зустрічі ми практикуємо не вперше. Але щоб це було так масово, так системно проїхатись двадцятьма містами України й просто розмовляти зі студентами різних вишів, - то вперше. На концертах я не можу доводити свої ідеї, свої думки, багато розмовляти з нашими шанувальниками. А в такому форматі я можу вести бесіду, дізнатися про щось нове. Мені здається, що це цікаво. Як цікаво й тим, хто приходить на такі зустрічі.
— У вас новий альбом називається «Сонце», а ви робите тур саме в холодну пору року. Якось неорганічно виходить.
— В тому то й штука така, що ми сонце будемо привозити в кожне місто, де виступатимемо взимку. Кожен зал будемо наповнювати сонячним теплом. Дев’ятого березня завітаємо до Кропивницького, і я вам гарантую, що буде дуже гаряче. Грати будемо новий альбом, який дуже світлий по своїй енергетиці.
— Цей альбом якось концептуально відрізняється від інших ваших робіт?
— Він трохи інший, ніж те, що ми робили раніше, більш електронний — по звучанню, по звуку. Намагалися зробити його більш свіжим за озвученням. Я вважаю, що нам це вдалося.
— До вас звертаються молоді виконавці з проханням проштовхнути їх в радіо- або телеефір?
— Такі є. В міру своїх можливостей ми такі речі робимо. Нещодавно мені написав листа хлопчик із Полтавської області. Семикласник хотів створити свою музикальну групу. Я так розумію, що кошти на музичні інструменти вони взяли в батьків. А на інше — підсилювачі, колонки — вже коштів не вистачило. То вони звернулися до нас, щоби, можливо, стару апаратуру ми їм відправили. Але в нас такої немає й не було ніколи. Але ми перейнялися цим. У цьому хлопчику я побачив себе, коли теж був юним і збирав групу. Я розумію, наскільки проблематично робити це в селі. Мені в Києві було важко знайти гарних музикантів, а це село. Ми придбали необхідну апаратуру, поїхали в Полтавську область, саме до того хлопця, який писав нам листа. Діти зраділи, адже вони не очікували, що ми зробимо їм такий подарунок. Для них то був сюрприз, адже ми навіть телефоном не домовлялися про нашу акцію.
— Ви ходите по клубах, по нічних тусовках?
— Ні. Мені це нецікаво.
— Дружите з іншими виконавцями, з українськими групами?
— А ось зі своєю дружиною, у якої сценічне ім’я AlyoshA, і дружу. Юра Журавель, виконавці гуртів Ot vinta, «Грин Грей», «Ярмак» — то теж для мене близькі люди.
— Чи є у вас кумири серед зірок?
— Чесно — немає. Але я захоплювався творчістю Скрябіна. Та й досі продовжую слухати його пісні, особливо ранні.
— Зараз багато гуртів, виконавців переспівують Андрія, це якась мода. Не всі виконують це дуже добре…
— До цього потрібно підходити відповідально. Допоки пісні Андрія переспівуються, його творчість живе. Перестануть співати — і його творчість забудуть. Він був українським філософом. Це без перебільшення. У своїх піснях він піднімав важливі теми простими словами. Це не кожному дається. Але, на жаль, Україна не повністю оцінила його за життя. Тепер настав час оцінити його творчість, його тексти. Його пісні корисні для людей.
— А чого не вистачає українській музиці сьогодні?
— Немає ринку. Ринок дасть змогу зробити крок у розвитку української музики, молодим талановитим виконавцям. Наша земля багата талантами, просто їм потрібно надати можливість. Мало хороших залів, павільйонів для зйомок, не вистачає підтримки держави. Коли буде гарний ринок, який буде задовольняти і вас, і нас, творча людина буде розвиватися. Вона хоче підніматися вище й вище.
Руслан Худояров, «УЦ».