Що ж ми рахуємо, коли вважаємо?

Що ж ми рахуємо, коли вважаємо?: 83 комментария

1. Борменталь, мысленно я с вами!!

2. Пане Борменталю, в мене дуже велика повага до Вас, але я не з усім у Вашому пості погоджуся.

   Тут не одна проблема, тут три проблеми, зв’язані в один пост. (Якщо не більше)

   1. Піл-стать, рахую-вважаю — це помилки. Лаяти за них я б не став, бо українська в нашій країні була на задвірках, вона ледь починає відроджуватися, то ж людей, які реально знають українську — не так вже й багато. До речі, і себе не відношу до них. Напевно, помилок вистачає і в мене.

   2. Етер-ефір, геніальний-геніяльний, в авто — в авті, тощо. Це ідеї діаспорників. Мені вона також не є близькою, але агресивності не викликає. Серед ЗМІ на неї пристав канал «СТБ» чомусь. Була колись в когось така думка таким чином змінити правопис, але не змінили. Як на мене — слава Богу.

   3. Аеродром-летовище, вертоліт-гвинтокрил-гелікоптер, фотографія-світлина та інші. Це синоніми. Їх наявність збагачує всі мови, це нормально. Дратує Вас назва «Світлина» (хоча, як на мене — дуже красива назва) — кажіть «Фотографія» — і так, і так правильно. Є запозичені форми (гелікоптер з англійської), можна називати українською «Вертоліт». Але в правописі, у вжитку всі ці варіанти рівнозначні та всі правильні. До речі, всі критикують слово «Гелікоптер», а мені це слово здається дуже органічним в українській.

   Я також не філолог, мало того, для мене російська — рідна мова, а українську я вивчаю, бо хочу знати мову своєї землі. Але дозволяю собі також мати думку.

   До речі, «На Україні» та «В Україні» насправді, наскільки я чув, все ж таки також рівноможливі форми. І немає однозначно правильного ані для російської мови, ані для української. Більш патріотично звучить «В Україні», і я тепер люблю казати саме так, трохи навіть коробить, коли кажуть «На». Але це не стільки філологічний погляд, скільки політичний чи то громадський. Ось.

3. Борменталь! Не знаю, не вчив російську: але «На Украине» всеодно не правильно, ніколи не чув щоб говорили «На Польше, на России, на Молдове и т.д.» 🙂 «На» вживається до географічних назв, що означають край: «На кировоградщине, на вологодщине и т.д.», «В» до географічних назв, що означають країну: «В России, в Украине, в Польше и т.д.» Це відноситься мабуть як до російської, так і української мови 😉 Хто вживає «на Украине» це неосвічені, малорозумні люди, це я так ввічливо ще висловився 😉 Якщо ні спростуйте 😉

4. На Украине говорят или малообразованные, или русские з замашками имерского духа, которые видят в Украине не отдельную страну, а свой росейский край 😉 Читайте нижче 😉 А загалом погоджуюсь з Єлисаветградським лікарем 😉 Я також не філолог, але бачу більш освіченим себе ніж деякі 🙂

5. marcello +100500 🙂 Борменталю щиро дякую за тему! Адже дійсно проблема правильного вживання української мови сьогодні в Україні, нажаль, дійсно є проблемою. Тим не менш, не можу частково не погодитися Лікарем. Помилки, які нам нав`язують телебачення та підручники стають загальновживаними і то дійсно є проблема…

6. marcello, та кажіть так, як вам зручно. Але, вибачте, зізнаватися «не вчив російську» і, водночас, намагатися встановлювати граматичні правила для чужої для Вас мови — це просто смішно. Може, ще японцям чи китайцям порадите, як їм з Україною бути? Бідні німці, якби вона так переймалися назвою своєї країни, вже давно третю світову почали. Цеж просто жах і неповага -, ніхто, окрім них самих Німеччину Deutschland»ом не називає 🙂 І в більшості мов цю країну називають по різному.

7. Додам, що особисто для мого вуха конструкція «в Украине» в російській мові звучить так само неприродньо, як «на Україні» — в українській.

8. Вибачте я не встановлюю правила для чужої мови, а вони є такими!!! Росіяни не говорять «На Польщі, На Німеччині, На Росії» Не вже так важко зрозуміти, що ці правила відносяться і до російської мови 😉

9. Яка різниця. як вони говорять, чи не говорять? Це їхня мова, а не ваша. Давайте опікуватися своєю!

10. Можу лише додати, що італійці говорять Рома, Наполі, Дженоа, Торіно… А Ми Рим, Неаполь, Генуя, Турин — бо це латинька транскрипція, а вони вживають свою італійську… Якщо б мені німці зробили зауваження, я б залюбки називав їхню країну Дойчлендом 😉 Немає проблем 😉 Остеррайх, Італіа, Еспана і т.д. Все не хочу обговорювати цю безглузду тему з псевдопрофі, бо до слів Єлисаветградського лікаря важко що додати: він для тупих по пунктах розжував 😉 Але щодо України, я правий, вислів «На Украине» ріже слух і тхне тупістю 🙂

11. «Все не хочу обговорювати цю безглузду тему з псевдопрофі. бо до слів Єлисаветградського лікаря важко що додати: він для тупих по пунктах розжував»

    Блін, я й не знав, що маю справу зі справжнім профі. С позором удаляюсь.

    P.S. Тепер я знаю, кого російські шовіністи називають словом «свидомит». Ви є одним з найбільш типових екземплярів цього виду. Чи підвиду.

12. ИНСТИТУТ РУССКОГО ЯЗЫКА ПРИЗНАЛ, ЧТО ГОВОРИТЬ „В УКРАИНЕ” ГРАМОТНО! blog.liga.net/user/sheliazhenko/article/3187.aspx Вибачте пане Руслане, я не хотів Вас образити, взагалі це не стосувалось Вас, не знаю чому Ви так подумали… АЛЕ ЦЕ ПОСИЛАННЯ ДЛЯ ВАС!!!

13. Друзья, а почему вам не нравится «На Украине», давайте выделяться из массы, пусть у всех будет «в» а у нас «НА», пусть завидуют 🙂 🙂 🙂

    P.S. Между прочим, это уже стало нашей «фишкой».. несколько раз замечал на телеканалах России на это обращают внимание, и не важно, что есть разные смысловые НАмеки 😉 Главное не быть шаблоном! ИМХО

14. Як парость виноградної лози,
    Плекайте мову. Пильно в ненастанно
    Політь бур’ян. Чистіша від сльози
    Вона хан буде. Вірно і слухняно
    Нехай вона щоразу служить вам,
    Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає —
    Народ говорить. І любов, і гнів
    У тому гомоні морськім. Немає
    Мудріших, ніж народ, учителів;
    У нього кожне слово — це перлина,
    Це праця, це натхнення, це людина. Не бійтесь заглядати у словник:
    Це пишний яр, а не сумне провалля;
    Збирайте, як розумний садівник,
    Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
    Не майте гніву до моїх порад
    І не лінуйтесь доглядать свій сад

15. Немає чому завидувати — тупості і неграмотності 🙂 Насмішив…..

16. Ой, давайте не будем. Ну ей-богу детский сад, прям сплю и вижу как все защитники тут на «правельной мове» говорят… Вот это точно насмешил…

17. Погано, коли у людини все сіре: і душа, і
    думки, і погляд. Сірі тільки перепілки гарні.

18. Для „широкоосвічених” блог, здається і писався з метою правильності вживання української мови….

19. А чтоб было вообще смешно;-), посмотрите это видео http://www.youtube.com/watch?v=_UD_8ooInqM&feature=g-user начиная с 04:28 до 04:50. Потом отпишитесь, как Вам «українська»? 🙂

20. Какое наверное наслаждение для русских нациков и украинофобов наблюдать, як українці чубляться тут з-за своєї мови.

21. Не судите, да не судимые будете. Это насчет души, мыслей, взглядов.

22. Про IVANa
    Має, бідна, язика і не знає мови… Дід приїхав із села, ходить по столиці.
    Має гроші — не мина жодної крамниці.
    Попросив він:— Покажіть кухлик той, що з
    краю.
    — Продавщиця:— Что? Чево? Я нє понімаю.
    — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
    — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето
    кружка.
    — Дід у руки кухлик взяв і нахмурив
    брови:
    — На Вкраїні живете й не знаєте мови. — Продавщиця теж була гостра та бідова.
    — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє
    мова.
    — І сказав їй мудрий дід:
    — Цим пишатися не слід,
    Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови. Джерело: Павло Глазовий. „Сміхологія”

23. Браво! Бис!
    В свою очередь, про корову деда marcello:
    Американский корреспондент приехал на Украину. Грязь. Дороги нет. Он бредет уставший, весь в грязи, мимо коровника и спрашивает:
    — Где председатель? И тут одна из коров на чистом английском ему отвечает:
    — Председатель в поле!
    — Как? Вы говорите по-английски?
    — Да. А что тут такого? Я окончила Оксфорд с отличием.
    Корреспондент совершенно обалдев дождался председателя.
    — Вы знаете, у вас замечательная корова — она даже по-английски говорит.
    — О це она может!
    — Но она говорит, что закончила Оксфорд!
    — Не, це она п%здит!

24. Я думаю українці не чубляться із-за своєї мови, бо тут зрозуміло вона одна… А от точно навіщо щось доказувати якимсь Павлікам Морозовим, чи людям без роду без племіні…. Їх Бог і так покарав, у них немає ні мови, ні Батьківщини, абсолютно нічого за душою… За таких тільки що молитися і треба 🙁

25. Ні, тут ще цікавіше.Українці чубляться з приводу граматичних особливостей РОСІЙСЬКОЇ мови. 🙂 Глум.:-)

26. +1

27. Ivan говорит:
    06.12.2011 в 18:07 (Изменить)
    А чтоб было вообще смешно;-), посмотрите это видео http://www.youtube.com/watch?v=_UD_8ooInqM&feature=g-user начиная с 04:28 до 04:50. Потом отпишитесь, как Вам «українська»?
    ====================
    Кстати, я вчера это смотрел. Случайно. Постеснялся запостить.))) Но это об общей культуре. Посмотришь наше ТВ, в частности «Камедиклаб» или эту вот дебильную передачу ( не помню названиия), где Петросян главный и другое… Мрак, Блин!!!:)))))

28. Пане Руслане! Даремно ви на мене образилися, той коментар я не вам адресував… Хоча все ж таки правильно і в російській мові говорити „В Украине”… Але Бог з ним правописом… Загалом ви праві….

29. Да, блин! Короче. Посмеялся, как бы.

30. Я вжив би інший термін, який у лінгвістиці широко застосовується. Не «правильно», а «допустимо» (рос).

31. marcello говорит:
    06.12.2011 в 18:21 (Изменить)
    Я думаю українці не чубляться із-за своєї мови, бо тут зрозуміло вона одна… А от точно навіщо щось доказувати якимсь Павлікам Морозовим, чи людям без роду без племіні…. Їх Бог і так покарав, у них немає ні мови, ні Батьківщини, …
    ===========================
    Можна конкретизувати? Бо пафосу багато, а конкретики нуль.

32. Як на мене, автор даним постом намагався вказати нам на необхідність правильного, виваженого вживання української мови… Ви ж, панове, перетворили абсолютно нейтральний пост на полеміку щодо використання мови впринципі… І хоча я, загалом, відстоюю думку що в Україні має вживатися масово українська мова, тим не менш, не заперечую право національних меншин вживати рідну мову в побуті: вдома, під час національних свят і т. д. Натомість нам намагаються нав`язати вживання «общепонятного» у всіх сферах нашого життя… Особисто ж я схиляюся до думки, що людина, яка усвідомлює себе українцем, усвідомлює себе належною до величної історії, величних здобутків, продовженням великих українців, яких визнав світ, вважатиме за необхідне так само правильно володіти українською мовою, і не вживати мови окупантів, які через культурну експансію намагаються закріпити за українцями усвідомлення меншовартісної нації… Ті ж хто послуговується у своєму побуті російською, просто напросто не усвідомили своєї національної ідентичності… такі собі маргінали, космополіти, пристосуванці… Я впевнений, що при необхідності, у ситуації яка загрожуватиме їхньому фізичному існуванню уожний із них кричатиме «Слава Україні!» і цитуватиме Шевченка… Суть полягає в тому, що свою країну, як і свою мову треба любити завжди… Незалежно від того як склалася політична ситуація…

33. Єлисаветградський лікар говорит: 06.12.2011 в 14:05 …я не з усім у Вашому пості погоджуся.
    …бо українська в нашій країні була на задвірках, вона ледь починає відроджуватися, то ж людей, які реально знають українську – не так вже й багато.
    ==============================
    Колего, як дилетант дилетанту: хто Вам це сказав??? Не дружіть з ним більше! Які задвірки? Не повторюйте заїжджені пропогандистські штампи.

34. «Ті ж хто послуговується у своєму побуті російською, просто напросто не усвідомили своєї національної ідентичності…»
    Розстріляйте мене. Вчора я сильно вдарився пальцем ноги об стілець і неголосно, але виразно випалив: «ё… твою мать» :-), тоді коли за правилами я мав вигукнути «трясця твоїй матері» 🙂

35. руслане, я мав на увазі дещо інше….

36. * Руслане (перепрошую)…

37. Перечитав відповіді. Якось розмова політизувалася, чого я не хотів. Але якщо так, мушу висловити свою точку зору.
    1. Людину, яка горда тим, що вона українець (росіянин, француз, єврей, німець етс) поважати не можна. Гордитися своєю національністю — все рівно, що гордитися, наприклад, тим, що народився у п»ятницю.
    2. Мова — інструмент спілкування. Є люди, які люблять інструменти — немає нічого поганого. Є які не люблять — це примітивизм і непрофесійність. Більшість людей ставиться до інструменту як до засоба досягнення мети.
    3. Ми ПОВИННІ поважати правила інших мов, якщо хочемо, щоб поважали нас. Кажуть росіяни «на Україні», то й нехай. Кажуть «у Польщі (Німеччині, Франції…)» — їхні проблеми. Що нам до цього? «Нам своє робить»(с).

38. Борменталь, ну от не очікував від Вас…. !!!! Ну як можна не пишатися приналежністю до певної нації… Француз пишається тим що він є ФРАНЦУЗ, німець пишається тим що він НІМЕЦЬ і т. д. Неможливо вижначати свою приналежність до певної нації і не пишатися тим…. Так само росіянин пишається що він РОСІЯНИН. нНе плутайте поняття… Мова це більше ніж інструмент спілкування…. Тварини не володіють мовою, тим не менш володіють інструментом спілкування…. Мова це один зі способів ототожнення себе з певною соціальною і національною спільністю…. Якщо мова це лише засіб досягнення мети…. Немає слів… Третє просто не буду коментувати….

39. Руслан Мишериченко говорит: 06.12.2011 в 19:09
    «… Вчора я сильно вдарився пальцем ноги об стілець і неголосно, але виразно випалив: «ё… твою мать» , тоді коли за правилами я мав вигукнути «трясця твоїй матері»»
    ======================
    «Этот Василий Алибабаевич, этот нехороший человек мне батарею на ногу упустил, падла!»(С). )))

40. Prolisok говорит:
    06.12.2011 в 19:58 (Изменить)
    Борменталь, ну от не очікував від Вас…. !!!! Ну як можна не пишатися приналежністю до певної нації… Француз пишається тим що він є ФРАНЦУЗ, німець пишається тим що він НІМЕЦЬ і т. д. Неможливо вижначати свою приналежність до певної нації і не пишатися тим…. Так само росіянин пишається що він РОСІЯНИН. нНе плутайте поняття… Мова це більше ніж інструмент спілкування…. Тварини не володіють мовою, тим не менш володіють інструментом спілкування…. Мова це один зі способів ототожнення себе з певною соціальною і національною спільністю…. Якщо мова це лише засіб досягнення мети…. Немає слів… Третє просто не буду коментувати….
    =======================
    Проліску,
    я Вас розумію. І навіть підтримую. І це прекрасно, що Ви так вважаєте. У юності. Років через 15-20 Ви переосмислите. У Вас є друзі росіяни? євреї? грузини? білоруси? молдовани? узбеки? казахи? китайці?… Зрозуміло, що перелічувати можна від сьогодні і до обіду. Ваше ставлення до них залежить від національності? Чи від інших підстав?

41. Пане Борменталю, це мені сказав мій життєвий досвід та мій батько. І при всій повазі до Вас, я з ними не можу не дружити! Навіть, якщо дуже попросите. Це не штампи, я можу це довести, але лаконічність ніколи не була моєю чеснотою, то мені треба занурюватися саме в цей нюанс мого коменту?

    З іншого боку, якщо наша зустріч таки відбудеться та я таки зможу туди потрапити та якщо буде у Вас бажання обговорити цю тему — поговоримо.

42. Друже, Боменталю, Ви знову є таки мене неправильно зрозуміли. Так у мене є друзі росіяни, білоруси, євреї іт. д. І моє ставлення до них не змінюєтьсячерез приналежність до певної нації. Чому? Тому що вони поважають моє право говорити моєю рідною мовою, і навіть якщо часом не розуміють мене то просять або пояснити або перекласти на зрозумілу їм мову….

43. Мені також не подобається заполітизованість обговорення посту. До речі, marcello, я не писав, щоб «для тупих». Я просто не можу в два слова прокоментувати, тому зробив попунктно, щоб висловити всі свої думки. Розумнішим за всіх я себе не вважаю, хоча і найдурнішим, також, є в мене таке нахабство ))).

    Стосовно найпопулярнішої теми з посту «В» чи «НА» :), то на мою (скромну) думку це не від мови залежить. Бо немає такого сталого правила до України в російській мові вживати правильно тільки «На», а до інших країн тільки «В». Є мовні традиції, але це не правило. Мені чогось неприємно і від російськомовних чути «На», і я коли російською розмовляю також кажу «В». Але примушувати нікого не збираюся. Якщо хтось з росіян каже «В Україні», якщо шановливо ставиться до моєї країни, мови, культури — мені приємно.

    А в українській мові, в літературі зустрічається по моїм даним і «В Україні», і «На Україні». Навіть у Тараса Шевченка. І великого Кобзаря я аж ніяк не вважаю тупим. Тож, підтверджую, що мені приємніше прийменник «В», але правильним, напевно, є вживання будь-якого з них.

    P.S. Я пишаюся тим, що я українець (хоча, хто я є етнічно — а фіг його знає, такого там намішано). І ставлюся до людей без залежності від їхньої національності, приналежності до якогось етносу. Я люблю своє, бо воно своє. І, якщо чесно, вважаю це природним. Просто інших я не маю причин ненавидіти. Любити своє — це не означає ненавидіти інших. На мою думку.

44. Я думаю не допоможе… зустріч… Якщо для людини мова це лише інструмент спілкування — то це повна примітивність мислення… Я не хочу більше нікого ображати… Але більшість з вас це грубі матеріалісти — „человек, относящийся к действительности сугубо практически, рассудочно, отрицающий все идеальное, возвышенное, заботящийся о выгодах,
    поглощённый материальными интересами ….” А мова — це духовне, до якого більшість з вас є далекими… Сумно 🙁

45. «А мова – це духовне…» Абсолютно з Вами згоден….

46. ТА капец… Замяли цю тему….. Я вже раніше писав якщо за географічною назвою розуміється край то пишеться „на”, якщо країна то „в”… Коли Шевченко писав, то на жаль Україна не була окремою країною, а частиною, краєм Російської імперії — той вживалось „на”… Учіть правила правопису української і російської мов… Все… Да ще одне я написав вірш Рильського недарма… Адже якщо говорити про чистоту мови — то мені не подобаються нині популярні сленги, здебільшого англіцизми… Не подобаються широко розкручена нинішньою владою „креативність”, а творчість… Це бур’яни, як говорив Рильський… І не подобається, що я скажу на прощання по модньому: Адіос юзери-лузери 🙂

47. Советую Вам почитать Конституцию Украины, особенно ст.10, 24. Интересно, кто пытается Вам навязать употребление как Вы выразились «общепонятного»??? Как-то за свои 25 лет не заметил… Про «мову окупантів», уважаемый не много ли Вы на себя берете, оскорблять язык другой страны? «Ті ж хто послуговується у своєму побуті російською, просто напросто не усвідомили своєї національної ідентичності… такі собі маргінали, космополіти, пристосуванці… » — опять перегибаете уважаемый… хочется назвать Вас одним очень некрасивым словом. Но буду умнее.

48. Духовності, переламуючи через коліно, навчити неможливо. Тому, дозволю собі покритикувати Вашу радикальність. Ми багато в чому з Вами є однодумцями. Але в духовному питанні має бути делікатність, не можна собі дозволяти ображати людину. Навіть, на мій погляд, треба БОЯТИСЯ образити людину.
    А мова — так, згоден — вона й засіб спілкування, і духовне, культурне, історичне багатство нашого Народу.
    П.С. зустріч допоможе. Моя мета не переконати, а поспілкуватися, та викласти своє бачення. Переконати в таких питаннях неможливо. Або дуже складно та дуже довго. Це можливо хіба що в ситуації багаторічного спілкування…

49. marcello, не думав, що буду колись посилатися на такого собі Д. Табачника (нібито міністра освіти), але. Ось в тій частині, коли він аргументує питання «В/НА» — він каже, що говоримо «В Сибіру», хоча немає такої країни «Сибір». Говоримо «На Кубі» (хоча, можливо це тому, що країна знаходиться на острові?) — маємо на увазі країну.

    Мені не хочеться відстоювати точку зору прибічників «На», але Ви так агресивно налаштовані! Мені цікава Ваша думка, чи слушні слова я навів? Та чи дійсно Державність моєї країни можна принизити якимось прийменником?

50. «Любити своє – це не означає ненавидіти інших.» — найвагоміша фраза цього обговорення! Браво!
    Щодо приналежності до української нації. Відповідно до тенденції яка приянята в сучасній етнології, приналежність до нації визначається не етнічним походження, а етнічним самоусвідомленням. Тобто, якщо Ви вважаєте себе українцем, значить Ви є українець.

51. Офф-топ! з днем Збройних Сил України!

52. «Тобто, якщо Ви вважаєте себе українцем, значить Ви є українець.»
    Так я і вважаю. Дякую за підтримку.

53. Кошшшшшмарний сон вчителя Української мови та літератури: Урок. Диктант.
    Азаров диктує, а Янукович пише.
    Далі, пробачте від себе, табачник, ще й історію України переписує, ну не чудак на літеру М???

54. Та говоріть як завгодно :() На острові Кубі, в країні Кубі… Є якісь і винятки… Під Україною, під регіонами… Мені байдуже… Табачник мені не дороговказ… Найшли бл…дь спеціаліста…. Інших слів немає…. Просто не забувайте як ви говорити так вас сприймають оточуючі і судять про вашу освіченість і грамотність 🙂 😉

55. Сан Санич, та я явно не фан пана Табачника ))), я його слова навів не для обговорення його особистості — це хай залишиться для іншої теми. Просто в кожної людини, навіть в такої, як пан Табачник, можуть з’явитися слова, які будуть схожі на аргументи. Тож, процитував. І цікавлюся — це слушні аргументи, чи їх можна спростувати?

56. Даа… San Sanych це підсумок всього обговорення… Безглуздого:() Ще раз RESPECT!!!

57. Як ГОВОРЮ Я — я вже написав. Але моя мета бути об’єктивним, попри всі існуючі світоглядні перепони. Про Табачника я написав нижче, хто казав, що він дороговказ мені???

58. Табачник мені не дороговказ…. А щодо об’єктивності краще відповість за все правила правопису та офіційні документи держав… Навіть в російських документах пишеться „в Україні”, я посилання скидав тут… А ми тут переливаємо воду… Навіщо, щоб посмішити українофобів та російських блюзнірів……

59. http//blog.liga.net/user/sheliazhenko/article/3187.aspx

60. Редактору газеты «Правдоискатель» Ю.В. Шеляженко Уважаемый господин Шеляженко! На Ваш запрос от 12.01.2009 (исх № 408) относительно правильности употребления предлогов «в» и «на» со словом «Украина» сообщаем следующее. С названиями административных единиц — государств, областей, районов, штатов, городов, сел и т.п. в конструкциях со значением места в современном русском языке употребляется предлог «в»: в Чехословакии, в Московской области, в Дмитровском районе, в Иллинойсе, в Торжке. Предлог «на» встречается в относительно немногочисленных сочетаниях: на Орловщине, на Брянщине, на Украине. Именно форма на Украине являлась единственной нормативной до 1992 г. Но в 1993 г. Правительство Украины потребовало признать нормативными для русского языка варианты в Украину (соответственно из Украины). Это, по мнению Правительства Украины, позволило бы разорвать неприемлемую для независимого государства, этимологическую связь конструкций «на Украине» и «на окраине», отражающую, с точки зрения патриотически настроенных лингвистов, великодержавное пренебрежение со стороны России и русских. Украина таким образом получила бы лингвистическое подтверждение своего статуса независимого государства, а не подчиненного региона (по аналогии с другими наименованиями независимых государств — в Германии, в Швеции, в Японии). Однако путь вводимого исключительно по политическим соображениям в речевую практику варианта оказался отнюдь не простым. С одной стороны, в текстах, предназначенных для адресатов-украинцев, можно идти навстречу их пожеланиям и употреблять, следуя принципам корректности, форму с предлогом «в». В таком случае, как отмечает академик В.Г. Костомаров, «приходится мириться и с самым наивным политическим и национальным мышлением: есть вещи выше неприкосновенной чистоты литературно-языкового канона». Именно поэтому в официальных документах, касающихся взаимоотношений России и Украины, зачастую предпочитается «в» и «из». С другой стороны, в устной разговорной речи, а в периоды явного охлаждения межгосударственных отношений и в публицистике, сохраняется традиционная литературная норма — жить на Украине, приехать с Украины. Таким образом, в современном русском языке сосуществуют традиционная литературная норма с предлогом «на» и относительно новая, вводимая из соображений политкорректности по просьбе Украины — с предлогом «в». Выбор формы в каждом конкретном случае должен осуществляться говорящим (пишущим) с обязательным учетом условий общения. Старший научный сотрудник Учреждения Российской академии наук
    Института русского языка им. В.В. Виноградова РАН кандидат
    филологических наук О.М. Грунченко

61. marcello говорит:
    06.12.2011 в 23:14
    Редактору газеты «Правдоискатель» Ю.В. Шеляженко

    Дякую, marcello, це було дійсно і цікаво, і корисно почитати.

    А українофоби нехай не тішаться. Якщо в українців є різні погляди на певні речі, якщо поважаючи один одного, українці можуть нормально обговорювати, дискутувати, переконувати — це буде свідчити тільки про культурність та інтелектуальність українців. Тому я не боюся питати, інколи й сперечатися. 😉

62. Итог сей дискуссии: «Таким образом, в современном русском языке сосуществуют традиционная литературная норма с предлогом «на» и относительно новая, вводимая из соображений политкорректности по просьбе Украины – с предлогом «в». Выбор формы в каждом конкретном случае должен осуществляться говорящим (пишущим) с обязательным учетом условий общения.»

63. 😉 на все добре!

64. Поставь себе плюсик на лоб и иди спать… Молодец…

65. Уважаемый, не фамильярничайте, ранку в голове йодом намажьте, и пенку со рта утрите. Остальное пройдет само, со временем.

66. Небошкряби, небошкряби,
    а я маленький такой…

67. ИМХО і не більше того… 🙂

68. НЕ спорю, только не забывайте при своем ИМХО, что существует ст. 161 УК Украины 😉

69. 1. Людину, яка горда тим, що вона українець (росіянин, француз, єврей, німець етс) поважати не можна. Гордитися своєю національністю – все рівно, що гордитися, наприклад, тим, що народився у п»ятницю.
    Борменталь, так Вы сторонник космополитизма? Кстати,очень интересная и актуальная на сегодня тема. Если посчитаете нужным,выскажитесь по этому поводу у себя на блоге. Готов с Вами ее обсудить.

70. І де ж Ви в моєму пості знайшли «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»?

71. Підтримую… 🙂

72. 4 Prolisok 07.12.2011 в 20:32

    Пункт 1, данной статьи прочитайте. Возможно не правильно трактую, не буду утверждать.

73. І я спорить не буду я в п.1 таких ДІЙ не знайшов….

74. 4 Prolisok 07.12.2011 в 21:32

    Тогда тема закрыта.

75. Ну да. Не обижусь, если Вы назовете меня безродным космополитом. Или, как сейчас модно, янычаром. Но я никогда не понимал людей, гордящихся своей национальностью. Хотя, с другой стороны, если человек гордится своей национальностью, его право. Которое я уважаю. Если он не перебарщивает, конечно.

76. Кагбэ поддержу. Гордиться, на мой взгляд, можна какими то достижениями: собственными, детей, страны. А гордиться национальностью… Ну, родился в определенной стране, в определенное время — что в этом героического?
    Другое дело, идентифицировать себя украинцем, не стесняться этого в любых обстоятельствах, быть всегда готовым принести пользу своей стране, своему народу — это да.

77. http://www.unian.net/rus/news/news-475032.html

    Цитата: «17.12.2011 20:39 , ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ В законе о языковой политике не гарантирована защита украинского языка».

    Так все же от кого и за счет кого нужно в Украине защищать украинский язык?

78. Борменталь, мысленно я с Вами и с Дмитрием 🙂

79. Від чого, колего, а не від кого… Від зникнення, від остаточного перетворення на мову сільського суржика. Від панування в кріїні мови східної країни. Але чи Вам цікава відповідь? Це з новий виток старої суперечки?

    За рахунок кого? Та нікого. Хіба що мрія деяких т.з. українців про зникнення з побуту української остаточно не здійсниться… Але я не думаю, що тут коректне визначення «за рахунок».

80. Лікарю,
    я пам»ятаю, Ви свою позицію щодо мови розказали.
    Питання до людей, які б змогли відповісти на нього.
    Захищати мову ВЗАГАЛІ не можна. Вона виконує суспільно значиму функцію. Носієм мови може бути тільки людина. Тому мовна проблема не може існувати у відриві від людей. Конкретних людей. Наявність або відсутність будь-якої мови, її розвиток або занепад не залежить від кліматичних факторів чи від поведінки тварин, від епідемій і т.ін. Це залежить виключно від людей. І якщо говорити про загрозу для мови, то повинні бути і люди, носії мови, яку несуть у собі цю загрозу. Це ж елементарна логіка! Так хто ж вони, ці негідники?

81. А мені здається, що можна захищати мову взагалі, захищати, як я писав, від знищення. І, видимо, є ще люди, які так само вважають. Не всім цікаво в цьому питанні шукати винного, шукати ворогів…

82. Уффф! «Моя твоя не понимать»(с) )))))))

83. Дохтара у нас уже и хвилологи тоже. Мне всегда казалось,что в эту профессию всегда идет отбор по наявности антикаллиграфичности почерка.

    Теперь конечно есть надежда,что идя с ребенком в поликлинику есть надежда,что таки Борментали начнут выписывать разборчиво и главное филологично понятный рецепт для отпускающего лекарства фармацевта и тот не будет смотреть на поданную ему бумажку, как баран на новые ворота,говоря сквозь зубы, «какой дол…б вам это выписал?»

    Нет,теперь уверен,все будет хорошо.