Рівно рік тому у блозі Редактора під викладеною в ньому тоді страшною звісткою, я написав:
Тепер в цей День, думаю, багато з нас завжди будуть згадувати і його.
І ось я згадую…
Сьогодні 9 травня нашому колезі-блогеру Руслану Мішеріченко виповнилося б 42 роки. Тільки сорок два! Але важка хвороба майже за тиждень(3 квітня 2014р.) до Дня народження забрала в нього життя. Життя коротке, але яскраве. Руслан Валерійович був не по роках зрілою і мудрою людиною, чесною і виключно порядною. Чим заслугував чималі повагу і авторитет у кіровоградців. Яскравою і помітною постаттю Руслан був і у нашій блогосфері. Нікого ніколи не ображав, але і не зраджував. Всі пам’ятають його на рідкість виважені і толерантні коментарі, які часто-густо упроводжувалися тонким інтелігентним гумором…
Я думаю, в багатьох з нас знайдеться в серці місце для згадки про цю чудову людину.
Руслане, ми тебе пам’ятаємо!
Спасибо за пост, Валерий Леонидович! Мне тоже очень не хватает Руслана. Светлая ему память!
А тебе огромное спасибо за две реставрированные надписи «Мин не обнаружено». Думаю, Руслан бы это оценил.
Помним Руслана. И нам его не хватает. Особенно в такое смутное время…
Да. РУСЛАН… как-то до сих пор не верится. Светлый человек.
Дуже світла людина. Леонідовичу, респект за пост!