Чи є вона в сучасній Україні?
Однозначну відповідь на це складне запитання дати дуже важко. Адже для того, щоб людина була патріотом своєї країни, цю людину треба навчити любити свою державу, я вже не кажу про те, що любов має бути взаємною. Кожен правлячий лад, який існував у ХХ сторіччі, спирався не тільки на терор і пригнічення, адже є межа за якою людина перестає боятись, варто лише її перетнути і громадянин стає духовно вільним. Тож головним інструментарієм великих імперій і режимів була ідеологія, яка з самого дитинства вказувала майбутньому громадянину його шлях в житті. Я не берусь аналізувати добра то була ідеологія, чи погана, та вона була! Зараз – немає ніякої ідеології і правлячі клани, ну не повертається язик назвати їх елітами, змінюються з частотою виборів. Так, ті хто вже потрапив до годівниці далеко від неї не відходить, змінюються декорації, влада стає опозицією, опозиція владою… А що ж з того українцям? Чи стаємо ми щасливішими від того, що відбувається зміна владних декорацій? Чи спромоглась хоча б одна з так званих владних еліт сформулювати вектор руху і головне пояснити людям: чому їдемо саме туди і що буде коли дійдемо? Ні, такими питаннями не прийнято займатись. Он прийдуть вибори і знову будуть підняті з нафталіну страшні, для різних частин України, опудала і примари: для західної України – Росія, для східної – Європа! Ніхто вже нічого не придумує, грають на примітивних жахах і потребах: ціни на енергоносії, харчі, можливість краще заробляти. І тут на нас спіткає ще одна цікавинка, одним кажуть: «Ви не зможете їздити на заробітки в Європу», іншим «Ви не зможете працювати в Росії». Та чомусь ніхто не каже: «Створимо для вас, громадяни, такі умови, що ви працюватимете в Україні і нікуди не будете їхати». Навіщо ж думати і створювати робочі місця, краще отримувати безкоштовну і багатомільярдну щорічну допомогу, у вигляді грошей які надсилають заробітчани своїм родинам.
Та я в цьому пості про ідеологічну складову… Ось читаю на Українській правді Влітку «Свобода» вимуштрувала сотні націоналістів у вишкольних таборах. За багато років це мабуть перші згадки про політичну силу в Україні, яка почала займатись ідеологічним вихованням молоді. Так, робить це «Свобода» так як собі бачить, це подобається далеко не всім – та ж робить! А без цієї важливої і необхідної роботи з молоддю не може бути майбутнього. Принаймні в тих таборах всім охочім розповідають про нашу країну та ще й фізичну підготовку підтягують. Бажаємо ми того чи ні, а саме з дитинства закладаються ті риси, які потім переростають в патріотизм і любов до власної країни. Принаймні предки це знали напевне, тому і влада вимірювалась не від виборів до виборів, а десятиріччями.
