Украина Центр

Пишу как крымчанин, родившийся и проживший нежные годы в Крыму.

Скажу одно, люблю и ненавижу Крым одновременно.

Люблю как воспоминание детства, люблю всех  людей, которые окружали меня.

Люблю их за простоту,отзывчивость и наивность.

Людей проще крымчан, найти где-то еще в Украине или даже в бывшем совке просто невозможно.

Но и ненавижу их именно за эту простоту. Их мировозрения это мировозрение островитян, где все примитивно и лубочно.

Как и все островитяне они мыслят так, как скажет верховный жрец, в случае с Крымом это тот кто правит островом. До 90-х областной комитет партии, в 90-е местные бандиты всех мастей, а после их отстрела местные нувориши.

Все островитяне на всех островах мира, крепко до тупости верят и свято хранят легенды, и мифы своего острова. Они умрут за них, но никогда не откажутся . Возможно с островом Пасхи произошло подобное тоже.

И вот главные легенды острова :

1) Они когда-то были Россией (хотя представить берёзовые рощи в Крыму очень трудно).

2) Они все русские.Хотя русской крови у островитян на сегодняшний день, где-то на четверть.

3)Татары воевали на стороне Гитлера. Они мечтают только о том, чтобы собраться вместе и перерезать всех русских. Поэтому когда татары собираются вместе это вызывает паническое беспокойство у островитян.

4) За Перекопом находится Хохляндия, где живут хохлы, а северозападнее от Херсона-бендэры. Бендэры враги! Они воевали за Гитлера. А значит тоже хотят вырезать крымчан. И поэтому когда в Крыму собирается больше пяти украиномовных украинцев это тоже вызывает у них панику и беспокойство.

5) Когда-то евреи хотели захватить весь Крым и отравить всех русских на острове.(Эта легенда относится к тем далеким временам,когда нынешними крымчанами и не пахло на острове, а большевики в революционном порыве создавали там еврейские колхозы.Колхозы создали,евреи только не приехали)

Самое интересное, что когда нет разговоров за татар и Хохляндию,крымчане самые милые и обоятельные люди.

Местные политические вуду прекрасно об этом знают и при необходимости постоянно нагнетают эти страхи.

Почему эти страхи так живучи? Потому как 80% нынешних так называемых коренных крымчан получили местную прописку после 1946 года.

Вот поэтому мифы их не имеют глубоких корней и кажутся глупыми для нормального человека, хотя именно это и заставляет их держать форпост Крым . Они бы с радостью возможно и уехали в Россию, но именно это их заставляет жить на этой земле нищими и до последнего вздоха.

А здоровый климат дает им долгих лет жизни.

Да, эти нынешние крымчане уходили постепенно в землю и в прошлое, их дети уезжали на материк в поисках лучшей судьбы и обычно находили, так как жить в Крыму и быть счастливыми ,будучи нищими, могут только татары.

Лет через 15-20 они бы все вымерли и переехали от-туда окончательно, но события в Киеве повернули события иначе.

Нищих крымчан тысячами свозили на заработки в Киев,быть подставками под флаги ПР.

Ну где Крымчанин, когда не сезон, когда нет туристов и нет строек, найдет заработок в 200грн в день?

И было бы ничего, если бы не пролилась кровь на майдане.

И не встала за майдан Украина. И от Кировограда до Львова Украина стала мстить за своих мужей,отцов,сыновей,братьев. Мстила жестоко, как мстит мать за сына,как отец за дочь, как муж за опозоренную врагом жену.

И попали под раздачу все. В том числе и крымские островитяне,которые бежали домой в Крым босиком,со всех ног. А дома рассказывали пьяные ужасы и страхи,которые им довелось пережить от бендэр. А когда привезли отряд мертвых беркутов-крымчан. их страхи стали реальностью(удивительно, что беркутов крымчан погибло больше всех,  почему и как их различала пуля? ).

Ну и что мы хотим от них? То что утащили с собой остров,который им не принадлежал,впрочем как и нам? Будут ли они от этого счастливы? Да, но не более чем на две недели.Дальше будет горькое похмелье,лет на двадцать. А после Крым будет принадлежать тем,чей он по праву и по крови- крымским татарам.

Теперь нам главное правильно раставить акценты.

Потому как через двадцать лет Украина будет сильном, современным государством с мощной экономикой и передовыми технологиями. И тогда мы придем в Крым, не как когда-то русские, а как старые, друзья с открытым сердцем и толстым кошельком.

Довелося сьогодні бути в художньому музеї на концерті муніципального хору Любовича. Концерт присвячений 200-й річниці з дня народження Кобзаря. Приголомшливо. Зізнаюсь, я вперше почув цей хор. За останні дні — не так багато приємних емоцій. Але тут — пішов не даремно, однозначно.

Юрій Любович трохи пожурив журналістів за те, що мало приділяють уваги таким подіям. Представників ЗМІ на заході було дійсно небагато. І висловив впевненість, що саме спів зможе очистити нас… Не буду це стверджувати, але ось така думка творчої людини.

А ще буде в філармонії концерт пам’яті Небесної Сотні — з духовною музикою. Сподіваюсь, що я зможу дізнатися про нього завчасно, і що зможу на нього піти… Зараз такий час, що взагалі прогнозувати щось — справа невдячна…

Ну ось такі в мене були враження від концерту хору Юрія Любовича.

Це виявляється я! Саме так мені сьогодні сказала одна людина, вже доросла, яка прожила життя. Та як кажуть: «старість іноді приходить сама…» А як по-інакшому можна пояснити, що людина яка живе в Україні вже понад 30 років, одразу після демобілізації з армії СРСР, вірить в російську пропаганду і існування бандерівців. Також відкидає вже очевидний факт і доведений факт, очевидний всьому світу, крім Росії, Венесуели та Східної Кореї, про наявність озброєних військовослужбовців Росії на території Кримського півострову.

Ми спілкувались більше трьох годин поспіль, кожен залишився при власній думці. Я, який вважає дії Російської Федерації на території України – військовою агресією, мета якої не закінчується захопленням Криму. Мій опонент, все з точністю до навпаки… Типу ніяких російських вояків в Криму не існує, на референдумі кримчани радісно обрали російське майбутнє… Ну і таке інше. А наприкінці розмови людина звинуватила мене в тому, що я просто ненавиджу Росію і росіян. А на моє запитання: «Як він це встановив?» Відповідь була колосальна: «По очах видно!»

Дуже прикро, що ще існують настільки «сліпі і глухі» мешканці України, які мають державний паспорт, багато років живуть поряд з нами, а коли, не приведи Боже, російські танки – вони візьмуть хліб-сіль і підуть зустрічати окупантів.

Вчора став «жертвою» телефонних атак. На мій номер було спрямовано безперервний потік вхідних дзвінків з різних невідомих номерів з інтервалом у кілька секунд. Почалось дійство о 7.05 і тривало близько 40 хв. у вечорі атака повторилась. Ось така нова (принаймні для мене) форма тиску. Виявилось, що аналогічної атаки зазнали практично всі експерти та координатори Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!», деякі знайомі з ФРІ та Громадського сектору.

Мені радили змінити номер телефону і навіть мобільник. Але я цього не робитиму. Вважаю такі атаки свого роду визнанням. А від тих, кого зацікавив номер мобільного у сучасному світі не сховаєшся. Мені ж нічого боятись і ховатись…

Когда по нашим городам носятся русскокультурные вооруженные гопники и над страной висит угроза прямой вооруженной агрессии, со стороны государства Россия,где зеретушированный фашизм стал цементирующей  идеологией,считаю,что меры  безопасности себя и своей семьи должны подыматься в обществе.

Итак бронежилет. Вот хочу поделиться своими наблюдениями. Всех у кого есть больше информации — сбрасывайте на ветку.

Как правильно выбрать?

Ну во первых вам должно быть в нём комфортно,насколько это возможно

Во вторых,вы должны понимать, что конкретно вам максимально угрожает и от каких факторов должна быть первостепенная защита

( острый предмет,нож,бита,дробь,пистолетеая пуля,автоматная очередь, выстрел снайпера,осколки ганат)

В третьих вы должны знать, что жизненноважными органами человека являются :голова,позвоночник, все внутренние органы,кроме лёгких, артерии шеи, ключицы, центральная часть брюшной полости до паха.

В четвёртых обратите внимание сколько весит бронежилет.

Так взрослый мужик может передвигаться до двеннадцати часов в бронике весом до 10 кг, Если броня свыше 12 кг,больше 5 — 6 часовы не выдержите.Если больше 15 кг, то это на пару часов интенсивного боя или движения. И свыше 20 кг-то хоть бы час выдержали.

Теперь о класах защиты .В СНГ приняты следующие классы защиты бронеодежды

1 — защищает от пуль пистолета Макарова ПМ и револьвера Наган
2 — защищает от пуль пистолетов ТТ и ПСМ
2а — защищает от выстрела из охотничьего ружья 12-го калибра
3 — защищает от стандартных пуль автоматов Калашникова АК
4 — защищает от пуль автомата АК (калибр 5.45 мм) с термоупрочнённым сердечником повышенной пробиваемости
5 — защищает от стандартных пуль винтовки СВД и пуль с термоупрочнённым сердечником автоматов АК (как калибра 5.45мм, так и калибра 7.62мм)
5а — защищает от бронебойных пуль автоматов АК (калибр 7.62 мм)
6 — защищает от пуль винтовки СВД с термоупрочнённым сердечником
6а — защищает от бронебойных пуль винтовки СВД

В США

I — защищает от пуль пистолетного патрона .380 ACP и малокалиберной винтовки под патрон .22LR
II-A — защищает от низкоскоростных пуль пистолетного патрона 9х19 и пуль патрона .40 S&W
II — защищает пуль от стандартных патронов 9х19 и пуль револьверного патрона .357Magnum
III-A — защищает от пуль патрона 9х19, выпущенных из пистолетов-пулемётов, и пуль охотничьего револьверного патрона .44 Magnum
III — защищает от пуль винтовочных патронов .308 Winchester (7.62мм НАТО)
IV — защищает от бронебойных пуль винтовочных патронов .300 Winchester Magnum

Удачи.Оставайтесь живы. :bye:

Та тому, що зв’язок, який отримують абоненти Київстар, насправді, якісний. І покриття, в цій мережу українського національного провайдера, краще. Та і саме те, що користуючись послугами мобільного зв’язку я буду підтримувати саме УКРАЇНСЬКОГО оператора, мене якось більше тішить. Адже гроші сплачені за послуги, залишаться саме в Україні, у вигляді податків, що зможе бути невеличким, в масштабах однієї людини, але дуже значущим в масштабах цілої 46 мільйонної нації, вкладом в національну економіку.

Є у мене і карточка іншого оператора, також потужного гравця мобільного ринку України і до останнього часу я багато користувався саме цим номером, але… Можливо це особисто моя, суб’єктивна думка, та навіть в Кіровограді, в деяких місцях доводиться то у вікно з телефоном виглядати, то під стелю підстрибувати. Я вже не кажу за варіант виїхати з міста – просто без зв’язку…

А протягом останнього тижня, без будь яких поважних причин, зв’язок від оператора корпоративними кольорами якого є все червоне, просто зникає. Іде виклик, піднімаєш слухавку, тиша. І належить компанія яка надає телекомунікаційні послуги в Україні, коли я не помиляюсь, Росії… Тобто податки від наших телефонних розмов ідуть на підтримку тієї країни, яка саме зараз чинить військову агресію на нашу територію. Та і з абонентами в компанії, яка позиціонувала себе як найпотужніша на ринку Українських телекомунікаційних послуг, не дуже носяться, кожне питання по суті, наражається на відповідь: «Всі в сад…»

Маємо власного, українського, оператора стільникового зв’язку, то і треба його підтримувати! Переходжу на Київстар!

Шановні брати і сестри!

Часи дуже тяжкі та тривожні в нас зараз, Ненька наша опинилась на межі війни! І знову хочуть її топтати ворожими ногами!

Але хто!?

Ті, що називали себе «братами»!?

Не хочу я зараз говорити, хто винен в цьому, що відбувається, не про це піде!

Я хочу де що прояснити для тих, хто хоче до нас прийти «воювати за мир»!

А також пояснити тим, хто вже на їх боці стоїть, виправдовуючи ворога — а сам живе тут, серед нас, їсть наш хліб, ходить по нашій землі!

Я не буду підбирати слова чи вирази, скажу прямо —

Та війна, яку вони починають — вони програють в любому випадку!

Так, я згоден, на початку війни вони можуть зайняти ТЕРИТОРІЮ але…. а що далі?

Досвід воювати в партизанській війні в нас кращий!

І нас біде в РАЗИ БІЛЬШЕ за УПА!

Земля буде горіти під їхніми ногами, нас будуть  мільйони!!!

А коли ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ, А ПОТІМ І СОТНІ ТИСЯЧ ДОМОВИН ПОЇДЕ В МОСКОВІЮ, що тоді будуть пояснювати їм по телевізору?

Що в нас вся країна одні «бандерівці»? Ну якщо захисник Вітчизни для них «бандерівець» — тоді в нас дійсно мільйони «бандерівців»!(Хоча для багатьох з нас Бандера, Шухевич, Донцов та інші і так Герої!)

Що їх Адольф путін скаже тим матерям, чиї солдати загинуть тут? За що вони тут будуть гинути? Ці матері прийдуть і самі скинуть їхнього Адольфа путлера!

Те що хочуть вони зробити — це реальний фашизм!

Я впевнений на всі 10000000000000% відсотків, що, якщо війна почнеться — в ній ПЕРЕМОЖЕМО МИ!

А загарбником буде, в принципі як завжди і була, московія!

…раніше ніяк не міг збагнути шахідів — що ними двигає на таке — а чомусь зараз розумію — вони захищають свою Батьківщину від загарбників! Як можуть так і роблять це…

Ми згадаємо їм усі 350 років «братерства»!

Адже радикалізм суспільства, це лише протидія якійсь дії — чим сильніше тиснуть — тим сильніша відповідь!

Таких як я, хто готовий боронити свою землю до кінця, я впевнений, мільйони!

…Ой Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку,

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі.

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває…

Нехай риє, розкопує,

Не своє шукає,

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

Помагайте, недолюдки,

Матір катувати».

Хіба ми дамо такому статись?

Слава Україні!

Нехай як Бог дасть, так і буде!

Це довів сьогоднішній мирний мітинг, що пройшов в самому серці Росії – Москві. Про кількість учасників кажуть різне, від 10 до 100 тисяч учасників. Учасники маршу тримали державні прапори України, Росії , а також опозиційних до влади Путіна громадських об’єднань і партій.

Також можна побачити плакати: «Путіна під суд!» , «Путін! Не розпалюй громадянську війну в Україні», «Страшно жити в цій країні», «Україна, прости нас». Перед колоною розтягнуто великий банер , на якому написано: «За Росію і Україну без Путіна».

Учасники акції скандують: «Банду геть!», «Ні війні», «Україна, ми з тобою», «Муаммар Каддафі — Путін».

Ось і починається те, чого так боїться Путін і його влада – народ починає, тільки починає, розпрямляти спину. Молодь, яка вже народилась в Росії після розпаду СРСР, взагалі декларує своє бажання рухатись в європейському напрямку розвитку. Те що сталось в Україні, Революція Гідності, рано чи пізно, але неминуче повториться і в Росії.

Будь якій тиранії приходить край! Коли у людини забирають все і ще позбавляють надії, вона перестає боятись і повстає проти тирана. Так сталось у нас. Влада Путіна тримається на лояльно налаштованих пенсіонерах, яких задобрюють за рахунок нафто-доларів і Газпромівських траншів, але середній клас і молодь вже втомились жити в тоталітарній країні.

Хотят ли русские войны?
Спросите вы у тишины
Над ширью пашен и полей,
И у берёз и тополей.
Спросите вы у тех солдат,
Что под берёзами лежат,
И вам ответят их сыны —
Хотят ли русские,
Хотят ли русские,
Хотят ли русские войны!

Не только за свою страну
Солдаты гибли в ту войну,
А чтобы люди всей земли
Спокойно ночью спать могли.
Спросите тех, кто воевал,
Кто нас на Эльбе обнимал
(Мы этой памяти верны), —
Хотят ли русские,
Хотят ли русские,
Хотят ли русские войны!

Да, мы умеем воевать,
Но не хотим, чтобы опять
Солдаты падали в бою
На землю горькую свою.
Спросите вы у матерей,
Спросите у жены моей,
И вы тогда понять должны —
Хотят ли русские,
Хотят ли русские,
Хотят ли русские войны!

Поймёт и докер, и рыбак,
Поймёт рабочий и батрак,
Поймёт народ любой страны —
Хотят ли русские,
Хотят ли русские,
Хотят ли русские войны!