Вчора, дивився фільм, «Військо Мин Бала/Myn Bala (2012)», знятий в Казахстані.
Дія кінокартини відбувається в першій половині XVIII століття — в переломну епоху казахської історії, коли у кривавій війні з джунгарами, єдність казахського народу і героїзм стають вирішальною силою на шляху до набуття свободи.
Картина чимось нагадує «Хоробре серце», але це мабуть і не дивно. Адже кожна нація проходила крізь національно-визвольні війни, які були тією необхідною ціною, яку народ мав заплатити за свою автентичність і незалежність. Тож, при подібному сценарії, фільм не здається простою калькою голлівудського блокбастера.
В картині піднімаються питання, актуальні і зараз. Це роз’єднаність окремих вождів і лідерів, які засліплені особистою жагою влади. Прагнення, народу, жити «своїм розумом», а не оглядатись на «старшого брата» чи «великого Сема». І любов простих людей до своєї рідної землі, за яку вони ладні платити своєю кров’ю…
Сергію, з приводу Казакстану, тут не все так однозначно. Мої родичі і донині проживають в цій країні. Бабуся з Тернопільщини, покійний дідусь з Білорусі. Аналогії на які Ви натякаєте, і порівняння з сучасною українською реальністю тут недоречні.
Адже Казакстан, це одна з тих країн, куди цивілізація прийшда саме завдяки Країні Рад.
Хоча, на півдні Казакстану, й до цих пір можна побачити те, що ми б з Вами назвали дикунством.
Жузлова (поділ на касти) система стратифікації нині є однією з характеристик Казакського «відродження».
Звісно, на півночі країни проиває багато українців, росіян, білорусів. Але какзакський націоналізм, якщо його так можна назвати, прогресує. Тому країна ноднозначна. Та і державності у них не було як такої, і очевидно письменності.
Але Російська Імперія свого часу започаткувала цивілізаційні процеси в казакських степах.
І до-того ж нашого з Вами співвітчизника Тараса Шевченка в Казакстані шанують мабуть більш щиро ніж наші українські «ура-патріоти», що спекулюють на пам’яті Кобзаря. Тарас Шевченко описав побут казакського населення, для них він не просто привід для політичних спекуляцій. Тож, поки украхнські «ура-патріоти» піаряться на пам’яті Кобзаря, використовують його у своїй політичній рекламі, казаки просто шанують Тараса Шевченка.
Олександре, мушу зізнатись, що до певного часу не був дуже обізнаним в житті-бутті Казахстану. Та і зараз не є експертом, але після того, як переглянув кілька фільмів, виробництва цієї країни, почав читати в інтрернеті і відкрив для себе багато нового… Зайвий раз переконався, що людина мислить певними шаблонами, які в нас закладені. А життя не стоїть на місці, все міняється. Японія, як приклад, сторіччя тому ще не була однією з найрозвиненіший країн світу…
А прошло двадцать лет и достойно сопротивлялась США. Даже угрожала СССР.С другой стороны победа над «монстром» Россией в войне. Могла ли «неразвитая» страна поставить на колени такого колосса?
Вчора, зранку, дивився на КОДТРК передачу «ХХ: Століття воєн». Там, якраз, про Японію, а точніше про війни в яких ця країна приймала участь, розповідали. Так от одним з головних чинників, чому США застосувала ядерну зброю, проти Японії, була та відданість японців, з якою вони захищали свою країну. Було зазначено, що навіть мирне населення приєднувалось до військових, в бажанні боронити свою землю! От вам і патріотизм!
Думаю, что патриотизм японцев нельзя считать причиной применения ядерного оружия. Япония в тот момент уже проигрывала войну на всех фронтах. Скорее ядерная бомбардировка Хиросимы и Нагасаки была демонстрацией американской военной мощи перед своими союзниками и будущим противником — Советским Союзом.
А вот оправдывая использование ядерного оружия, от которого пострадали больше всего мирные японцы, можно приводить какие угодно доводы, том числе и «патриотизм» японцев.
Олександре, я ж написав, що патріотизм японців був одним з головних чинників. Я згоден з вами, що Японія програвала війну, але билась дуже відчайдушно і не збиралась підписувати капітуляцію. Чи могла б Америка, без застосування ядерної зброї перемогти в тій війні? Можливо так, але якою ціною! Десятки тисяч вбитих американців! От і зроблено було акт тотального залякування. Адже удари нанесли не по військовим частинам, а по мирному населенню… Тобто це був саме акт залякування! Тоді Японія була змушена капітулювати.
Простите, но американцы ещё до этого бомбили зажигательными бомбами города Японии, постройки в которых были в основном деревянными.
А вообще, судьбу Японии решили на Потсдамской конференции.
А 9 го августа японскую армию ждал шок не меньший чем ядерная бомбардировка мирных городов. Советская армия начала Маньчжурскую операцию.
История Казахстана и его современность-хороший урок для украинцев,их отношению к «имперскому наследию».
Разгром квантунской армии заставил императора Япония пойти на капитуляцию.Это его личное признание.Что касается ядерного удара,то его цель-напугать СССР.Опыт 2 мировой показал:когда янки начинали бомбить гражданские объекты,сопротивление союзникам только возрастало.
anrobo. » Даже угрожала СССР.С другой стороны победа над «монстром» Россией в войне. Могла ли «неразвитая» страна поставить на колени такого колосса? »
———————————————
Русско — Японская война, 1905, 1917 эту звенья одной цепи. основа поражения была заложена в поражении флота. Постранному стечению у нащего флота была выше скорость у японского дальнобойность. О деталях расказывать долго и не всем интересно. Но один интнресный факт оба флота строились на одних ферфях с одним кредитным финансированием. как Вы думаете с каким? Правильно с тем же что и в 1917. После войны договор подписывался тамже в США. Кстати договор подрисывался при чутком содействии кагала американских юристов как и позже по итогам 1 мировой. дивидентов от РЯ войны американцы получили не меньше японцев. А разве было чтобы инвестор был в пролете
Ааааа… :scratch:
Понятно.
Алекс, так украинцы во многом себя ведут намного «скромнее» по отношению к русскому населению, чем их братья -казахи. Если Вы забыли, первое, с чего начал независимый Казахстан — с переноса столицы на русский север в Целиноград — и переименованием его в Астану. Все важные должности занимают только казахи, и многие из жителей Казахстана просто не понимают, как можно не решить какую-нибудь проблему, если есть деньги (это о коррупции). И есть большое отличие Украины от Казахстана: у нас нет газа и нефти. А то, что русский у их официальный для них не страшно: большая часть населения владеет русским на низком уровне.
…русский у них…
да-да…
А ещё вспомните побоище на нефтепромыслах..
Напомни, Саша. 😉
Вроде в прошлом году в сми проскакивало видео с расстрелом демонстрантов в Южном Казакстане.
Потому, в плане современных реалий, нечего нам на Казакстан равняться!