Недавно познакомился с одним человеком (семидесяти пяти лет) из Новоукраинки, который помимо всего прочего занимается еще и литературным творчеством. Как по мне, весьма и весьма достойным. Свои произведения — а их более трехсот — наш земляк читает по памяти в своеобразной авторской манере, как это, к примеру, делает К. И. Чуковский, когда читает свое «Тараканище». Впрочем, послушаем нашего земляка:
«Кажуть, рідна Україна, вільною ти стала,
що доволі в тебе всього: і м’яса , і сала.
Все то правдонька святая — сперечать не буду,
тільки все це не для цього ось бідного люду.
Глитаї тебе посіли, тягнуть з тебе жили
люди ж бідні за даремно працюють що сили.
У глитая-ненажери красять хоромини,
а у бідного Івана валяться й хатини.
Нема йому бідоласі за що ремонт дати,
бо не хвата вже й на хліб тієї зарплати.
Нащо ж нам такая воля, що ти дарувала
ти назвала нас панами, а радість забрала.
Не працюють тепер люди, та й не віддихають,
стоять вони на базарах на хліб заробляють,
Подивіться, бандократи, що ж то ви створили
Україну в ринок сбуту ви перетворили
і тепер везуть лайно звідусіль і всюди,
щоб лайно те купували українські люди.
Наші фабрики стоять, стоять і заводи
наробили ви державі великої шкоди.
Про людей ви не дбаєте, що ж то їм робити
ні пенсії, ні зарплати, як їм в світі жити.
У хатинах замерзають маленькії діти,
нічим плити розтопити, нічим їх зігріти.
Огляніться навкруги, люди жебракують,
зате нові українці хороми будують.
Вас же люди обирали державі лад дати
ви ж кінчаєте її зовсім розкрадати.
Схаманіться, отямтеся, годі грабувати,
бо давно за вами плачуть в буцигарні грати.
Люди терплять до пори, та терпець урветься,
от тоді вам, нове панство, гірко відгукнеться».
Гарне звернення до керманичів країни та до Верховної зРади… Тільки глухі вони. А ще й немало з народу повзає перед ними та переконує у своїй «вєрноподданості»… Що збільшує їхню глухоту. І злидні для народу… Тому це «глас вопиющего в пустыне»…
На жаль. 🙁
ГІРКА правда сьогодення! 🙁
Автору «почєт і уважєніє»!!! :good: :good:
Слаю, як ПІБ автора?
Алексей Диденко. Пробовал печататься, но везде получал один и тот же ответ: «Ваші вірші спонукають людей до непокори»…
Колись кобзари співали таких пісень. Їм тоді теж дорікали, що вони спонукають людей до непокори. Навіть карали за це…
А потім була лише іскра — рейдернули маєток чигирінського сотника Богдана Хмельницького.
І тоді й справді, гірко відгукнулося усе зажеливому панству. Та нажаль, не тільки йому. Вмилася кров’ю вся Україна.
Нове ж панство мабуть не знайоме з Історією.
Автору РЕСПЕКТ!!!!!!Щира подяка, добре написано! :good: :good: :good: Історія має таке правило — повторюватись…