Что не поделили «две звезды» кировоградской «Батькивщины»?

По большому счету, конфликт между двумя лидерами кировоградской «Батькивщины» должен был остаться сугубо внутрипартийным делом, не интересным никому, кроме верных «юлинцев», если бы не два «но». Первое – за внешне монолитным фасадом кировоградской «Батькивщины» вдруг оказалась типичная для украинского политикума скандальная «Воронья слободка». И второе, высокая должность одного из участников словесной перепалки, а именно – председателя облсовета Александра Черноиваненко, обязывала дать ответы на жесткие выпады его визави Ивана Марковского.

«УЦ» цитирует обе стороны без каких-либо комментариев, оставляя это право читателям. Вам же решать, кто из двоих политиков был более убедительным.

Что сказал Марковский

После того как многолетнего председателя Кировоградской городской организации «Батькивщины», экс-и.о. городского головы Кировограда Ивана Марковского не пригласили на областную отчетно-выборную конференцию областной организации партии, он начал говорить с прессой – с журналистами местных изданий «З перших вуст» и «Рідний Кіровоград». Причем говорить языком прямых обвинений в адрес партийного руководства, озвучивая конкретные фамилии. Начал с причин того, почему, по его мнению, ему не удалось стать депутатом городского совета на прошлых выборах.

— Чтобы стать депутатом, мне достаточно было возглавить список кандидатов в городской совет, потому что первый номер не боролся за голоса избирателей. То есть я гарантированно получил бы мандат депутата, но ко мне обратился председатель областной организации А. Черноиваненко, чтобы я уступил тем защищенным местом Роману Колисниченко… Я выбрал себе округ и набрал там больше всего голосов – почти восемнадцать процентов. За мной даже мог зайти еще один наш выдвиженец, но, как вам известно, результаты выборов объявили только за 2 часа до окончания срока расчетов. То есть считали почти неделю, хотя можно было уже на следующий день их сообщить. Мне видится, что затягивание с объявлением результатов как раз и имело целью не допустить нежелательных лиц путем уменьшения процента набранных партиями голосов, что и произошло, – в частности, сказал Марковский.

И разразился еще целым рядом обличений в адрес председателя областной «Батькивщины» и областного совета.

— Для него – чем темнее ночь, тем ярче светят звезды… Черноиваненко – это человек, для которого партия – это проект, который позволяет ему получать должности и быть сегодня у власти. Так, он по квоте партии получил должность заместителя председателя городского совета, в Пенсионном фонде, благодаря партии стал председателем областного совета… Я хорошо знал Черноиваненко, его стиль и методы работы. Знал, что он недолго возглавлял облпотребсоюз и ушел оттуда с большим скандалом. Как вы помните, тогда «кто-то» занял в кассе управления рынками двести тысяч гривен и не вернул на следующий день, как договаривались. Кассир едва не покончила жизнь самоубийством. Позже по партийной квоте – потому что без квоты его никуда не взяли бы – Черноиваненко стал заместителем кировоградского городского головы, но после скандала с введением в эксплуатацию одного из объектов его быстро уволили. Далее. Назначают Кузьменко губернатором, он приходит на первую сессию, а его не пускают люди Черноиваненко – Ковтуненко (Игорь, официально был помощником Черноиваненко. – Авт.), Копыл (Олег, представитель руководства местной «Самообороны». – Авт.) и другие… Пусть объяснят, кого они самообороняли, почему вооруженная группа во главе с Ковтуненко ездила по фермерам и с какой целью… Дальше они пикетировали того, кто должен был возглавить областное управление милиции, и добились, что назначили Витюка (позже был уволен в результате коррупционного скандала. – Авт.), человека Черноиваненко. Вспомните также, как так называемая самооборона жгла шины у областной прокуратуры. Зачем она это делала? Чтобы и прокуратуру подмять под себя. И это ей удалось. Не случайно, говорят, областная прокуратура дело о нападении группы во главе с Ковтуненко на жену одного из фермеров затребовала в полиции и положила его под сукно, – в частности, сказал Марковский.

Главу областного «Союза офицеров Украины» Игоря Ковтуненко он также назвал «ближайшим другом и партнером по бизнесу» своего партийного босса. Какого бизнеса – не уточнял. Зато прошелся по другим лицам, с недавних пор оказавшимся в орбите партии Тимошенко на Кировоградщине:

— Откуда у нас в партии появился такой партийный деятель, как Козуб (Игорь, один из кировоградских активистов, баллотировался от «Батькивщины» в областной совет. – Авт.), который похоронил уже шесть партий? В УДАР пришел, УДАРа нет, «Руха» – нету, «Народной» (Украинской народной партии. – Авт.) – нету, других – нету. Дай Бог, чтобы «Батьківщина» долго жила, но это плохая примета.

Сказав все, что хотел, о новых людях в орбите партии, Марковский упомянул и о тех, кто не так давно оказался за ее бортом, виня в этом, опять же, руководителя областной организации.

— То, что произошло в областной «Батькивщине», ни в какие ворота, как говорится, не лезет, – сказал Марковский. – Заменили председателей Ленинской и Кировской в ​​городе Кировограде районных организаций, Знаменской, Долинской, Гайворонской районных без каких-либо собраний и конференций, а это те люди, которые постоянно ездили в Харьков в поддержку Юлии Владимировны, когда она там содержалась в заключении. Выброшенными оказались целые семьи преданных партии людей – Цирф, Косовых и других. Почему так с ними поступили? Потому что они много прошли и имели моральное право задавать Черноиваненко «неудобные» вопросы, и если бы они оказались среди делегатов областной отчетно-выборной конференции, у Черноиваненко не было бы шансов снова стать председателем…

Скрипач не нужен?

В прошлую субботу в Кировограде высадился десант нардепов от «Батькивщины», в том числе – представляющих высшее партийное руководство. Официально – для участия в кустовом форуме с депутатами местных советов из нескольких областей. В СМИ высказывались предположения, что истинной целью визита был «разбор полетов» в областной организации. Косвенно это подтвердил заместитель председателя партии Сергей Соболев, отвечая на вопрос журналиста «УЦ» по поводу внутрипартийного конфликта.

— Да, мы разобрались, но кто бы что ни говорил, лучший срез – это выборы и их результат. Можно рассказывать все что угодно: как ты хорошо работал, что ты самый любимый человек в этом городе или в этой области, что тебя все уважают. Но не бывает так, что тебя все уважают, а на выборах ты не можешь даже попасть в городской совет, – сказал Соболев.

Заместитель Тимошенко сделал в Кировограде еще несколько заявлений, гораздо менее однозначных. Например, о том, что, дословно, «Кировоградская областная партийная организация среди депутатского корпуса имеет стопроцентный показатель людей, которые прошли с партией и остались с партией». Тем временем общеизвестно, что во фракции «Батькивщины» в областном совете на сегодня – 4 бывших регионала, а в кировоградском городском фракция и вовсе на две третьих состоит из «перебежчиков» – двух бывших регионалов и двух недавних представителей «Народного фронта».

Вопрос о бывших членах Партии регионов в кировоградских списках его партии Соболеву, конечно, не преминули задать. Ответ (если это был он) приводим без комментариев:

— В чем была угроза, когда нам говорили, что эти люди были там где-то в предыдущей местной власти? Нам говорили: это люди, которые от вас убегут. Не случилось этого? Не случилось. Второе, нам говорили: это люди, которые не изменят свои принципы, они такие, как есть. Поэтому я думаю, что здесь непосредственная характеристика, например, Кировоградской областной организации в целом является для нас принципиальной, и вы это легко проверите. Я даже по столу постучу…

«Усе сказане – неправда»

«Не буду надавати оцінку засобам масової інформації, в яких було опубліковано інтерв’ю з Іваном Марковським, але хочу зауважити, що ваша газета єдина, що звернулася до мене за коментарем», – сказав Олександр Чорноіваненко на початку нашої розмови. Обговорювали ми сказане екс-секретарем міськради та екс-головою міської організації ВО «Батьківщина» на адресу голови обл­ради. Саме ця посада Чорноіваненка, а не крісло очільника обласних батьківщинівців, стала поштовхом до інтерв’ю з ним.

– Олександре Анатолійовичу, наскільки несподіваним для вас було інтерв’ю Марковського? На вашу думку, чому воно з’явилося саме зараз?

— Я вважаю, що Івана Івановича використовують. Він, на жаль, не пройшов у міську раду під час останніх виборів. За півтора року, поки він був секретарем міськради, йому не вдалося достукатися до сердець виборців, щоб його підтримали. Ми робили усе можливе.  Він сам вибрав собі округ, активно на ньому працював. Навіть народний депутат Соболєв приїжджав на округ до Марковського і виступав на його підтримку. Але Іван Іванович депутатом все ж не став. Деякі політичні сили, дивлячись на зростання рейтингу нашої партії, розпочали атаку.  Марковського використали. Його особисті образи підняли на прапор люди, яким це вигідно. Хоча, зауважу, син Марковського пройшов до Ленінської райради під першим номером списку, тобто захищеним.

Варто зазначити, що «Батьківщина» висувала кандидатів по кожному округу, а пройшло тільки шестеро, які набрали найбільший відсоток голосів.  Я не вважаю кампанію ідеальною, адже вона проводилась згідно закону, який є необ’єктивним. Є люди, які набрали більше голосів, чим ті, що пройшли, але вони не потрапили до міськради. Але це закон.

Пройшли звітно-виборчі конференції у всіх осередках нашої організації, відбулося певне оновлення її лав, ротація керівного складу.  Не розумію, чому Марковському стільки уваги, чому він розписується за всю обласну організацію?  В  області діє 25 партійних організацій, і він — лише один з 25-ти керівників осередків. Ми не можемо топтатися на місці і не робити висновків з огляду на результативність роботи наших керівників. На нас велика відповідальність, адже  за результатами двох останніх виборчих кампаній обласна «Батьківщина» посідає перші місця в Україні. Партія розвивається. Їй уже 16 років, і природно, що йде зміна поколінь. Керівний склад осередків значно омолодився. Керівником кіровоградської міської організації обрано Романа Колісниченка, котрий, незважаючи на свій молодий вік, у нашій партії уже 15 років. Серед керівників були люди,  які уже фізично  не можуть справитися з тими темпами і завданнями, які перед нами стоять.

–  Іван Іванович звинувачує вас в узурпації влади в обласній організації «Батьківщини», начебто ви виганяєте усіх незгодних. Наскільки це справедливо?

— Чорноіваненко одноосібно не може приймати таких рішень. Є бюро обласної і місцевих організацій, є президія політради. Згідно нашого статуту, я не маю права когось зняти або призначити. Ми говорили з керівниками, які мали низькі результати на виборах, і домовлялися, що будемо підсилювати організацію більш ефективними  членами команди. Відповідні рішення приймалися на бюро.

Що стосується начебто закритої обласної конференції, то це дуже дивно. Делегати висувалися районними партійними конференціями, був представник із Києва. Зібрання було демократичним, хто б що не говорив. Олександра Кужель в інтерв’ю каналу «Кіровоград», до речі, сказала, що показник роботи будь-якого партійця – це вибори. Вона ж підтвердила, що немає ніякого конфлікту в обласній партійній організації.

Хочу сказати, що візит у Кіровоград народних депутатів від «Батьківщини» не пов’язаний з Іваном Марковським. У нас проводяться кущові наради, і цього разу нарада відбулася у нас. Участь у ній брали представники п’яти областей.

В районах у нас нормальна ситуація, в обласній партійній організації – здорова. В нашій структурі є своя служба безпеки, яка бореться за те, щоб у наших лавах не було інфекції.

– Ви говорите про оновлення і омолодження організації. Але від вас пішли молоді та енергійні Олена Шворак та Павло Топчій. З чим це пов’язано?

— Я жалкую, що вони пішли, говорю відверто. Запитайте у них, чому вони пішли. Не хочу щось говорити поза очі, але це стосується міської партійної організації. Ви ще про Михальонка не запитали… Треба шукати камінь спотикання всередині міської організації, коли її  очолював Марковський.

– В інтерв’ю Марковський висунув дуже серйозне звинувачення на вашу адресу. Мова йде про облспоживспілку і буцімто зниклі 200 тисяч. Прокоментуйте, будь ласка.

— Це плітки. Я ніякого відношення не маю до сказаного. Під час роботи в облспоживспілці я розкрив ситуацію навколо ринків, що стосувалася колишнього керівника ринків. Я зробив усе, щоб ринок не був «прихватизований». Скажу, що я один на той час захищав систему споживчої кооперації, і певне керівництво тиснуло на мене.  Водночас, у  2002 році новомиргородська «Батьківщина» висунула мене від своєї партії кандидатом у депутати до обласної ради. Представникам правлячої партії це не могло сподобатися. Мені запропонували іншу посаду, я написав заяву, але на тому і все.

Мені прикро, що Іван Іванович, знаючи цю ситуацію, повівся некоректно, звинувачуючи мене.

– Марковський каже, що місцеві «самооборонівці» – це люди Чорноіваненка-Ковтуненка. На вашу думку, чому?

— Ну немає у мене своїх людей! Головою обласної ради я став після Майдану. Мене не заносили у раду, і нікого не примушували тиснути на кнопки. Депутати попросили мене очолити раду, тому що я завжди мав свою точку зору, не поступався принципами. У повноваження голови облради не входить кимось командувати, а лише організовувати роботу депутатського корпусу.

Люди, які були на майданах, об’єдналися у громадські організації. Я з ними спілкуюся, тому що зобов’язаний спілкуватися з усіма.  Але впливу на них я не маю. Звинувачення у цьому абсурдні!

– А ситуація з Вітюком?

— Коли з Києва приїхали його представляти, прийшли люди, які були проти цього. Там було дві сторони – за і проти. Прокуратура, Вітюк, а ще приплітають голову адміністрації Кузьменка… Це просто прикро. Я ніякого відношення до цих організованих акцій не мав. Якщо я володів інформацією, ще й стримував, заспокоював людей, закликав діяти за законом.

– Це стосується і начебто нападу на дружину фермера?

— Ну який напад? Це все можна перевірити у прокуратурі. Я вважаю, що це низько, і відповідати на ці речі повинні компетентні органи, а я не маю виправдовуватися. Запевняю, що усе сказане з цього приводу у «обвинувальному» інтерв’ю – неправда.

– І останнє запитання. Що ви відчули, коли прочитали інтерв’ю? І чи зв’язувалися ви з Іваном Марковським?

— Після виборів ми з ним жодного разу не спілкувалися. З Іваном Івановичем я знайомий багато років, ще з 1999-го. Він енергійна людина при своєму поважному віці. Можливо, це його емоції. Мені було неприємно. Але не хочу тримати на нього зла, не маю намірів мститися. Дай Бог йому здоров’я!

Елена Никитина,  Андрей Трубачев, «УЦ».