В понедельник в Кировоград с концертом юбилейного гастрольного тура «25 лет на орбите» приезжала фольк-рок-группа «Воплі Відоплясова». Солист же «ВВ» Олег Скрипка в нашем городе находился сразу в двух ипостасях: как фронтмен рок-группы и глава худсовета «Парада вышиванок-2012», в рамках которого в Киеве будет выставляться та самая макси-писанка, что сейчас красуется перед зданием мэрии. Кроме этого, на пресс-конференции также звучали вопросы к музыканту, касающиеся закулисных интриг второго сезона популярного телевизионного шоу «Голос Країни», где Олег Скрипка выступает одним из четырех тренеров.
На встречу с Олегом Скрипкой в Кировоградской мэрии пришли представители городской богемы: музыканты, художники, в том числе те, кто расписывал гигантское яйцо театральными сюжетами. К ним, собственно, Скрипка-глава художественного совета конкурса и обратился:
— Христос Воскрес! Я вас вітаю, бо ви є одними з перших, хто представив свою писанку. Вчора (у неділю. — Авт.) я був присутній на відкритті «Української писанки» в Києві, я люблю Київ, я патріот Києва, але я вам чесно признаюся — та писанка програє вашій. Це факт. У вас шляхетна писанка, яка розповідає історію вашого міста…
Следующий вопрос адресовался уже Скрипке-тренеру телешоу «Голос Країни» и касался честности и объективности подсчета голосов за того или иного участника проекта.
— Я не можу гарантувати, як відбувається ця калькуляція, але підрахунками займається фірма, яка має ліцензію на шоу «Голос Країни». Коли запускали проект, то голландці — володарі ліцензії — були присутні на трьох-чотирьох перших записах, і вони прискіпливо за усім спостерігали. В принципі успіх таких проектів залежить від того, чи буде він прозорим. Люди обов’язково відчують, якщо щось буде не так, якщо будуть якісь «чаклування» — тоді впадуть рейтинги. Грубо кажучи, якщо хтось з виконавців або родичі виконавців намагатимуться дати хабара, то гроші, які канал отримує від спонсорів (в залежності від рейтингів), набагато більші, ніж можна дати хабара. Це є такий механізм запобігання.
Потім я дивлюся за динамікою голосувань, і вони в принципі очевидні. Як професіонал, я бачу такі штуки, які глядач може не відчути. Але на емоційному плані абсолютно все голосування йде адекватно. Наприклад, у мене в команді був циган Василь Жадан, він прекрасно співав, але люди за цигана просто не голосують. Він з самого початку казав: хочу співати українською мовою, хоча канал це не дуже дозволяв. Він заспівав українською «Очі чорні»(я зробив переклад пісні), але все одно за нього не дуже проголосували.
Зараз на цьому конкурсі я лобіюю українську мову, українську пісню. Іншим тренерам нема куди діватися, вони також ставлять українські пісні. І коли мій артист Назарій Савко кожного разу співає тільки українські пісні і за нього голосують більше за всіх — це реальний показник! Це неправда, що українська пісня неконкурентоспроможна, але якимось чином її немає в ефірах…
— А суперечки між тренерами на шоу заздалегідь відрежисовані? Також для підвищення рейтингу?
— Які суперечки? Це прямий ефір, і в сценарії нема нічого такого. А що стосується тих випадків, коли Арбеніна щось тявкає на мене і на Сашу Пономарьова, а ми не відповідаємо, то це не можна називати суперечкою. Взагалі, Арбеніної, скоріше за все, не буде в третьому сезоні шоу, тому що вона некоректно поводиться по відношенню до каналу. Вона вже два рази робила провокації, які заборонені ліцензією шоу (просила виконавців ще раз заспівати, коли ті вже повинні були йти). Тому канал дуже ризикує. Звичайно, для шоу це цікаво — скандальчик, «желтуха», а на справді все це не дуже гарно для самого каналу…
В перерыве между общением с творческой интеллигенцией города и вечерним концертом Олег Скрипка нашел время ответить на вопросы «УЦ».
— Якщо це не таємниця, де і як святкували Великдень?
— Признаюся, на всенощну я не пішов. У неділю десь о десятій годині ми родинами з друзями зібралися у Парку Мамаєва Слобода в Києві. Там в церкві посвятили паски, потім пішли в шинок, бо, нажаль, був дощ і досить прохолодно. Я посидів до першої тридцяти, потім поїхав на Хрещатик, де ми відкрили київську писанку ти видали дітям призи фестивалю писанок. Згодом я поїхав додому і ввечері — на зйомку шоу.
— У вільний час, в дорозі між містами, яку музику ви слухаєте?
— Власне я взагалі нічого не слухаю…
— Якщо вас запросять до концертного туру під час передвиборних перегонів, когось з політиків будете підтримувати своїми гастролями?
— Треба розуміти, що люба політична сила має свої власні цілі. Тобто люди проходять до влади тому, що вони люблять владу і щоб скористатися цією владою. А нам треба скористатися тими людьми, які прийшли до влади.
Я вважаю з владою боротися немає змісту, з владою треба намагатися співпрацювати, завжди пропонувати свої проекти, шукати спільні інтереси. Але підтримувати владу…
Наприклад, у нас остання така штука була з Тимошенко, коли вона запропонувала їздити співати «за Тимошенко», а ми запропонували, щоб вони підтримали мистецькі проекти. І вони підтримали. Одне діло — коли співак співає і каже: голосуйте за цього обранця, а інше — коли політична сила спонсорує проекти, які мають мистецьку цінність, тому що просто передвиборчі концерти не мають ніякої культурної цінності. Ну, може, мінімальну мають. Ось у чому річ. Не в тому, що якийсь артист «лягає» під політика і займається не своєю прямою діяльністю. Проблема в тому, що він потім співає не в комфортних, не в творчих умовах. Це треба обмежувати, цього треба уникати.
— Повертаючись до «Параду вишиванок»: у вас велика колекція вишиванок? Є найулюбленіша?
— Не велика, десь п’ять-шість. Улюбленої немає, всі вони — гарні. Якість вишиванки дуже залежить від майстра. Є різні майстри, хтось гарно робить в традиціях, інший — менш гарно. Традиції виготовлення вишиванок більше за всього постраждали від радянського модерну. Не знаю, чи є такі майстри, які сьогодні можуть працювати в традиціях 1930-х років чи навіть 1960-х років, хоча б повторити аутентичні вишиванки. В основному те, що ми можемо знайти на ринках, — це модерн 1970-80 років, тому традиційна вишиванка дуже далека від того, що зараз продається. Синтетичні матерії, синтетичні нитки, часто-густо — машинна вишивка. І від цього страждає якість. Ще одна велика проблема — крій. Якщо він просто квадратний — вишиванки не сидять. Сьогодні форма одягу дуже змінилася, можливо, вишиванку треба якось з душею модернізувати. Зберегти образ загальний, але знайти зручний крій. Майстри, що вишивають, не дуже розбираються в крої, а модельєри не розбираються у вишивці. Людини, яка зробить сучасну вишиванку з класним кроєм, поки що немає…
— Ви знімались в декількох телевізійних проектах, в 2008 році дебютували у повнометражному кіно — в картині «День радіо». Вам сподобалося амплуа актора кіно, ви маєте бажання знову зіграти в якомусь фільмі?
— Бажаю! Були б пропозиції! Я з задоволенням знімався би в кіно.
— Якого жанру?
— Комедія. Чи пригоди. Щось таке. Якийсь легкий жанр. Коли мене запрошували на «День радіо», я і не знав, що це серйозне кіно. Продюсер Міша Козирєв мій гарний знайомий, друг, запросив мене до вистави «Про що говорять чоловіки» їхнього театру, і мене інтегрували у цю виставу. Таким чином я познайомився з акторами, а потім вони запросили мене на зйомки кіно. Я навіть весь сценарій не читав. Зіграв свою роль — зйомки зайняли усього чотири години. Зіграв і забув про це. Проходить рік — мене запросили на презентацію фільму. Дивлюсь, а там серйозне кіно! Я навіть не думав, що все це настільки класно…
— До слова, про радіо. Ви радіо слухаєте? Коли востаннє чули по радіо пісні «ВВ»?
— Я специфічна людина. Радіо не слухаю, телевізор не дивлюся. Всю інформацію, коли мені треба, дістаю з Інтернету. У мене вже рік дома взагалі немає телевізора, а радіо я навіть не включаю. Іноді роблю слабку спробу: слухаю, а воно ще гірше, ніж було…
— В Кіровограді останні півтора-два роки місцевий ентузіаст від музики регулярно організовує рок-концерти…
— Супер!..
— … де виступають молоді команди, що грають кавери та свою музику. Ви багато гастролюєте Україною, чи відомо вам, в інших містах відбувається щось подібне?
— В Києві взагалі нічого не відбувається. Тільки каверщики. Такого я не чув, щоб була така серйозна «точка». Львів — там є активне музикальне життя і важка музика грається. В Одесі, я знаю, з’явився один новий клуб, де регулярно виступають місцеві гурти. Там дійсно можна вживу послухати авторську рок-музику. Це нове явище, бо Одеса — не рокове місто. Взагалі, подібні починання завжди залежать просто від однієї людини…
Александр Виноградов, фото Елены Карпенко, «УЦ».
[nggallery id=19]
<3