Золотий міст

Щось захотілося мені розказати про майбутнє. Місцеві мешканці кажуть, що біля парку Пушкіна вже лежать конструкції пішохідного моста.

Це значить, що незважаючи на плітки, чутки та інший галас навколо, хтось сумлінно (і головне мовчки) працював — проектував та виготовлював металеві ферми.

Далі прийдуть дядьки з краном та так само мовчки (ну хіба що з матюками) змонтують цю визначну конструкцію. І з’явиться в Кіровограді ще один міст, хоча й пішохідний.

Потім буде багато галасу, адже нажаль з архітектурної точки зору обновку не можна буде назвати прикрасою Кіровограда. Але, по-перше, галас буде тривати недовго, бо не сильно це всім й цікаво. А по-друге, може й знайдуться десь розумні люди, які придумають, як це діло прикрасити.

Потім кіровоградці приведуть у порядок набережну біля школи, приберуть столітні комиші, та почнеться відродження парку Пушкіна. Спочатку силами звичайних кіровоградців, тим більше весна скоро, час суботників, ну а потім і бізнесмени візьмуться за голову діло.

Однозначно постане питання про переіменування. Але сподіваюсь то нікому не буде цікаво.

У парку почне формуватися інфраструктура. Поставимо на набережній ліхтарі, лавочки, про дерева обов’язково треба не забути, і з’явиться в Кіровограді ще одне місце, де можна погуляти або просто посидіти з друзями. Далі — кафе, літній кінотеатр, якась площадка для концертів, фонтан обов’язково. На протилежному березі збудують черговий ТРК. А потім і з Колізеєм треба буде щось робити. Хоча б розваляти його, і то добре.

І так потихеньку буде в центрі Кіровограда сучасна пішохідна зона від Великої Перспективної до самої Ковалівки. Адже не кожне місто може похвалитися тим, що стільки простору, у самісінькому центрі, біля річки, не зайнято дорогами, розв’язками та не сховано від мешканців асфальтом та бетоном.

Якось так воно буде.