Як любити Україну у Москві,чи в Пітері, або алаверди біля скирди

(навіяно http://old.uc.kr.ua/ur_pat/)

Так чи інакше політичні маніпуляції на етнічному ґрунті у різні часи знаходили своїх прихильників. Знаходяться і свого роду вчителі патріотизму. Не рідко від таких ідейних пропагандистів можна почути слова про те, що в нашій країні щось погано, а от них, у братніх славян, росіян та білорусів все добре. Вони їдуть на заробітки закордон – в Росію, а потім вчать як правильно всіх інших, бо досвіду набралися. Вчать, як любити Україну але , тепер вони живуть в Москві, та Пітері. Вони, чи їхні пращури давно покинули територію сучасної України з тих, чи інших причин. Сьогодні з білокаменої, вони хочуть навчити нас, як нам будувати власну державу і знаходять таких самих недолугих послідовників. Багато вчителів патріотизму бувших партпрацівників СРСР. Вони вважають саме що , радянське тлумачення історії Украни є єдиновірне, а Українська мова- це діалект російської, і теж знаходять своїх послідовників, які через власну неповноцінність хочуть долучитися до того сакрального «радянсько-славянського патріотизму», єдиновірного і правильного, щоб не виглядати в очах у своїх московських учителів варварами – «бандерівцями».

Постає ряд критичних, але слушних запитань. Чому рускоязичні ура-патріоти чи їх батьки виїжджають на заробітки у Росію, , замысть того, щоб пыднымати Украънську економыку. Чому учителі патріотизму з Москви не повертаються жити в незалежну Україну. Чому ті, хто кричить на все горло про «патріотизм» нічого не роблять для своєї держави, натомість лише збільшують соціальне напруження і при першій ліпшій нагоді виїжджають закордон. Чому навіть так-званий патріотизм який насаджують деякі політичні сили правого спрямування лише спричиняє в суспільстві дисгармонію і конфлікт цінностей. В кінці-кінців, чому до цих пір ті називають себе поборниками « панславяської ідеї», так і не змогли її сформулювати. Більше того, замість пошуку універсальних цінносте, які б змогли об’єднати українське суспільство зі сходу на захід, з півдня на північ горе-ідеологи регіонального руху дезінтегрують суспільство за рахунок розгортання конфлікту на історичному і міжрегіональному ґрунті.

Мабуть, все-таки, «ура-патріотам» легше любити Україну у Москві та Пітері. Легше кричати на все горло про любов до українського, послуговуючись діалектом окремої місцевості і хаючи літературну. Набагато легше розгортати конфлікт на історичному, ціннісному та регіональному ґрунті ніж любити свою країну і поважати своїх співвітчизників. Бо будувати – набагато складніше ніж руйнувати. Тож, я закликаю усіх громадян України, незалежно від етнічної чи релігійної приналежності бути добрішими один-до одного і розбудовувати нашу державу на благо усіх її громадян, послуговуючись нормами моралі і здорового глузду, зі своєю головою на плечах!

Любов до України має об’єднувати!