По предложению млн. украинцев открываю тему.)
Так кто гордится своей национальностью? Те, кому больше нечем? Экзальтированные особи? Прагматики-негодяи? Искренне влюбленные в свою национальность? В общем, может ли быть национальность как таковая предметом гордости?
Да, я горжусь, что я украинец…
И люблю Украину на русском языке, и не нося шаровар, вышыванки…
А есть еще те, кого я называю «украйонци», вот для тех — важнее форма
Вы знаете я тоже люблю Украину побольшей части на русском, но не моя в этом вина, и слава Богу мой ребенок обучается в школе на родном ему языке. А что касается как вы выразились «украйонцев», не нада так относиться к людям которые таким способом пытаются себя идентифицировать. Ведь язык (которым мы с вами пренебрегаем), вышыванки и т.д. это те вещи которые объединяют нацию как общность людей с общей историей традициями и вытекающим отсюда менталитетом. Думаю в Шотландии вы не найдет людей говорящих с издевкой о ходящих в килтах, так почему такое отношение к вышиванкам и шароварам. Тем более что вы считаете себя украинцем, а такая национальная атрибутика как раз и есть признак гордости за свою нацию.
Понимаете, Владимир, если это ЕДИНСТВЕННОЕ, что служит для самоидентификации, тогда это «украйонци».
Любовь к стране, в которой родился и живешь — выбивается за рамки вышиванки, футболки с принтом «Тарас Шевченко» и осэлэдця. Я думаю, что много ребят из Луганска или Донецка любят Родину ничуть не меньше львовян, тернополян или ужгородцев. Поверьте, большинство западенцев сердцем с Польшей, Румынией или Венгрией…
Есть такое понятие «шароварщина». Вот это — о многих «свидомых».
А я люблю страну тихо — я здесь живу. Никуда «валить» не собираюсь. И хочу, чтобы мои дети росли здесь
И любить Украину — делать что-то для нее, а не просто «пи..деть» и «пи..дить» (сорри)
» Доктор» Борменталь устроил пятиминутку украинофобии. Оказывается украинофобия тоже заразная инфекция.
А космополит ли Борметаль? […………]
Игнатов, нарываетесь на бан. Админ
Круто, Игнатов. На встрече будешь? В глаза мне такое скажешь? Или очко жим-жим сработает? Скорее всего сработает.
Игнатов… фу, как некрасиво, блять
боюсь, что не придет Игнатов на встречу
Скорее всего не придет. Такие как он заочно смелые. А по ипалу получить боятся.
Специально не удаляю его пост. Дабы дурь каждоМУ видна была.
Повторю еще раз. Хоть сто раз.
Закалебали проплаченные краинофобные имарионетки.
Дурь у каждого своя,это точно,но кроме дури есть у каждого нормального человека национальная гордость,должна быть.Если у тебе ее нет, то это чисто твоя проблема и очень большая. А тема изначально украинофобная. И оскорбительная для тех,кто не считает себя пригматиком-негодяем и экзольтированной особой надивая по праздникам вышиванку и гордящегося,что он говорит на украинском языке.
Твой пост есть прямое оскорбление. Поэтому считаю,что с такими как ты,нужно зуб за зуб,глаз за глаз. Ваша власть пинимает и понимает только силу,поэтому ответил тебе в твоем стиле.Оскорбление на оскорбление. Хочешь продолжение? Или уберешь тему?
Тему не уберу. Считаю её вполне нейтральной. Для нормальных адекватных людей, конечно. Последую известному правилу: не спорь с дураком, окружающие могут не понять кто есть кто.
Игнатов, пойди проспись, а потом внимательно перечитай тему. Там нет НИ ОДНОГО утверждения. КАЖДОЕ предложение заканчивается ВОПРОСОМ, при этом есть вопросы ВЗАИМОИСКЛЮЧАЮЩИЕ. Например «Прагматики-негодяи?» и «Искренне влюбленные в свою национальность?» Поэтому тема эта — ПРИГЛАШЕНИЕ К ДИСКУССИИ, а не изложение личной позиции автора. Уяснил? А теперь под холодный душ!
Спасибо, Руслан! Именно так.
Да-а-а,ребята…Игнатов, вы меня убили. Другие не лучше. Правы мы были со Слаем, рано нам с вами встречаться.
Борменталь, благодарю за отклик на мое предложение. Уточняю для непонятливых, я предполагал дискуссию вокруг космополитизма,как мировоззрения и космополитах, как «людей мира», а вовсе не об эпитетах с матерш-ш-шиной.
Ув. Борменталь,обязательно включусь, но сейчас занят.
Спасибо за приглашение, но именно сегодня я как раз отично выспался.
А тема дохтара есть провокация, реакция Вьюна тому подтверждение,на подобные ответы и расчитаны подобные вопросы.Прием старый и проверянный,для украинофобных троллей, которые остваивают украинское пространство уже по областям. Если раньше они масово перлись на централные форуммы беря не доводами,а поговоркой «Нас рать»,то сейчас упорно осваивают переферию.
Сейчас даже намного проще, ведь один из их гуру это министр образования Табачник,который никогда не стеснялся своих украинофобных высказываний и даже считает их своими убеждениями,которые вполне по мнению могут уживаться с его занимающей должностью.
Какой эффект они ожидают? Да очень простой вызвать в обществе презрение к украинскому партиотизму,его героям, истории,гордости за свой язык, обычаи,прошлое.
И поэтму затевают разговоры о якобы каком-то космополитизме,хотя никакие они не космополиты,а обыкновенные заевшиеся СОВКИ. И просто интелектуально не способны воспринимать как украинскую культуры,история,обычаи,так и русскую. Поэтому они себя даже не акцентируют как РУССКИЕ.
Если посмотреть на первых лиц партии регионов,как раз и увидим весь цвет так называемого «космополитизма» в реале тупого совкизме,иначе его назвать не могу.
Не знаю кто как,но мне пришлось пошататься по миру и нигде не скрывал что я-украинец. Часто меня называли хохлом упёртым.но я оставался украинцем.Что характерно,никого не интересовало на каком языке я разговариваю,но что я умею делать и определённые моральные качества.Если я украинец-вор-о каком уважении идёт речь? Тема нормальная и раскрыть её не просто.Но позволять себе гадости…Не понимаю.
Судя по тому,что вы еще живы и способны отписываться,вы еще живы. Ранение у вас не смертельное. Переживете. 🙂
А насчет темы,мирового гражданства, то она довольно интереная. Для меня лично положительный пример космополитизма это Лев Толстой.
Не тому человеку вы придложили эту тему. Могли бы и сами. Слишком уж субъективен ваш дохтор и тему начал он не с того.
Я не увидел никакой провокации в этой теме. Это просто приглашение к дискуссии. Гораздо умнее отвечать аргументировано и высказывать свою точку зрения, а не срываться на ругань. Среди людей любой национальности есть хорошие и плохие, я в этом убеждался не раз и сейчас в этом уверен.
Это не вызывает никакого уважения, когда человек сознательно коверкает свой язык, вставляет украинские слова в «кавычках», пренебрежительно отзывается о национальной атрибутике и при этом говорит, что он украинец. Такого самоуничижения не встретишь нигде, кроме как у нас.
Погодите,сейчас подтянуться «нужные» люди и будут расскрывать тему украинского национализма.
А брань я считаю нормальным явлением.
Не было бы брани,люди были бы сплошь лицемерными гипертониками.
Мне вот добрые люди подсказали, что есть мнение, что под личиной Игнатова скрывается студентка-гимназистка, которая пытается нас тут разводить…
О,еще один космополит.
Кочин,не эффектно вошли. Еще раз.
Значит предположения правильные…
Мадмуазель, вы долго будете нас терроризировать?
Кочин,вы свои сексуальные наклонности решили продемонстировать? Начинайте уже про украинский национализм, я уже попкорн приготовил. 🙂
…а с каких пор тов.студ. вы стали приверженкой национализма? Так, пустой трёп только читаю за национализм… 😉
Кочин,начинайте,не тяните. Езуит уже заждался своей очереди,Алекс наверное тоже нервничает. Давайте, развивайте тему совкового космополитизма и незабудте облаять европейский либерализм.
Помещение около 14-этажки в центре застыло в предвкушении…
…нет, вы мне скажите, откуда у вас такая ненависть к людям? Вы, дражайшая,не гоните лошадей…объясните нам недалёким…
Саша.. не корми тролля
…троль, ой тролиха просит кушать — я ведь гуманен… 🙂
Уффф! Рабочий день отработан, счас накрапАю!)
Итак, главное: Я НЕ ЛЮБЛЮ УКРАИНУ! Как не люблю Россию, Белоруссию, Германию, Японию и какую-нить иную Тьмутаракань. Я не понимаю, как можно любить страну! Вот так вот всю страну! Скопом! Или всю нацию. Скопом. Можно любить родителей, жену (это обязательно!), другую женщину (не будем ханжами), детей, а внуков так вааще, правнуков (кому повезет). Но с какого бодуна любить страну? У Е.Евтушенка есть замечательные строки: «Исповедаться жене? Боль ей будет непонятна. Исповедаться стране? До испуга необъятна». Но НЕ ЛЮБИТЬ не значит НЕНАВИДЕТЬ. Я не понимаю смысла слов украинофоб/украинофил (украино… можно заменить на любую другую приставку). С какой радости бояться? И если я говорю, что я не люблю Украину, это отнюдь не значит, что я её ненавижу или боюсь. Это моя страна, я желаю ей счастья и процветания, потому что тут живут мои дети и внук. Будет Украина процветающей, будет комфортно жить моим детям и внукам. Потому в меру сил я стараюсь привнести и свою малую толику в её, страны, жизнь.
Я НЕ ГОРЖУСЬ тем, что я украинец. Потому что отец украинец, мать русская. Я не хочу и не буду самоидентифицироваться. НЕ Х-О-Ч-У! Будете смеяться, но национальность своей жены я узнал лет через 10 после свадьбы (плюс почти 7 лет «встречались»). Похрен мне какой она национальности! С другой стороны, я не стесняюсь, что я по своему мироощущению украинец. Ибо «Мила нам добра весть о нашей стороне. Отечества и дым нам сладок и приятен»(с).
Я с опаской отношусь к людям, которые громогласно при каждом удобном и неудобном случае заявляют о своей любви к стране или нации. Не верю я им. «Национализм – последнее прибежище негодяя» не я сказал. Но с А.Нобелем согласен.
Ну вот так как-то. Если тезисно.
Молодо-зелено…Можно сказать и по другому:чем бы дитё не тешилось,лишь бы … не сосало.Грубо,но в этом случае-в самый раз.
Українець в душі — це українець, який любить Україну такою яка вона є і хоче щоб вона була краще…Намагається щось змінити і змінитися сам… Українець це той, який знає сумну історію України, багатовікову боротьбу українського народу за свою державність, знає традиції свого народу, і мову… Тому що мова — це дзеркало душі… — ЦЕ УКРАЇНЕЦЬ…
Космополіт — це людина без Батьківщини, людина, якій байдуже де жити, що їсти, байдуже якою мовою спілкуватися… Людині якій абсолютно байдуже національна приналежність за рядом причин… Це або виховання людини, або 80-и річна навязуваність зробити з жителів СРСР єдиний космополітичний народ з російською мовою спілкування… Космополіт — це людина, яка не знає своїх пращурів, бо йому це байдуже… Космополіт — це людина так званого сучасного глобалізму і епохи падіння моралі…яка призводить до того, що білої людини стало менше 10% від всього населення Землі і тенденція йде на зменшення і зникнення білої людини… Космополіт не замислюється над цим, йому байдуже він живе сьогоднішнім днем… Він вульгарний матеріаліст…
Я думаю що шаровар зараз ніхто не носить… Українець в душі — це українець…. А говорити що я українець і не знати історію України, мову… А просто говорити — це зовнішній прояв, це хохол… Поляки таких називали ще бидлом… Да, поляки дуже напищені аристократи… Але вони гордяться тим, що вони поляки… Я був у Варшаві… Поїдьте туди і заговоріть російською мовою і не один поляк скаже вам: «Ти цо курва не розумєшь польської?» 😉
Я тоже хочу, чтобы Украина и украинцы были лучше, но скажу вам честно, я не горжусь, что я украинец. Как-то, не вижу повода для гордости. Если кто-то попробует доказать обратное-буду рад послушать.
Игнатов, Вы оказали нам медвежью услугу. Хоть понимаете,что дискредитируете не только себя, но всех тех, кто в той или иной степени разделяет Ваши взгляды и позицию!? Вы всучили в руки оппонентам их любимую козырную карту — вот они, украинцы, все с дремучей культурой и звериным оскалом «национализма». И ваш пассаж ничем не лучше «интеллигентных» ругательств Алекса. И он еще не раз аукнется. С Вами не будут дискутировать по теме, но с удовольствием упражняться в искусстве злословия. Кочин это уже продемонстрировал.
Судя по адресованному мне посту, Вы не лишены чувства юмора.Так используйте его! Это универсальное и гораздо более действенное оружие, чем мат. Тем более,русский, который только и способен,что лечить лицемерных гипертоников. Используйте, трясця його матэри Игнатов, национальный продукт. Ведь он перед импортным, что девственница перед прожженной шльондрой.
Кстати, и Админ не упрекнет Вас в матерщине. Спорим, меня он не забанит!
Может я и по горячился,но тема подразумевала все равно последний пост кохозного дохтора Борменталя (еще и ник себя взял порядочного персонажа) после чего должны были последовать анналогичные, слезные откровения его сотоварищей по несчастию. Среди которых увещевания украинцев были бы как голоса вопиющих в пустыне. Ну разбавил немножко руганью эту сопливую темку, думаю на мировозрение украинофобов это не скажется. По другому с ними разговаривать, есть смысл?
Хотя я прислушаюсь к вашему пожеланию. Кстати с вами бы я с удовольствием встретился, есть о чем и поговорить. О чем можно говорить с Кочиным и Борменталем, ну разве что выяснять отношения?
marcello, в целом поддерживаю Ваше мнение. Но я ставил целью обговорить и другое представление о космополитизме, т.с. «толстовское». Писатель считал патриотизм пережитком варварских времен, зло, неизбежно ведущее к агрессии и вражде. И сегодня классическое представлением о космополитизме — как о идеологии, призывающей к отказу от патриотических чувств, в отношении страны, но заменяет их аналогичными по отношению к миру. А «Единство человеческого рода», главная его идея.
В этом и был мой посыл, обсудить обе концепции. В какой из них есть рациональное зерно, а в какой, возможно, «зерна» отсутствуют вообще. Ведь меняется мир,а с ним и представления о многих его, казавшихся незыблемыми, постулатах. «Теория относительности» Эйнштейна сегодня уже под угрозой! Еще пару десятков лет назад мы не знали слова «олигарх». Кстати, о них. Даю выдержку из своего поста в прошлом № «УЦ» :
Относительно безродных космолитов,….. Фирташей,ахметовых,коломойских,хорошковских и иже с ними, с Украиной связывает только бизнес, а дом с виллами,дворцами и с офшорными деньгами у них по всему миру.Там же и все их родины.»
Безродные космополиты,это конечно лишь эпитет. Но, в определенной степени он определяет, на мой взгляд, суть нынешних космополитов. Во всяком случае украинских, однозначно.
Космополит — переходное состояние от человека к сверхчеловеку. Так выходит?
Не возражал бы и я. Но другу Слаю дал слово, любая встреча с форумчанами не раньше, чем через год. А слово надо держать.
Предлагаю пока чаще встречаться здесь. Только сдерживайте эмоции. Помните о горячем сердце и холодной голове. Не подводите больше.
-Розумний!…
-Аж страшно!…
Смотри, а то длительное воздержание оно тоже, знаешь-ли , не на пользу 🙂
Не имя красит человека, а человек имя. То же самое можно сказать и о национальности. Можно быть представителем титульной нации, но при этом гидроцефалом по жизни. И наоборот.
Многие позволяют себе задирать нос кверху по отношению к человеку другой национальности. И ведут себя так, как будто они представители голубых кровей. Абсолютная чепуха. К тому же не нужно забывать, что голубая кровь свертывается так же, как и любая другая…
О! Вот еще бред с титульной нацией. Есть граждане государства. Точка. Титульные/нацменшинные… Кому это нужно? Для чего? Чтоб поорать при случае: «Я на своїй Богом даній землі!»?
Борменталь говорит:
08.12.2011 в 14:31
Это моя страна, я желаю ей счастья и процветания, потому что тут живут мои дети и внук. Будет Украина процветающей, будет комфортно жить моим детям и внукам. Потому в меру сил я стараюсь привнести и свою малую толику в её, страны, жизнь.
…я не стесняюсь, что я по своему мироощущению украинец. Ибо «Мила нам добра весть о нашей стороне. Отечества и дым нам сладок и приятен»(с).
*************************************
Колего, та Ви войовничий патріот! 😉 Просто поняття патріотизму кожен розуміє по своєму. А суперечка патріотів з космополітами ніколи не приведе до того, що хтось когось переможе або переконає.
Щодо мене — я вже писав: я пишаюся. І не національністю, а тим, що я — українець. Хоча, не впевнений, що закиди, стосовно того, що мені нема більше чим пишатися — мають право на існування. Просто ця гордість для мене висока в моральному сенсі. Якщо я пишатимусь тим, що в мене найкрутіша тачка в країні (наприклад) — то для мене це набагато нижче. Хоча тачка залежить від мене, а те, що я українець… Хоча, ні, це також залежить. Можна ж всім на всіх вуглах торочити, що ніякої України немає, що я «знаю украинский, но принципиально на нем не разговариваю». Тощо… Але в мене — інший шлях. Я, можливо, не знаю мову своєї землі досконало, але я хочу її знати, та роблю певну роботу для цього. Я можливо не можу зробити свою країну найкращою, але хочу зробити те, своє, маленьке…
Моє переконання — країни, де в пошані патріотизм, краще живуть. Бо якщо все однаково, байдуже, якщо з дитинства не виховується повага до свого краю як аксіома, то кожен паркан в нецензурній брані, ліхтарі розбиті, у телефонів-автоматів відірвані слухавки, а в ліфтах насрано, вибачте, та кнопки повиковирювані. Країни з високим рівнем життя виховують у своїх громадян відчуття патріотизму (точніше, колись виховували, а тепер — підтримують). Можна все довести до абсурду, полюбити всіх в країні скопом — дійсно неможливо. Але не бути байдужим до життя своєї країни, хвилюватися за нього та за духовні, культурні цінності країни — як на мене це відчуття, яке заслуговує на повагу. Та не дуже заслуговує на кепкування з цього почуття.
Існування космополітизму, наявність його прибічників мене не дивує. Але якщо я читаю суперечку космополітів — начебто хтось відчайдушно захищається. Зазвичай слова агресивно-цинічні, патріотизм висміюється, та стверджується, що всі патріоти несправжні та дурні. Моя пропозиція — давайте просто поважати світогляд один одного. Хоча я вболіваю, щоб з часом патріотів ставало все більше. Бо це порочне коло, як на мене: патріотизм непопулярний, бо життя в країні не ідеальне, а рівень життя такий, бо більш популярним є байдуже ставлення до країни. Я впевнений у взаємозв’язку. «Дурний, бо бідний, бідний — бо дурний». Показове прислів’я.
Лекарь! Повторите, я запишу… 🙂 🙂 🙂
Да,пожалуйста, повторите ещё раз для тов.Игнатова…может прозреет… 🙂
Давайте разберемся, что такое гордиться своей национальностью? Это означает гордиться своим народом. Если есть за что, то почему бы не гордиться?
Есть в мире народы, которые внесли большой вклад в развитие цивилизации, известны своими воинами, учеными полководцами, своим мужеством в сопротивлении захватчиками, своими гордыми и красивыми обычаями, древними традициями и высокими моральными устоями. Естественно представители этих народов гордятся своей принадлежностью к этим нациям, но при этом с уважением относятся к другим.
Так, я дійсно не написав ще раз, що я з величезною повагою ставлюся до всіх інших народів. Тоді повторю з попередньої теми — любити своє не означає ненавидіти інше.
А ще, я не шукаю доказів для своєї гордості та любові до моєї країни. Вже вибачайте мені.
Борменталь говорит:
08.12.2011 в 22:39
О! Вот еще бред с титульной нацией. Есть граждане государства. Точка. Титульные/нацменшинные… Кому это нужно? Для чего? Чтоб поорать при случае: «Я на своїй Богом даній землі!»?
*************************************
Дякую, колего, за підказку, як можна цитувати співрозмовника ;). А тепер по темі. Це не маячня. Так звана титульна нація існує, хоча це як на мене просто факт. Крапка. Не бачу сенсу протиставляти та визначати — яка нація більша чи менша. Є українці грузинського (наприклад) походження, які більші (даруйте вже за це слово) українці, ніж деякі, що народженні на нашій землі та мають відповідне етничне походження.
Але, українці в Україні просто вважають себе приниженими. Мало того, що навіть політики вищого щабля не соромляться принизити країну, в якій і самі живуть, ще й залишається до україномовного українця певне принизливе ставлення, ще й книжку, операційну систему, газету — українською мовою майже неможливо знайти! Панове, я з таким трудом знайшов українську версію Windows! В Україні, в центральній її області, навіть не на сході! В Кіровограді майже не почуєш українську!
Тож, в якості якогось наголосу, компенсаторної реакції є певні заклики, гасла. Наприклад «Ми на своїй, Богом даній землі!». Не треба орати, але це гасло мені близьке. Нічого поганого не бачу в ньому. Є й гіпертофовані і неадекватні реакції. Але, люди взагалі різні. І по неадекватах судити про всіх — це просто засіб спекуляції.
2 Єлисаветградський лікар 08.12.2011 в 23:42
Дякую, колего, за підказку, як можна цитувати співрозмовника.
==============================
Власне кажучи тим дописом я відреагував на допис Слая 08.12.2011 в 22:20, а не цитував Вас.:)
З приводу написаного Вами у мене питання: навіщо ділити громадян однієї країни на титульних і нацменшинних?
А з приводу принижених українців… Вимушений погодитися. Відчуття меншовартості у деяких представників «титульної» має місце бути. Щоб компенсувати цей комплекс і поведінка, і висловлювання у них відповідні.:(
Та ні, я невдало висловився щодо цитування — просто зараз я користуюся Вашим способом цитування (технічно — виділити, копіювати, вставити) — і за це хоч зараз вирішив подякувати :).
Я не хочу ділити громадян моєї країни. Тому просто висловлю припущення. Саме історичне приниження українських мови, культури, тощо, саме те, що Ви називаєте «комплексом меншовартості» викликає реакцію у відповідь — намагання наголосити, що українське має відродити саме «титульна» нація. Та вона приниженою у своїй країні не має бути. Не впевнений, що треба спекулювати самим поняттям «титульна нація», навіть вважаю, що взагалі спекулювати — це недобре :). Але забезпечити права українців в Україні принаймні не гірше, ніж представників інших культурних громад України — це однозначно треба робити, на мою думку.
Кочин,кроме неумелы хпопыток вступиться за оскорбленного барина, твоих постов по поводу отношения к космополитизму не было, может просветишь наконец-то, хотя бы в стиле Вьюна,чтоли. Космополит ли ты, совковый ретроград или кое-что еще, хватит строить из себя черный ящик.
2 Єлисаветградський лікар 09.12.2011 в 00:31
Так не хочете ділити — давайте не будемо! Які проблеми?;)
Щодо утисків української і українства. Я виріс у глухому селі Бобринецького району. Мова спілкування — українська. Школа — одна, українська. Підручники — українські. Вивчали українську літературу. Отримував паспорт — запишуть як скажеш, якщо батьки різних національностей. Якщо однієї, ніхто й не питав. А от коли вступив у 1970-му в Кіровоградське медучилище, то таки так. Викладання російською, підручники російською. Але я вважаю, що у ті часи це було правильно. Спілкувалися хто якою мовою хотів. І не було ніяких проблем. Хоча Кіровоград історично російськомовне місто переважно.
А тим паче зараз. Хто зазіхає на права українців? Де ці права обмежені? Головне — які права українців в Україні обмежені? Звідки така войовничість?
На мою думку, усе просто. Є істина: «Раб не хоче бути вільним. Раб хоче бути рабовласником». Так от люди з рабською психологією, які вважають себе пригнобленими історично, зараз керуються принципом: «Мене гнітили, моїх предків гнітили, а от тепер я відіграюсь!»
Мій хороший знайомий, директор одного із навчальних закладів нашого міста, українець до мозку кісток. Вишукана українська мова, аж завидки беруть. Але він не вітає український націоналізм. Він вважає, що підкреслено негативне ставлення до росіян (а у нас невід»ємною рисою націоналіста має бути ненависть до москалів, без цього ніяк) принижує його, як українця. От така позиція мені до душі, от його поважаю. А Тягнибока, наприклад, не поважаю. Хоча й розумію, що моя повага/неповага йому до лампочки.)))
«Космополит ли ты, совковый ретроград или кое-что еще, хватит строить из себя черный ящик».
==========
Ума хватит — сами дойдёте…
За какие только маски не прятался российский шовинизм. За собирание русских земель,заТретий Рим, за большевизм, за исконное православие,за славянское единство,за таможенный союз,за русский мир,за космополитизм и еще много за что.
Но за этой маской,как не прячь все равно вылазит жирнющая морда кремлевского шовиниста.
Особенно смешит продвижение идеи некоего космополитизма, исключительно в пределах геополитческого интересов России в странах так называемого,ближнего зарубежье. За основу взят случай из пьяного застолья,когда после выяснения отношений в стиле «Ты меня уважаешь?»,начинается второй, «А кто я такой?»
«Вот у меня папа белорус, мама с Грузии,родился я на стойке в Казахстане, вырос на Украине,говорю по русски,вот какая у меня национальность»?
Что можно посоветывать этому человеку? Ну действительно тяжелый случай.
Хотя,почему-то подобными вопросами не страдают репатрианты в Израиле, там народу перемешано еще поболе наверное чем в бывшем совке и процент русскоговорящих не уступает аналлогичному в Украине.
Но есть этнос, свой еврейский,который выстрадал и отвоевал право иметь свою территорию на планете Земля и построить Израильское государство. Со своей религией,титульной нацией,историей. Все остальные просто подстраиваются по это. Не дай Бог какому нибудь русскоговорящему придет в голову высмеять открыто Тору,пейсы или на Стене Плача написать русское слово из трех букв.
Не один араб во Франции в жизни вам под пытками не признается,что он араб,он француз и точка!!!!
В России аналогичная ситуация и весь этот мнимый космополитизм быстро куда-то исчезает. Его не видно и не слышно.
Ты космополит, или не космополит,космонавт,велосипедист- уважай народ,страну,титульную нацию,национальные атребуты-обязан уважать. Без этого просто государство обречено. Его не будет. Хотя этого именно и добиваются росийские шовинисты играя на чувствах обыкновенных людей по ностальгии о своей молодости.
Все таки ретроградный совок.
Родители знают?
«…А Тягнибока, наприклад, не поважаю. Хоча й розумію, що моя повага/неповага йому до лампочки.)))»
———————————
Ну вот наконец, прорвало. Стоило так тужиться и придумывать тему о неком космополитизме,хотя цель другая. Партия Региона до коликов в заднице боится Тягнибока. Значит есть за что.
Теперь знаю за какую политическую силу нужно голосовать, чтоб репнуло одно место у януковичей.
«Партия Региона до коликов в заднице боится Тягнибока. Значит есть за что.»
Жжошш 🙂
Жгу, есть еще вопросы?
У вас другая точка зрения? Есть какие-нибудь факты? Выкладывайте.
Руслан Мишериченко говорит: 09.12.2011 в 10:40
Жжошш
================
Ходят упорные слухи, что ПР финансирует «Свободу». Судя по многому такое вполне может быть.
Слухи это конечно серьезный довод,особенно если их самому распускать.
Вы людей вроде как лечите,зтавите дигноз по слухам,догадкам или по конкретным фактам болезни?
Или вы такой же дохтор,как и космополит?
Возьмем, для примера, японцев. Народ, который многое перенес, многого добился и заслужил уважение в мире. Гордятся ли японцы, тем что они японцы, то есть своей национальной принадлежностью? Несомненно-да. Плохо ли это? Конечно-нет. И уж ни у кого не повернется язык сказать, что они это делают от того, что им нечем больше гордится.
И при этом они отличаются гостеприимством и уважительным отношением к другим. У большинства народов обстоит дело именно так.
Повірте, український народ відзначається не меншим «гостеприимством и уважительным отношением к другим», ніж японський.
Але історичні колізії накладають певний відбиток на стосунки окремих народів (націй). Ті ж японці, мабуть, приязніші до українців, угорців,ефіопів, бразильців і т.д., ніж до росіян, які, як вважають японці, загарбали у них південні Курильські острови, з якими вони вели війни і у 1904 , і у 1945 роках. Воювали японці і з китайцями, тому можлива взаємна нелюбов на цьому грунті.
Правило: чим далі народи живуть один від одного, тим більше у них підстав любити один одного, і навпаки…
Пане Борменталь! Дуже важко мені обговорювати тему утисків українського в україні. Бо на цю тему мені дуже довго писати. Перш за все — ну так я і не ділю (це про нації). По-друге — жодної войовничості. По-третє — жодної неприязні до росіян. До тих, хто дозволяє собі зневажливі висловлювання про Україну — є неприязнь, але якщо така «людина» живе в Україні — неприязнь не менша, якщо не більша.
Враховуючи те, що кожного, хто мріє про гідну незалежну державу, яка матиме свою мову, культуру тощо — прийнято в нас називати націоналістом, то в мене претензій до націоналістів немає. Тоді і я націоналіст. Я люблю українське, для мене воно найкраще, бо своє, і при цьому я поважаю та жодним чином не маю негативного ставлення — всі народи нашої планети. І Росії, і Молдови, і Вірменії, і Польщі, і США, і Німеччини і т.п., і т.п…
Якщо під націоналізмом розуміти нацизм — зверхність однієї нації над іншою — ось це не моє. А проти любові до свого я нічого не маю. Назвіть патріотизмом — добре, назвете націоналізмом — хай буде націоналізм. За жовто-блакитний значок в 90-ті мені казали, що я націоналіст. Хай буде так.
Мій народ — не раб! Відіграватися немає аж ніякого бажання. Підтримати відродження того, що було на правах «сільської мови» — ось це справа, яка в мене викликає повагу.
Українська мова викликала усмішку. В кращому випадку — доброзичливу. В Луганську почути українську взагалі було за диво.
А зараз купити журнал чи книгу українською я не можу. Купити операційну систему українською я не можу. Кажуть, що українська не конкурентноздатна. Ну так звісно, просто є люди, які спекулюють, та кажуть — так нікому ж не забороняли спілкуватися українською! І при цьому українською мовою було «непрестижно» спілкуватися. І створювалася така «непрестижність» на моє переконання навмисно.
А тепер багатьох з вас влаштовує те, що мені навіть вибір не пропонується. Та ви спочатку випустіть обома мовами книги, журнали — та подивіться, якою мовою будуть купувати. Це при тому, що «конкурентноздатність» мови — це поняття, яке дуже несправедливе за 300 років майже нищення цієї мови.
Маю сказати, що по трохи, ситуація з підтримкою української мови все ж таки повільно, але поліпшується. В мене з’являються сподівання, що вона таки має шанс на відродження.
А от російською мовою — дійсно ніхто нікому не забороняє (сподіваюся, й не заборонятиме) спілкуватися. Наші «космополіти» (а скоріше прибічники зросійщення українців) хочуть більшого. Хочуть продовження панування мови сусідньої держави. І, зрештою, зникнення української мови. Якщо не повністю, то залишиться українська як мова книжок Панаса Мирного та одного телеканалу. І в мріях таких людей — майже зникне з побуту. По селах залишиться суржик.
Назвати такий стан речей «підтримкою української мови» в мене язик не повертається.
Є люди, для яких ці питання є святими. Тому, знову ж таки закликаю не кепкувати з цього та не боротися з цим.
А от з радикалами, які відстоюють нацистські погляди боротися будуть й нормальні українські патріоти/націоналісти (враховуючи особливості термінології, напишу це через дріб). Нацистські ідеї мають своїх прихильників у багатьох країнах, це ознака не тільки України, але відсоток їх шанувальників зазвичай не є високим.
Тож, Слава Україні! Та розуму її народу! І виховання її дітям у любові до України, до її цінностей, до її духовності. Особисто я переконаний у тому, що від цього врешті залежить добробут українського народу. Мир Вам!
Єлисаветградський лікар
+ 100500%
Одна з моїх думок, можливо не моя тільки, космополітизм — це єврейська ідеологія… Про це я хотів раніше сказати, але змовчав… Щодо космополітизму та націоналізму то вони розвиваються по спіралі і чергуються між собою…. Слово олігарх я ще чув від Арістотеля, де він Олігархію вбачає запущену форму Аристократії… ЄС — це коспмолітична організація по-суті, яка впустила в свій будинок мусульман з різних кінців світу та африканців — тепер від цього страждає… Пережила сплеск націоналізму на рубежі тисячоліть (Ле Пен, Фортейн, Австрія і т.д) … По-суті ЄС переживає варваризацію часів Римської республіки — це для нього погано скінчиться…..
Абсолютно згоден в політології є таке поняття титульна нація і в Україні — це українська нація, де повинна розвиватися її мова, культура та інші надбання… Зараз я не можу купити жодного журналу українською мовою… Тому що в Україні панують росіяни, євреї та інші космополіти…. Ера космополітів в Україні скоро піде в занепад і почнеться Українське відродження…
Є не один приклад з історії: Німеччина фінасувала більшовиків і їхню революцію в Росії… догралась сама до революції… Якщо Пр фінансує Свободу нехай фінансує…. Але як на мене це повна маячння 😉
Героям Слава!!! Абсолютно згоден… Додам до слів Єлисаветградського лікаря, те що живучи в Кіровограді, почуваю себе іммігрантом, жодного журналу українською, газети 50на50, добре що хоч кіно українською і набагато кращий дубдяж ніж російською…. Хочеться закінчити висловом «Живу я нині як в екзилі, як той ізгой чи іммігрант!»…
Єлисаветградський лікар говорит: 09.12.2011 в 20:53
«Враховуючи те, що кожного, хто мріє про…»
=============================
Шановний колего!
По-перше, Ви чомусь проігнорували мої до Вас запитання.
По-друге. Ви бідкаєтесь, що не можете купити журнал чи книгу українською, купити операційну систему українською. А хто повинен Вам написати, видати, виготовити українською? Росіяни? Китайці? Японці? Евреї? ХТО??? Ви можете назвати пару-трійко наукових статей по онкології українською? Вже не кажу про монографії. Можливо, Ви читали якусь закордонну працю, переведену українською?
По-третє. Хто повинен підтримувати українську мову? І, головне, ХТО ЗАВАЖАЄ???
Висновок: може, потрібно не МРІЯТИ і скиглити, а щось робити? Мені так звані українські патріоти (які до речі самі себе призначили бути такими) нагадують танцівника, якому відомо що заважає.
Колего, які питання я проігнорував? Зараз перечитую Ваш коментар:
********************************
А тим паче зараз. Хто зазіхає на права українців? Де ці права обмежені? Головне – які права українців в Україні обмежені? Звідки така войовничість?
********************************
Я не зрозумів, що я проігнорував? Про войовничість відповів. Про права та їх обмеженість — написав. Тільки я більше писав не про обмеження прав українців, а про те, що відроджувати своє необхідно українцям. Я не називав прізвищ чи то національностей, які обмежують українців в правах (чесно кажучи, навіть зір не зачепився на цьому трактуванні, вибачте, не приділив достатньо уваги). Не в прізвищах справа. А от хто має підтримувати тих, хто буде писати українською книги, журнали, наукові праці, монографії тощо — ось це МАЄ РОБИТИ ДЕРЖАВА. На моє переконання. Конкуренція на нашому просторі з боку російськомовних видань занадто висока, але є ще історичні до того причини. Тому, при такому розкладі речей держава щось має робити для відродження національних цінностей, літератури та іншого. І писати, видавати, тощо — мають українці. Але, сподіваюсь, що питання було риторичним. Просто відповів, щоб Ви мене в ігноруванні не звинуватили ;).
Так. Тепер про мене. Так, я мрію. Я не СКИГЛЮ, я констатую факти. І роблю те, що можу зробити. Я не можу займатися книговиданням або випускати журнал — це не моя робота, я на неї не вчився, я не маю для цього достатньо часу.
Я колись вирішив, що писати буду українською. І історії хвороби також. Мені це далося не легко, треба було попрацювати, повірте мені, і досі працюю. Досі до нормальної розмовної української справа ще не дійшла. Але я працюю й над цим. Якщо я трапляю на якийсь публічний виступ, або на виступ у ЗМІ — намагаюся все ж таки бути україномовним. Це невеликий вклад, я це розумію. Але в моїй країні на одного україномовного стане більше. А там, дивишся, і прикладом для когось стану — тож більше, ніж на одного. Купив таки операційну українською — можливо, в Майкрософті збагнуть (якщо я не один такий на державу) — що треба й далі розвивати не тільки переклади на російську, але й на українську.
Небагато, а щось роблю. Коли хтось питає — що вам треба, та що вас не влаштовує з приводу національних цінностей — я відповідаю. А потім чую, що всі скиглять, та нічого не роблять. Ви, колего, не перший мені це закидаєте. Але це знову штамп. Не користуйтеся штампами, люди всюди різні. І в одній світоглядній групі також люди різні. Є порядні вболівальники за злиття України з Росією, а є негідники. Є порядні люди, які є національно свідомими (яких так люблять з іншого табору обзивати свідомітами), а є негідники. І світогляд не визначає порядність! І всіх одним скопом оцінювати? Це ніколи не буде об’єктивно.
Якщо є ще якісь питання, на які я ще не відповів (я ніщо не ігнорую, можу просто не звернути увагу, за що завчасно перепрошую, це не навмисно) — вкажіть, колего, спробую відповісти.
Космополіти́зм (від др.-гр. κοσμοπολίτης — космополіт, громадянин світу) — світогляд, ідея світового громадянства, що ставить загальнолюдські інтереси і цінності вище інтересів окремої нації.
В історії СРСР цей термін відомий в зневажливому сенсы в рамках словосполучень «боротьба з космополітизмом», «безрідний космополітизм», пов`язаних з одноіменною ідеологичною кампанією в 1947—1953 роках.
«Космополитизм (греч. kosmopolites — гражданин мира) — буржуазная теория, призывающая к отказу от патриотических чувств, от национальной культуры и традиций во имя «единства человеческого рода». К. в той форме, в к-рой он проповедуется совр. буржуазными идеологами, выражает стремление империализма к мировому господству. Пропаганда К. (идеи создания всемирного правительства и Др.) ослабляет борьбу народов за национальную независимость, за государственный суверенитет. К. несовместим с интернационализмом. (Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. — 4-е изд.-М.: Политиздат, 1981. — 445 с.)» (Цитату наведено мовою оригіналу).
Отож, для початку давайте правильно розуміти значення термінів.
Щодо мого особистого ставлення до цього питання. Дехто з нас може, свідомо або не свідомо, вважати себе космополітом, вкладаючи, для себе, в це поняття дещо інший зміст. Я би навіть сказав, свій власний зміст. Іноді, можливо, називаючи космополітизмом дещо деградоване почуття патріотизму.
Космополітизм, у його сучасному розумінні, є ніщо інше, як ідеологічна зброя. Зброя, за допомогою якої нам певним представникам окремішніх націй намагаються нав`язати свівтосприйняття за якого націяяк така не потрібна. Якщо ми вже заговорили про громадянство світу давайте подивимось як до цього питання ставлиться більшість наших сусідів. Чи пишається поляк тим що він поляк? Чи пишається поляк існуванням в свій час Речі Посполитої? Чи пишається він великими синами свого народу які ототожнювали себе з польською нацією? — Так пишається! Чи пишається росіянин Пушкіним, Суворовим, Лєрмонтовим і т.д. іїх приналажністю до російської нації? — Так пишається! І, панове, якщо Ви запропонуєте будь кому з них: росіянину, французу, англійцю, американцю, поляку відмовитись від своєї національної ідентифікації заради примарного світового порядку Вас просто висміють. Вони пишаються своєю приналежністю до своєї нації! Тоді чому я, українець, не маю пишатися приналежністю до великої нації, яка подарувала світові Шевченка, Франка, Котляревського та багато інших видатних особистостей, які будучи громадянами світу, не забували про те що вони є представниками української нації? Чому я, українець, маю вважати себе громадянином світу і відмовлятися від своєї нації? Нації, історія якої дарує мені надію на майбутнє. І так, я пишаюся тим що я українець.
2 Єлисаветградський лікар 11.12.2011 в 10:54
Колего, які питання я проігнорував?
********************************
Оці:
1. Хто зазіхає на права українців?
2. Де ці права обмежені?
3. Які права українців в Україні обмежені?
Цитата: «А от хто має підтримувати тих, хто буде писати українською книги, журнали, наукові праці, монографії тощо…»
Для початку потрібні ті, хто пише. Вам відомі випадки, коли б не була надрукована книга, журнал, наукова праця, монографія тощо на тій підставі, що вона написана українською?
Цитата: » Я не можу займатися книговиданням або випускати журнал – це не моя робота, я на неї не вчився, я не маю для цього достатньо часу».
А що, серед українців немає таких, які б займалися цими справами?
Цитата: «Я колись вирішив, що писати буду українською. І історії хвороби також. Мені це далося не легко, треба було попрацювати, повірте мені, і досі працюю. Досі до нормальної розмовної української справа ще не дійшла. Але я працюю й над цим».
Похвально. У мене, щоправда, виникає питання: «А нахіба?». Але якщо Ви маєте таку внутрішню потребу, Ви її реалізуєте. Вам же ніхто не ставить палиці в колеса? А є люди, і немало, які такої потреби не відчувають. То що, їх потрібно примушувати?
Цитата: » Ви, колего, не перший мені це закидаєте».
Ніяких закидів до Вас особисто! Ви персоніфікували мої слова. Вас як раз це не стосується, судячи з Ваших дописів. У своєму пості я написав конкретно про кого мова: «…так звані українські патріоти (які до речі самі себе призначили бути такими)…»
Загалом я вважаю, що усі воплі-соплі з приводу ущемлення української культури в Україні не що інше, як спроба виправдати свою недолугість (мова не про Вас!). Моя українська половина ніякого ущемлення не відчуває. А от російська — таки так.
Prolisok 11.12.2011 в 10:56
…Космополітизм, у його сучасному розумінні, є ніщо інше, як ідеологічна зброя. Зброя, за допомогою якої нам певним представникам окремішніх націй намагаються нав`язати свівтосприйняття за якого націяяк така не потрібна.
… якщо Ви запропонуєте будь кому з них: росіянину, французу, англійцю, американцю, поляку відмовитись від своєї національної ідентифікації заради примарного світового порядку Вас просто висміють. Вони пишаються своєю приналежністю до своєї нації!
…так, я пишаюся тим що я українець.
=============================
Та яка зброя? Ви можете навести приклади, коли б цю «зброю» використовували?
Ви занадто категоричні. Невже УСІМ пропонували і усі як один висміяли?
Я поважаю Вашу позицію. Але знову ж таки запитання. Я суржик: батько українець із західної України, усі мої предки по батьківській лінії українці. Рафіновані українці, з точки зору українських квасних патріотів. Мати – росіянка, усі мої предки по материнській лінії росіяни (не будемо зараз уточнювати, хто такі росіяни і чи є така національність, це окрема тема). Тобто, з точки зору тих же квасних українських ура-патріотів кацапи (варіанти – москалі, угро-фіни, болотні люди…). То як я маю самоідентифікуватися за національністю?
Борменталь каже:
11.12.2011 в 15:34
«Оці:
1. Хто зазіхає на права українців?
2. Де ці права обмежені?
3. Які права українців в Україні обмежені? »
Сподіваюся, колего, я відповів вже на ці запитання. Я не вважаю, що є конкретна особистість, чи національність, яка зазіхає на права українців. Мені здаються обмеження мого права на українські книжки/журнали/газети тощо — обмеженням прав.
Гадаю, що з часом все одно поволі ці питання стануть вирішуватися. І книги по-трохи з’являються, і наукові роботи. Український народ стане себе відчувати українським народом. І те питання, яке мені задавали і мої колеги стосовно написання історій хвороби «А нахіба?» — вже поставати не буде. Я вірю в це. До речі, і палиці в колеса були, але я не про те. І якщо я написав, що став писати українською — чого це Ви вирішили, що я когось до цього планую примушувати? Та ні, моя мрія — це настання такого часу, коли люди просто хотіти будуть писати мовою своєї землі.
До речі, повернувшись до Ваших запитань, я їх певною мірою відчув риторичними. Тому, все ж таки наполягаю — я не ігнорував їх, я написав багато слів на тему, а от зазначати, що відповідаю конкретно такими словами на конкретно таке-то питання — мені здалося зайвим. Тим більше, що Ви ставите питання так, що я його підтримати не можу відповіддю. Хто зазіхає на права українців? — історичний склад ментальності багатьох з українців, майже відсутня підтримка держави розвитку та відродження мови, культури, книговидання, тощо. Ось, народилася в мене відповідь. Ми історично звикли до того, що нам наша мова не є потрібною, що нам добре і російською книжки читати чи писати. Що нам необхідно другого ведучого телепрограми ставити собі російськомовним. Тощо. І багато з нас вважає це нормальним. Я — не вважаю.
Перепрошую, друге та третє питання про одне й те саме, і мені все ж таки здається, що я висловився на їхню тему. Боюся повторюватися. Це нецікаво.
А от мені цікаво: а які утиски відчуває Ваша російська половина? Буду вдячний за відповідь.
P.S. Знайшов запитання, яке таки залишив без відповіді: «Вам відомі випадки, коли б не була надрукована книга, журнал, наукова праця, монографія тощо на тій підставі, що вона написана українською?»
Ні, мені не відомі. Хоча, підозрюю, що є люди, які просто не можуть видатися «непрестижною мовою» через те, що на цю справу потрібні гроші, а такої думки, щоб податкові пільги зробити хоча б на етапі розвитку, для україномовної літератури — в держави не виникає. А ще державі було б непогано перекладати іноземну літературу саме українською та видавати у кількості хоча б 30% від російськомовних перекладів. Державною програмою! Та потім проаналізувати — чи купляють українською, чи ні.
А така постановка питання: ми спочатку зробимо все, щоб українська була «непрестижною», а потім поговоримо про її неконкурентноздатність… Чи ця розмова щира? Дійсно, видавати книжки українською в нашій державі не забороняють. Цього тільки не вистачало!
Ну і, дякувати Богу, є люди, які книговидання потрохи роблять своїми руками, наприклад брати Капранові. Купляв їхні книжки. І намагатимусь купувати ще книжки української літератури — хоч трохи підтримаю їх. Але поки що це справа немодна.
Єлисаветградський лікар 11.12.2011 в 16:59
… А от мені цікаво: а які утиски відчуває Ваша російська половина?
… А така постановка питання: ми спочатку зробимо все, щоб українська була «непрестижною», а потім поговоримо про її неконкурентноздатність… Чи ця розмова щира? Дійсно, видавати книжки українською в нашій державі не забороняють. Цього тільки не вистачало!…
============================
Дякую за відповіді. От тільки не зрозуміло. Ви кажете, держава повинна те, держава повинна се. Держава – абстракція. Є конкретні люди, які уособлюють собою державу. Де українці? Ну, був Ющенко. Українець-невдаха. Де українці при владі, млін!? Загалом якщо я правильно зрозумів, Ви вважаєте, що в усіх негараздах українців винні самі українці. Якщо так, то ми однодумці у цьому питанні. От тільки незрозуміло, кого Ви маєте на увазі, пишучи: «»ми спочатку зробимо все, щоб українська була «непрестижною». Хто такі ці таємничі «ми»? Литвинівці, чи що?)))
Щодо Вашого запитання, я мабуть невдало висловився. Що стосується мене особисто і моєї російськомовної сім»ї, то для нас не існує проблеми ні з мовою, ні з культурою. Але ж є люди, я навіть знаю таких, які б хотіли у своїй країні не відчувати себе окупантами; яким би не вказували, що вони не на своїй землі, а у приймах, «понаєхалі тут»; яким би не вказували, яка мова для них рідна і не ображали, називаючи яничарами, п»ятою колоною; яким зрештою неприємно читати «Чорного ворона» Шкляра; можна перелічувати далі, але думаю, що зрозуміло. Пам»ятаєте, як Кушнарьов покійний казав? Ніхто не заважає галичанам жити так, як вони хочуть. Але ж нехай і вони не вказують іншим, як жити. У моєму місті зараз немає жодної російської школи, один російськомовний дитсадок, у який краще дитину не водити. Мені нав»язують чужу для мене українську мову, тому що та українська, яка вважається правильною українською сьогодні, це несправжня українська, я вже про це писав у блозі. Десь так, якщо коротко.
ЗІ: зрозуміло, що Вас мої закиди не стосуються.)
Гарний гумор, пане Борменталю, стосовно Литвинівців, та Ваш постскриптум мене щиро повеселив.
Згоден з тією тезою, що перш за все у негараздах українців винні самі українці. Окрім Ющенка були і є багато людей, які мають робити багато чого задля відродження (назву це так) нації. А роблять мало чого. В мене це викликає обурення. Так, держава: Президент України, Кабінет міністрів України, Верховна Рада України, Державні телерадіокомпанії України та інші представники Держави — мають робити все для відродження і культури, і літератури, і мови.
Ті «Ми», хто робив українську мову «непристижною» — це на моє переконання Російська імперія (це також абстрактно, там було багато людей, я всіх по іменах не знаю) та ті в «Малоросії», хто допомагав в цьому, СРСР та ті в УРСР, які допомагали цьому, та нащадки тих усіх помічників, які прийшли з історії в сьогодення 🙂 — і кажуть «Я знаю украинский, но принципиально на нем не разговариваю!», або «Я хочу, чтобы мой ребенок не учил этот украинский!»… Та багато таких прикладів. Робота проведена в цьому напрямку якісно. А тепер бажано зруйнувати наслідки тієї роботи. Коли ми вийдемо на «нульовий рівень», коли українська мова здобуде належну для державної мови популярність — можна буде казати про конкуренцію. Поки що — зарано.
Хоча, я дуже хочу, щоб українці знали і російську мову, і англійську. Це було б для українців корисним. Але якось мені дико, якщо українці не знатимуть української…
Стосовно окупантів, яничар тощо. Мені здається, що таких «епітетів» дістають ті, хто зневажливо відзивається про святі для українців поняття. Я, наприклад, бачив росіян, які самі вивчають українську мову, говорять нею з поваги до України. Та в мене такі тільки захоплення викликають! Я не думаю, що є такий архі-українець, який таку людину, Людину назве яничаром чи окупантом!
Стосовно несправжньості мови, я Вам також відповідав у Вашому блозі, тому стисло просто напишу, що я з Вами не згоден (окрім певних нюансів).
А ще напишу стосовно дитячих садочків. Якщо російській громаді потрібні російські дитячі садочки — я вважають, що вони в Україні мають бути. Не хотілося б, щоб хтось виховував у своєї дитини, яка народилася в Україні, зневажливе ставлення до української мови, відчуття, що вона їй (дитині) не потрібна. Але це, сподіваюся, не мета таких садочків. Якщо такі садочки — це виховання особливої національної культури, в якій є повага до загальнодержавних цінностей — я за.
От, блін, описка наче по Фрейду. Завелася якась манія величі, блін. Коли я писав «Я вважають», то хотів написати «Я вважаю», чесне слово! 🙂 🙂 🙂
2 Єлисаветградський лікар 11.12.2011 в 18:41
Гарний гумор, пане Борменталю, стосовно Литвинівців, та Ваш постскриптум мене щиро повеселив.
===========================
)))Завжди до Ваших послуг!
Єлисаветградський лікар 11.12.2011 в 18:45
От, блін, описка наче по Фрейду. Завелася якась манія величі, блін. Коли я писав «Я вважають», то хотів написати «Я вважаю», чесне слово!
=============================
Якщо дійсно по Фрейду, то таки завелася.)))
🙂
Я вже відповідав на це питання. В сучасній етнології генетика не є основоположною у визначенні приналежності до певної нації. Основоположним є самоусвідомлення. Усвідомлюйте себе хоч аборигеном маорі… І відповідно до сьогоднішнього наукового підходу ви таки будете аборигеном маорі… Тут скоріше питання до Вас: а ким ви себе усвідомлюєте? (Не прив`язуючись до генетики). В мене наприклад в генетиці така ж сама ситуація: батько росіянин, мати українка. Але я УСВІДОМЛЮЮ СЕБЕ УКРАЇНЦЕМ.
Підписуюся під цим постом. Просто для того аби не повторювати те ж саме. Згоден на всі 100%.
2.Prolisok 11.12.2011 в 21:19
… Тут скоріше питання до Вас: а ким ви себе усвідомлюєте? (Не прив`язуючись до генетики). … я УСВІДОМЛЮЮ СЕБЕ УКРАЇНЦЕМ.
=============================
Не можу відповісти на Ваше запитання. Я його не розумію. Я не розумію, як можна УСВІДОМЛЮВАТИ себе українцем за національністю (росіянином, білорусом…). Я УСВІДОМЛЮЮ себе українцем за громадянством. Україна рідна для мене держава. Тут моє життя. Росія для мене держава чужа, але не ворожа. З нею мене пов»язують лише родичі матері.
У-ух, какая недетская дискуссия вышла! Правда, в несколько другую сторону.
Борменталь, я все же предполагал тему «космополитизма», а не » национальной гордости».
Вы ставите вопрос, «Я космполит?» Судя по Вашим постам, «Ни в коем разе!», скажу я. Ведь по сути своей, «космополитизм» ничего не отрицает. Космополиты только утверждают,что мы все «одно целое человеческого рода». Коммунисты называли К. буржуазной теорией,противопоставляя ему интернационализм. Но это бред. Инт-зм проповедовал объединение не всех людей, а п-р-о-л-е-т-а-р-и-а-т-а. К космополитам причисляли Л.Толстого. Но и это не совсем корректно. Поскольку он имел ввиду совершенно конкретный мотив, разделение людей по национальным признакам всегда лежало в основе войн. И если это деление ликвидировать, то не будет и международных конфликтов. Эти его убеждения опроверг 20-й век. Большинство войн возникало совершенно по другим причинам,главной из которых, была борьба за рынки и ресурсы между мировыми транснациональными компаниями. И вторая мировая не исключение. Просто тогда еще этот фактор нивелировался борьбой с нацизмом и не был так заметен. Но «металлисты» Круппа очень даже были заинтересованы в развязывании кровавой мировой бойни. И без их поддержки…
Потому,строго говоря,и Толстой никакой не космополит. И если уж кого то и считать космополитами, то это идеалистов, без всяких меркантильных интересов и мотивов. На мой взгляд,таким был Андрей Сахаров. Вот уж,действительно, Гражданин мира.
Кто Вы, Борменталь, не знаю. Но вот «Єлисаветградському лікарю» у меня определение есть , «Патриот своей Родины.»