Важко писати на якусь іншу тему, ніж про те лихо, яке спіткало сьогодні народ України — в країні іде війна.
І з учорашнього дня, де-факто — ВІТЧИЗНЯНА. Ввівши свої регулярні війська на територію суверенної держави, російські великодержавні шовіністи остаточно скинули з себе маску «братського народу«, посягнувши на наші найсвятіші цінності — СВОБОДУ і НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
В цій обстановці мільйони юних українців першого вересня сядуть за шкільні парти…
В свіжому номері «УЦ» опублікований, як на мене, дуже актуальний і цікавий матеріал редактора «Сам себе педсовет».
З огляду на глобальні зміни і події, що відбуваються і відбулися в нашому суспільстві за останні десять місяців, підняті в ньому проблеми навчання і виховання нового українця, набувають архіважливого значення. І я абсолютно згоден з автором, що наразі найголовнішим, тим, яке ні в якому разі не повинно відійти у освітян на другий план, є «То самое, нынче немодное: сеять разумное, доброе, вечное.»(с) Це і є залог виховання справжнього громадянина, патріота і будівника своєї країни — нової УКРАЇНИ. Дарма, що такої дисципліни немає в шкільній програмі і бали по ній не нараховуються, але ж не випадково після закінчення школи випусники отримують документ, який називається «АТЕСТАТ ЗРІЛОСТІ», а оцінка… Оцінку поставить життя — самий об’єктивний екзаменатор. Але відповідальність за те, якою вона виявиться, несуть не тільки вчителі, а і ми — батьки.
Вчора мені зателефонувала одна знайома бабуся, яка готує онуків до Першого вересня. Вона попросила допомогти оприлюднити якимось чином ідею, що вже шириться в країні щодо «процедури» урочистостей першого дня занять. Мається на увазі замість квітів(або і з квітами) принести учням до школи будь-які подарунки для українських воїнів, що приймають участь в бойових діях на Донбасі. Сказала, що батьки в 32-й і 11-й школі (кого вона знає) ідею підтримали. Мені вона здалася теж цікавою. І не тільки. Перш за все, це дуже важливо для самих школярів, адже таким чином вони усвідомлять і свою причетність до того, що відбувається зараз в країні. Більше того, певною мірою залучаться до беспосередньої участі у допомозі нашій армії, яку надає їй ВЕСЬ народ.
Мені здається, ідея варта уваги. У всіх сенсах. Закликаю батьків Кіровоградщини приєднатися до неї.
Хороша ідея, але це треба якось організувати. Наприклад, подзвонити до класного керівника, а вона могла би поговорити з директором і колегами. Але сьогодні пятниця і кінець робочого дня. Якби це за декілька днів раніше, а краще за 7-10 днів, щоб можна було це вирішити і сказати батькам.
Валерий, Виталий! Поделился вашими мыслями с Эльзой Лещенко. А вдруг…
Час назад закончилось родительское собрание 3- «в» класса Кировоградского коллегиума ( 11 школа ) . В классе пополнение. Поступил мальчик из Мариуполя, которого на временное воспитание, в связи с событиями в городе, взяла Кировоградская семья . Поддержана совместная инициатива детей нашего класса и родителей о сборе денежных средств, на которые будут закуплены товары для детей одной из Мариупольских школ.
1 сентября дети подготовят рисунки , письма в адрес своих сверстников и на следующей неделе посылки будут доставлены в Мариуполь.
Отлично, Николай Николаевич. Детям и взрослым — респект!
Звісно, трохи запізно спохватилася наша бабуся, і Микола Миколайович скромно мовчав(шкода, що піар,самопіар для нього сьогодні вже речі неактуальні, от якби М.М. був членом якоїсь новоУтвореної ПаРтіїї….тс-сс, мовчу,до наступного номеру, давав слово)))
Разом з тим, я думаю, подібні уроки Патріотизму, Добра і Людяності можна організувати і провести протягом навчального року. А як приклад, одного з них, можна було б продемонструвати саме на ініціативі батьків 3-«в» класу колегіуму, розмістивши його на сторінках «УЦ».
Як вважаєш, Юхиме Леонідовичу?
только «за». Приглашайте.
Моя дочь тоже учится в 3-В классе 11 школы. И я была вчера на этом собрании. Хочу сказать, что я подумала вчера после нашего, очень неожиданного для меня лично собрания, и я не буду сдавать деньги на детей Мариуполя. Считаю это несвоевременным сейчас. Считаю, что в данный момент важнее всего лекарства для раненых в АТО, а не подарки для детей. Тем более, что голода в Мариуполе нет и серьезной потребности в каких либо сладостях или канцтоварах для детей тоже. А наши дети как раз на примере этой ситуации имеют шанс понять, что сейчас потребности взрослых, которые их защищают, важнее потребностей детей в подарках и сладостях. И сейчас нужно не придумывать что-то свое, а собирать на то, что важнее всего, как все остальные классы, даже если это не станет в таком случае информационным поводом именно для нашего класса. Постараюсь убедить и других родителей, что как минимум желательно сдать и на то и на то, а еще лучше основную часть все-таки истратить на то, что нужнее. Как в известном анекдоте, давать нужно не когда хочется, а когда просят. Да и письма и поделки детей (1-го нашенькие сделают фенечки в цветах украинского флага) нужнее как оберег солдатам, а не школьникам Мариуполя, которые такие фенечки могут сделать сами для своих защитников. Сорри за резкость, но не считаю возможным в такой ситуации как сейчас молчать.
Хочу добавить по поводу детей. Страдания детей в зоне конфликта понимаю и готова дать сколько необходимо на их эвакуацию из Мариуполя, а не на подарки туда. Детей оттуда нужно вывозить в мирные регионы, как это совершенно правильно сделала семья, которая приняла двоих чужих детей из Мариуполя к себе в дом, чтобы они не жили в зоне военных действий. Вот эту инициативу было бы здорово поддержать и расширить. А не радовать подарками под риском бомбежек, по большому счету это им сильно не поможет. Поэтому я только за поддержку детей Мариуполя, но лучше в другом ключе.
И Украине-Центр было бы здорово написать, считаю, именно про ту семью, которая приняла этих деток, один из них как раз и будет учиться в нашем классе. Может, найдем еще желающих, в конце концов, много можно найти семей, которые прокормят еще одного ребенка на время войны.
http://uc.kr.ua/dobryludy/ эту маму с сыном из Донецка приняла вполне конкретная семья, тебе вполне известная.
Я не знаю, какая семья их приняла, Вы про Наташу с сыном, о которых статья? Я имею в виду мальчика, Игоря, который с 1 сентября будет учиться в нашем третьем классе. Как я поняла, он с сестрой приехал к знакомым своих родителей, они не родня, женщина, которая им занимается, преподаватель его родителей, это ее бывшие ученики. Но приняли чужих детей как родных и занимаются ими.
А Гиркин че не желает принять детей? :wacko:
Віка, розумно, дуже розумно! І те, що ти кажеш — дуже важливо. Але не менш важливою, як на мене, є і ініціатива батьків, твоїх «опонентів». Адже перш за все, обидва ці заходи спрямовані на ВИХОВАННЯ діток. Думаю, допомога дітям з Маріуполя, це один з багатьох ланцюжів, який потрібен для об»єднання нашої країни в майбутньому. Ми не змогли це зробити. Так нехай це зроблять наші, ВИХОВАНІ в дружбі і братерській єдності, діти і онуки.
І набагато гірше, що багато інших батьків і вчителів навіть не замислюються над тими речами, які ВИ зараз ініціюєте у своєму класі.
Мы уже договорились, что нас хватит на две акции. И деткам Мариуполя и нашим раненым. Ефим Леонидович писал, что нашим кировоградцам нужны лекарства от простуды, фервекс, колдрекс, можно на собранные деньги купить и принести в редакцию УЦ. Больше акций, хороших и разных! Учитывая обычный бюджет на цветы, хватит и на то и на то. А делают так многие классы. В нашей школе эта идея обсуждалась на Педсовете и рекомендовали заменить цветы помощью АТО. Так что не мы одни такие умные, и слава Богу. Чем больше, тем лучше.
Мы уже договорились, что нас хватит на две акции.
—————————————————
Я навіть не сумнівався. Молодці!