Українська вишивка і сучасність

Останні декілька років , і в повсякденному одязі і у весільному вбранні  набувають широкої популярності  моделі з елементами традиційної української вишивки. Як  серед чоловіків так і серед жінок.  Традиційно така форма одягу була популярна і Україні ще на рубежі    ІVІІІ століття.

Починаючи з 1954 року Україна ставши частиною Російської імперії, наслідувала  всі тенденції моди Російської Імперії.  Моду в Росію принесли реформи імператора Петра І. В ті часи почався перехід  до уніфікованого партикулярного одягу, а накази  імператора  стосувалися загальної зміни зовнішності: чоловіки мали голити бороди, носити перуки та європейські сукні, жінки повинні були супроводжувати чоловіків на асамблеї та прийоми, мали вдягатися у відкриті сукні з глибоким декольте, корсети, носити локони, капелюшки  та чіпці. Одяг для представниць слабкої статі був не лише  необхідним засобом виконувати  своє жіноче призначення —  демонструвати статус та можливості свого чоловіка але й єдиною формою самовираження в суспільстві, де вони не мали права на освіту, службу, соціальну та економічну свободу. Законодавцем жіночої моди був безумовно  Париж, але в Росії головним  засновником  моди був Санкт  — Петербург, якому намагалася  наслідувати Москва.   Для чоловіків таким «маяком»  був Лондон.

Але після Вітчізняної війни 1812 року французи були вигнані з Кузнечного мосту,  район якого  був вподобаний французами останні років 50,  і навіть заборонені вивіски на французькій мові. Але вже у 1833 році вивіски на французькій мові знову з”явилися на Кузнєчному мосту.

На початку ХХ століття, серед вищого світу  стає сучасним та модним вдягатися «по російські». Квінтєсенцією цього став відомий бал у 1903 році  в Зимовому палаці. Всі запрошені мали бути лише в російських сукнях. Після цього в країні почалося мода на все російське. Мода на російській стиль охопила всі прошарки населення, починаючи з вищого світу і закінчуючи дрібними чиновниками, купцями та міщанами. Мода на російській стиль збереглася навіть після революції 1917 року,  далеко за кордоном   Росії,  а саме у Франції і протрималася до 1929 року.  Неподалік від Єлісейских полів , в швейному домі «Котмір», який був заснований великою княгинею Марією Павлівною, двоюрідною сестрою імператора Миколи ІІ. Під керівництвом Марії Павлівни працювали,  ті хто змушені були емігрувати з Радянської Росії, ставши емігрантами. Але те єдине , що вміли робити жінки з дворянського стану – це ідеально вишивати і стало тим, що допомогло  їм заробити на прожиття в далекій і чужій країні.

Сьогодні ми бачимо, як до нас повертається одяг з традиційною українською вишивкою в сучасних моделях. Можливо із поверненням  традиційних елементів в одязі, який ми починаємо вдягати із задоволенням та почуттям власної гідності з часом прийде і почуття гідності і поваги , що ми живемо у чудовій, чарівній країні, ми почнемо пишатися своєю країною. Навчимося  не забруднювати вулиці недопалками та фантиками від цукерок, очистимо свою мову від іноземних слів – паразитів, слєнгових слів і можливо  в суспільстві наступить  хоч якась гармонія.