Тупий перепост с lb.ua. Але дуже вже прикольним здалося. Хоча піймав себе на думці, що іноді і я буваю на місці тих, кого автор висмією, тим не менше, погоджуюся з ним.
Засмутила у тексті одна фраза. Розумом відчуваю, що автор мабуть і тут десь правий, але вірити у це не хочеться.
»
[А нельзя так, чтоб и тут (чтоб не ехать), и чтоб при этом — по-человечески?]
Не, нельзя. Думаю, что уже не получится, раз до сих пор так и не получилось. И никогда, по сути, не получалось. Здесь такие широты…» 😥
:good: :good: :good: Здається автор був у тому ж стані ,що і я зараз.
«Так а мне всё уже нравится! Как все иллюзии утратились, так сразу стало хорошо, легко и свободно. Всем чрезвычайно доволен: и работой, и страной, не имею ни обид, ни претензий, не хочу ни в Израиль, ни в Сингапур, ни к фашистам, ни к соседям, а хотел бы — слинял бы уже давно.»
— блін, де це він мене підслухав :unsure:
:good:
Це він десяткам мільйонів українців пропонує обо куди не-будь звалити, або закрити рота і не вякати невдахам?
Ну, як мінімум раціональне зерно таки є тут.
З іншого боку, не вякати — це не вихід. Бо я залишаюсь тупим оптимістом, та вважаю, що якщо більш-менш продуктивно вякати, то можна трохи, зовсім небагато, але в чомусь змінити реалії на краще… А якщо всі будемо тупо мовчати та ковтати, мені здається, тоді все буде погіршуватися. Навіть не залишатиметься таким, яким є.
Валити — не збираюся, принаймні зараз. Тому, доведеться мене терпіти…
Йохохо=) Бува на форумах таке питання загнуть, шо просто ні на які вуха не натягнеш.
:good: 🙂 🙂