Проект «УЦ»: что я думаю по этому поводу?

О поджоге телеканала «Интер»

Вадим Мурованый, исполнительный директор филиала Национальной телекомпании Украины «Кіровоградська регіональна дирекція»:

— Я думаю, что в любом случае это акт варварства и вандализма. Кроме того, естественно, что это террористический акт и это незаконно. Мне очень жаль, что в нашей стране все чаще и чаще подобные вещи проходят безнаказанно. И для некоторых людей, и политических сил это уже просто стиль жизни и деятельности – основной стиль. Вот это самое плохое, что парламентскими методами они уже не борются. И эта крайняя радикализация общества не может не вызывать опасений, в том числе опасений за будущее нашей страны.

Сергей Жолонко, экс-прокурор Кировоградской области:

— «Интер» и дальше будут добивать всеми возможными способами, в первую очередь внесудебными, демонстрирующими праведность народного гнева. Те, кто узурпировал право на истину, применили к коллективу журналистов универсальное клеймо «агентов кремля», что само по себе стало индульгенцией на погромы. Именно командой министра внутренних дел создан образ врага в лице не столько собственников «Интера», сколько всех тех, кто там работает. В данном случае не было необходимости давать команду на линчевание врагов-журналистов – псевдопатриотические группы сторонников колиивщины всегда наготове и безошибочно видят зеленый свет. Действия, вернее бездействие полиции, им всегда в помощь. После этого поджога и других известных событий, связанных с преследованиями и убийствами журналистов, Украина все больше удаляется от семьи цивилизованных и демократических стран. Относительно правовой квалификации действий погромщиков, полагаю, что их следовало квалифицировать как террористический акт (даже если поддержать версию Геращенко, что «Интер» сам себе запустил «червоного півня», такая квалификация будет правильной) и воспрепятствование законной профессиональной деятельности журналистов.

Светлана Орел, журналист:

— Звісно, насильницькі, незаконні дії не можуть викликати якогось схвалення чи підтримки. Але клубок проблем навколо «Інтера» почав зав’язуватись не того вечера, коли стався підпал, а дуже давно. Телеканал чи не з найбільшим покриттям, контрольний пакет акцій якого належить телеканалу країни, з якою ми у стані війни. Тільки одне це – чи не причина для відповідних державних інституцій потурбуватися про нашу інформаційну безпеку? І ситуація з продюсером Марією Столяровою не тільки не відповіла на усі запитання, а лише породила багато інших. Чому на загальноукраїнському телеканалі мають вплив російські політтехнологи, які придумують схеми роз’єднання країни? Я вже не кажу про наповненість програм. Ці постійні рефлексії «Опозиційного блоку», концерти у стилі 70-х років епохи СРСР, фільми, для героїв яких об’єкт їхніх прагнень і мрій – «століца нашей Родіни Масква». Це не може не напружувати і не дратувати. Я розумію, що частина людей не може відмовитися від такого світогляду, але це вже давно – менша, маргінальна частина українського суспільства. І при цьому ті, хто мав впливати на ці речі, воліли їх не помічати. Ось і дочекалися пожежі. Нею, ясна річ, проблему не вирішити. Однаково, мають сказати своє слово відповідні інституції. Замість цього навколо ситуації з «Інтером» розгорається огидна міжпартійна боротьба, крик політиканів і популістів. Це – яскраве свідчення, що йдеться зовсім не про свободу слова, чим намагаються прикрити цей конфлікт. Журналісти, які поважають себе, мали б зробити відповідну заяву й піти звідти, думаю, їхній професіоналізм дозволяє їм реалізовувати себе в інших пректах.

Сергей Коса, пенсионер МВД, в прошлом – начальник милиции общественной безопасности:

— Во-первых, есть более цивилизованные способы выражения недовольства. Во-вторых, учитывая вчерашнее выступление Авакова на «1+1», мне кажется, что расследование будет заполитизировано.

Виктор Делюрман, директор агентства недвижимости «Риэлти»:

— Если вы хотите закрыть бордель, то бесполезно поджигать кровати под проститутками. Проще забрать лицензию. Поджог я осуждаю. То, что этот рассадник сепаратизма надо ликвидировать, это ясно. Но цивилизованными способами! Национальный комитет по телевидению и радиовещанию может отобрать лицензию. В цивилизованной стране живем, в Европу идем, зачем эти азиатские методы?

Руслан Гаврилов, журналист, автор сайта «Моя Александрия».

— Я мало интересуюсь событиями за чертой Кировоградской области. Даже не знаю, хорошо это или плохо. Мне приносит комфорт местечковая журналистика, и я в ней вращаюсь. О поджоге «Интера» читал. Думаю, что у каждого своя правда. «Интер», как я понял, дает площадку для выступлений тем, кто не нравится участникам АТО. Но понятие «нравится или не нравится» – это ведь не закон. Думаю, ситуации дадут оценку украинские правоведы. Хочу добавить, что в таких ситуациях я не приверженец жестких наказаний. Считаю лучшим вариантом, если стороны конфликта проведут совместный круглый стол и разберутся, что вызвало недовольство участников АТО и какие выводы должен сделать канал, чтобы наши защитники впредь не возмущались его деятельностью.

Сергей Кашуба, глава благотворительного фонда «Кіровоград волонтерський»:

— Живучі в гібридні часи, треба бути готовим до того, що ця гібридність буде проявлятись у всьому: війнах, політиці, мас-медіа. Спалений «Інтер» – це і є «гібридна» спроба впливу на громадську думку. На користь цього говорить те, що «підпал» зараз власникам вигідний. Після всіх історій зі зламаним листуванням співробітників телеканалу, які співпрацювали з російськими терористами «ДНР» і скандалу з російським політтехнологом Ігорем Шуваловим та російською пропагандисткою Марією Столяровою, приміряти на себе роль жертви якраз саме час. Крім того, «вибірковість» підпалу просто насторожує! «Активісти» йдуть підпалювати «Інтер» не в офіс, який біля цирку і про який всі в Києві знають, бо там написано великими буквами: «ІНТЕР», а зовсім в інше місце, відоме лише тим, хто працює в медійній сфері, та й то не всім. При цьому вони розбираються в тонкощах поділу «Інтера» на сам «Інтер» (Фірташ) і «Національні інформаційні системи» (Льовочкін) і точно йдуть під «НІС», де працювала пропагандистка «руського мира» Марія Столярова.

Впевнений, що людське життя цінніше за політичні чи матеріальні амбіції. А тому: спасибі за те, що жоден журналіст не постраждав.

Юрий Яровой, журналист:

— Як журналіст, я завжди на стороні журналістів. Тим більше, як сказала Тимошенко, і тут я з нею повністю погоджуюсь: «Це замах на українську демократію». А сьогодні це ще й величезний удар по іміджу країни. Одночасний удар по іміджу і по демократії.

Подготовила Ольга Степанова, «УЦ».