«Кіровоградська міськрада не підтримала проект рішення щодо присвоєння Андрію Райковичу звання почесного громадянина Кіровограда.
Наразі, — не вистачило одного голоса». Інформує http://pereveslo.org.ua/index.php/novyny-kirovohradshchyny/item/3886
Невже вперше місто залишиться на свята без свого чергового «Почесного«?!
Интересно, кто предпочитает рыбу?
Сподіваюся той, хто воліє і до футболу.
Невже товариство блогерів внесло розбрат в стройные депутатские ряды?!)
Ох, не к добру это)) Обидится Райкович и спортит всю колбасу)))
«Это становится саавсем иинтересным» (с)
Робот Вертер
так вроде Касенкина планировали почтить память господа…
ну вот Вам и шанс… 😉
Вибачте за те, що напишу.
Як на мене, регулярність появи звання «Почесний громадянин» просто призводить до девальвації цінності цього терміну. (Таке саме лайно із званням «Герой України»).
Варто не призначати його, як «Пісня року» — щорічно. А, як хтось (чи Жванецький, чи Висоцький) казав — «писАть, равно как и пИсать, нужно тогда, когда уже не можешь терпеть». Тобто, є людина, яку просто треба назвати Почесним Громадянином, і не можна по-іншому, НЕ МОЖНА, бо лайно тоді місто, якщо такого, ТАКОГО громадянина не назвуть почесним.
І в один рік їх може бути десять, в декілька років їх може не бути жодного… Тоді (!) це звання.
А, якщо це комуністично-посткомуністична традиція до дати давати звання, — лайно це, ваші звання. Тоді купа Почесних є більш почесними, ніж ті, яких ви (шановна влада) назвали.
Щось в мене тут з’явилося слово-паразит)))
Вибачте, це через емоції. Тим не менше, написав те, що думав.
Просто нічого додати :good:
Тільки що освіжив у пам»яті Положення про присвоєння звання ПГМК. Звернув увагу, що голосування має проводитися з використанням електронної системи, але у таємному режимі (там є така можливість). Цікаво, чи був дотриманий цей процедурний момент?
Андрію, тут нема тобі за що вибачатися. Схожа твоій думка давно превуалює в місцевому суспільстві.
Додам лише один нюанс.
Ритуал призначення чергового почесного традиційно демонстрував силу провладноі більшості в міськраді. Як правило іі кандидат завжди виходив переможцем в цьому «соцзмаганні». У крайньому випадку додався ще один від «противника». Хоча, якщо провладний був взагалі «курам на сміх»,то могли визначити і третього, щоб взагалі всі були задоволені і помалківалі. І було ж таке, було!
Правда, все те вирішувалося на узгоджувальній депутатській раді. Але щоб за три дні до свят не проголосувати на сесіі, коли все повинно було бути вже вирішеним… не пам»ятаю. Схоже на відвертий демарш. Зливають «тренера»?!)