Мій добрий товариш ще зі шкільних років, колишній мешканець шахтарського міста Олександрії Олександр Івахнюк, ще в дев’яності переїхав у Київ та згодом опинився у Варшаві. Тепер допомагає українцям працевлаштовуватися у сусідній державі.
– У столиці ти був успішним журналістом, багато років працював на радіо. Що змусило тебе поїхати працювати в Польську Республіку?
— Вперше я замислився про це, коли якось мені, головному редактору сайту «Радіо-Ера», зробили зауваження стосовно викладення на сайті тексту під заголовком «Жінка без сраки – як село без церкви». Це був текст моєї колеги про колекціонерку фразеологізмів зі згадкою дупи. Чисто текст був для людей, яким цікава українська філологія. Власника «Радіо-Ера» Андрія Леонідовича Деркача обурила присутність слова «срака» поряд зі словом «церква». Андрій Леонідович публічно побожний, і йому здалося це неправильним, а головний редактор – мій керівник – взяв під козирок, і текст прибрали. Згодом я зробив статтю про українофобську школу в центрі Києва, і цей текст із сайту прибрали під приводом: «Так стали зірки, щоб 78-му школу не чіпали. Можеш брати цю тему, але не торкайся теми саме про цю школу». Усе це мені казав випускник факультету журналістики, журналіст у другому поколінні Віталій Дикий. Для мене це означало, що шанованими журналістами в Україні можуть стати тільки конформісти, пристосуванці, цензори та перелякані власниками медіа керівники. Мені з такими людьми не по дорозі. Тоді я й почав шукати варіанти роботи за фахом у сусідній країні. Створив власний сайт і залучаю практикантів із середовища студентів, не заплямованих журналістською освітою в Україні. Тішуся, що до моєї діяльності всерйоз ставиться польська амбасада – уже двом моїм практикантам видали журналістські візи як людям, які співпрацюють з моїм інтернет-проектом.
У Варшаві на початку минулого року я пішов влаштовуватися на роботу на склад книжкового магазину. Не мав наміру працювати, тільки хотів перевірити слова знайомого, який стверджував, що на цій роботі ставляться до українців як до рабів, що з них знущаються. Що робота дуже важка та погано оплачується. Прийшов. Зустрів інтелігентних, ввічливих керівників. Єдина вимога до працівників – будь-то поляки, українці чи представники інших національностей – працювати якісно. Саме таке ставлення до обов’язків харків’янин з картою поляка сприйняв за знущання. Я працював там півроку, вивчив польську мову. Навчив фірму, у якій працював, правильно брати на роботу іноземців, щоб уникнути штрафів. Згодом почав заробляти на тому, що допомагав людям, яким самим ліньки було у цьому розібратися, приїхати та працевлаштуватися у Польщі. А за деякий час власниця фірми покликала мене працювати у них в офісі. Вони зрозуміли, що люди, які приїздять через мене, чесно працюють і від них є користь.
Від моменту прийняття рішення шефинею до остаточного вирішення всіх документальних питань минуло півроку. У Польщі непросто оформити на роботу українця. Правда, часто-густо в Україні ці справи без корупційної складової не вирішуються взагалі. Тому можна сказати, що у Польщі все ж таки з цим краще. Тому тут так багато іноземців, і ця держава фактично заробляє на тому, що приймає громадян з інших країн. Дозвіл на перебування в Польщі офіційно коштує 440 злотих. Помножуйте на сім, щоб зрозуміти, скільки це у гривнях (3080 гривень. – Авт.).
– Ким частіше хочуть працювати українці, які приїжджають на заробіток у Польщу?
— Люди їдуть і мають за мету працювати за фахом. Але без польської мови єдина можлива вакансія – підмітайло або працівник складу в кращому випадку. Про роботу на м’ясокомбінатах і в сільському господарстві я не згадую, бо то робота для рабів.
– А можливий такий варіант – приїхати, десь почати працювати не за своєю спеціальністю й паралельно вивчати польську мову?
— Можливо. Але, як часто відбувається, працювати без мови можеш тільки на рівні підмітайла. Усі інші галузі потребують знання мови для легальної роботи. А в нас це відбувається так – людина півроку працює на складі, потім йде робити за фахом. У сусідньому зі мною кабінеті працює юрист із Кропивницького. Із моїх клієнтів один, що прибирав на складі, нині працює системним адміністратором у логістичній фірмі. Він із Херсона. Інший – суддя із Сумської області – нині працює на іншому складі, але зараз його запросили працювати в польську адвокатську контору. І так більшість.
Ми беремо на роботу українців, і я знаю, як це робити правильно, як оформлювати документи. Ми не беремо грошей з громадян за працевлаштування. Натомість беремо гроші з фірм, де наші клієнти працюють. Ми безпосередньо є роботодавцем для працівників, які від нас працюють на різних складах у Варшаві та її околицях. Ми не є посередником. Це агенція тимчасової праці. Дуже важливо відрізняти агенцію посередництва від агенції праці тимчасової. Натомість, коли до нас звертаються люди з України, щоб ми їм заповнили документи для подачі на карту перебування чи дозвіл на працю, – ми робимо ці платні послуги. Вони називаються «приготування документів». У той же час людина має можливість заповнити все самостійно, і тоді для неї це безкоштовно. Довідник про те, як заповнити все самостійно, лежить у нас в офісі, і кожен українець може його взяти та прочитати. І росіяни чи білоруси теж його беруть, оскільки російською та білоруською нічого такого немає. Тому вони мусять читати українською.
– Ти працюєш у Варшаві й часто навідуєшся до Києва. Як живеться на дві країни?
— Нормально. Так мусить жити нормальна людина – їздити, вчити інші мови, пробувати різні професії, поки зрештою не знайде свою нішу у цьому житті. Я актор за фахом, але в Україні немає для мене роботи. Можливо, тому що я – нездара. А можливо, тому, що українські актори Україні не потрібні. Навіщо, якщо вони є в Росії? Я б теж міг працювати в Росії або в російському театрі в Україні, але я вважаю такі речі аморальними.
– А ви допомагаєте українцям просуватися і в інші країни ЄС?
— Одразу попереджу, що я не займаюся благодійністю. Мої послуги коштують недешево, водночас значно менше, ніж послуги шахраїв з Кропивницького, які відправляють людей на роботу за фальшивими запрошеннями. Нещодавно ми відправили на роботу двох дівчат із Петрового. Вони приїхали за запрошеннями на роботу, які конкретної роботи не передбачали. І платили за безкоштовний документ польської служби зайнятості, необхідний для відкриття візи. Справді, коли людина отримує карту перебування в Польщі, її можна взяти для виконання контракту польської фірми в інших країнах Європи. Звичайно, дотримуючись законодавства країн, в яких будуть такі люди працювати. У кожній країні свої варіанти вирішення таких питань. Якщо коротко відповісти на це питання, то так – ми допомагаємо через Польщу потрапити в інші країни. Ніхто не сприймає роботу на складі як роботу на все життя.
– Чи є поляки, які не хочуть допомагати й неадекватно реагують на все українське?
— Я таких не зустрічав. Поляки, з якими я співпрацюю, як і представники всіх інших національностей у Польщі, – зцементована польською мовою спільнота. Мова зшиває країну. Я часто пишу про це у себе на сторінці, наводячи конкретні приклади того, як мова допомагає країні стати успішною.
– Вони ще не розчарувалися в нашій країні? У нашому сучасному українському політикумі?
— Щоб розчаруватися – треба спочатку зачаруватися. Я маю справу з людьми, які на своєму місці звикли робити свою справу. На те, щоб зачаровуватися чи розчаровуватися політиками, вони просто не мають часу. Скажу тільки одне, що українці Польщі точно знають – користі від українського посольства в Польщі – нуль. На мою думку, це профнепридатні совки, яких потрібно негайно звільнити.
Навіть тут, у країні, яка є членом Євросоюзу, ще можна чути стандартний стогін окремих представників старших поколінь, що при совку їм було краще. Ці настрої підтримують таємні та явні представники «руського міра» в Польщі. Можливо, то тільки зі мною таке траплялося, але були випадки, коли зі мною в потязі на Варшаву їхали відверті антиукраїнці. З ними важко розмовляти, тим більш переконувати, бо вони точно знають, що в Україні російських військ немає та «Кримнаш».
– Як різняться ціни у Польщі від наших?
— Вони сильно не відрізняються від українських. Якісні товари можуть коштувати навіть дешевше, ніж в Україні. Наприклад, електроніка коштує дешевше. Тому контрабандисти з прикордонної смуги в Україні купують по три холодильники в Польщі та везуть їх на продаж в Україну, ще й tax-free (гроші за неоподаткований товар. – Авт.) на кордоні повертають.
– Що, на твій погляд, можна перенести й привнести в наше українське життя?
— Поляки себе поважають, тому кіно, книжки, телевізор, радіо тут все державною мовою. Так мусить бути й в Україні, щоб вона нарешті почала нагадувати Україну, яка усім сподобається. Навіть тим, кому нині здається, що «по-руськи какось льогше».
– Наближаються новорічні свята, а як у Польщі відзначають Новий рік?
— Новий рік є головним святом для країн, де люди вірять у Бога. Польща є саме такою країною. Можливо, цього забагато, але віра у поляків щира, і ксьондзи тут викликають більше довіри, ніж українські попи-бізнесмени. Отже Новий рік, чи то Сильвестр у Польщі – свято веселе, але другорядне. Першорядне свято – Боже народзенє (Різдво Христове. – Авт.), яке весь католицький світ відзначає 25 грудня. Святкують його, як і українці, – весело, алкогольно, активно, бурхливо. Різниці не бачу особливої. Хіба що тут все ж таки не використовують іноземну мову на сильвестрових імпрезах. Ведучі тут не говоритимуть німецькою, українською чи ще якоюсь. Говоритимуть польською, бо тут Польща. І це ні в кого дискусій не викликає. Зі всього совэтського тут жартують. Попри те, що полька Барбара Брильська – головна героїня совкового культового новорічного фільму…
Розмову вів Руслан Худояров, «УЦ».
:good: