Питання до відвідувачів блогів

Питання до відвідувачів блогів: 21 комментарий

1. …все кто угодно…только не Лещенко…

2. Всі це хто саме (окрім Лещенко)?

3. Винниченко, Сухомлинский, Троцкий…

4. Тобилевич,Нейгауз,Шимановский…

5. Як на мене, потрібно уточнити та конкретизувати питання — видатний кіровоградець чи видатні вихідці з Кіровоградщини. Бо якщо брати перший варіант, то ні Тобілевич, ні Винниченко, ні Сухомлинський ні навіть Лещенко не є кіровоградцями, оскільки народилися не в обласному центрі.

6. не мешало бы конкретизировать и временные рамки этого вопроса 🙂 А то все уперлись в деятелей культуры и т.д.

7. Fredd тоді не часові рамки, а напрямки діяльності. Бо всі, хто вище перелічений якраз були з різних часових періодів

8. Андрію, здається, стосовно Винниченка ти не правий: «Володимир Винниченко народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград у селянській родині. Раніше були поширені помилкові дані про те, що місцем його народження є село Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (нині с. Григорівка).»
   Та й взагалі чи варто звужувати до меж обласного центру та ще й по факту народження? От уяви, що років за 50 будуть знову «видатного» обирати. І скажуть: «Малик? Та нє, він же не місцевий, хоча й прожив тут усе життя» )))

9. Руслан, якраз тому я і писав про уточнення. Бо якщо казати Українець — то тут все просто — людина, яка народилася і вирослав в межах країни. А з поняттям кіровоградець — складніше. Не завжди ті, хто тут народився, ототожнювали себе з Кіровоградом. І навпаки. Часто люди, які народжені на інших територіях, проживши тут все життя, або якусь його частину, вважали себе власне Кіровоградцями. Тому і потрібно чітко всі умови визначити. Тоді менше буде плутанини. Я нещодавно читав інтерв»ю з відомим «перекладачем» фільмів Goblinом. Так от, людина народилася в Кіровограді і майже все дитинство тут прожила, а він сам себе не те що кіровоградцем, навіть українцем не вважає.
   Тому думаю, що потрібно говорити про видатних людей Кіровоградщини і сюди зараховувати не лише уроженців обласного центру, а й тих, хто народився в області, в Україні, в інших країнах, але вважав себе тутешнім.
   А щодо Винниченка — то я точно користувався «поширеними помилковоми даними» 🙂

10. В принципі згоден. З Пучовим (Гобліном) все зрозуміло: «Родился 2 августа 1961 года в семье военнослужащего в г. Кировограде. В школу пошёл на Украине, рос в Ленинграде. Десятый класс окончил в Германии под Берлином, в школе № 89 населённого пункта Вюнсдорф, шестой по счёту своей школе.» Тут до нього жодних претензій, як кажуть «мой адрес не дом и не улица, мой адрес Совесткий Союз».
    А от з тим, щоб взяти інтерв»ю у Троцького, Лангемака, Тамма аби визначии їх ставлення до Кіровограда, можуть виникнути складнощі))

11. Не могу понять,чем Лев Давидович так покорил сердца кировоградцев и бобринчан?
    По моему,тот еще упырь был.
    Мне кажется,что его и из НКВД бы выгнали за жестокость.

12. А нічим. Просто нема більше кого згадати. От і працює на повну котушку комплекс неповноцінності

13. Та отож…

14. Те що людина або народилась, або навчалась, або працювала на Кіровоградщини і досягла успіху та широке визнання це одне, а як стосовно того який вклад був зроблений саме в розвиток нашої Кіровоградщини будь-якої сфери діяльності?

15. Хто саме на вашу думку із всіх претендентів на роль «Видатного Кіровоградця» це зробив?

16. Татьяна, в Вашем РАЗМЕЖЕВАНИИ есть смысл. Но это, наверное, должно было быть оговорено в условиях, как я понимаю конкурса, проводимого в рамках «Статск.радныка». Хотя, если ЦЕЛЬ организаторов была иная,более «тонкая», а именно:
    а) Поднять общий культурный уровень и пробудить интерес к историческому прошлому «Малой родины» у молодых кировоградцев,то ЭТО (размежевание) в принципе не столь и важно.
    в) Выявить умение и способность вычленить из многих известных или даже знаменитых личностей, действительно ВЫДАЮЩИЕСЯ.То опять же, собственно ВКЛАД в развитие Кир-ны здесь также не важен. Помня же,что конкурсанты претендуют в итоге занять государственную должность, они должны, просто ОБЯЗАНЫ уметь отличать ГЛАВНОЕ от ВТОРОСТЕПЕННОГО. Вот здесь все прорехи ОБРАЗОВАННОСТИ кандидатов и проявляются.
    Таким образом организаторы убивают сразу двух «жирных» зайцев. ЧТо сказать. БРАВО! Конечно, если ЭТО так задумано, а не я тут себе нафантазировал.

17. Взагалі людей яких можна вважати видатними краще поділити на 2 категорії.
    До першої мають увійти наші сучасники, які сьогодні своєю працею будують Кіровоградщину, ну а до другої — видатні постаті з минулого нашого регіону

18. На мою думку це Олександр Миколайович Пашутін, але не за те що він легендарна особистість, а за те що він також був унікальним як і Гетьманець Григорій Васильович.

19. Чому?

20. Через просту цікавість я провела паралелі і знайшла схожість.
    За що б не брався, чи то по проханню допомогти, чи то по роботі Гетьманець Григорій Васильович, все виконував доброчесно, скрупульозно, віддано і добротно, так щоб слугувало на віки. Те що робив для себе з метою полегшити щоденну працю, відразу користувалося попитом серед односельців чи то саморобний прес для видавлювання соку, чи то дитячий візок власного конструювання та багато чого іншого. Сусіди просили тимчасово скористатися вдосконаленнями, на що Григорій Васильович залюбки відповідав «так». Завзято вирішував технічні проблеми будь-якої складності, над якими ламали голови досвідчені фахівці з вищою освітою.
    «…Ко всем своим обязанностям Александр Николаевич относился с удивительной добросовестностью, внимательно и беспристрастно разбирался с различными городскими и людскими проблемами, был неутомимым, усердным, если не сказать кропотливым, общественным работником…»
    Ніколи ні кому не відмовляв у проханнях допомогти, через що до нього постійно зверталися люди, калитка ніколи не зачинялась і кожного дня на подвір’ї було людно. Був завжди усміхнений не дуже балакучий і чуйний.
    «…никогда и никому не мог отказать в его просьбе, в особенности же если просьба эта касалась материальной помощи. Ежедневно десятки людей приходили к нему со своими нуждами, и все они получали удовлетворение…»
    На похорони Григорія Васильовича прийшло майже все село, люди настільки мали велику пошану до Григорія Васильовича Гетьманця, що несли почергово труну понад 3 км від хати до кладовища, відмовляючись від транспортування на автомобілі, як це буває зазвичай, такого похорону село ніколи не бачило, до сільського голови приходило в десятеро менше людей.
    «…В последний путь городского голову провожал практически весь Елисаветград,…» (Виктор Петраков, г.Москва, Константин Шляховой, г.Кировоград — специально для «УЦ»)
    Все що залишилось після нього як і після Пашутіна залишилось нащадкам, але найголовніше це ті зернятка доброти, впевненості, доброчесного відношення та цілковитої відповідальності за те що робиш, відданості своїй справі та бажання вчитися, самовдосконалюватися, приносячи при цьому користь суспільству, котрі він посіяв серед підростаючого покоління, яке його постійно оточувало.

21. смотря за какие заслуги, если для развития города или области то действительно те кто вкалывал для народа, строил дома делал благо обществу, поэтому безусловно Пашутин, тот же Гетьманець и подобные им люди, но никак не те кто мемножко в нашей земле побыли, поучились или женились, ведб что реально они принесли городу.