Украина Центр

Вот не думала делать никакой записи, а встретила тему про фемен и их подвиги в Беларуси и вот, нахлынуло. Очень интересно ваше мнение, уважаемые блогеры, на тему : возможно ли в Украине повторение беларуских реалий бытия? Насколько нам лучше живется (а может и хуже)?Насколько мы свободнее?и прочее..что ужаснее: Янукович и его тупость или мудрый диктатор Лукашенко?….

На межі старого і нового року заведено підводити певні підсумки роботи, проведеної за рік. От і в Кіровоградській області влада вирішила відзвітувати про результати своїх програм.

Назва нашої програми, відповідно до корпоративного стилю синьої влади, «Центральний регіон 2015″. Тож чи вдалося владі виконати свою програму, і що говорять з цього приводу її представники?

Перш за все варто відзначити, що дії «молодої команди» очільника області Сергія Ларіна суттєво відрізняються не тільки від кроків його попередників, але і від роботи губернаторів інших областей. Головною відмінністю виявилась інформаційна політика обласного керівництва.

Гасло «хліба і видовищ!» наша влада зрозуміла дуже буквально. Тому, не маючи вдосталь хліба, видовищ нам дають з лихвою. Для цього використовуються не лише державні та комунальні ЗМІ (фінансування яких значно збільшилось), а абсолютно всі наявні.

Контроль над мас-медіа регіону став першочерговою задачею нової влади. І засоби, на відміну від національного рівня, були обрані переважно гуманні – «пряники». Комусь дали гроші, комусь – посади, когось просто тихенько «пішли». Незалежних ЗМІ в регіоні майже не залишилось.

«Я тоже магу гаваріть о цифрах і називать разниє дакумєнти, но я етава дєлать нє буду!» – заявив представник обласної влади Олександр Шаталов під час запису ток-шоу «МИ» на місцевому телеканалі.
Навіщо ж? У мові цифр влада слабка, натомість має шанс перемогти на словах. Адже, якщо гарно організувати пропаганду, будь-яку поразку можна подати як перемогу.

Проблема висвітлюється, дискусія відбувається, опозиція запрошується, чути альтернативні думки, дарма, що ведучий кожним своїм коментарем відверто підводить до необхідного висновку.

Відбувається безпрецендентна імітація відкритості. Саме імітація. Адже справжні рішення приймаються кулуарно, як і раніше. А корупційні схеми нікуди не зникли, однак вони відбуваються менш помітно для загалу.

«Павєсьтє адін фанарь – і ви тоже пріблізітєсь к рєалізаціі праграми!» – заявив вже згаданий Шаталов опозиційній депутатці райради.

І в цій фразі захований ще один «успіх» нової команди. Він полягає у впорядкуванні та налагодженні процесу збору «данини» з місцевого бізнесу. Сьогодні це відбувається через певні фонди, на які кожен повинен добровільно-примусово здати свою частку.

Ось так і виходить, що ми платимо податки, віддаючи більшу частину свого доходу державі, а на решту – вирішуйте свої проблеми самі – чіпляйте ліхтарі… ось така логіка нинішньої влади.

Хоча, будучи в опозиції, вони її чомусь не дотримувались… Та ж навіщо тоді платити гроші державному «посереднику», якщо проблеми доведеться все одно вирішувати самим?

Отже, «фандрейзингова кампанія» партії влади відбувається доволі успішно. Гроші на вибори вже зібрали. І про успіхи встигли відзвітувати. Але чим звітувати?

Програма складається з понад тисячі проектів. Модним словом «проекти» названо і відкриття туалету, і ремонт конкретного ліфта, і будівництво заводів. Тобто те, чим мали би займатись або комунальні господарства, або підприємства.

Стратегії як не було, так і немає. Роздуті бюджети, завищені показники – все як завжди. Але інколи доходить до абсурду – відкривають туалет у сільській школі, яку завтра мають закрити…

Та найгучніші проекти влади, без сумніву, відомі кожному кіровоградцю. Їх також варто було би проаналізувати.

Танцювальне шоу «Майданс». Кіровоград здобув звання танцювальної столиці. Молодіжка регіонів – політичні дивіденди. А влада випробувала застосування на практиці технології впливу на свідомість мас. Навіть моя мама, яка ніколи не брала участі у жодних шоу і в жодних смс-голосуваннях, відправила 10 смсок за Кіровоград.

Танцювальна тема була головною і чи не єдиною темою для розмов у всьому місті. Владній пропаганді вдалось мобілізувати і маніпулювати діями і думками електорату.

Програма «Купуй кіровоградське». Благими намірами вистелена дорога до пекла. Бажаючи показати громаді турботу про власного виробника, влада створила передумови для позаконкурентної боротьби.

В той же час проблеми – низьку конкурентноздатність товарів місцевих виробників – ніхто не вирішив. І законно вирішити її на місцевому рівні неможливо. Однак обласній владі важливим є не вирішення проблеми, а створення відповідної громадської думки.

«Статський радник». Телевізійний проект мав на меті показати відкритість обласної влади до нових ідей та прозорість її кадрової політики. Натомість назва проекту не відповідала її суті, адже в Російській імперії даний чин відповідав посаді віце-губернатора (відповідно – заступника голови ОДА). В той час як переможцю проекту пропонувалась лише посада радника.

Та навіть на таку незначну посаду Ларін так і не зміг знайти достойника. Отже, цей проект можна сміливо називати невдалим.

Реставрація театру корифеїв. З цим питанням у влади взагалі не склалось. Театр імені Кропивницького реставрують вже десяток років, і ніяк не можуть завершити. У новому році на ремонт має надійти чергова субвенція. Її навряд чи вистачить на повне завершення ремонтних робіт, однак це все одно чимала сума, яку треба вміло «освоїти», тобто розділити між «своїми».

З цим пов’язаний і останній конфлікт, який виник довкола усунення з посади багаторічного керівника театру – Ілляшенка.

«Єлисаветградський книговорот». Цю без сумніву корисну ініціативу спробував «приватизувати» заступник голови обласної ради Олександр Шаталов, який у своєму блозі заявив про те, що він «вперше» ініціює буккросинг у Кіровограді.

Але чомусь місцеві регіонали не дослідили «історію питання», поспішивши назвати себе першопроходцями. Насправді ж вперше появу буккросингу в місті ініціювали активісти організації «Не Будь Байдужим!».

Проект «Єлисаветград». Це багатоходова комбінація влади, яка включає в себе як перейменування кіровоградських вулиць, опитування громадської думки, збір підписів за перейменування міста на Єлисаветград, так і інші ініціативи (зокрема вже згадані).

Кінцевою метою має стати перейменування самого міста. Ця подія, якщо вона відбудеться, може стати в один ряд зі встановленням пам’ятників цариці Катерині 2-й, Сталіну, переписуванням історії, здачею Севастополя російському флоту та іншими проявами проросійської політики державної влади.

Головний успіх – інформаційна політика та грамотний піар. Головне не те, що зроблено, а як це подано. Пріоритет форми над якістю.

Які причини феномену кіровоградської влади? Все просто.

По-перше, бажання фінансово закріпитись в області. За інформацією з різних джерел, особами, наближеними до кіровоградського губернатора, взято під контроль левову частку місцевого бізнесу.

По-друге, наближаються вибори, і партії влади необхідно показати гарний результат – обрати потрібних кандидатів від всіх округів (ну і, звісно, забезпечити потрібний відсоток для самої партії).

По-третє, схоже на те, що Ларін має великі амбіції на загальноукраїнському рівні, тож намагається показати гарні результати своєї роботи самому президенту.

Однак невідомо, чи стане його успіх у цій справі успіхом всієї країни…

Дмитро Сінченко, голова виконкому Кіровоградської облорганізації політичної партії «УДАР», для інтернет-видання «Українська Правда»

Чарльз Спенсер Чаплин (16.04.1889 — 25.12.1977)

СМОТРЕТЬ: «Месье Верду» (1947) онлайн

Приступая к постановке «Месье Верду» (1947), великий актер и режиссер Чарльз Спенсер Чаплин расстался с неизменным героем всех своих предшествующих фильмов, полюбившимся нам — Чарли, человеком в нелепых широких штанах, в огромных рваных ботинках, в котелке, с тросточкой, со смешной и странной походкой. И, хотя в этих фильмах, еще сохраняются иногда ситуации, отмеченные резко выраженным комизмом, напоминающим его ранние работы, Чаплин отныне выступает не как актер — исполнитель одной и той же роли, одного и того же постоянного образа, но как создатель разных характеров, разных персонажей.

Господин Верду отличается от Чарли не только костюмом, походкой, повадками, тем, что он неизмеримо больше похож на обыкновенного французского обывателя, нежели на условную маску вымышленного человека, каким был Чарли; он отличается от него прежде всего характером, в котором есть цинизм и жестокость, чего никогда не было и не могло быть в образе Чарли.

Верду два с половиной десятилетия проработал помощником кассира банка, потом оказался выброшенным на улицу, и с этого момента, перестав быть «маленьким человеком», он становиться крупным преступником. Он знакомится с женщинами, большей частью уже немолодыми, с неустроенной личной судьбой, но обладающих состоянием, женится на них и убивает, с тем, чтобы получить наследство. Он ведет себя с этими женщинами как опытный и ловкий соблазнитель, потом убивает их безжалостно и без раскаяния. На суде в последнем слове он так рассказывает о себе: «Да, судьба дала мне ум и способность, и в течение двадца-ти пяти лет я отдавал их честному труду, но затем они перестали быть нужными. Я вынужден был сам придумать себе способ прокормиться… но поверьте, это была нелегкая жизнь. Я от-давал очень много за то немногое, что брал»…

Нет, он вовсе не жестокий зверь, он обыкновенный человек, обыкновенный француз, веселый и жизнерадостный, но вынужденный идти на преступление и рисковать головой, чтобы прокормить семью, которую честным трудом прокормить невозможно.

Очень рекомендую к просмотру.

Пишу иногда стихи. Вот только что нашёл один. Года 4 назад написал:)))

Я всё ещё ребёнок, всё ещё дитя,

Быть может потому, влюбился не шутя,

Ведь был бы чуть постарше, я б плюнул и растёр,

Таков удел у старших, но я ещё дитё…

Я всё ещё младенец, хочу я верить в сказки,

Не жду от вас подлянок, и не сгущаю краски,

Над тем, как кто-то где-то, случайно оступился,

Вы все смеётесь подло, а я лишь помолился…

Я всё ещё ребёнок, и не хочу быть взрослым,

Зачем? Чтоб быть таким же, глупым, злым и пошлым?

Чтоб за стаканом водки грустить о славном прошлом?

Я всё ещё дитя, и я не буду взрослым…

Вот ты, взгляни на миг, в кого ты превратился?

Прошёл и Крым и Рим, а на последок спился?

В своей же наглой лжи, ты сам же растворился,

А я… Я лишь дитя… Ты б у меня учился.

Вот рылся у себя в заметках ВКонтакте. И нашёл вот такое дело:
2008 — заурядный конец света — на землю упадет астероид диаметром больше 800 м. Последствия такого известны и детям.
2009 — согласно расшифровок центурий Нострадамуса Питером Лори, в этом году наступит Армагеддон. сомнительный конец света.
2010 — Закончится нефть и мир поглотит война за ресурсы. Еще обещают, что Земля отвернется от Солнца — «где было жарко, там будет лед, большинство животных умрут». Но это будет временный конец света.
2011 — окончание календарного цикла Майя. Этот конец света, возможно состоится через столкновение с астероидом 2005 Yu55.
2012 — о, это очень ожидаемый конец света. Здесь целый букет — время пятого Солнца, сама солнечная система станет какой-то стороной к галактической оси, сплюснутся все космические циклы, изменение полюсов и все такое. Кое-кто говорит, что дети индиго советуют тщательным образом подготовиться к этим
событиям, потому что у 0,5% населения есть шанс выжить.
2013 — Рагнарок, он же судный день. День начала и конца в то же время! Большой День! Гиперпространственный переход в четвертое измерение. Для смертных это будет смерть, а для Богов – рождения. Сложный, но нужный конец света.
2014 — астрофизики говорят, что к нашей солнечной системе доберется туча космической пыли, которая сметает все на своем пути. Достаточно нудный конец света.
2015 — окончание какого-то 9576-летнего цикла, которое приводит к гибели текущей цивилизации. Непонятный конец света. Возможно Переход IV спасет Украину. А может и нет.
2016 — Джеймс Хансен, исследователь климатического состояния Земли, утверждает, что в этом году растают ледники и большую часть суши затопит.
2017 — Конец света согласно теории иерархических катастроф.
2018 — Ядерная война от того же Нострадамуса.
2019 — Банальное столкновение с астероидом 2002 Nt7.
2020 — Исаак Ньютон исходя из предсказаний Иоанна Богослова рассчитал, что конец света наступит именно в этом году.

Как-то случайно вспомнилось, заново нашлось в интернете и тут теперь опубликовалось:

…
-Ну как? Что будем делать?
-Даже не знаю… Может все-таки аборт?
-Но у меня потом будут проблемы со здоровьем… И возможно… не будет больше детей…
-Но подумай, ты работаешь, я работаю. Строим сейчас свою карьеру. Но денег все равно мало. Если подождать хотя бы года два…
-А через два года что будет? Если снова не будет денег? Да и возраст не позволит родить так легко…
-Да, ты права. Хотя столько проблем теперь появится… Может все же аборт? Пока не поздно…
-Не знаю, может быть ты и прав…
-Знаешь…. Давай попробуем. Проблемы будут всегда. Мы же говорили уже о детях. Мы оба хотим. Я думаю, это не так и рано. Выкрутимся. Втроем будет легче, увидишь.
…
…
…
-Папа, а что бы было, если бы меня не было? Ты бы скучал?
-Конечно, сынок. Конечно. Я бы жизнь за тебя отдал…
…

Сьогодні знайшов у поштовій скринці…

Сьогодні ця історія  отримала продовження.  Як Ви вже, напевно, знаєте? інформацію з мого блогу розмістив сайт «Весь Кіровоград» Сьогодні сюжет з цього приводу знімала Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія. Тож дивимось завтра «День за днем». Звернення до кіровоградського міського голови вже готове. Збираємо підписи.

Відео програми «День за Днем» від 13.12.2011 можна переглянути тут. Другий сюжет (04:36 — 06:48).

На данний момент направлено звернення на ім`я Кіровоградського міського голови від мешканців вул. Сумської.  На найближчій сесії Ленінської районної в місті Кіровограді ради буде розглянуто депутатський запит Бур`янова І. В. ім`Я заступника міського голови Вєщева М. А. з даного питання.

Продовжуючи тему.

Напередодні Нового Року, Ленінською районною в місті Кіровограді радою було підтримано запит депутата Бур`янова І. В.  на зазначену вище тему до Заступника Кіровоградського міського голови з питань виконавчих органів влади (депутата Ленінської районної ради) Вєщева М. А.

Нещодавно було отримано вілповідь наступного змісту:

IMG_0001

Не коментуючи загалом тексту, просто зверну Вашу увагу на деякі моменти:

«Відновлення зовнішнього освітлення по вул. Сумчькій не передбачено проектом Програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою на 2012 рік».

Згоден. Але. даний Проект, на даний момент, не затверджено Кіровоградською міською радою. Управління житлово-комунального господарства має можливість внести у нього зміни. що заважає?

«Щодо вирішення питання встановлення уніфікованих адресних табличок по вул Сумській повідомляємо, що у зв`язку із обмеженістю коштів в міському бюджеті адресні таблички було встановлено лише на перейменованих вулицях міста».

Скажіть, а вул. Декабристів і вул. Гоголя також перейменовували?

Крім того, на адресу Кіровоградського міського голови 14.12.2011 р. було направлено колективне звернення мешканців вул. Сумської. Всупереч діючому законодавству Кіровоградська міська рада не надала відповіді на дане звернення впродовж 30 днів з моменту його надходження. Я так розумію, пересічні громадяни Кіровоградській владі не цікаві?

Сьогодні у магазинчику на другом поверсі Центрального ринку бачили диво дивне. (На жаль, не було з собою фотоапарату.)

Стоять, значить, на відстані двох метрів один від одного на поличці два телевізори. Абсолютно однакові: колір, екран, передня панель, кнопочки там усілякі, ціна однакова. На одному надпис Samsung, на іншому – Panasonic…

Есть одна тема, которая меня, и не только, очень волнует. Касается она, в основном, родителей. Вопрос летнего досуга наших детей. На мой взгляд, это просто кричащая проблема! Можно приводить массу примеров и случаев, когда остается только разводить руками…Не секрет, что с наступлением школьных каникул у родителей встает вопрос- куда и как определить/занять ребенка-школьника. Большинство родителей основное время летом продолжают работать, вместе с тем у каждого есть желание оздоровить летом свое дитя+ не оставлять без присмотра на воспитание улицы. Какие есть варианты? Насколько знаю, при школах есть что-то типа летнего лагеря, но ненадолго и платно. Решили сами занять ребенка? Варианты- детский лагерь или в деревню к бабушке, у каковых они имеются. А что делать тем, у кого в деревне нет родных, а оплатить путевку в лагерь нет средств? Большинство оставляют детей просиживать дома за компьютером… Летом я попыталась организовать культурную и развивающую программу для сына…столкнулась с огромным количеством проблем! Во-первых,- поиск необходимой информации о досуге для детей. Во-вторых, — немалая стоимость услуг. Вот, что я включила в программу отдыха сына- Ипподром, катание на лошади. Поход в кинотеатр. Экскурсия в музей РВСН. Поездка на уикенд в Весели Боковеньки, рыбалка, шашлык. Поход в Дендропарк. Игромир. Все это стоит денег… Больше всего порадовала библиотека им. Гайдара, отличный выбор книг! Даже обращалась к нашим местным организаторам игр типа «Дозор», но детям там условия игры не годятся. Прыгать с парашютом рановато. Пошла спортшколу, хотели в бассейне позаниматься- закрыто на ремонт. Где и как организовывать детей летом, чтобы не просто отдать под чей-то контроль, а чтобы детям было интересно???

P.S. Меня в итоге спас велосипед и ролики))

Вернувшись домой со встречи блоггеров, обнаружила в почтовом ящике письмо поздравления с днем рожденья от Александра Шаталова. Скажу честно, что было крайне неожиданно, хотя и приятно. Вопрос только один- чем заслужила такую честь? Насколько я понимаю, не всем кировоградцам отправляются такие поздравления…по крайней мере, у отца было ДР несколькими днями раньше, и что-то никто его из властей не поздравил. Так каков же принцип отбора? :scratch: