Кіровоградщину відвідав відомий політик, один з найдосвідченіших в Україні, другий номер у списку політичної партії «Наша Україна» Юрій Костенко. Він представив загалу кандидатів у народні депутати України від своєї політичної сили по мажоритарних округах Кіровоградщини – це Олександр Ратушняк, що йде по округу №99, та Валерій Порубай – по 100-му округу. А ще відповів на питання журналістів.

– На вибори 2012 року Українська народна партія, КУН та «Наша Україна» йдуть об’єднаною командою патріотичних сил «Наша Україна». Чому саме такий формат?
– На сьогоднішній день це єдина політична команда, яка об’єднана правою ідеологією, природною для Костенка та УНП. Ця українська команда бере свої витоки з 90-х років, а її політичний кістяк та ідеологія – з Народного руху України за перебудову. Найвищою цінністю в політиці ми вважаємо державний суверенітет і національні інтереси. Ми сповідуємо праву ідеологію – підтримку національного виробника, зменшення перешкод для становлення господаря, який є основою середнього класу в будь-якій демократичній країні. Ми ставимо за мету захист української мови та культури, національної економіки, українських героїв. Чому у ВРУ за 21 рік незалежності поки так і не перемогла українська більшість з українськими цінностями? Суть наших проблем в тому, що на чергових виборах українці орієнтуються здебільшого на «піар», – гарні обличчя, гасла чи обіцянки «сильного кулака». Тоді як, приміром, виборці в країнах ЄС шукають найкращу програму, яка дозволить стати міцним власником і почуватися комфортно у власній національній державі. Ідеї захисту НАЦІОНАЛЬНОГО інтересу, УКРАЇНСЬКОГО виробника, МАЛОГО та СЕРЕДНЬОГО підприємця, ФЕРМЕРА проб’ють собі дорогу лише тоді, коли український виборець нарешті зрозуміє – не чергові вожді виведуть Україну з радянських манівців, а потужна права команда в 226 голосів, здатна ухвалювати відповідні закони у ВР та реалізувати праву програму.
– Чому ви не об’єднуєтеся з «Фронтом Змін», БЮТ або «УДАРом» на виборах?
– Державність, українська мова, інтеграція в ЄС та НАТО, створення Єдиної помісної православної церкви не є головним політичним пріоритетом для ліво-центристського БЮТу Тимошенко, ліберального «Фронту Змін» Яценюка, «УДАРу» Кличка, інших. З 90-х років національно-демократична опозиція вела запеклі бої з комуністами у парламенті, невпинно нарощуючи суверенітет. Нинішні «вожді» України, політична кар’єра яких у 90-ті роки ще навіть не починалася, тепер здають ці базові цінності! Лише одні газові угоди Тимошенко, якими встановлено найвищі в світі ціни на газ для України, – це суттєве посилення газової гегемонії Кремля.
В той же час об’єднання в єдину команду на виборах має відбуватися на європейських принципах, на основі спільної ідеології – лівої, правої чи ліберальної. Приміром, коаліція «Сила народу», яка об’єднала начебто всю опозицію під проводом Ющенка, не добилася системних змін в державній політиці в силу того, що не було ідеологічної єдності та спільної програми дій. Демократична більшість, яку «помаранчеві» створили у ВРУ 2007 року, з тих же причин не здійснила демонтаж посткомуністичного, тоталітарного законодавства. Поки українська політика залишатиметься «вождістською», як за комуністичної доби, а не ідеологічною, принципових змін на краще не буде. Партії мають гуртуватися не навколо лідера, яким би гарним він не був, а навколо системної програми дій. УНП, «Наша Україна» та КУН об’єдналися навколо правої програми економічного націоналізму (патріотизму) — «Роби, купуй, захищай українське!», – яка спроможна вивести Україну з кризи протягом 3-5 років.
– Що є пріоритетом вашої програми?
– В основі нашої програми – ідеї економічного націоналізму (патріотизму). Розкріпачення українського виробника, малого та середнього бізнесу за прикладом посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи – це наше ключове завдання. Україна потребує докорінної зміни структури економіки з радянського типу, де на 80% переважають підприємства важких сировинних галузей промисловості, до демократичного європейського, де 60-70% – це малі та середні підприємства. Щоб звільнити приватну ініціативу, ми вимагаємо зняти ганебний дозвільний принцип виробничої діяльності та запровадити європейський реєстраційний, коли підприємець ставить чиновника до відома про початок виробничої діяльності, а не уклінно просить дозвіл. Програма УНП, «Нашої України» та КУНу передбачає, що малий та середній підприємець, який увійшов у бізнес, не платитиме податків на час становлення бізнесу. Крім того, будуть уніфіковані вимоги, а також скасовані комуністичні атавізми, які найбільше руйнують приватну ініціативу, – численні чиновницькі та податкові перевірки тощо.
Другим нашим пріоритетом є переведення ПЕК на власні енергетичні ресурси, без чого Україна не відбудеться як потужна суверенна держава. Це – українське вугілля, якого вистачить на 300-400 років, ядерне паливо для АЕС, різке збільшення видобутку нафти та газу, включно зі сланцевим, розвиток альтернативних джерел. Нині енергетична залежність від Росії обертається руйнацією українського життя. Російський газ – це політична залежність, галопуюче підвищення комунальних тарифів та споживчих цін, небезпека соціального вибуху.
Третім нашим пріоритетом є пришвидшена розбудова тих стратегічних галузей економіки, які спроможні забезпечити економічний прорив в найкоротші терміни, забезпечити українців мільйонами робочих місць та високими доходами. Для України це АПК, транзитний потенціал, включно з розбудовою доріг, туризм. Це перевірені часом праві рецепти, які дозволили відродити з комуністичної руїни країни Центральної та Східної Європи.
– Україна – це країна з колосальним аграрним потенціалом. Разом із тим ми бачимо, що український селянин з давніх-давен так і не має того благополуччя, що може дати земля. Як наповнити українське село життям? Для аграрної Кіровоградщини це одне з найважливіших питань.
– Україна потребує повноцінної земельної реформи за прикладом країн ЄС на користь фермера і селянина-одноосібника, а не великого капіталу. Така земельна реформа майже 20 років блокувалася в Україні спочатку комуністами, а тепер – олігархами. Українська влада має сприяти концентрації земель у рентабельні фермерські господарства на базі оренди, бо більшість селян при розпаюванні колгоспної землі отримали «неприбуткові» за обсягами земельні ділянки – по 2-4 га. Щоб село почало оживати, уряд має розробити сучасне законодавство щодо оренди, яке б заохочувало працювати саме фермера. За інших умов Україна успадкує одну з найгірших, латиноамериканських моделей творення латифундій, яку засудила церква через збіднення селянина та занепад села. Сьогодні уряд підтримує не фермера, а величезні агрохолдинги, які обробляють по 200-500 тис. га землі, заробляючи мільярди на експорті. Однак українське село з цього не має ні доріг, ні податків, ні мінімальних соціальних стандартів. Крім того, держава має запровадити потужну дотаційну політику для підтримки фермера та наповнення внутрішнього ринку українською сільгосппродукцією, а не іноземним низькоякісним товаром. Приміром, 1,5 млн з 1,9 млн сімейних ферм у США не могли б існувати, якби не державні субсидії. У США в 1999 році лише прямі дотації фермерам становили 23 млрд доларів, в країнах ЄС – 130 млрд доларів.
Геннадій Рибченков, «УЦ».


Самое интересное, что фестиваль растет и развивается до сих пор (небольшое затишье было в начале 90-х, но продлилось оно всего пару лет): появились театральная сцена и зал под открытым небом, стали традиционными выставки народных промыслов, открылся на Хуторе «Надія» единственный в мире музей хореографии и т.п.
Но главным событием «Вересневих самоцвітів» в этом году стала презентация книги народного артиста Украины, основателя «Ятрани» и «Зорян», человека-легенды Анатолия Кривохижи (на фото) «Роздуми про мистецтво танцю». Как рассказал сам автор, которому сегодня восемьдесят шесть, изначально речь шла об отдельных зарисовках, воспоминаниях, которые он набирал на компьютере и рассылал по почте своим ученикам. Но, когда эти записки попали в руки редактора «Центральноукраинского издательства» Станислава Янчукова, тот решил, что это уже готовая книга, и предложил Анатолию Михайловичу отредактировать ее и издать. Ученик Анатолия Кривохижи, депутат облсовета Анатолий Коротков обратился к первому заму главы облсовета Александру Шаталову, и тот, в свою очередь, нашел средства на издание книги. За предыдущие десятилетия мы привыкли, что власти не очень охотно уделяют внимание культуре. И в данном случае Анатолий Кривохижа и Станислав Янчуков работали больше для собственного удовольствия, не особенно надеясь на то, что их труд увидит свет. Но книга вышла, и, что приятно, это не традиционная «брошюрка о Кировограде» на газетной бумаге, а красивое, богато иллюстрированное издание, которое приятно держать в руках.


Всякий путь начинается с молитвы прямо после отправления, по ходу автобуса, – это не мешает сопровождающему нас отцу Роману читать прочувствованно, с душой.
История этого лечебного заведения начинается, пожалуй, еще с 1 августа 1944 года, когда медпункт завода «Красная звезда» был переоборудован в поликлинику, которая обслуживала рабочих и служащих предприятия. Возглавил тогда ее Д.И.Скотер. А через несколько лет, 6 октября 1952 года, поликлиника стала городской больницей на 35 коек при заводе «Красная звезда», и руководил ею И.Д.Леонов. Однако уже через полгода в больнице было 75 коек и три отделения — хирургия, терапия и гинекология. Главным врачом стала С.В.Огнивцева. После присоединения к больнице Новониколаевской амбулатории 10 мая 1954 года из больницы при заводе это медучреждение становится 4-й городской больницей.
О том, как работает сегодня КГБСМП, каковы ее проблемы, а главное – достижения, мы поговорили с нынешним главным врачом больницы Валерием Семеновичем Скороходом, а также с заведующими несколькими отделениями больницы, фамилии которых в Кировограде не знает разве что ребенок или недавно приехавший в город человек.

— Анатолий, туристом надо родиться или любовь к «несидению» на месте можно привить?
Кировоградской общеобразовательной школе I-III ступени №29 исполняется 75 лет. Празднование юбилея начнется ровно в полдень 10 октября в актовом зале. Можно предположить, что будет людно, будут звучать трогательные слова хозяев и гостей праздника, будут подарки, смех и слезы радости. Мы же хотим напомнить историю учебного заведения всем кировоградцам, независимо от того, где они учились. Ведь это частичка нашей общей истории.




К сожалению, даже приглашение ветеранов киевского «Динамо» и дяди Жоры с Владимиром Пресняковым не смогли собрать на стадионе болельщиков больше, чем на рядовых матчах чемпионата Украины. Но даже видавшие виды поклонники футбола были удивлены составом столичных гостей. Пару лет назад на поле главной спортивной арены Кировоградщины выходили блистательный Виктор Чанов, неподражаемый Алексей Михайличенко, неповторимый Олег Саленко, а руководили этой солидной компанией звезд легендарные Андрей Биба, Олег Блохин и Леонид Буряк. Понятно, что Блохину и Михайличенко сейчас не до кировоградских гастролей. Именно они призваны выводить из кризиса не ветеранский, а основной состав киевского «Динамо». Но даже без них анонсировался приезд солидного состава во главе с Заваровым, Ващуком, Белькевичем и другими питомцами Лобановского. А оказалось, что из тех, кто блистал на украинском и европейском футбольном небосклоне, в Кировоград приехали Владимир Лозинский, Виталий Косовский и Юрий Дмитрулин. Остальные же никогда первых ролей в киевском «Динамо» не играли. По меткому замечанию одного из болельщиков, к нам приехал даже не второй состав «Ласкового мая». Правда, Олег Венглинский, Алексей Герасименко, Игорь Костюк, Артем Яшкин вместе с партнерами проигрывать виновникам торжества совсем не хотели и не собирались отбывать номер. А противостояние ветеранов кировоградской «Зирки» и динамовцев проходило в настоящей борьбе, без игры в поддавки.