Пропоную для ознайомлення: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/9/123358/
Для особливо придумкуватих зауважую, ніяких доказів за сим на меті не маю. Просто читайте і вивчайте історію Украіни. Окремого висновку в статті немає. Думаю, розумний блогер зробить його сам.
Зовсім не хочу продовжувати срач, який постійно викликає і в цих блогах, і взагалі «в інтернетах» (в реальному житті якось менше) День Перемоги… Тому, я одразу скажу, що я пишу це, щоб поділитися своїми враженнями, а не когось в чомусь переконати. Можете розслабитися, панове, які День Перемоги використовують для нового витку сварки…
9 травня вирішив сходити на «Вали». Прийняв участь у ході, яка відбулася з площі Кірова до Валів. В колоні прапори КПУ та ПР. Окремо стоять Батьківщина та Фронт Змін (в різних місцях) з плакатами про вдячність ветеранам…
Я йшов поруч із колоною (якось не хотілося приймати участь в партійному, точніше в двопартійному заході).
Що сподобалось: молодці солдати на автомобілі, який їхав попереду колони (декілька десятків хвилин завмерли, як скульптури, час від часу вигукуючи «УРА!»… як на мене, дуже непогано передали дух епохи), молодці оркестранти. Молодці діти в колоні. Може вони й не добровільно брали участь в марші, але виглядали цілком щирими. Сподобалось, що не побачив танців на кістках (я побоювався, що в це перетворюється свято, чесно кажучи).
Що не сподобалось. Перед «урочистим мітингом», вже на Валах йшла колонна: представники влади (голова ОДА, голова облради, міський голова тощо), за ним — священики, за ними — комуністи, ще й так, що червоні прапори майорили над головами священиків, таке враження, що вони і йдуть під тими прапорами. А серед прапорів — плакат-портрет Сталіна. Не було більше жодного портрету, щоб носили, як плакат (я принаймні, не побачив) — ані маршалів, ані солдату… Тільки портрет Сталіна. Як на мене, свято Перемоги використовується тупо в якості піару Сталіна (ну, окрім вже згаданої мети — пересварити весь народ).
Ще не сподобалось, що не було чути, не можливо було розібрати слів тих, хто виступав на мітингу. Ну, Руслан писав, що там не було чого й слухати, в нього вийшло розібрати слова… Але от я собі думаю. Начебто достатньо важливий для влади міста та області захід, невже не можна було організувати пристойний звук? Начебто, дрібниця. Але, як на мене — неповага до тих, хто зібрався.
Ще традиційно немало людей з радянськими орденами з віком 50-60 років…
Ось який в мене висновок з’явився. Ті, хто щиро святкує це Велике Свято — викликають відповідну повагу. Але фальшивість, пафосність, наносна урочистість — вони як раз тої поваги не викликають. А ще б хотілося, щоб окрім декларативної турботи про ветеранів від держави з’явилася реальна. Їх не так багато залишилось, можна було б вже й не ганьбитися державі. В цьому сенсі в мене навіть більшу повагу викликає рух «Ветеран онлайн», якщо я не помиляюсь — від Олександра Рихлицького. Принаймні, не тільки в День Перемоги згадують про ветеранів та мабуть щось корисне для них роблять… Або те, що почув від Олени Кваши — про акцію для ветеранів нашого обласного телебачення. Але це окремі люди роблять окремі справи, в міру своїх сил… Держава — тільки в пафосі… На жаль.
Сейчас его зовут Тобол, а два месяца назад бездомный пес попал под поезд на железной дороге в районе ул. Полтавской, и ему полностью отрезало задние лапы и хвост. Окровавленного беднягу нашел бомж и передал моей соседке Галине, которая случайно оказалась поблизости. Именно она принесла собаку к себе домой, и полностью сама обработала и зашила шкуру на обрубках, делая при этом обезбаливающие уколы (был некоторый опыт в этом, когда зашивала после собачьих драк своего домашнего пса). Сейчас Тобол живет у нее. Он стал любимцем всех жителей в округе, это добрый, жизнерадостный пес, его гладят все, кто захочет, он улыбается и радуется всем людям. Сейчас передвигается на передних лапах, но в основном Галя носит его в сумке или на руках. Надо видеть, как он обнимает ее при этом за шею уцелевшими лапами! Может быть, кто-нибудь знает, как помочь собаке обрести искусственные задние лапы, бывают же какие-то протезы в виде колесиков, или что-то в таком роде?
Уже почти два года,как я читаю он-лайн версию газеты.хотя первое время хитрила с собой, через раз покупала бумажную( ну нравиться мне такая)
И вот вчера мне дали взглянуть бумажную версию.Так там намного боше букафф!!!!!! Почему? Т,к у меня было совсем мало времени,то я не смогу сказать точно что есть там и нет тут,но точно возмутилась тем,что про Потапа в он-лайн есть, а статьи с Познером -нет. От чего это зависит.
И еще один вопрос: газету мне,собственно,дали в руки для того,чтобы я своими глазами увидела небольшую заметку,даже названия не запомнила(она совсем небольшая), в корой говориться о том,что в нашей области,по какой-то там статистике, проживает 40 тыс. (?)ветеранов войны.Не вериться. Дай им Бог здравия,живым,но , похоже,скоро у нас будут и 40-х г.р ветераны войны. При всем моем уважении ко все, кто пережил те страшные годы в любом возрасте.
Не можу не поділитися. Ось таку листівку я отримав від Вілена Яковича Очаківського, автор — Ірена Кац, власний кореспондент ПростоПравди з Ізраїлю. Як на мене красиво, без штучної помпезності, яка властива нам, без стрічок… Але так, що примушує задуматися та викликає «мурашки по шкірі»…
P.S. Клацніть на листівці, тут анімація не працює, але якщо завантажити малюнок окремо — побачите все.
Любовь к отчизне, беззаветная вера в правящую идеологию или правящего вождя — конечно да! Причем эти характеристики можно отнести не только исключительно к советскому народу…
Но, все же главное идёт от Бога! В самой пропащей человеческой душе есть предел на жестокость. И мается эта душа, если человек убивает себе подобных, даже если человек насилует свое сознание оправданиями и античеловеческими теориями. И долго так быть не может, ибо не по-божески!
Люди! Не будьте жестокими! Любите ближнего!
Перший матч сьогоднішнього ігрового дня подарував одну з найбільших сенсацій змагань: росіяни поступилися французам. Хто міг таке очікувати? Перший та третій періоди завершилися без закинутих шайб, а от у другому росіяни відкрили рахунок, але суперників зумів не лише зрівняти, а й вийти вперед. А на останній хвилині третього періоду гравець Росії Радулов (він же у другому періоді ще й реалізував буліт — антигерой матчу) не влучив у пустий кут воріт Франції. Супершанс втратив. Росіяни були не схожі самі на себе. І зазнали поразку там де не очікували.
Росія — Франція 1:2 (0:0, 1:2, 0:0)
Шайби: 26:57 Пережогін (Попов, Бєлов) — 1:0; 29:52 Флері (Беллемар, Екфейє) — 1:1; 36:48 Руссель — 1:2
Кидки: 29 — 19
Штраф: 4 — 6
Чехія не вражає. Може не вийти до чвертьфіналу. І це реально. Адже сьогодні Чехія лише по булітах здолала Данію. То ж здобули 2 очка і нині мають 5 очок в чотирьох матчах. На далі на чехів чекають матчі з Норвегією, Словенією та Канадою. Але все ж дві перемоги (складний матч буде із норвежцями) можуть гарантувати 4-е місце в групі.
Чехія — Данія 2:1 (0:0, 0:0, 1:1) (по бул. 3:2)
Словаччина непередбачувано поступилася латвійцям, для яких це стала перше перемога на ЧС. Шведи зазнали розгрому від канадців. Зазначу, що вже у наступному матчі склад Швеції буде підсилений трьома НХЛовцями братами Седінами та Едлером.
Словаччина – Латвія 3:5 (1:1, 1:1, 1:1)
Швеція – Канада 0:3 (0:1, 0:2, 0:0)
Отже, за підсумками дня у гельсінській групі США за набраними очками наздогнали лідера групи збірну Росії (по 9 очок), у Фінляндії 8 очок, у Словаччини та Франції — по 6, у Німеччини — 4, у Австрії та Латвії — по 3.
У стокгольмській групі лідером залишається збірна Швейцарії (11 очок), далі йдуть Канада (10), Швеція (9), Норвегія (6), Чехія (5), Білорусь (3 + гра в запасі), Данія (3), Словенія (1).
Дивіться на телеканалі «Хокей»:
10 травня, п’ятниця
16:10 Словаччина – Австрія. Пряма трансляція
18:30 Словенія – Чехія. Прем’єра
20:10 Росія – Фінляндія. Пряма трансляція
22:30 Білорусь – Канада. Прем’єра
За что я люблю хоккей? Скорее всего за то, что он и похож ( командная игра) и не похож на футбол. Как зима и лето.
Сначала о преимуществах: 1). более динамичен 2). меньше судейских ошибок, так как используются видеоповторы.
Недостатки: 1). для игры нужен лёд 2). более дорогая амуниция игроков.
Нужно ли развивать хоккей в Украине! Нужно! Но не как спорт №2 , по аналогии с Россией. Скорее всего в Украине не менее важно вкладывать средства в летние игровые виды: ручной мяч, баскетбол, волейбол…
А хоккей пусть возрождается в Харькове, Донецке, Киеве.
И еще… Сейчас много спорят о размерах площадок для хоккея: европейский или заокеанский? Но почему, никто не спорит о размерах ворот. За последние 30 лет габариты игроков ( читай — вратарей) намного выросли, а ворота те же. В результате — если на воротах стоит Барулин или Линдстрем, да еще и в кураже, то сколько не бросай по воротам, хоть в большинстве, хоть в меньшинстве, тренируй спецбригады… По-моему, в хоккее роль вратаря уж слишком завышена… А посмотрите на эту игру на пятачке. Это уже и не хоккей вовсе, а скорее какя-то «борьба с шайбой». Какая там техника? Главное — силушка молодецкая… И еще выбитые зубы. Брррр…
Но вообще, я хоккей люблю!
Была сегодня на дальневосточнм кладбище,ездила к родителям:отцу фронтовку(прошел от Сталинградадо Берлна)и маме- бывшей угнанной вГерманию для рабского труда.(родители там и познакомились,отец освобождал тот концлагерь,где была мама).
И что я увидела? Кучи мусора,ощущение,что там вообще НЕТ НИКАКИХ РАБОТНИКОВ,а все ПУЩЕНО НА САМОТЕК !
Может совесть заговорит и уберут к дню ПОМИНАНИЯ УСОПШИХ?
Я не представляю как священники будут ходить среди мусора и молиться за души усопших.
К кому обратиться, чтобы вывезли мусор с кладбища?