Турнир «В центре Европы»

В воскресенье, 2 июня в нашем городе пройдет Фестиваль детско-юношеского настольного хоккея «В центре Европы». Место проведения — Кировоградская областная библиотека для детей и юношества им. Гайдара. Начало турнира — в 11.00. Начало работы оргкомитета  (регистрация игроков, разминка) — с 10.00.

Победители и призеры будут определяться по следующим категориям:

до 6 лет,

до 8 лет,

до 10 лет,

до 12 лет,

до 14 лет,

до 16 лет

(среди мальчиков и девочек отдельно).

Кроме того в соревнованиях среди победителей в отдельных категориях будут определены лучшие юные игроки в самой престижной открытой категории.

После соревнований юных игроков планируется проведение взрослого турнира с участием игроков топ-уровня.

Приглашаем всех на большой фестиваль НХ!!!

Пролетевший министр(не о спорте)

Уважаемые друзья. Предлагаю вам ознакомиться с фактом, который в реалиях нынешней Украины выглядит просто фантастическим и утопичным:

Президент Литвы Даля Грибаускайте освободила от должности министра экономики Бируте Весайте. Об этом сообщает DELFI. Поводом для такого решения стал полет чиновницы на экономический форум в Астану на самолете, заказанном одной из литовских фирм.

Представление об увольнении Весайте на имя президента направил премьер-министр Альгирдас Буткявичюс. «Было принято решение, что министр экономики допустила ошибку. Никак нельзя говорить об определенных прозвучавших в обществе категорических обвинениях в ее адрес, просто она ошиблась, не подумав о полете на частном самолете», — цитирует портал его слова. Как ожидается, Весайте уйдет со своего поста в понедельник, 3 июня, после чего обязанности министра экономики будет временно исполнять глава Минюста Юозас Бернатонис.

О полете министра в Казахстан стало известно 23 мая. Как сообщалось, Весайте с двумя своими советниками отправилась в Астану на восьмиместном самолете бизнес-класса, заказанном компанией Arvi. Эта фирма, по имеющейся информации, развивает бизнес в Казахстане а также ведет переговоры с Минэкономики об управлении Мариямпольской свободной экономической зоной.

Стоимость полета для Весайте и ее советников, как сообщили в министерстве экономики, составила восемь тысяч литов (около 2,3 тысячи евро). В то же время эксперты утверждают, что полет одного пассажира на восьмиместном самолете бизнес-класса до Астаны и обратно может стоить примерно 13 тысяч литов (3,8 тысячи евро). Всего из Литвы на экономический форум направились 30 человек. Практически вся делегация летела рейсовым самолетом через Киев.

В Литве в настоящее время проводится политика экономии. В том числе она касается всевозможных расходов чиновников. Глава государства личным примером показывает, что они могут отказаться от затратных перелетов — Грибаускайте для этих целей использует рейсовые воздушные суда. Президент ранее высказалась о полете министра экономики на частном самолете, назвав его «безответственным расточительством».

«Закомплексована» влада?

Якщо Ви дивитесь наше телебачення, зокрема політичні чи економічні новини, то Вам, напевно, часто доводилось чути коментарі політиків, що містили фрази на кшталт «вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу» або «ми комплексно підійшли до вирішення даного питання». Якась «закомплексована» держава виходить… або закомплексовані політики…

Дійсно, наука менеджменту виділяє комплексний підхід в управлінні. Його всебічне застосування було актуальним ще до кінця минулого тисячоліття, поки розвиток цієї науки не виділив наступного рівня підходу – «системного». Сьогодні він викладається всіма вишами, що мають відповідний напрямок підготовки фахівців, а для деяких спеціальностей – виведений окремим предметом.
Комплексний підхід – при його застосуванні повинні враховуватися технічні, економічні, екологічні, організаційні, соціальні, психологічні, а за необхідності й інші аспекти взаємодії та їх взаємні зв’язки.
Системний підхід – це методологія дослідження об’єктів як систем. Сутність управління розглядається як сукупність таких понять: організація управління, процес управління та інформація.
Якщо коротко охарактеризувати різницю між цими підходами на прикладі з життя, отримаємо приблизно наступне: «Ви наймаєте на роботу в банк слюсаря-сантехніка. Якщо використати комплексний підхід, то ви оцінюєте його за комплексом критеріїв, необхідних для ефективного виконання ним своїх посадових обов’язків – тобто, досвіду роботи, освіти, віку, наявності шкідливих звичок тощо. Він вам підходить за всіма переліченими якостями – перед вами першокласний слюсар, що відповідально ставиться до своїх обов’язків та швидко виконує поставлені задачі. Отож, ви його берете на роботу. А через місяць він цей банк грабує… комплексний підхід не передбачає оцінку взаємодії між різними комплексами як повноцінними системами. І, у випадку застосування системного підходу, ви б, окрім стандартних критеріїв оцінки професійного рівня працівника, оцінили б і його взаємодію з іншими критеріями.
Гарний слюсар може одночасно бути і гарним медвежатником». Тобто, системний підхід вивчає не лише певний комплекс ознак, але і середовище, в якому вони перебувають – усю сукупність комплексів. Застосування лише комплексного підходу в управлінні державою призводить до зменшення її конкурентоспроможності на міжнародному рівні.
А як багато ще різних підходів виділяють управлінські науки: структурний, ситуаційний, оптимізаційний, директивний, адміністративний, функціональний, маркетинговий, відтворювальний, динамічний, інтеграційний, кількісний, нормативний, процесний, поведінковий, стандартизований, функціональний… але про них мало хто з наших керівників навіть чув, не те, щоб зміг охарактеризувати їх і ефективно застосувати.
Отже, мусимо констатувати, що керівництво нашої держави вже давно не проходило курсів з підвищення кваліфікації, і живе знаннями минулого тисячоліття. Чим же загрожує це невігластво для державного механізму? Як воно проявляється на практиці і як можна виправити ситуацію?
Найбільше ці наслідки прослідковуються на прикладі роботи органів державної влади. Вони, чомусь, не працюють як єдиний механізм – єдина система. Місцева державна адміністрація, отримавши завдання Міністерства, комплексно оцінює свої потреби та можливості, і складає комплексну цільову програму. Міністерство, отримавши 25 комплексних програм, складає свій комплексний документ, який не враховує всіх потреб регіонів і вщент руйнує очікування регіональної ланки влади. В свою чергу, уряд, розглядаючи розроблені комплексні програми Міністерства, відкладає всі масштабні та сміливі плани і програми, відбираючи лише найбільш популістські та прості, що відразу дають якийсь ефект, і створює свій комплексний документ – Державний Бюджет, який подає на затвердження Верховній Раді.
Там він ще раз переглядається, і, з огляду на діаметрально протилежні інтереси цього органу інтересам народу, туди вмонтовуються статті витрат, необхідні для збагачення великого бізнесу і викреслюються рештки «непотрібних» перспективних комплексних державних програм. В результаті «з носом» залишається і місцева влада, і народ. Хоча ні, лише народ, адже місцева влада згодом все ж проводить рештки своїх комплексів заходів, і її керівництво отримує комплексний прибуток…
Застосування лише комплексного підходу, на справді, надзвичайно відчутно в нашій державі. В нас приймається безліч цільових державних програм, які розробляються на рівні різних міністерств та відомств, і які, однак, так і не отримують державного фінансування. Це відбувається в наслідок невідповідності між собою двох комплексів – цільової програми розвитку певної галузі та формування державного бюджету.
Ця невідповідність з’являється в результаті «ручного» керування економікою та відсутності стратегічних засад розвитку держави. В Україні досі відсутня цілісна система державної влади. Влада вражена безліччю рудиментарних органів – «ракових пухлин», які напружено працюють, виконуючи непотрібні суспільству функції і паразитуючи на ньому.
Нема нічого гіршого, ніж якісно виконувати роботу, яку взагалі не потрібно робити.
Короткострокове планування замість довгострокового, тактика замість стратегії, нерозуміння основних засад державного управління та небажання поглиблювати знання в цій сфері стали джерелом як політичної, так і економічної криз у державі. Але первинною таки є криза державного управління.
У світовій науці управління головним чинником стають стратегічні рішення, підвищується соціальна відповідальність управлінців всіх рівнів перед суспільством і працівниками керованих підприємств. Сучасний менеджмент стає наукоємкою сферою діяльності, і все в більшій мірі вимагає високого професіоналізму і різносторонніх знань.
Необхідність раціоналізації державного управління продиктована відсутністю стратегічних цілей України та порушенням законів системного підходу. Раціоналізація державного управління є не просто комплексною, але системною багатоаспектною проблемою, від вирішення якої залежить конкурентоспроможність всього державного організму у глобальному світі міжнародних відносин.

Шевченко у біді! (оновлено)

Сергія Івановича Шевченка знає багато хто у нашому місті. Викладач педуніверу, кандидат історичних наук, краєзнавець, журналіст, науковець, автор тисяч публікацій у періодичній пресі і сотень статей у спеціальній літературі. Нещодавно прочитав у газеті, що він у складі авторського колективу став цього року лауреатом кразнавчої премії імені Ястребова за підручник «Історія рідного краю». В той же час Сергій Іванович — людина напрочуд скромна і тиха. Ніколи не жалівся на проблеми зі здоров’ям. І ось учора ввечері випадково дізнався, що трапилася велика біда. Сергієві Шевченку зробили операцію у Києві, видалили нирку, при цьому він побував у стані клінічної смерті, провів кілька діб у реанімації. Кошти на цю операцію допомогали збирати колеги по універу. Але потрібна ще одна операція, і потрібні ще кошти. Приблизно — 35 тисяч гривень. Сьогодні звернувся через депутата міськради С.Міхальонка до секретаря міської ради Ігоря Волкова, щоб питання матеріальної допомоги на лікування Шевченка було розглянуто на завтрашній сесії міської ради. Ігор Вікторович пообіцяв сприяння. Та чи допоможуть депутати невідомо, і яка це буде сума — теж. Звернувся до Юрія Сердюченка, щоб підняв журналістську братію. Адже мало знайдеться видань у Кіровограді, у яких Шевченко не друкувався б. Теж обіцяв допомогу.

Звертаюся також ще раз до всіх колег, блогерів, колишніх і нинішніх студентів Сергія Івановича, до всіх, хто знає цю добру і чуйну людину. Треба врятувати йому життя. А отже у стислі строки треба зібрати гроші і відвезти їх до Києва, щоб зробити другу операцію. Буду радий, якщо хтось дасть слушну пораду, до кого ще можна звернутися. Гроші можна передавати мені, а також Олександру Чуднову.

Мій телефон — 095-451-06-05.

До понеділка треба зібрати якусь суму і відрядити гінців до Києва. Тож поспішаймо робити добро. З повагою, Сергій Запорожан.

P.S. Вчора зустрічався із Сергієм Івановичем Шевченком. Він проходить курс реабілітації і готується до наступної операції. Передав йому зібрані мною готівкові кошти — 4 000 гривень. С.І. подякував усім, хто висловив йому підтримку. І найголовніше — у «Приватбанку» ми відкрили безготівковий рахунок, і тепер ті організації і громадяни, які висловлювали побажання здійснити безготівкове перерахування коштів, мають таку можливість.

Реквізити:

Одержувач: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

КОД ОКПО: 14360570

МФО: 305299

РАХУНОК: 29244825509100

Призначення платежу: карта № 5168757207797111, Шевченко Сергій Іванович, ІНН 2145713716

Також тепер кожен, хто хоче допомогти готівкою, може у будь-якому банкоматі «Приватбанку»  покласти певну суму коштів на номер карти С.І.Шевченка як поповнення рахунку.

З повагою, С. Запорожан

Нас дурять?!

Всі прорахунки свого уряду, нинішнього, а тим більше попереднього, Прем’єр-міністр України, Микола Янович Азаров, любить покладати на «папєрєдніков». При цьому він сором’язливо забуває сказати, що був президент Ющенко. У Азарова один ворог – Юлія Тимошенко! І саме її, Микола Янович звинувачує в найбільшому урядовому «прорахунку», який коштує, на думку Азарова, додаткових мільярдів бюджетних коштів. Так, це сумнозвісні газові контракти.

Не буду вдаватись в дискусію, у кожного своя правда… Одні впевнені, що Тимошенко була просто змушена підписати договір з Росією і тиснули на неї з усіх боків. Іншим намагаються нав’язати думку, що все було не так… Повторюсь – у кожного своя точка зору і залежить вона як від місця «сидіння» так і від політичних симпатій людини.

Дивує інше. Чому? За три роки президентства Януковича і прем’єрства Азарова не було зроблено жодної спроби розірвати газові угоди? Адже, коли слідувати за логікою провладних спікерів, після доведення вини Тимошенко, логічним кроком було б розірвати газові угоди, що підписані з порушенням інтересів України. Чому не роблять навіть спроб це зробити? Де позови в міжнародний суд, про розірвання газових контрактів з Росією? Адже ми неодноразово бачили, що європейці не бояться судитись з «Газпромом» і виграють справи. За рішеннями суду, а не через кулуарні домовленості і здачу інтересів держави, країни отримують знижку на блакитне паливо.

От і виходить, що всі крики і звинувачення, на які такий щедрий Микола Азаров – просто крики і звинувачення, не більше… Інакше вже давно б було звернення в світові судові інстанції. Натомість триває підкилимна політика з Кремлем. Україну, вчергове, обкрадають. Намагаючись позбавити газової труби і втягнути в митний союз.

Таки нас дурять!

За матеріалами статті : «Україна за 3 роки навіть не намагалася розірвати «кабальні» газові угоди з Росією» http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/29/6990919/

Хамло — не будет безнаказанным!!!

Сегодня будучи на работе, вышел на перекур, и увидел замечательную картину!!!

Автомобиль «RENO» Тупо перекрыл дорожку по которой люди ходят к своему офису.

Но что в этой ситуации мне действительно понравилось, так это реакция людей. Люди подошли к этому с позитивом, и юморком, и решили написать хозяину автомобиля несколько записок!

В этих «ЛЮБОВНЫХ» письмах люди просили просто переставить автомобиль. И уважать других людей. А вот текст самого интересного листочка, который надежно был приклеен к лобовому стеклу машины:

— Я упрямая ослина, я знаю, что никто не может пройти к зданию, потому что я перекрыл единственный проход! Но! как компенсацию за неудобства я разрешаю попинать мою машину!

Вывод:

— Дорогие автолюбители, желаю вам получать настоящие любовные послания, и желаю ни гвоздя и не жезла!!!

А вас дорогие блогеры, я буду информировать о том что будет с данной ситуацией далее. Возможно если не допрет (до водителя) то люди будут вынуждены вызвать работников «ДАІ» и эвакуатор :bye: :bye: :bye:

Памяти Петра Ефимовича

Ушел из жизни Петр Тодоровский, наш с вами земляк, уроженец Бобринца. Почти каждый снятый им фильм стал легендой. «Весна на Заречной улице» — его операторская работа. «Любимая женщина механика Гаврилова», «Интердевочка», «По главной улице с оркестром» снял уже режиссер Тодоровский. «Военно-полевой роман» номинировался на премию Оскар. И он до конца дней гордился тем, что он из Бобринца.

Бобринецкие фермеры Алексей Цокалов и Виктор Чмиленко вместе с директором Бобринецкого краеведческого музея Людмилой Наумчак пять лет назад ездили к Петру Ефимовичу в гости в Москву, «Украина-Центр» тогда публиковала беседу земляков.

Вот что рассказывал землякам Петр Ефимович: «Сначала, когда я был маленький, мы жили возле большой двухэтажной синагоги (сейчас это улица Шевченко. — «УЦ»), позже — возле православной церкви, на улице Орджоникидзе. Я учился в первой школе и каждое утро ходил через собор, через скверик. Учился я, кстати, плохо, математика мне вообще не давалась, да и вместо школы я часто ходил в парк играть в футбол. Помню маленькую речку Бобринку, на берегу лежал такой огромный камень — это был наш «штаб», мы там собирались, курили. Помню летний кинотеатр — мы с мальчишками залезали на деревья рядом и сквозь ветки смотрели картины. Хорошо помню школьные костюмированные балы, которые устраивались в конце каждого учебного года. В завершение каждого бала директор Третяк танцевал со своей женой па-де-спа».

Очень хорошо Петр Ефимович помнит Голодомор — говорит, такое не забудешь, не вытравишь из памяти: «Как сейчас вижу: женщина, очень худая, сидит возле забора заготконторы, на руках у нее ребенок — то ли мертвый, то ли спит, — не поймешь, просто скелет ребенка, обтянутый кожей. Женщина привалилась к стене и ест крысу… Смачно так ест, с удовольствием. Там, в заготконторе, было зерно, и были мыши и крысы, люди ловили их, когда те почему-то выбегали, и ели. Эта женщина с крысой — самый яркий образ голода.

Главная еда была — моторженики — это гнилая свекла с чем-то. Нас тогда спасла корова Манька, которая появилась у нас случайно. Я описывал эту историю в повести «Вспоминай, не вспоминай». Молодые парни из Зиновьевска ездили в глухие, глубинные села, возили туда «железо» — лопаты, молотки, всякий инвентарь — и меняли на любую, хоть какую-то еду. Они выменяли где-то корову, но по дороге она упала — дело было ранней весной, корова была совсем худая и слабая. Они ее и бросили. Мама откуда-то узнала об этом, мы пошли туда всей семьей, подняли ее, мама все приговаривала «Вставай, Манечка, вставай», поддерживая со всех сторон, довели до дома. Она долго стояла у нас подвязанная, чтоб не легла, боялись, что если ляжет, то уже не встанет. Стала пробиваться трава, мы с братом разгребали снег, рвали маленькую травку и несли корове. И она стала крепнуть, потом давать молоко. К лету его было столько, что мама даже делала масло.

Так она у нас жила до 1941 года. Когда немцы высадили десант под Первомайском, родители решили бежать, а у нас хозяйство: корова, телка от нее, свинья, куры. Пришлось все бросить…

В 1947 году я приехал на родину — в Бобринец — с аккордеоном. Родители после войны поселились не в Бобринце, а в Херсоне, сестра там вышла замуж. А меня очень тянуло в родной город, так хотелось погулять там, посидеть на большом камне, увидеться со старыми друзьями. Но друзей так и не встретил — кто погиб, кто уехал. Потом я приезжал на родину еще раз — если честно, не помню точно, в каком году. Мы с Женей Евстигнеевым приехали в Кировоград с фильмом «Любимая женщина механика Гаврилова» — халтурили. Пробыли три дня, в день по три сеанса, я выступал перед каждым минут тридцать, потом брал гитару, наигрывал мелодию из «Семнадцати мгновений весны», Женя (он говорить очень не любил) выходил походкой Штирлица в шляпе, потом пел какую-то песенку — вот такая нехитрая программа. Тогда я съездил и в Бобринец, но меня там задергали, надо было выступить в техникуме, еще где-то… В общем, я ничего не успел ни увидеть, ни вспомнить — все бегом, на машине, не останавливаясь…»

Около месяца назад бобринчане звонили в Москву Петру Ефимовичу. Договаривались об очередном приезде. Планировали поехать большой делегацией, целым автобусом, телевидение пригласить, журналиста «УЦ» в том числе. Не успели. Но точка не поставлена. Все равно в Москву поедут. Цветы к памятнику положить, пообщаться с Мирой Григорьевной и Валерием Петровичем, вдовой и сыном. Бобринчане не хотят, чтобы прервалась связующая нить между родиной Петра Тодоровского и его семьей.

Алексей Цокалов и Виктор Чмиленко вообще мечтают, чтобы был снят фильм о детстве и юности Петра Тодоровского в Бобринце. С предложением они уже выходили на продюсера Юрия Смирнова, есть варианты потенциальных спонсоров фильма.

«Мы хотим, чтобы все узнали, каким он был настоящим человеком. Он прожил большую часть жизни при системе, которая многих ломала. Но он не ломался. Он всегда был и оставался честным перед самим собой и перед другими, — говорят Цокалов и Чмиленко. — В наше время торжествующего всеобщего жлобства именно с таких людей надо брать пример. Таких чистых людей сегодня мало…»

Геннадий Рыбченков, «УЦ».

Накипело

На початку матчу Динамо (Київ) — Карпати (Львів), який відбувся в Києві, фанати київського Динамо хором нецензурно облаяли президента і жителів Донбасу, які голосували за нього.

http://youtu.be/uLVM0FjRCPw

даже после того как фан клуб оштрафовали мнение у народа не поменялось

http://youtu.be/yFglTICOVmQ

К концу бюджетного периода

На сайте «Весь Кировоград» появилась информация, что Кировоградский кибернетико — технический колледж будет ликвидирован до 30 декабря 2013 года.
Только вчера один из блогеров беспокоился о том, чтобы погасили задолженность по зарплате… Как пишет «Весь Кировоград»  — про погашение задолженности по зарплате указывается в решении горсовета, который согласовал городской исполком…

После принятия решения горсоветом (органом местного самоуправления) безусловно будут недовольные… Это объективно… Но как уверяли ранее представители горсовета — никто на улице не останется (преподаватели и учащиеся)…