Ми продовжуємо розпочате у минулому номері «УЦ» обговорення теми знесених пам’ятників у Кіровограді й можливого майбутнього двох площ — у центрі міста та у парку Ковалівському.
Кіровоградський громадський діяч Андрій Малик одразу після прийняття міською радою рішення про перейменування площі Кірова на площу Героїв Майдану виклав у соціальній мережі свою думку з цього приводу. Андрій висловився за те, щоб центральна площа залишилася місцем відпочинку й носила нейтральну назву. Він для приклада запропонував засадити площу тюльпанами й дати їй відповідну назву — Площа тюльпанів…
Поспілкувавшись з Маликом, ми переконалися в тому, що його думка не була раптовою — доводи Андрія виважені й обґрунтовані:
— Я вважаю, що взагалі будь-які пам’ятники режиму — це неправильно, тоталітарному режиму — тим більше. Площа Кірова, як на мене, як будь-яка центральна площа міста має бути місцем, куди можуть приходити люди на якісь розваги, на концерти, куди можна приводити дітей, які могли б погуляти й отримати якийсь позитивний заряд. І будь-яка наявність символів, що несуть певну енергетику, небажана.
Центральна площа міста має бути територією краси, спокою, якогось релаксу. Ми бачили на фотографіях, що на площі Кіровограда у її центрі в довоєнні часи був фонтан, навколо було багато клумб, красивих дерев. І це передбачало позитивні емоції людей, які там перебували. І це правильно.
Не скажу, що я противник пам’ятнику Героям Майдану. Це люди, що зробили крок назустріч смерті заради своєї країни. Вони заслужили пам’ять в серцях і душах людей на майбутні покоління. Але не у вигляді каменя або металу. Звичайно, що якийсь пам’ятник, пам’ятний знак, може, й потрібен. Я думаю, що жоден з тих, хто загинув, не хотів би стояти в якості пам’ятника на місці, де стояв Кіров, де стояв під час війни Гітлер, де стояв портрет Сталіна.
Зараз стало популярним згадувати, хто наскільки добре знав Віктора Чміленка. Я його знав не дуже добре — ми зустрічалися кілька разів. Не скажу, що це були близькі, товариські стосунки, але я впевнений, що Чміленко точно відмовився б, якби йому сказали, що він буде серед тих, чиїм ім’ям буде названа площа Кірова…
В українській традиції з давніх-давен пам’ять загиблих воїнів вшановувалася по-іншому. Є багато народних пісень, де говориться, що на могилі козака садили дуб, калину. Чому б сьогодні на тій самій Набережній чи в іншому місці не зробити красиву алею, посадити ту саму сотню дерев? За висадженими деревами треба буде дивитися, приходити до них. Коли батько приведе туди свою дитину, він їй зможе пояснити, чому ці дерева тут ростуть, а не розказувати, що це за фігура посеред площі.
Розумію, що викликаю на себе масу критики, але я готовий відстоювати свою точку зору. Я переконаний в тому, що міняти одне на інше — абсолютно неправильно. Через якийсь час, не дай Бог, але може змінитися ситуація в країні, і прийде хтось, хто зіб’є пам’ятник Героям Майдану й поставить на це місце інший. З деревами цього не буде, це трошки інше. Ніхто не стане викорчовувати сад чи парк. І навіть якщо знімуть пам’ятні таблички, то дерева залишаться, і люди будуть пам’ятати.
Що стосується назви площі, то запропонована стилістично звучить трошки невірно. Виходить, площа Героїв Площі чи майдан Героїв Майдану… У Львові, наприклад, незважаючи на багато поколінь, багато режимів, завжди була центральна площа Ринок. І, що цікаво, у Львові дуже багато пам’ятників, і на площі Ринок, також, але жоден не пов’язаний з режимом. Вони стоять на фонтанах — Нептун, Венера та інші. Їх ніколи не будуть знімати, міняти, і площу не будуть перейменовувати. Мені здається, що наша центральна площа повинна називатися Площею Свободи, чи Незалежності, чи Миру. Хай вона буде просто Центральною.
Чи треба було знімати Кірова та Леніна? Як на мене, треба було. Тому що ці пам’ятники були нагадуванням про минулу епоху. Їх в жодному випадку не можна знищувати, переплавлювати, викидати на смітники. Справді, звучить багато цікавих ідей стосовно місця, де вони можуть знаходитися. Так само людина зможе туди прийти й розказати своїй дитині історію.
Коли знімали Кірова, я прийшов з семирічним сином. Він тисячі разів ходив повз пам’ятник, але вперше запитав, хто це такий. Я йому розповів про Кірова, про його роль в історії. Дитина поставила мені декілька запитань: чи народився Кіров в Кіровограді? Чи жив тут? Чи приїжджав сюди? На мої «ні» він логічно запитав: «А що він тут робить?» Але якщо він буде стояти в якомусь музеї, це питання виникати не буде.
Ці масові демонтажі пам’ятників, як на мене, на той момент не дали людській агресії вихлюпнутися поза межі пам’ятників. Люди були накручені негативом, і ці пам’ятники негатив взяли на себе. Покричали, пошуміли, зняли їх і видихнули з полегшенням. Це була своєрідна розрядка. А зараз іде накручування. Згоден, що, якби вони були зняті в рамках закону, ніяких би розмов не було. Якщо ми говоримо про правову й демократичну державу, все має проводитися демократично й у правовому руслі. Але ставити їх на місце — це зайве. І ніяких референдумів! Адже для того, щоб їх поставити, ніхто референдуми не проводив. Я за те, щоб сьогодні усі рішення приймалися виважено, а не з точки зору революційної доцільності.
У пошуках точки зору, протилежної противникам встановлення на центральній площі Кіровограда пам’ятника Героям Майдану, ми звернулися до активістів майданівського руху. Зоя Лебідь, активістка Євромайдану, за її словами, одна з ініціаторів знесення пам’ятника Кірову, поділилася своїми думками з приводу майбутнього площі:
— Щодо пам’ятника я вважаю, що потрібно зробити реконструкцію площі. На місці колишнього пам’ятника Кірову нічого не потрібно ставити, бо будь-яка фігура затулятиме вхід до облдержадміністрації. Для увіковічення пам’яті героїв Майдану можна зробити якусь символічну композицію, вона може стояти збоку площі. Знак має бути нестандартним, як на площах Європи. Це повинен бути не постамент, а символічна фігура, щось більш наближене до людей.
Я як кіровоградка бачу центральну площу міста європейського зразка. Там повинно бути багато чого цікавого: і фонтани, і пам’ятники, і дошки, і простір, де можна проводити вільний час.
Для мене стало новиною, що сесія міськради прийняла рішення про встановлення пам’ятника на площі. До сесії це питання ніхто не обговорював. На Майдані ми говорили про те, щоб перейменувати площу Кірова на Героїв Майдану, а вулицю Дзержинського — на Віктора Чміленка. А щодо пам’ятника… Можливо, пам’ятний знак потрібен, але не на тому місці. Як на мене, це місце взагалі не дуже вдале для пам’ятника.
Що стосується назви площі, я б запропонувала назвати її «Майдан» — як символ подій на київському Майдані, символ свободи. Вже сьогодні люди кажуть: «Пішли на Майдан», ніхто не ходить на площу Кірова. І так будуть говорити з часом. Скоріше за все, це буде природною назвою, тим більше це давньоукраїнське слово. Чому ні?
Записала Олена Нікітіна, «УЦ».





