Так вийшло, що з’явилося в моїй роботі в мене нове випробування та нова відповідальність. Я зараз стану займатися роботою відділення денного перебування. Відділення займається хіміотерапією хворих, яким не потрібно цілодобово знаходитися в лікарні, які можуть ввечері уходити додому.
І тепер в мене з’явилася мрія. З одної з палат зробити палату паліативної медицини. Тобто для тих хворих, якім не можна вже призначити ані операцію, ані променеву терапію, ані хіміотерапію з приводу раку, які потребують тільки симптоматичної або паліативної допомоги — надати таку допомогу в режимі саме денного стаціонару. Це не хоспіс у повному розумінні цього слова, але такі форми паліативної допомоги у вигляді денного стаціонару існують, є хворі, яким необов’язково бути цілодобово у хоспісі, і це був би немалий крок по введенню взагалі паліативної допомоги в нашій області.
А коли (і якщо) на Кіровоградщині з’явиться повноцінний хоспіс, ми б один одному не заважали б, навіть навпаки, могли б допомагати…
І церква вже на території диспансеру є, отже сподіваюсь, що ті, кому потрібна духовна допомога, зможуть її отримати, думаю, батюшка не відмовить.
Але от чухаю репу… Не все так просто. І не зможу один я це питання вирішити.
З одного боку, для здійснення моєї мрії не треба будувати приміщень. І палата достатньо пристойна у відділенні (у порівнянні з новою чергою диспансеру, звісно, не такі гарні умови, однак, у порівнянні зі станом деяких міських лікарень — цілком собі нічого).
Але для палати з таким напрямком допомоги не достатньо бути прийнятною медичною палатою. Там має бути затишок майже на рівні домашнього. Отже там треба здійснити супер-ремонт. А це фінанси. Плюс, недостатньо буде для роботи такої палати тільки медичних співробітників, тільки медичної допомоги. Як я зрозумів, то паліативна допомога здійснюється за допомогою (вибачте за тавтологію) волонтерів, психологів.
Звісно, це не зробиться все дуже оперативно. Ще треба влаштувати можливість призначення наркотичних анальгетиків хворим з больовим синдромом. Отже, декілька місяців роботи необхідно, щоб запустити в роботу таку палату. Вона б могла забезпечити адекватною протибольовою терапією таких хворих, психологічною допомогою та навчити хворих та їхніх родичів тому, як треба доглядати за таким хворим.
Чи реально це зробити? Не знаю. Якщо знайдуться люди, яким це не байдужа тема, якщо буде тісна співпраця благодійників, благодійних організацій — шанси є. Головний лікар схвально поставився до таких моїх планів. Він давно пропонував організацію хоспісу при диспансері в різних варіантах. І для створення такої палати паліативної допомоги організаційних перепон, я думаю, не буде…
Андрей, я вербовал психологов для киевского хосписа, проблем не было. Ессно, там людей поболее в профессии, но, думаю, и у нас найдутся.
Готов помочь в этом аспекте.
Дякую, Юра! Голова паморочиться, не знаю, чи вийде, а дуже хочеться. Але якщо буде виходити — я обов’язково скористаюсь твоєю пропозицією! Дуже дякую!!!!!
Андрей, поможем публикацией-обращением к меценатам.
В мене все більше з’являється надія. Дуже дякую, Юхиме Леонідовичу!!!
Думаю, не только у тебя теперь появляется надежда! :good: очень нужное дело!
Дневной хоспис при ООД-абсурд.Ослабленного раковой интоксикацией больного, после введения наркотиков, и вечером — домой? Не догоняю!Это умничание.
Так называемые дневные стационары имеющихся поликлиник сейчас пустуют.
Имеющиеся стационарные отделения больниц полупустые и сейчас.В них лечат амбулаторных( дневных) больных.
Хоспис КРАЙНЕ НЕОБХОДИМ, и давно,а пока будем думать,готовить кадры,искать деньги у спонсоров и т.д. люди будут ,как и сейчас,умирать в муках без достаточного элементарного обезболивания в городских 2-3-х комнатных квартирах на глазах у маленьких детей и других родственников.
Элементарный и малозатратный реальный выход- ограничить выписку умирающих из полупустых палат имеющихся ЛПУ( выделение хосписных палат в отделениях).К сожалению, это-выписка перед смертью- порочная практика наших больниц.Уже писал ,в городе ежегодно умирает 3800 жителей и только 15% из них в больницах.
Наладить элементарный контроль и запретить отказывать в госпитализации тяжелобольным в т.ч. и «хосписным».
Ні. Це не абсурд. І не «умничание».
Тезко, дякую за підтримку.
Андрей, а хватит ли у людей сил ездить туда-сюда: домой и в больницу и какой в этом смысл?
Добра справа. :good: Але, я теж не дуже розумію, як хвора людина в вечері, а на слідуючий день в ранці буде добиратися до лікарні? :scratch:
p.s. АНдрію, можно було би, написати невеличкий проек, можливо грошей дадуть… :whistle:
Вы все правильно говорите, в идеале нужен хоспис+ выездная бригада, но и такая форма существует в европе. Она абсолютно прагматично объясняется — днем все работают, за больным нет присмотра, услуги сиделки с палиативным допуском очень дороги.
Так что не абсурд уж точно, просто инициатива Андрея перекрывает лишь небольшой сектор проблемы. Но почему не делать?
Хоспис-это место, где можно спокойно умереть. Больной там должен находиться круглосуточно.
Віталіє, ця палата буде організована саме для тих, в кого вистачає сил їздити в лікарню. Серед людей, яким неможливо допомогти спеціальним лікуванням, таких достатньо. Хоча не всі такі, звісно.
Я не можу замість обласної влади створити стаціонарний хоспіс. Саме тому я намагаюсь зробити крок по створенню бодай початку якогось.
Я рівняюсь на приклад Черкас в тому числі. Там взагалі є амбулаторний кабінет болю. На жаль, лікар, яка займалась цим питанням померла. Наскільки я можу судити — чудова людина та професіонал. Тому ще більше прикро. Сподіваюсь, є людина, яка продовжить її справу. І взагалі по різних містах є амбулаторні кабінети паліативної медицини, денні стаціонари, хоспіси на дому.
Отже, хоспіс — це не тільки стаціонар.
Сенс всього цього: підбір дози знеболювальних, адекватної ад’ювантної (тобто препаратів, які підсилюють дію знеболювальних та супроводжують їх) терапії, навчання хворого та родичів — як жити, знаючи, що життя завершується, при необхідності — отримання духовної допомоги. І далі, коли вже пацієнт та його родичі знають, як правильно діяти — продовжувати можна вдома, отримавши індивідуальні рекомендації.
Мені здається, це варто робити. Не робити легше. Але хочеться спробувати. Подивимось… Чому не робити — я вже чую достатньо доводів з різних боків. Невже треба залишати так, як є?..
А одна палата на область (скільки там можна ліжок організувати? П’ять? Шість?) нікому не зможе заважати.
І якщо будуть організовані хоспісні палати (на належному рівні по комфорту, по наявності не тільки медичної, але й соціальної, психологічної, духовної допомоги, відповідний нагляд) в кожному стаціонарі області — я ж буду тільки за! І нікому не збираюсь заважати це робити. Буде тільки моя шана.
Бажано, щоб це тільки відбулося на справі…
Почитай мою відповідь на твій попередній коментар. Мені здається, я й на цей там відповів.
Олександре, до нас вже не один рік на курс хіміотерапії деякі хворі приїздять, отримують лікування, їдуть додому (в Кіровоград, в Кіровоградський район, в Знам’янку, в Бобринець), а потім — знову приїжджають. Не всі, звісно. Але ті, кому так зручніше, комфортніше, простіше, краще — отримують таку можливість. Щоб таке уявити, треба мати досвід в практичній онкології. Я ж на власні очі бачу таких хворих, а, читаючи деякі коментарі, в мене виникає враження, що судити легше, не знаючи суті питання… Це не до тебе, так, накипіло.
Стосовно плану. Чи то проекту. Я не знаю, що це за звір, але подумаю. За ідею — дякую. Уточни докладніше — куди проект, як він має виглядати?
Я зрозумів. Без образ.
Ну проект твого міні-хоспісу, або бізес-план називай як хочешь. Це креслення та обрахунки, як твій хоспіс буде виглядати на папері, що тобі для цього потрібно, скільки коштів, і т.і. А потім під цей проект можно, вже або збирати гроші у населення як благодійну допомогу. Або стукати в двері можновладців, щоб допомогли.
з.і. Зробити не важко, але я не лікар, всіх тонкощів, що там повинно бути не знаю. А написати можу. Короче, якщо надумаешь у тебе мій моб. є.
Ок, дякую.
Андрію, гарна ідея! :good:
хай Бог тобі в цьому допомагає!
На жаль я на цьому мало розуміюсь та навряд можу чимось допомогти в даному питанні, але підтримати морально чи якоюсь консультацією по фінансам або ж якоюсь організаційною складовою залюбки.
Дякую, Саш. Сподіваюсь, вийде. Складно все. Але подивимось. І твій телефон, в разі чого, в мене також є. )
Ок, завжди радий допомогти .
Пусть все у вас получится,помогай Вам Бог. :good:
Андрей, у тебя — у нас — получится, даже не сомневайся 😉
не безразлична тема, конечно :good: :good: :good:
В свободное от работы время готова помогать…Желающие могут помочь и с уборкой после ремонта, и с привозом и отвозом таких больных домой, могут еще идеи возникнуть по ходу организации такой палаты…Спасибо всем неравнодушным!
Андрей,
все правильно делаешь. :good:
Давайте определимся с терминологией. Потому что речь идет о совершенно разных понятиях. В данном конкретном случае речь идет о палате паллиативной помощи онкологическим больным. В дальнейшем, может быть, и даже правильнее было-бы об отделении. Потому что химиотерапия и паллиативная терапия — тоже разные понятия.
Хоспис — это совершенно иное понятие. Недопустимо его нахождение в одном корпусе, тем более в одном коридоре с обычными лечебными палатами! Здесь должен быть абсолютно другой медперсонал! И паллиативная помощь в Хосписе является лишь одной, важной, но не главной частью!
Заповеди хосписа.
1. Хоспис — не дом смерти. Это достойная жизнь до конца. Мы работаем с живыми людьми. Только они умирают раньше нас.
2. Основная идея хосписа — облегчить боль и страдания как физические, так и душевные. Мы мало можем сами по себе и только вместе с пациентом и его близкими мы находим огромные силы и возможности.
3. Нельзя торопить смерть и нельзя тормозить смерть. Каждый человек живет свою жизнь. Время еe не знает никто. Мы лишь попутчики на этом этапе жизни пациента.
4. За смерть нельзя платить. Как и за рождение.
5. Если пациента нельзя вылечить, это не значит, что для него ничего нельзя сделать. То, что кажется мелочью, пустяком в жизни здорового человека — для пациента имеет огромный смысл.
6. Пациент и его близкие — единое целое. Будь деликатен, входя в семью. Не суди, а помогай.
7. Пациент ближе к смерти, поэтому он мудр, узри его мудрость.
8. Каждый человек индивидуален. Нельзя навязывать пациенту своих убеждений. Пациент дает нам больше, чем мы можем дать ему.
9. Репутация хосписа — это твоя репутация.
10. Не спеши, приходя к пациенту. Не стой над пациентом — посиди рядом. Как бы мало времени не было, его достаточно, чтобы сделать всe возможное. Если думаешь, что не всe успел, то общение с близкими ушедшего успокоит тебя.
11. Ты должен принять от пациента всe, вплоть до агрессии. Прежде чем что-нибудь делать — пойми человека, прежде чем понять — прими его.
12. Говори правду, если пациент этого желает и если он готов к этому. Будь всегда готов к правде и искренности, но не спеши.
13. «Незапланированный» визит — не менее ценен, чем визит «по графику». Чаще заходи к пациенту. Не можешь зайти — позвони; не можешь позвонить « вспомни и все-таки… позвони.
14. Хоспис — дом для пациентов. Мы — хозяева этого дома, поэтому: переобуйся и вымой за собой чашку.
15. Не оставляй свою доброту, честность и искренность у пациента — всегда носи их с собой.
16. Главное, что ты должен знать, что ты знаешь очень мало.
Александру- Все Вами правильно сказано,согласен.Так должно быть,но когда?Не надо путать хоспис с детским садиком,куда можно отвести и затем после работы забрать » хосписного» больного назад домой.
Мы не смогли хорошо организовать работу имеющихся ЛПУ,но пытаемся создавать нечто другое.
Все правильно. І я також так думаю. А відділення політичної допомоги — це вже інша тема, також дуже важлива. :yes:
:good: :good: :good:
Поддерживаю, что «дневной» хоспис не соответсвует стандартам предоставления паллиативной и хосписной помощи. Хоспис должен быть последним домом, имхо…
:unsure: Мне тоже непонятно — почему всё-таки «дневной»? конечно, если у пациента есть желание и силы ночевать дома — тогда вопросов нет. Но это ведь скорее исключение, чем правило.. Большинство паллиативных пациентов сил на это уже не имеют, кроме того — в ночное время тоже могут нуждаться в помощи…
Аліна, Юля, Борменталь та Renata — дякую за підтримку.
Вікторіє, треба буде обговорити особисто цю ідею, мені здається, Ви мене неправильно розумієте. Я вийду на зв’язок.
Анно, і Вам я дуже дякую за підтримку. Це для мене дуже важливо.
:good: :good: :good:
*паліативної. Планшет сам обирає слова)
я вже зрозуміла, спробувавши подивитись на Вашу ідею «очами пацієнта», що набагато краще, якщо Вашу мрію буде втілено в життя, просто назва дуже влучна у Вас: це ще не хоспіс. Але якщо хворі отримають можливість якісного знеболення, а близьке оточення навчати навичкам з догляду — це впевнений крок до хоспісної допомоги. Я — ЗА!
:yes: :rose: