Коректна ода ворогам
Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.
Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.
Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.
Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.
Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.
ага…
якщо вороги є, значить, вони для чогось потрібні
всё :good: только подписи не хватает: Вольтонутый
Красивые рифмы нередко служат костылями хромым мыслям.(с)
А чего ж ты автора не указал, Альхен ты наш? Если бы ты мог хоть строфу так написать…
подписывать чужие стихи, слова и цитаты, своим именем некрасиво!
а мне интересно, как много людей идентифицируют авторство гения украинской рифмы современности!
Валерий Леонидович, ЧУЖИЕ красивые рифмы…. и далее по тексту 🙂
Яка різниця — хто куди пішов?
Хто що сказав, і рима вже готова.
Поезія — це свято, як любов.
О, то не є розмовка побутова!
І то не є дзвінкий асортимент
метафор, слів, — на користь чи в догоду.
А що, не знаю. Я лиш інструмент,
в якому плачуть сни мого народу. 😉
это типичный подход безграмотных и неэрудированных людей — проверять «сильно вумных»
«Всі слова уже були чиїмись» (с) Ліна Костенко
Юхиме Леонідовичу, тоді в остаточній, нашій з тобою редакціі, афоризм Гьоте буде мати такий вигляд:
ЧУЖИЕ красивые рифмы нередко служат костылями хромым мыслям Турчина. 🙂
Ярославе, входь вже в свій образ. Змінивши ім’я-псевдонім, не зміниш суті людини, його життєвої позиції, світогляду тощо. Повернись..
дитина до прекрасного долучається…
я думала, ви радітемете…
радітимете
:yahoo: ну хоть имя свое признал
Лєно, в тебе сильні материнські почуття :good: :yes:
є така вада…
з побічним ефектом нагодувати весь світ…
Мабуть соромно? Сподіваюсь… але не вірю…
:scratch:
було б соромно — створив би новий персонаж.
принаймні це людина, у якої почуття є і вона на них здатна, на відміну від високоповажних мудрих і безапеляційно крутих блогерів, які повчають інших, а за собою не слідкують! B-)
Лєно, чесно….. я перший буду щиро радіти за дитину, коли побачу в ТОМУ іі переконаність, а не кон»юнктуру, так би мовити, тєкущєго момєнта.
А поки — :unsure:
Ярику, ну от чого ти на людей кидаєшся?
мене ніхто не образив.
мені ніщо не загрожує…
а якби загрожувало — я сама спроможна відповісти… З ПОЧУТТЯМ…
судячи з того, що він мені в скайп цікаві витримки кидає, Ярик сьогодні зачитався всерйоз…
про конъюнктуру в літературі все ж не личить писати людині, яка є співвласником видавництва, бо ж на відміну від декого я вільний читач і не залежу від конъюнктури, попиту, ситуації на ринку, запитів населення та ін.
Що хочу те й читаю, кого хочу, того й цитую!
А якщо хтось певні слова сприймає на свою адресу, то це вже не проблеми автора посту, а скоріше добре розвинена самокритика у моїх шановних коллег по блогу! :whistle: :yes: