Сьогодні, 02 березня 2012 року о 14.00, відбулись громадські слухання по проблемі пасажирських перевезень у громадському транспорті.
Обмовлюсь, йшов з цих слухань, думав напишу пост, відкрив сторінку УЦ і побачив, що в матеріалі А.Виноградова «Транспортний валідол і без маразму» всі події сьогоднішньої зустрічі дуже яскраво висвітлені. Тож не буду повторюватись, а дозволю собі додати деякі моменти з виступів присутніх.
Тією людиною, яка викликала перший вибух в залі був кіровоградець 1935 року народження, Яринич Віктор Маркелович, людина знана і шанована. Тож думати, що хтось напоумив сивочолого пенсіонера на те, щоб запитати: «Чи збирає Партія регіонів з підприємців відсоток на вибори і від цього зростають тарифи? Чому міський голова Саінсус О.Д. не виконує своїх передвиборчих обіцянок?», просто образливо для нього! А ще більшу хвилю обурення викликав виступ депутата міської ради Краснокутського О.В., який дозволив собі в бік літньої людини наступні слова: «Маразм крепчает», «На идиотские вопросы будут идиотские ответы». Ці слова неабияк обурили моїх сусідок по залі, двох літніх жінок, які були дуже вражені, що депутат міської ради дозволяє собі такі прилюдні висловлювання, про що вони відкрито заявили Олегу Володимировичу, коли той виходив з зали, одразу після свого виступу, на що знову почули фразу «Не надо задавати идиотских вопросов»…
До президії громадських слухань мабуть виключно «випадково» не було запрошено жодного з представників опозиційних сил, та це й не дивно…
Було дуже багато виступів простих громадян, голів квартальних комітетів, представників різних громадських організацій, які зводились до того, що запропонований проект маршрутної мережі не відповідає соціальним потребам населення міста. І просили не руйнувати існуючу мережу, до якої вже всі звикли. А от додати те розумне «зерно» яке кожна людина внесла, було б варто. Найбільше нарікань було від мешканців таких мікрорайонів міста, як Лелеківка, Кущівка, Балашівка, Велика Балка. Жителька як вона себе назвала «мікрорайону Савинівка», наголосила на тому, що вже понад 20 років мешканці змушені долати пішки понад 2 километри, щоб сісти на 14-й, або 44-й маршрути.
Прикро, але людина, яка мала би бути душею цих зборів а саме Начальник управління розвитку транспорту і зв’язку Гонтарь Ольга Анатоліївна ні проронила ні пари з вуст. Може боялась видати якусь стратегічну таємницю по створенню транспортної мережі міста, а можливо просто не мала що сказати людям, хто знає? Так відбиватись за все Управління довелось Дзядуху Василю Онисимовичу.
Підсумовуючи було сказано, що всі надані пропозиції будуть почуті і їх буде враховано при формуванні транспортної мережі міста, та лякає те, що у 2010 році вже хтось казав «Вас почуто, проблему буде вирішено!». Та життя показало, що то, нажаль були лишень порожні обіцянки. А кіровоградці вже зараз потребують на принаймні нормальні умови при користуванні громадським транспортом…