Февраль. Достать чернил и плакать!

Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен,
Чрез благовест, чрез клик колес
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.

З цієї поезії розпочався, по суті, Борис Пастернак. Під віршем стоїть дата – 1912. Отже, 100 років тому розпочався геніальний творчий шлях майбутнього Нобелівського лауреата. Може, саме такого дня, як сьогодні, у прощену неділю, лягли на папір ці рядки, які явили світові оголеного, як нерв, відверто емоційного і беззахисного перед жорстоким світом Поета.

 Трохи хворію і перечитую у ліжку вірші улюблених поетів. Пропоную: якщо у колег з’явиться бажання поділитися своїм улюбленим поетичним твором, вийде знана антологія одного вірша…

Февраль. Достать чернил и плакать!: 10 комментариев

  1. Спасибо, Сергей! Это и мои любимые стихи. А еще «Зимняя ночь», которую теперь чаще называют «Свеча горела на столе…». Много чего еще.

  2. а мне безумно нравится «Быть знаменитым некрасиво».

    Цель творчества — самоотдача,
    А не шумиха, не успех.
    Позорно, ничего не знача,
    Быть притчей на устах у всех.

    или эти строки

    И должен ни единой долькой
    Не отступаться от лица,
    Но быть живым, живым и только,
    Живым и только до конца.

  3. Хочется без конца
    думать об Ильиче,
    будто рука отца
    вновь на твоем плече…

  4. «Деньрожденьное»
    …Все как обычно
    слякоть, грусть, привычка,
    нет ничего, что сбило бы с пути…
    все те же игры, те же люди, спички
    и знатокам все так же не везет…
    Сопят мужчины у себя в кроватках, не мурлычет кошка, лапой не ведет,
    лишь у себя тихонько в колыбели
    дочь новая от нас чего-то ждет…

  5. Ще трохи — із Ліни Костенко:

    І як тепер тебе забути?
    Душа до краю добрела.
    Такої дивної отрути
    Я ще ніколи не пила

    Такої чистої печалі,
    Такої спраглої жаги,
    Такого зойку у мовчанні,
    Такого сяйва навкруги.

    Такої зоряної тиші.
    Такого безміру в добі!..
    Це, може, навіть і не пісня,
    А квіти, кинуті тобі.

  6. В останній строфі правильно не «пісня», а «вірші», що римується до «тиші»! У Ліни рима бездоганна!

    Такої зоряної тиші.
    Такого безміру в добі!..
    Це, може, навіть і не вірші,
    А квіти, кинуті тобі.

  7. Дякую, Олександре, що виправив мою помилку. У пісенному варіанті хтось замінив слово «вірші» на «пісня», а я не перевірив, понадіявся на пам’ять…

  8. Взагалі-то я шукав у тебе матеріал про п»ятницю! Чому мені не надіслав і сам не виставив?

  9. Читай останній абзац посту. Температурив два дні, лежав у ліжку, пив ліки і гарячі чаї ( читав трохи якісь книжки), а до комп’ютера сів на якихось 5 хвилин. Завтра до обіду постараюся надолужити, бо вже легше стало…

Добавить комментарий