Доля людини

Написати дану історію, наштовхнула тема Інги, про безпритульних та тимчасову реєстрацію, і коментар snaiperа говорит: 20.11.2012 в 23:27. Я працюю в ОБФ «Повернення до життя», і до нас звернувся молодий чоловік у віці 25 років з проханням допомогти отримати паспорт. Саме отримати, а не відновити втрачений паспорт, тому, що паспорту в нього ніколи не було. Так склалося, що коли він був маленьким, вже після розпаду Радянського Союзу, його мама, зловживаючи спиртним, продала квартиру, під час переїзду загубила всі документи, які були з нею — і свій паспорт і свідоцтво про народження нашого клієнта. Батька наш клієнт ніколи не бачив, його батьки розлучилися коли він був зовсім маленьким. Нащ клієнт залишився жити з бабусею, не маючи пропискі, в мікрорайоні Ковалівка. Школу, 9 класів наш клієнт закінчив у віці 16 років, і поступити вчитися не зміг нікуди у зв”язку з тим, що для вступу в будь – який навчальний заклад потрібний паспорт. А для отримання паспорту необхідне свідоцтво про народження, яке можна отримати в ЗАРГС лише, або при наявності власного паспорту, або при наявності батька або матері, які по своєму паспорту могли б отримати це свідоцтво про народження. Починаючи зі свої 16 років, наш клієнт намагався знайти можливість щоб отримати паспорт, але тільки в цьому році, коли в кожну установу ми з ним ходили разом. Важко було зібрати всі необхідні документи, але на сьогодні всі документи готові і затримка лише в реєстрації. Не можна в нашій державі без реєстрації громадянину отримати паспорт. Весь цей час, останні 9 років, він, цей молодий чоловік перебивався тимчасовими заробітками, бо офіційно влаштуватися на роботу через відсутність паспорту не міг. За його словами, він би, маючи паспорт пішов працювати, чи на шахту, чи на гідросилу, але без документів там на роботу не приймуть. І таких людей в місті не мало, таким людям потрібна допомога влади у вигляді тимчасової, офіційної реєстрації. Він ні в кого не просить грошей, він зможе їх заробити, виконавши якісь роботи у приватному секторі. Він хоче працювати, офіційно, сплачувати податки в пенсійний фонд, в фонд служби зайнятості, мати соціальні гарантії і бути впевненим у завтрьошньому дні. Він не винен в тому, що його батьки розлучилися і зв”язок з батьком обірвався, а мама не змогла навіть собі зарадити. І як на мене, обов”язок держави, допомогти цій людині, людині , яка опинилася у скрутних життєвих обставинах, а не просто звітувати, і в передвиборчий період і в кінці року, про те, що ми працюємо, ми покращуємо життя. Можливо комусь із представників міської влади, даний пост кинеться в око, і рішення про тимчасову реєстрацію буде прийнято, і ми, спільно громадські організації та державні установи зможемо виконати свою функцію, те для чого працюємо – допомогти тим , хто цього потребує.