Кіровоград — степова столиця. От тільки зарплати у нашому місті зовсім не столичні. В порівнянні з іншими містами в нас самі найнижчі зарплати по Україні. Проте ми славимося тим, що наше місто має найвищі ціни по країні на товари першого вжитку: продуктів, одягу, взуттю і інших товарів. Молодому спеціалісту із зарплатнею у півтори тисячі прожити нереально. от виходить, що наша молодь виживає. Подивимось на цю проблему очима молодого спеціаліста. Отримавши зарплату ми летимо на крилах на ринок або в магазин. Та прийшовши туди ми опускаємо руки бачучи ціни. В тебе зарплата середньостатистична, але ти відчуваєш яка вона мізерна.
Гості нашого міста, які приїжджають з столиці або з міст міліонерів дивуються нашим цінам. На одяг і взуття в нас вони вищі втричі.
Та в нас є позитивні зрушення. Всі знаємо про відкриття Соціального магазину. Тож є надія що зрушення в даному напрямку будуть і надалі і на цьому вони не припиняться.
одевайтесь в секондах хах
Та прийшовши туди ми опускаємо руки бачучи ціни
==========================
Ещё больше опускаются руки, когда видишь сумму счетов за коммунальные услуги и сопоставляешь эти суммы с низким качеством этих услуг…
Хорошая тема.
И не в последнюю очередь из=за быдловатости что продавцов, что покупателей.
Быдловатость первых — это интересные механизмы ценообразования в городе и нежелание зарабатывать на обороте (а на чистой прибыли)
Быдловатость вторых — в том, что человек НЕ ХОЧЕТ узнать, сколько стоит тот или иной товар в интернете, да и просто в другом магазине. Еще типичный кировоградец (-ка) — уверен, что разбирается во всем и всегда (один из признаков глупости), а потому его обманывают все и вся…
И третье — неумение типичного кировоградца покупать товар по истинной цене, а оттого развращающий продавцов
Ну от этого никуда не деться