Чому я за правду?

Колись я писав замітку, в якій наводив текст Закону України про зобов’язання лікареві та медичному працівнику наводити повну та достовірну інформацію про стан здоров’я пацієнтові.

Навіть отримав припущення, що це в основному робиться тільки заради лікаря та проти пацієнта. А ще таке припущення, що правда у пацієнта забирає надію та успіх лікування.

Залишаюся глибоко переконаним в тому, що в більшості випадків треба казати правду. Тільки я наголошую на словах «в більшості випадків«, бо дійсно існують люди, яким інформацію треба дуже ретельно зважувати і надавати явно не всю. Скільки разів я це раніше не писав, чомусь мені кажуть про те, що я всім кажу в лоб різну гидоту та ледь не вбиваю людей. Смію завірити, що я дуже переймаюся тим, до якого результату призведуть мої слова, та чи буде від них користь для пацієнта…

За той час, який минув, в мене з’явилися додаткові думки та аргументи. Які вирішив викласти тут. Не в якості суперечки (є люди, яких переконати неможливо з огляду на об’єктивні та суб’єктивні причини). Скоріше для того, щоб з’явилося розуміння цього питання. Інколи це є дуже важливим.

Отже.

1. Найголовніше — це довіра пацієнта. Якщо пацієнт знає, що йому розповідають правду — він налаштований на лікування. Якщо в пацієнта в такому разі з’являються страхи (об’єктивні чи надумані) — в нього є з ким порадитися. І він знає, що не просто його стануть заспокоювати, а поясненням лікаря можна довіряти. По своєму ПРАКТИЧНОМУ досвіду знаю, що немало страхів пацієнти просто ВИГАДУЮТЬ, бо щось неправильно зрозуміли, або не там та не те почули, або від джерела, якому не можна довіряти.

Хтось каже, що люди йтимуть на самогубство, дізнавшись про серйозний діагноз. А я кажу, що: по-перше, люди не такі дурні, як за них чогось думають в нашому суспільстві та лікарі старої закалки, і вони набагато розумніше сприймають ту інформацію, ніж ми це можемо уявити (перевірено практичним досвідом). Мало того, скоріше невиправданого вчинку можна очікувати від людини, якій діагноз не повідомляється. Вже писав, але повторюся.

Ось людина отримує лікування. На запитання, що він лікує — отримує відповідь, що все нормально. Потім дізнається, що страждає на рак (чи то випадково, чи то помилково)… Чи піде він уточнювати, який прогноз? Як зазвичай перебігає ця хвороба (раки дуже різні: є ті, які в більшості випадків взагалі повністю виліковуються, а є такі, де ефект вкрай сумнівний, а ще є купа варіантів, де і не те, і не інше)? Які є методи лікування та яка можлива ефективність лікування? Чи сильно буде страждати? ДО КОГО ВІН ПІДЕ ЦЕ ПИТАТИ? До того лікаря, який, як вже знає такий пацієнт, ЙОГО ОБДУРИВ ТА БУДЕ ТІЛЬКИ ЗАСПОКОЮВАТИ? Ви б пішли щось уточнювати у ТАКОГО ЛІКАРЯ? Я — ТОЧНО НІ!!! Який вихід бачить людина в такому випадку?

Інша справа, якщо лікар одразу повідомив про ситуацію. Тоді, навіть, якщо пацієнт думає, що його заспокоюватимуть, він може отримати у відповідь: «Я приховував від Вас якусь інформацію? У Вас є причини мені не довіряти?». А також він зможе переконатися в об’єктивності наданої інформації: такий лікар не побоїться виконати Закон — та дати почитати пацієнтові історію хвороби та амбулаторну картку. + альтернативні джерела інформації (інтернет, знайомі онкологи, тощо).

2. Мотивація для лікування. Кращим аргументом вважаю приклад. Консультую молоду жінку. 2 роки тому діагностований рак молочної залози. Підписано власноруч: «від лікування відмовляюся». Прийшла з метастатичним ураженням хребта. Я тоді тільки прийшов в онкологію. Питаю в серцях: «Ну, чого ж Ви тоді відмовилися, коли можна було реально допомогти?!» (не для того, щоб полаяти, просто шкода втрачених шансів). А у відповідь чую: «а мені сказали, що в мене все нормально, але треба серйозно лікуватися… от я й подумала — а йдіть ви лісом із своїм лікуванням. мені ж ніхто не сказав, що це рак, і що іншого варіанту немає…» Зараз вже цієї людини на світі немає… Можливо, і раніше проведене лікування було б неефективним, не знаю. Це не можна гарантувати. Але… Я вважаю, що вчасно треба людині давати шанс. І пояснювати, з якого це дива ми наполягаємо на такому своєрідному лікуванні… (а відрізати молочну залозу на тлі повного добробуту, провести опромінення та хіміотерапію на тлі якої можливі серйозні ускладнення — це достатньо своєрідне лікування).

2а. РАННЯ ДІАГНОСТИКА. Також до мотивації. Є підозра про наявність раку шлунку (наприклад). Багато людей відмовляються від неприємного обстеження. А лікар слово «рак» не каже (в самого спазми в горлі колись були, коли намагався сказати це слово). Якщо лікар розумно, коректно та грамотно (НЕ ЛЯКАЮЧИ!) зможе сказати, що є підозра на серйозну патологію — на рак, що скоріше за все її там немає, але перевіритися треба, бо якщо вчасно виявити — максимум шансів, що лікування буде ефективним та буде мінімум витрат. А якщо не знати та запустити — тоді лікування буде й дорожчим, та й ефект буде мало ймовірним. Що обере хворий?

До речі, якщо така п’янка. В мене прискіпливо питали, чому хвороба у моєї пацієнтки з минулої замітки була виявлена в 4-й стадії? Не хотів про це писати, але… Вона сказала, що не хотіла, щоб її родина витрачалася на лікування, коли вперше помітила хворобу. ЇЙ НІХТО НЕ НАДАВ ІНФОРМАЦІЮ про неї, про можливості лікування в ранній стадії, про різницю у вартості лікування тоді та в тому стані, в якому вона звернулася по медичну допомогу. Вона справедливо каже, що ПРИЙНЯЛА Б ЗОВСІМ ІНШЕ РІШЕННЯ ТОДІ, якби ЇЙ СКАЗАЛИ ВІД ПОЧАТКУ ПРАВДУ! І якби вона знала все те, що знає зараз. І тут я звинувачую в цій занедбаності те, ЩО В НАС ПРИЙНЯТО ДУРИТИ ХВОРИХ!!! Я звинувачую СОВЄТСЬКУ ЕТИКУ, коли про хворобу пацієнта знають всі, окрім самого пацієнта. А пацієнта вважають цуциком із зав’язаними очима та вважають, що мають право його водити, куди самому захочеться.

3. Відповідальність лікаря (!). Повідомивши хворого про його хворобу, ми відкриваємо йому можливість звіряти наші рекомендації з даними інших центрів та інших джерел. Людина може попроситися на консультацію в Національний інститут раку, знайти знайомого онколога. Багато моїх хворих дивляться в інтернеті — які є способи лікування. І обговорюють зі мною (див. п.1 про довіру). На противагу цьому,  хворий, якому не повідомляється діагноз, в стані відомого, в якого й не питають нічого, просто кажуть, що він має виконувати розпорядження лікаря. Пацієнт, який має повну інформацію — може отримати й інформацію про аргументацію лікаря — чому запропоноване саме таке лікування, на чому воно ґрунтується та чи є альтернативні методи.

4. Право пацієнта відмовитися від лікування. Є такі хвороби, де результат лікування вкрай сумнівний. Є варіант: або спробувати «схопити» цей шанс, або прожити той час, який вже лишився без цих проб та без ризику отримати замість ефекту тільки побічні реакції та ускладнення. В разі, якщо хворий не знає правди, за нього рішення приймають інші люди: лікар та родичі хворого. Не знаю, як ви, але я б не хотів, щоб за мене таке рішення приймала будь яка інша людина!

Звісно, лікар зобов’язаний повідомляти таку серйозну інформацію розумно, коректно, зважаючи, що саме викличуть його слова. Цьому треба навчитися. Ніколи не можна казати: «У вас рак, вы умираете, и чего вы вообще хотите?», а такі слова інколи передають мені пацієнти нібито від моїх колег з місця проживання. Треба хворому пояснити: який прогноз, наскільки можна допомогти існуючими методами лікування, та яке лікування взагалі існує.

В більшості випадків правильно подана правдива інформація НЕ ВБИВАЄ НАДІЮ В ЛЮДИНИ, А НАВПАКИ  — ЇЇ ДАРУЄ!

Даруйте за довгий текст. Мені це не байдуже… Всім — міцного здоров’я!

P.S. Знову наведу слова людини, якої вже нема. Вона з Кривого Рогу. Рак молочної залози, ст. 4, метастази  в кістки, якщо не помиляюся, також ще в легені. Ми спілкувалися тільки по інтернету, в живу я її ніколи не бачив. На питання, чи треба людині знати про подібні діагнози, вона відповіла такими мудрими словами, що хочеться їх викарбувати, щоб кожен бачив:

Знать… И не важно – сколько осталось.. Предупрежден – значит вооружен. И, может быть, успеешь увидеть то, чего не видел прежде..и близким сказать то, что не сказал…да и просто – как можно лечиться, не понимая целей и задач? информированный больной – только правильно, деликатно информированный, а не в лоб огретый диагнозом – способен составить отличный тандем с врачом..а иначе – может перейти в другой лагерь..и врачу придется сражаться не только с болезнью, но и с депрессирующим пациентом..я не права, доктор? 🙂

Чому я за правду?: 18 комментариев

  3. Заметка отличается монологизмом,то есть односторонноим подходом,автор не воссоздал противоположнуб точку зрения,причем в виде обвинения
    «ЩО В НАС ПРИЙНЯТО ДУРИТИ ХВОРИХ!!! Я звинувачую СОВЄТСЬКУ ЕТИКУ, «-разумеется,такая оценка крайне примитивна и даже не будучи врачем,Я как читатель,не могу воспринимать ее как убедительный аргумент.Ну и любимые примеры,которые ровным счетом ничего не доказывают.

  4. я рідко буваю в лікарів.
    але тоді, коли мені зрозуміло пояснюють, що і як будуть робити, чому і навіщо і що з того буде, я комфортно почуваюся і в стоматолога, і в травматолога. навіть візит до гінеколога можу пережити. якби щось трапилося зі мною, хотіла б, щоб мені розказали все, як є.

  5. Alex говорит: автор не воссоздал противоположнуб точку зрения
    —————————————————-
    От вже, кому б помовчати з ЦЬОГО приводу, так це Алєксу. :negative:

  6. Rainbow говорит:
    15.07.2012 в 11:19
    =========================
    :yes:
    І більшості людей, я переконаний, також легше, якщо їм пояснюють що та з якою метою з ними збираються робити та які є альтернативні можливості…

  7. Ярослав Турчин говорит:
    15.07.2012 в 01:16
    ========================
    🙂 Була підозра, що сприйматимуть як політичну тему (один, таки спіймався) 🙂 , але про саме цю партію щось зовсім забув, що вона й існує взагалі. )))

  8. Alex говорит:
    15.07.2012 в 10:48
    ===========================
    Слухайте, от вже клинить людину, га? Всі теми ладен звести тільки до одного. Впевнений, що якби я написав «слава КПСС» та ще пару совдепівських гасел — то вже неважливо було б, яку тему підняв, чи взагалі є тема, чи просто слова в довільному порядку — Алекс би голосно аплодував. 🙂 🙂 🙂

    Ця замітка не про світогляд, не про політику та не про історію КПРС! Увага! Не про політику та не про історію КПРС!

    Фух, сподіваюся, тепер це стане зрозумілим. 🙂

  9. Моя замітка, як і всі (або майже всі) замітки є сугубо суб’єктивними. Я викладаю СВОЮ ТОЧКУ ЗОРУ із заданої теми (заданої також мною). І також висловлюю свої оцінні судження. На відміну від Алекса я не претендую на повну об’єктивність. Ну а об’єктивність Алекса хай вже оцінюють шановні блогери та відвідувачі цього сайту. Думаю, кожен зможе скласти свою думку з цього приводу. 🙂

  10. Андріє, а якщо ви будете взагалі розпочинати «Хай живе «Єдіная Росія» і вічно процвітає наш східний сусіда!!!» то його прихільність вам буде гарантована на багато років вперед. :yahoo:

  12. Довго намагалася обходити тему медицини., але всеж таки, мабуть, «вставлю свої п»ять копійок». Можна я почну з мотивації?
    Лікар , і не має значення який — онколог, стоматолог, гінеколог не може вплинути на мотивацію пацієнта, — на мотивацію того чи іншого пацієнта впливає в першу чергу , як на мене, розуміння важливості лікування, бо яккщо у людини болить сьогодні, а на завтра вже переболіло, а післязавтра ще трохи покололо і минуло. а через тиждень вже нічого не болить, а лікар сказав треба лікуватись, та вже нічого не болить. То чого ж кошти витрачати, яких і так не вистачає. Якщо хворий усвідомлює, саме усвідомлює і не важливо який саме фахівець — лікар консультує, пацієнт , який відповідально ставиться до свого здоров»я піде на лікування, бо будь яка запущена хвороба призведе до плачевного результату.
    А що стосується ранньої діагностики — то тут треба мати сталеві нерви, щоб обстежитися в наших поліклініках. Лікар в нас оглядає лише за місцем проживання, а може бути таке, що до дільничного лікаря пацієнта величезна черга, а в сусідньому кабінеті колега — лікар вільний, але «неположено» — до свого лікаря будь — ласка. А якщо часу обмаль, тай здоров»я хворого не дозволяє йому в черзі стояти, то як не впроваджуй ранню діагностику, а більшість людей з нашим менталітетом не схотять іти в поліклініку, щоб стояти в величезних чергах чи то за браком часу чи то за браком здоров»я.

  13. Любое высказывание -субъективно,поскольку принадлежит субъекту коммуникации.Если оно аргументировано,в нем учтены различные подходы,то субъективное высказывание может претендовать на объективность,то есть совпадать с объектом речи по сути.

  14. Андрей ! Ты же умный парень,зачем реагируешь на клиентов Борменталя ? Или тебе хочется услышать очередной опус: » С точки зрения банальной эрудиции… » ?
    Расслабься,дружок,пропускай глупости мимо ушей,не давай питаться твоей энергией! :yahoo: Делай так B-)

  16. «на мотивацію того чи іншого пацієнта впливає в першу чергу , як на мене, розуміння важливості лікування»
    :yes: А лікар, якщо надасть точну інформацію грамотно — збільшить розуміння пацієнтом важливості лікування, а отже зможе вплинути на мотивацію. Важливість грамотної розмови лікаря з пацієнтом важко переоцінити.

    «А якщо часу обмаль, тай здоров»я хворого не дозволяє йому в черзі стояти, то як не впроваджуй ранню діагностику, а більшість людей з нашим менталітетом не схотять іти в поліклініку, щоб стояти в величезних чергах чи то за браком часу чи то за браком здоров»я.»

    Тут правий Doktor, не можу не погодитися, що треба модернізувати роботу поліклінік, якщо можливо зменшити черги. З іншого боку, якщо є бажання потрапити до іншого лікаря на прийом — воно має бути реалізованим. Це має забезпечити зав. підрозділом або головний лікар установи. Хотілося б, щоб до всіх існувала можливість записатися по телефону… Можливо, ще є шляхи реформування саме цього питання. Але це вже інша тема (стаття про ранню діагностику в УЦ).

    А я писав дещо про інше… Про стан, коли вже є підозра (людина ВЖЕ потрапила до лікаря) та призначається обстеження, а наскільки це ВАЖЛИВО для хворого — не пояснюється. І хворий від обстеження відмовляється. А через кілька місяців чи років вже має справу із занедбаним раком. Просто заумних слів «це важливо, це серйозно» зазвичай недостатньо. Треба, вкотре повторю це слово, ГРАМОТНО повідомити пацієнта про суть проблеми. І це додасть переконливості відсотків на 80%…

  17. Е,Лікарю-Спасибо,уважили,после моих пространных троекратных(14.07.12 в 11.45, в 16.05 и в 18.19) обращений к Вам с просьбой проанализировать причину поздней диагностики этого печального случая. Я получил конкретный ответ,хотя ранее Вы отмечали»что это несущественно и вины врача в этом не было,иначе Вы бы об этом сообщили».
    Своим четким ответом Вы вернулись к теме,указали на ОЧЕНЬ СУЩЕСТВЕННЫЕ СИСТЕМНЫЕ НЕДОСТАТКИ НАШЕГО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ,о чем я Вам неоднократно писал.
    Еще раз прошу ОБСУЖДАТЬ ТЕМУ( а не мои слова ,мое отношение к этой теме,не заниматься преположениями и домыслами,не говорить о том,что не написано).Я высказываю свои мысли,ВЫ — свои.Это позволит найти узкие места,выяснить причины,указать пути их устранения,и поздних случаев диагностики будет меньше.БЕЗ ВЫЯСНЕНИЯ И УСТРАНЕНИЯ ПРИЧИН ПРОБЛЕМЫ все написанное мной, или Вами, является пустым щелканьем по клавишам и красованием ( пиаром ) от скуки.
    ИТАК СУЩЕСТВЕННЫМИ СИСТЕМНЫМИ НЕДОСТАТКАМИ в работе лечебно-профилактических учреждений ,приведшими к поздней диагностике,являюся(все следует из Вашего ответа,и я согласен,что это правда):
    1-ое-Высокая стоимость лечения(Ваша больная не хотела того,чтобы родственники тратились на лечение). ЭТО ПРАВДА.ЛПУ,даже онкологические,крайне плохо обеспечиваются медпрепаратами.Стоимость медпрепаратов в частных аптеках ,расположенных на территории коммунальных больниц,особенно если собственниками этих аптек являются руководители этих-же ЛПУ , и особенно для лечения онкобольных,КРАЙНЕ ВЫСОКА,что мы неоднократно обсуждали.
    2-ое-врач не объяснил больной необходимость лечения ,скрыл диагноз.Можно считать это системным недостатком нашего здравоохранения(только не совєтского воспитания старых врачей)..Врачи,особенно врачи- организаторы,материально не заинтересованы в своевременной диагностике.ТАКОЙ НЕДОСТАТОК ИМЕЕТ МЕСТО. НАШЕ ЗДРАВООХРАНЕНИЕ дезОРГАНИЗОВАНО так,что работа ЛПУ выгодна владельцам частных аптек.ПОЗДНЯЯ ДИАГНОСТИКА ВЫГОДНА ЧАСТНОМУ АПТЕЧНОМУ БИЗНЕСУ.
    3-е-НЕ СОВЕРШЕННОЙ ОКАЗАЛАСЬ СИСТЕМА НАБЛЮДЕНИЯ ЗА БОЛЬНЫМИ С ПРЕДРАКОВЫМИ или РАКОВЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ.Опять врачебная небрежность.При первичном выявлении (даже по клин данным,без гистологической верификации)ракового больного врач(даже с совєтской ментальностью) должен был заполнить т .н. УЧЕТНУЮ ФОРМУ № 090/o ,утвержденную приказом МОЗ Украины 10.01.2006 №1.В ней указывается кроме ФИО,четкого места жительства,место работы и специальность.По этой учетной форме больной берется под диспансерное наблюдение в онкологическом кабинете горполиклиники и в ООД.Больную должны были активно наблюдать и контролировать.НЕ СРАБОТАЛА СИСТЕМА,ПОЧЕМУ? Коллективная безответственность?Вывод-необходимо повышать ответственность врачей-организаторов за своевременность диагностики,а не только за качество начальствующей подписи и печати.И сколькот надо об этом еще писать?

  18. Колего, чи зможемо ми усунути ті проблеми нашим обговоренням? Хоча, я навіть без цього я вбачаю користь від надання певної інформації людям: по-перше про право знати про стан свого здоров’я, по-друге про необхідність таки приділяти йому увагу, а по-третє — вміння позбавлятися страху та бачити приклади людей, які вміють жити та боротися. Ну, це я так, пробую пояснити мету хай і порожнього свого бряцання по клавіатурі.

    Що цікаво, ось з цим постом — з більшістю погоджуюсь. Бо так, дійсно — один з великих недоліків є дуже велика вартість препаратів. І, до речі, чув таку інформацію, що в Росії вартість їх на порядок нижча (на ті самі форми та ті самі бренди). Але я не звинувачую в цьому власника якоїсь конкретної аптеки (де б вона не знаходилась), бо в Україні ці препарати хворі купують дуже в різних аптеках різних міст, але ціна набагато не відрізняється (особливо, якщо говоримо про високовартісні препарати). Я так розумію, що взагалі ціноутворення в Україні робить медикаменти ще дорожчими, в порівнянні з іншими країнами. Чи то ввізні пошліни великі, чи якісь податки окремі, чи змова дистрибютерів … :unsure:

    Наявність приватних аптек — це сфера законодавців. Держава відмовилась від монополії на цю діяльність. Діяльність приватних аптек має контролюватися відповідними структурами. І має бути контроль за ціноутворенням. Начебто, по ТБ чув, що такий контроль здійснюється. Якісно чи ні — це вже інше питання.

    2. З початком згоден повністю. Тобто, дійсно є великим на моє глибоке переконання системним недоліком того, що ми не кажемо правдиву інформацію пацієнтові або не вміємо її казати. Бо казати треба дійсно так, щоб не залякати та не вбити надію. Стосовно відсутності матеріальної зацікавленості в ранній діагностики — частково погоджусь, бо дійсно ніяких доплат не буде за раннє виявлення хвороби (хоча моральні позиції лікаря ніхто не скасовував та знання, та взагалі мету — лікувати хворого). Але з чим не погоджусь, так це з позицією, що лікарі навмисно прагнуть занедбати хворобу пацієнта, щоб він більше витратився в аптеці. Це не відповідає дійсності. Я сам ніколи не хотів та не хочу «пропустити» рак або іншу хворобу та виявити її в занедбаному стані. Мої лікарі-організатори, якщо я неякісно обстежу хворого та не виявлю вчасно хворобу так по шиї дадуть! (фігурально висловлюючись)… Це через зацікавленість лікувати занедбані хвороби? Ну неправда ж.

    3. пункт — майже повністю згоден. Не те, що недосконала система спостереження за хворими з перераковими та раковими захворюваннями, а взагалі не витримує жодної критики! Тільки тут я покритикую Вашу позицію, що лікар має шукати хворого. Як на мене, може зсунути хоч трохи цю ситуацію на краще саме правильна робота з населенням, коли населення має знати, що його здоров’я в його руках. Але обов’язкова умова, щоб пацієнт знав, яка може бути небезпека захворювання та чому треба регулярно обстежуватися (знову правдива інформація та застосування терміну «передракове захворювання» з поясненням, що воно не обов’язково перетвориться на рак, але…). І для пацієнта мають бути створені всі умови для комфортного обслуговування в поліклініках та лікарнях 1-2 рівнів. А сюди відноситься і етичність як спілкування мед. працівників між собою, так і з пацієнтами, що відвідують мед. заклад. Щоб пацієнт міг отримати інформацію, коли він може записатися, щоб не відстоювати черги, на прийом, які треба буде та в який час здати аналізи. Ну, не знаю, думаю, що є досвідчені люди, які могли б раціоналізувати сам процес прийому хворого.

    А зараз створена ситуація, коли хворий відбивається від лікаря, який має виловлювати пацієнта, та коли легше написати на папері той огляд, ніж дійсно добитися або огляду або письмової відмови від нього хворого). Зараз створена ситуація, коли за погану статистику дадуть по голові, а не допоможуть знайти шляхи вирішення проблем…

    Чесно скажу, в такій ситуації, коли хворі категорично відмовляються від консультацій та лікування — я не відчуваю в собі права звинувачувати колег. Бо причина, як на мене на порядок глибша.

    І ще. Я за більш раціональне використання звинувачень. Я за такі взаємовідносини, коли лікарі самі розповідають своїм колегам про помилки задля того, щоб мінімізувати їх появу в майбутньому. Таке читав в старих книжках про медицину. Не знаю, чи було таке насправді? Є дійсно злочинні випадки, які мають вести за собою відповідальність, але це ж має бути винятковим явищем. А коли колеги один одного постійно звинувачують на порожньому місці, це викликає погіршення стану охорони здоров’я в цілому. Бо немає відкритого обговорення недоліків з готовністю вирішити, як їх позбутися та не допускати в майбутньому. А є пошук цапа-відбувайла. Відігралися на комусь — і всі задоволені. Окрім того, на кому відігралися… Ну таке склалося в мене враження…

Добавить комментарий