Чисто людська реакція.

Написати цей пост мене спонукали почуття, які відчув після відвідин мого старшого товариша (писав про нього в блозі «У меня есть друг») М.І.Куроп’ятника, який знаходився на лікуванні в обласному шпиталі для ветеранів Великої Вітчизняної. Скажу відверто — я був вражений. Про більш комфортні умови, які створені там сьогодні, зокрема в кардіологічному відділенні, для учасників самої жахливої війни в історії людства, напевно, нашим землякам годі й мріяти. Євро ремонт, душові в палатах, телевізори….разом з якісним, цілком безкоштовним лікуванням (в першу чергу -ліки), професійним медперсоналом і чудовим харчуванням, не можуть не вразити.

Тому попри багато різних «але«, як наприклад — » а скільки у нас ще лікарень знаходяться в жахливому стані» і розуміючи всі реалії сьогодення, хочу разом з дев’яносто чотирьох річним, заслуженим ветераном війни і праці висловити щиру ПОДЯКУ Голові обласної ОДА Сергію Ларіну і його команді за ШПИТАЛЬ.

P.S.

Розумію, що цим ризикую накликати на себе «праведний гнів» політичних опонентів Голови обласної ОДА , як і можливо бути звинуваченим в підлабузництві, колегами блогерами. Тому скажу:

Мене важко запідозрити в симпатіях до влади. Будь-якої. Після 2005-го я остаточно став в особисту жорстку до  неі опозицію. Безкомпромісну. На тому стою і сьогодні.  За весь час немало діставалося ій (владі) на горіхи, і нинішній теж — в сенсі критики від мене. Та  тільки зараз (мабуть з’явилися підстави) замислився, що одна лише критика без відзначення наявного позитиву, то вже критиканство. Така їй (критиці)  і шана. А ще, чи не вперше за всі роки, я відокремив для себе обласну владу від верховної. За оцінкою діяльності. І перша, на мій суб’єктивний погляд, заслуговує набагато вищоі.

Друзі, не шукайте в цьому пості ніякого політичного підгрунтя. Просто  чисто природня, людська реакція, продиктована моім сумлінням. Не на часі? Не буду дискутувати. Та не забувайте, ми перш за все люди, а вже потім елєкторат ( лише один раз в декілька років).