Рубрика: Авторские блоги

Блоггер Борменталь у якості теми дискусії на зустрічі блоггерів пропонував: «Введення добровільного соціального страхування у Кіровоградській області». Але подальшого розвитку ця ідея не отримала, на зустрічі блоггерів не обговорювалась, а тому я вирішив її створити, оскільки вважаю дуже актуальною.

Всім зрозуміло, що сучасний стан системи охорони здоров’я не дозволяє повною мірою забезпечити право громадян на медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами та законодавством України, а існуюча система фінансування закладів охорони здоров’я потребує змін. Однією із змін, на думку багатьох фахівців, повинен стати  розвиток системи добровільного медичного страхування. Всі багато говорять, але нічого не роблять. Тож у даній темі, я би хотів щоб ми з вами намітили певні реальні кроки для впровадження добровільного медичного страхування у місті Кіровограді.

Анатолій Ревенко зауважив: «Влада на кожному кроці кричить про свої досягнення та про покращення нашого життя вже сьогодні. Куплені соціальні дослідження показують лише незначне падіння рейтингу влади, телеканали створюють ілюзію щасливого життя. Українцям нічого не залишається, як висловити свій протест в такий спосіб, і це є чесна оцінка діям влади».

Нагадаємо, що за фактами пошкодження бігбордів із зображенням президента Віктора Януковича в Україні вже порушено чотири кримінальні справи.

     У середу, 18 січня, Кіровоградщину відвідає лідер партії ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Його приїзд пов’язаний із виборами Бобринецького міського голови, які призначені на неділю, 22 січня. Від «Свободи» кандидатом на цю посаду висунуто  голову Бобринецької районної організації ВО «Свобода» Віктора Пасіку.

    Олег Тягнибок і Віктор Пасіка проведуть зустріч із виборцями о 12 годині дня у міському центрі «Дозвілля молоді», що по вулиці Леніна, 47.

Довідка

Пасіка Віктор Миколайович народився 5 травня 1985 року в місті  Бобринець  Бобринецького району Кіровоградської області. Громадянин України.

З 1992 по 2002 рік навчався в Бобринецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1.У 2002 році вступив на навчання до Бобринецького сільськогосподарського технікуму. У 2005 році  здобув спеціальність організатора сільськогосподарського  виробництва.

Трудову діяльність розпочав 2006 року спеціалістом І категорії Бобринецької міської ради, де  працюю нині провідним спеціалістом .

 2008 року закінчив Міжрегіональну Академію управління персоналом  і отримав базову вищу освіту та здобув кваліфікацію менеджера організації. Політичною та громадською роботою займається з 2011 року, член ВО «Свобода» з 2011 року.

Не одружений.  Судимості не має. 

 телефон 050 716-03-54

Очередное разочарование ждало сегодня, в первую очередь, донецких болельщиков. Вслед за автомобильной аварией наставника донецкого «Шахтера» Мирчи Луческу и допинговым скандалом с голкипером «горняков» Александром Рыбкой, неудача уже в спортивной борьбе постигла детище вице-премьера Бориса Колесникова — хоккейный клуб «Донбасс». В решающем матче второго по значимости европейского клубного хоккейного турнира — Континентального кубка — хоккеисты из Донецка умудрились уступить хозяевам суперфинального  турнира — «Руанским драконам», хотя украинскую команду устраивала ничья в основное время. Видимо, после двух побед на прошлогодним победителем этих соревнований — минской «Юностью» и итальянским «Асиаго», подопечные Александра Куликова посчитали, что победа у них в кармане и были за это нещадно наказаны французскими соперниками. Более того, украинцы, которые являются лидерами в своем дивизионе высшей хоккейной лиги России, проиграли с разницей в 3 шайбы. Это сделало обладателем Континентального Кубка «Руанских драконов» и лишило возможности минскую «Юность», которую устраивало поражение украинцев в 2 шайбы, стать первым трехкратным обладателем этого трофея. Рискну навлечь на себя гнев поклонников украинского хоккея и донецкого клуба, но скажу, что победа ХК «Донбасс» выглядела бы нелогичной. Наш клуб в большей степени искусственно созданный оазис в украинской хоккейной пустыне. Даже в Руане, где проходил суперфинальный турнир, великолепный спортивный дворец был забит под завязку, а ведь это далеко не сильнейший клуб Франции, а хоккей здесь далеко не спорт номер один. Но во Франции проходит полноценный чемпионат страны, а не то. что у нас называется ПХЛ Украины, где играют практически без болельщиков, а «Донбасс» представлен второй командой. Не всегда собирают аншлаг и поединки первой дружины «Донбасса» в ВХЛ. Кстати, команда это создана в основном из российских хоккеистов, а украинцы здесь, за редким исключением, не играют ведущие роли. Выиграй «Донбасс» этот турнир и у нас бы начали трубить об огромном прорыве украинского хоккея и спасительной роли мессии Бориса Колесникова, который уже «спас» Евро-2012. Сейчас же, придется возвращаться с небес на землю и искать причины этой неудачи, когда и сами не гам и минчанам не дали. А всех спортивных и неспортивных донецких болельщиков должно насторожить столь неудачное начало года, когда неприятности сыпятся одна за другой. Как бы донетчанам не проиграть все соревнования 2012 года, как проиграл ХК «Донбасс», чрезмерно уверовав в собственную непобедимость. К Евро-2012 — это не относится, так как игроки «Шахтера», которые по абсолютно достоверной информации носят часы стоимостью больше, чем «Мазда-3» и разъезжают по Донецку в сопровождении водителя-телохранителя(во зажрались-то!) — не составляют костяк сборной Украины. Но два из трех матчей украинцам придется сыграть на «Донбасс Арене», где наша национальная дружина до этого не пользовалась особой популярностью. Надеемся, к тому времени все поймут, что сборная — это НАША ОБЩАЯ КОМАНДА, а ее победы и поражения будут нашими общими.

Вот не думала делать никакой записи, а встретила тему про фемен и их подвиги в Беларуси и вот, нахлынуло. Очень интересно ваше мнение, уважаемые блогеры, на тему : возможно ли в Украине повторение беларуских реалий бытия? Насколько нам лучше живется (а может и хуже)?Насколько мы свободнее?и прочее..что ужаснее: Янукович и его тупость или мудрый диктатор Лукашенко?….

На межі старого і нового року заведено підводити певні підсумки роботи, проведеної за рік. От і в Кіровоградській області влада вирішила відзвітувати про результати своїх програм.

Назва нашої програми, відповідно до корпоративного стилю синьої влади, «Центральний регіон 2015″. Тож чи вдалося владі виконати свою програму, і що говорять з цього приводу її представники?

Перш за все варто відзначити, що дії «молодої команди» очільника області Сергія Ларіна суттєво відрізняються не тільки від кроків його попередників, але і від роботи губернаторів інших областей. Головною відмінністю виявилась інформаційна політика обласного керівництва.

Гасло «хліба і видовищ!» наша влада зрозуміла дуже буквально. Тому, не маючи вдосталь хліба, видовищ нам дають з лихвою. Для цього використовуються не лише державні та комунальні ЗМІ (фінансування яких значно збільшилось), а абсолютно всі наявні.

Контроль над мас-медіа регіону став першочерговою задачею нової влади. І засоби, на відміну від національного рівня, були обрані переважно гуманні – «пряники». Комусь дали гроші, комусь – посади, когось просто тихенько «пішли». Незалежних ЗМІ в регіоні майже не залишилось.

«Я тоже магу гаваріть о цифрах і називать разниє дакумєнти, но я етава дєлать нє буду!» – заявив представник обласної влади Олександр Шаталов під час запису ток-шоу «МИ» на місцевому телеканалі.
Навіщо ж? У мові цифр влада слабка, натомість має шанс перемогти на словах. Адже, якщо гарно організувати пропаганду, будь-яку поразку можна подати як перемогу.

Проблема висвітлюється, дискусія відбувається, опозиція запрошується, чути альтернативні думки, дарма, що ведучий кожним своїм коментарем відверто підводить до необхідного висновку.

Відбувається безпрецендентна імітація відкритості. Саме імітація. Адже справжні рішення приймаються кулуарно, як і раніше. А корупційні схеми нікуди не зникли, однак вони відбуваються менш помітно для загалу.

«Павєсьтє адін фанарь – і ви тоже пріблізітєсь к рєалізаціі праграми!» – заявив вже згаданий Шаталов опозиційній депутатці райради.

І в цій фразі захований ще один «успіх» нової команди. Він полягає у впорядкуванні та налагодженні процесу збору «данини» з місцевого бізнесу. Сьогодні це відбувається через певні фонди, на які кожен повинен добровільно-примусово здати свою частку.

Ось так і виходить, що ми платимо податки, віддаючи більшу частину свого доходу державі, а на решту – вирішуйте свої проблеми самі – чіпляйте ліхтарі… ось така логіка нинішньої влади.

Хоча, будучи в опозиції, вони її чомусь не дотримувались… Та ж навіщо тоді платити гроші державному «посереднику», якщо проблеми доведеться все одно вирішувати самим?

Отже, «фандрейзингова кампанія» партії влади відбувається доволі успішно. Гроші на вибори вже зібрали. І про успіхи встигли відзвітувати. Але чим звітувати?

Програма складається з понад тисячі проектів. Модним словом «проекти» названо і відкриття туалету, і ремонт конкретного ліфта, і будівництво заводів. Тобто те, чим мали би займатись або комунальні господарства, або підприємства.

Стратегії як не було, так і немає. Роздуті бюджети, завищені показники – все як завжди. Але інколи доходить до абсурду – відкривають туалет у сільській школі, яку завтра мають закрити…

Та найгучніші проекти влади, без сумніву, відомі кожному кіровоградцю. Їх також варто було би проаналізувати.

Танцювальне шоу «Майданс». Кіровоград здобув звання танцювальної столиці. Молодіжка регіонів – політичні дивіденди. А влада випробувала застосування на практиці технології впливу на свідомість мас. Навіть моя мама, яка ніколи не брала участі у жодних шоу і в жодних смс-голосуваннях, відправила 10 смсок за Кіровоград.

Танцювальна тема була головною і чи не єдиною темою для розмов у всьому місті. Владній пропаганді вдалось мобілізувати і маніпулювати діями і думками електорату.

Програма «Купуй кіровоградське». Благими намірами вистелена дорога до пекла. Бажаючи показати громаді турботу про власного виробника, влада створила передумови для позаконкурентної боротьби.

В той же час проблеми – низьку конкурентноздатність товарів місцевих виробників – ніхто не вирішив. І законно вирішити її на місцевому рівні неможливо. Однак обласній владі важливим є не вирішення проблеми, а створення відповідної громадської думки.

«Статський радник». Телевізійний проект мав на меті показати відкритість обласної влади до нових ідей та прозорість її кадрової політики. Натомість назва проекту не відповідала її суті, адже в Російській імперії даний чин відповідав посаді віце-губернатора (відповідно – заступника голови ОДА). В той час як переможцю проекту пропонувалась лише посада радника.

Та навіть на таку незначну посаду Ларін так і не зміг знайти достойника. Отже, цей проект можна сміливо називати невдалим.

Реставрація театру корифеїв. З цим питанням у влади взагалі не склалось. Театр імені Кропивницького реставрують вже десяток років, і ніяк не можуть завершити. У новому році на ремонт має надійти чергова субвенція. Її навряд чи вистачить на повне завершення ремонтних робіт, однак це все одно чимала сума, яку треба вміло «освоїти», тобто розділити між «своїми».

З цим пов’язаний і останній конфлікт, який виник довкола усунення з посади багаторічного керівника театру – Ілляшенка.

«Єлисаветградський книговорот». Цю без сумніву корисну ініціативу спробував «приватизувати» заступник голови обласної ради Олександр Шаталов, який у своєму блозі заявив про те, що він «вперше» ініціює буккросинг у Кіровограді.

Але чомусь місцеві регіонали не дослідили «історію питання», поспішивши назвати себе першопроходцями. Насправді ж вперше появу буккросингу в місті ініціювали активісти організації «Не Будь Байдужим!».

Проект «Єлисаветград». Це багатоходова комбінація влади, яка включає в себе як перейменування кіровоградських вулиць, опитування громадської думки, збір підписів за перейменування міста на Єлисаветград, так і інші ініціативи (зокрема вже згадані).

Кінцевою метою має стати перейменування самого міста. Ця подія, якщо вона відбудеться, може стати в один ряд зі встановленням пам’ятників цариці Катерині 2-й, Сталіну, переписуванням історії, здачею Севастополя російському флоту та іншими проявами проросійської політики державної влади.

Головний успіх – інформаційна політика та грамотний піар. Головне не те, що зроблено, а як це подано. Пріоритет форми над якістю.

Які причини феномену кіровоградської влади? Все просто.

По-перше, бажання фінансово закріпитись в області. За інформацією з різних джерел, особами, наближеними до кіровоградського губернатора, взято під контроль левову частку місцевого бізнесу.

По-друге, наближаються вибори, і партії влади необхідно показати гарний результат – обрати потрібних кандидатів від всіх округів (ну і, звісно, забезпечити потрібний відсоток для самої партії).

По-третє, схоже на те, що Ларін має великі амбіції на загальноукраїнському рівні, тож намагається показати гарні результати своєї роботи самому президенту.

Однак невідомо, чи стане його успіх у цій справі успіхом всієї країни…

Дмитро Сінченко, голова виконкому Кіровоградської облорганізації політичної партії «УДАР», для інтернет-видання «Українська Правда»

Чарльз Спенсер Чаплин (16.04.1889 — 25.12.1977)

СМОТРЕТЬ: «Месье Верду» (1947) онлайн

Приступая к постановке «Месье Верду» (1947), великий актер и режиссер Чарльз Спенсер Чаплин расстался с неизменным героем всех своих предшествующих фильмов, полюбившимся нам — Чарли, человеком в нелепых широких штанах, в огромных рваных ботинках, в котелке, с тросточкой, со смешной и странной походкой. И, хотя в этих фильмах, еще сохраняются иногда ситуации, отмеченные резко выраженным комизмом, напоминающим его ранние работы, Чаплин отныне выступает не как актер — исполнитель одной и той же роли, одного и того же постоянного образа, но как создатель разных характеров, разных персонажей.

Господин Верду отличается от Чарли не только костюмом, походкой, повадками, тем, что он неизмеримо больше похож на обыкновенного французского обывателя, нежели на условную маску вымышленного человека, каким был Чарли; он отличается от него прежде всего характером, в котором есть цинизм и жестокость, чего никогда не было и не могло быть в образе Чарли.

Верду два с половиной десятилетия проработал помощником кассира банка, потом оказался выброшенным на улицу, и с этого момента, перестав быть «маленьким человеком», он становиться крупным преступником. Он знакомится с женщинами, большей частью уже немолодыми, с неустроенной личной судьбой, но обладающих состоянием, женится на них и убивает, с тем, чтобы получить наследство. Он ведет себя с этими женщинами как опытный и ловкий соблазнитель, потом убивает их безжалостно и без раскаяния. На суде в последнем слове он так рассказывает о себе: «Да, судьба дала мне ум и способность, и в течение двадца-ти пяти лет я отдавал их честному труду, но затем они перестали быть нужными. Я вынужден был сам придумать себе способ прокормиться… но поверьте, это была нелегкая жизнь. Я от-давал очень много за то немногое, что брал»…

Нет, он вовсе не жестокий зверь, он обыкновенный человек, обыкновенный француз, веселый и жизнерадостный, но вынужденный идти на преступление и рисковать головой, чтобы прокормить семью, которую честным трудом прокормить невозможно.

Очень рекомендую к просмотру.

Пишу иногда стихи. Вот только что нашёл один. Года 4 назад написал:)))

Я всё ещё ребёнок, всё ещё дитя,

Быть может потому, влюбился не шутя,

Ведь был бы чуть постарше, я б плюнул и растёр,

Таков удел у старших, но я ещё дитё…

Я всё ещё младенец, хочу я верить в сказки,

Не жду от вас подлянок, и не сгущаю краски,

Над тем, как кто-то где-то, случайно оступился,

Вы все смеётесь подло, а я лишь помолился…

Я всё ещё ребёнок, и не хочу быть взрослым,

Зачем? Чтоб быть таким же, глупым, злым и пошлым?

Чтоб за стаканом водки грустить о славном прошлом?

Я всё ещё дитя, и я не буду взрослым…

Вот ты, взгляни на миг, в кого ты превратился?

Прошёл и Крым и Рим, а на последок спился?

В своей же наглой лжи, ты сам же растворился,

А я… Я лишь дитя… Ты б у меня учился.

Вот рылся у себя в заметках ВКонтакте. И нашёл вот такое дело:
2008 — заурядный конец света — на землю упадет астероид диаметром больше 800 м. Последствия такого известны и детям.
2009 — согласно расшифровок центурий Нострадамуса Питером Лори, в этом году наступит Армагеддон. сомнительный конец света.
2010 — Закончится нефть и мир поглотит война за ресурсы. Еще обещают, что Земля отвернется от Солнца — «где было жарко, там будет лед, большинство животных умрут». Но это будет временный конец света.
2011 — окончание календарного цикла Майя. Этот конец света, возможно состоится через столкновение с астероидом 2005 Yu55.
2012 — о, это очень ожидаемый конец света. Здесь целый букет — время пятого Солнца, сама солнечная система станет какой-то стороной к галактической оси, сплюснутся все космические циклы, изменение полюсов и все такое. Кое-кто говорит, что дети индиго советуют тщательным образом подготовиться к этим
событиям, потому что у 0,5% населения есть шанс выжить.
2013 — Рагнарок, он же судный день. День начала и конца в то же время! Большой День! Гиперпространственный переход в четвертое измерение. Для смертных это будет смерть, а для Богов – рождения. Сложный, но нужный конец света.
2014 — астрофизики говорят, что к нашей солнечной системе доберется туча космической пыли, которая сметает все на своем пути. Достаточно нудный конец света.
2015 — окончание какого-то 9576-летнего цикла, которое приводит к гибели текущей цивилизации. Непонятный конец света. Возможно Переход IV спасет Украину. А может и нет.
2016 — Джеймс Хансен, исследователь климатического состояния Земли, утверждает, что в этом году растают ледники и большую часть суши затопит.
2017 — Конец света согласно теории иерархических катастроф.
2018 — Ядерная война от того же Нострадамуса.
2019 — Банальное столкновение с астероидом 2002 Nt7.
2020 — Исаак Ньютон исходя из предсказаний Иоанна Богослова рассчитал, что конец света наступит именно в этом году.