Зря не сомневались

Год назад в УЦ:

«мы не сомневаемся, что к семидесятилетию Победы Мемориальный комплекс приведут в порядок, положат новую плитку и т.п. Но, во-первых, хотелось бы, чтобы эти работы начали сейчас, а не в авральном порядке в конце апреля, и чтобы плитку на этот раз положили не на цемент, а на качественный современный клей. А во-вторых, Валы все-таки у всех на виду: в мае сюда придут десятки тысяч кировоградцев, цветы к памятникам положат мэр, губернатор и другие высокопоставленные чиновники»

http://old.uc.kr.ua/pamat-2/

Вчера на Валах:

Разруха как результат халтуры? Ну, если к 70-летию не «шмогли», то в этом году, неюбилейном… Рядом — совсем-совсем рядом — есть место, где еще наблюдается порядок. Пока…

Специально обращаю внимание сейчас, заблаговременно. И, самое главное, обязательно проверю — через год.

Не існує державних коштів, є гроші платників податків

Інтернет-користувачі полюбляють котиків та цитати великих особистостей. Конкурувати з котиками, звичайно, будь-кому важко, але є одна цитата Маргарет «Залізної леді» Тетчер, яка завоювала в українському сегменті Фейсбуку дуже високу популярність. Це фраза «Не існує державних коштів, є гроші платників податків».
Підтримка цієї тези українцями пояснюється дуже просто: в суспільстві (середовищі платників податків) панує дуже низький рівень довіри до влади: центральної, місцевої – розпорядників коштів платників податків. Службовці, депутати використовують бюджетні кошти, як їм видніше (ледве не написав вигідніше), і не завжди їхнє бачення витрат збігається з очікуваннями суспільства. Ефективність використання коштів платників податків бажає бути набагато кращою. Тому й з’являються такі проекти як реконструкція арки у Ковалівському парку за 1 млн. грн.
Якщо ви, ваші родичі, ваші друзі є платниками податків, чи не логічно, щоб ви мали право розпоряджатися певною частиною видатків, наприклад, бюджету вашого міста? Логічно. Як реалізувати такий механізм контролю над бюджетними витратами? За допомогою принципу «бюджету участі» (партиципаторного бюджету).
«Бюджет участі» передбачає можливість громадян долучатися до розподілу коштів міського бюджету. Методологія партиципаторного бюджетування – коли кожен мешканець населеного пункту має можливість подати власну пропозицію та шляхом голосування вирішити, в який спосіб витрачати частину місцевого бюджету. Україна робить лише перші кроки у напряму партиципаторного бюджетування. Минулого року за підтримки Фундації польсько-української співпраці ПАУСІ «бюджети участі» вперше в нашій країні з’явились у Чернігові та Полтаві, цього року до проекту долучаться ще чотири міста.
На початку березня партиципаторний бюджет запрацював у Сумах (до речі, мер міста сам звернувся до експертів Фундації ПАУСІ з проханням допомогти впровадити цей механізм). Як зазначалось під час презентації проекту, згідно Положення про громадський (партиципаторний) бюджет міста Суми, пропонується реалізація механізму «бюджету участі» протягом 2017-20 років та визначаються обсяги коштів на виконання проектів громадян: на 2017 рік – 5 млн. грн., 2018 рік – 6 млн. грн., 2019 рік – 7 млн. грн., 2020 рік – 8 млн. гривень. Але головне завдання «бюджету участі» – не перерозподіл певної частини коштів міського бюджету, а питання поліпшення довіри городян до влади, відтак – розвиток суспільства та міста.
Як мешканець Кіровограда та представник політичної партії «Сила Людей» у місті Кіровограді, звертаюсь до Кіровоградського міського голови Андрія Райковича та депутатів міської ради з пропозицією розпочати впровадження у Кіровограді «бюджету участі».
І якщо міський голова та депутати міської ради теж поділяють принципи відкритості та підзвітності міської влади перед громадою міста та готові передати платникам податків право розпоряджатися частиною коштів платників податків, сформувати у Кіровограді «бюджет участі» стане можливо вже в цьому році.
Текст проекту рішення для запровадження бюджету участі можна завантажити тут: https://goo.gl/aDq2ZD
P.S. Висловлюю вдячність Олександр Солонтай, Андрій Осіпов, Ivan Lukerya, Taras Sluchyk за підготовку проектів рішень.

Умер Джордж Мартин

В возрасте 90 лет умер продюсер и аранжировщик Битлз Джордж Мартин.

Грустной новостью в своем твиттере поделился Ринго Старр: «Мир и любовь. Джордж, нам будет не хватать тебя»

https://www.yahoo.com/music/george-martin-producer-arranger-beatles-dies-90-050701940.html

А был ли Незнайка на Луне?

Перечитываю «Незнайку на Луне». Такая классная книга была, в детстве читал не отрываясь, а сейчас вдруг понял, что помню-то совсем чуть-чуть. Ну, сюжет вообще — Незнайка угоняет космическую ракету и оказывается на Луне, где царит злой капитализм, организовывает акционерное общество продажи семян гигантских растений, жмотяра капиталист Скуперфильд вечно попадает в какие-то неприятности… А из сюжетных ходов — история, как опытные бедняки объясняли пользу чая на пустом кипятке, без заварки и сахара, что, мол, «горячая водичка растечется по жилочкам, тело согреется, — вот тебе и польза»; да как безрукие богатеи, когда от них сбежали слуги, не умея мыть посуду, убирать пыль и вообще поддерживать порядок, переходили из комнаты в комнату, доставая из шкафов чистую посуду и садясь за столы с чистыми скатертями, приговаривая «ничего, комнат у нас еще много, так и будем загаживать их по очереди!» — из чего можно предположить, что дело там к концу запахло революцией…

Самым неожиданным открытием повторного прочтения (пока — до конца еще не перечел) оказалось, что Носов еще в середине 60-х годов прошлого века (книга была написана в 1964-65) дал основу для нынешнего мема «ми-ми-ми» — есть там такой эпизод, когда Незнайка устраивается работать собачьей няней, а в питомцах у него пудель Роланд и крошечная комнатная собачка… Мими! Или, как ее часто зовут окружающие — Мимишка. Оттуда ли это пошло, или совпадение — кто знает.

Вот, она, эта мимимишка, сидит у незнайкиных ног….

Ну и общее ощущение, которого никогда не появлялось в детских мозгах, что суть книги — суровая советская пропаганда: идея «посмотрите какой противный этот капитализм и как хорошо живется при социализме/коммунизме» — вдалбливалось в детские головы чуть не на каждой странице. И при этом сейчас-то видишь, что многие-многие описанные моменты стали реальностью и обыденностью в нашей нынешней жизни — ну те же собачьи парикмахерские, например. Что, собственно, не смогла не отметить и Википедия: «Роман писался как сатира на западный капитализм того времени. В то же время многие явления, описанные Носовым, характерны скорее для капитализма начала XX в. Кое-что сильно преувеличено, кое-что, напротив, сохранилось и по сей день. По мнению внука писателя, Игоря Носова, «Незнайка на Луне» опередил время, став фактически описанием постсоветской России, описав присущий ей «дикий капитализм»»

Кстати, жирдяй и обжора Пончик, оказывается, очень органично вписался в капиталистические порядки, живенько сообразив, что можно зарабатывать продавая лопухам — лунным коротышкам — соль в качестве улучшителя вкуса… Прямо антисоветчина какая-то — такой советский пацанчик, а оказался таким шустрым и восприимчивым к чуждым идеям обогащения!

Ну, и какая же детская книжка без картинок! Иллюстрации к Незнайке Генриха Валька — неподражаемы.

Эзопы, блин

Реклама электронных сигарет. Вот не пойму, у нас вроде борьба с наследием коммунистического прошлого, а слово «сигарета» стало запрещенным, как экстремистское? Ну, как и его изображение… Или создатели сего шедевра опасались санкций за неразмещение предписываемой надписи гигантскими буквами: «Электронное Курение Тоже Убивает»?

Лавочки для дистрофиков

Не тот материал использовали. Надо было чугун или бетон. А то эти хлипкие лавочки и полгода не выдержали — вот фото 9 сентября, когда эту площадку на Козацком острове наконец взялись и привели в порядок:

И до 8 марта не дожили…

Не пускайте в город слонов! Они портят уют наших улиц!