Львівська співачка й авторка пісень Ірина Федишин вперше побувала з концертом у Кропивницькому.
Донедавна більшій частині кропивничан її ім’я було зовсім невідоме. Між тим Федишин на сцені — не новачок. Її сольна кар’єра триває вже 12 років, але пробитися за межі західного регіону України їй досі не вдавалося. Чому? Про це Ірина розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «УЦ».
— Ірино, вам сподобалося те, як вас зустрічав Кропивницький, адже ви у нас вперше?
— Кропивницький зустрів мене чудово, заради цього варто було їхати 12 годин зі Львова. Хоча, чесно кажучи, ми дещо хвилювалися, адже виходити з концертами на сцени Центральної і Східної України почали відносно недавно. Але такий досвід у мене вже є, оскільки у листопаді я відіграла великий концерт у Києві, у Жовтневому палаці, і він пройшов з успіхом, столична публіка тепло прийняла мене.
— Ви приїхали не самі, а з відомим шоуменом, артистом і телеведучим Віктором Човником. Він же — ваш чоловік. Як живеться у такій бізнес-родині?
— У нас дуже гармонійні стосунки. Першим у наших відносинах було кохання, а вже потім Віктор запропонував: «Давай я буду твоїм продюсером». Власне, так і з’явилася наша концертна агенція. У нас двоє синів, і саме їм присвячена моя пісня «Долоньки». Старшому у травні виповниться шість рочків, а молодшому зараз півтора року.
— У вашому репертуарі авторські й народні пісні. А який репертуар у вашому програвачі? Якої музики в ньому більше — української чи зарубіжної?
— Я слухаю дуже різну музику. Якщо говорити про своє творче становлення, то свого часу я слухала дуже багато пісень, що транслювалися у «Території А». Це Іра Білик, Саша Пономарьов, це і «ВВ», і «Скрябін» — на цій музиці я фактично зростала. Зараз слухаю найрізноманітнішу популярну музику, не ділю її на національну чи закордонну. Головне — щоб було розмаїття. Можу завантажити пісні декількох десятків різних виконавців і слухати цілий день.
— Чи відчули ви якісь суттєві зміни в українському ринку шоу-бізнесу протягом останніх років? Як думаєте, це через об’єктивні причини чи це результат мовної політики нашої держави?
— Я можу говорити лише про свій досвід, і маю сказати, що в мене в професійному плані все добре. Я даю сольні концерти вже 12 років, і моя музика знаходить попит. Хоча вийти за межі західного регіону ми наважилися лише зараз, і нас супроводжує успіх. Але чи пов’язане це з державною політикою, я точно не можу сказати. Найперше, що я бачу, — попит на україномовну музику, на якісну україномовну музику справді зріс. Завдяки цьому пробитися у світ шоу-бізнесу стало легше, оскільки зменшилася конкуренція з боку російських артистів. Але це не означає, що можна розслабитися, — щоб тебе слухали й на твої концерти приходили люди, треба багато працювати й постійно вдосконалюватися.
— А як ви самі ставитеся до державних нововведень — до квот на радіо, до законів про мову?
— Завдяки квотам побільшало україномовної музики в радіо- й телеефірі, особливо це помітно, коли я приїжджаю, наприклад, у Київ у справах. Раніше в столичному ефірі було просто засилля російської музики. Це було образливо, оскільки така політика не давала можливості заявити про себе українським виконавцям. Зараз ситуація змінилася. З іншого боку, сам продукт має бути якісним. Особисто в мене не було проблем із творчою діяльністю — що п’ять років тому, що зараз. Якщо ти робиш якісний україномовний музичний продукт, ти будеш затребуваний незалежно від політики.
Якість своєї творчості Ірина продемонструвала на сцені обласної філармонії. Виконавиця має сильний голос із широким діапазоном, співає невимушено, так, ніби це не вартує їй жодних зусиль, до того ж має харизму й артистизм. До цього декілька змін яскравих сценічних костюмів, танцюристи, світлове шоу та оригінальні декорації — все, щоб порадувати глядача. І глядач був вдячний — зала була майже повною, по закінченні концерту Ірина забрала зі сцени цілий оберемок квітів. І пообіцяла приїхати ще раз.
Вікторія Барбанова, фото Олега Шрамка, «УЦ».