Проект «УЦ»: «Что я думаю по этому поводу?»

Три года после Майдана – итог неутешительный?

Последние дни вся страна отмечала годовщину Революции Достоинства. Мы спросили разных людей: «Что сбылось и что не сбылось после революции? Больше сбывшегося или несостоявшегося?»

Андрей Бондарь, преподаватель английского языка:

— Сбылось: убрали режим Януковича и привели режим Порошенко, провели т.н. декоммунизацию в лучших традициях «большевизма», т.е. народ с его мнением и правом на «єдиноджерельність влади» перегнули через колено и «нагнули» еще больше, чем было при «папередниках».

Провели провальную реформу полиции, сменив вывеску, выкинув из ее рядов настоящих профессионалов и набрав молодых, амбициозных, но абсолютно неквалифицированных полисменов и полисвумен, что привело к резкому ухудшению криминогенной обстановки в стране. Повысили цены на все, что только можно, и довели большую часть населения страны практически до состояния нищенствования. Добились массового бегства молодежи, а значит, будущего страны, за кордон в поисках лучшей жизни и достойного, а главное, безвзяточного, образования. Провели т.н. реформы, которые окончательно добьют систему образования и здравоохранения страны. В общем, как в той песне… «до основанья…» вроде как у них вышло, а «затем…» не получается.

Что не сбылось? Не сбылись надежды на честное, справедливое, правовое государство. Не сбылось обещанное искоренение коррупции. Не сбылось обещанное справедливое расследование, а главное, наказание всех, причастных к массовым убийствам на Майдане. Не сбылось «Закон один для всех». Опять же, не сбылись и, думаю, еще не скоро сбудутся надежды на ту самую «европейскую» жизнь, где «от каждого по способностям, каждому по труду» действительно работает. Ничего из того, что было обещано на сцене Майдана, пока не сбылось. И самое страшное, что большинство к этому всему снова начинает привыкать. Как-то так.

Андрей Гардашников, врач-онколог:

— Що відбулося позитивного: вдалося позбутися засилля Партії регіонів при владі. Головне досягнення Революції Гідності полягає саме в зміні правлячого режиму (це важливо перш за все тим, що ми ризикували отримати беззмінну владу, як в авторитарних країнах, на довгі десятиліття). І народ України ще раз продемонстрував можливість відстоювати себе, свою думку, своє право на визначення курсу держави. Це трохи простимулювало громадські організації, громадських діячів, наповнило їх вірою в те, що можна досягти, щоб тебе не декларативно, а реально почули.

Ми побачили, наскільки громадяни України можуть підставити своє плече, інколи виконуючи функції держави замість держави (я про величезний подвиг волонтерів, які підтримують наших героїв). Щодо відповіді на питання «що не збулося», то мені важко відповісти, тому що я не очікував автоматичного встановлення раю в Україні, тільки-но ми змінимо особистість президента України. Зміни в рівні життя відбуваються не за один, не за два роки. Тим більше що геніальності керманичі нашої країни, як не крути, не демонструють.

Не збулося будування реального громадянського суспільства, як на мене. Відстоювати свої права адекватно та грамотно ми не навчилися. Згуртуватися, підтримати одне одного – цього також в більшості випадків очікувати не доводиться. Вибори роблять не результати роботи політиків, а фінансові механізми передвиборчої кампанії. Головне для нас – кількість білбордів та проплачених акцій. Тобто як виборець не впевнений, що після всіх тих уроків, які ми отримали, ми стали розумнішими. Наше суспільство навчилося шукати ворогів, перетворювати навіть побутові питання в привід ненавидіти частину своїх земляків (один з прикладів – баталії навколо питання назви обласного центру). Ненавидіти та шукати ворогів ми навчилися, а любити свою країну та спокійно домагатися дотримання наших прав – боюсь, що ще ні. Втім, я вірю в Україну і думаю, що не все одразу. Я хочу сподіватися на те, що ми маємо перспективу стати справжньою цивілізованою європейською країною. Хоча шлях буде важчим та довшим, навіть у порівнянні з моїми очікуваннями, хоч я ніколи не був великим романтиком.

Сергей Коса, в прошлом начальник милиции безопасности области:

— Вопрос, конечно, интересный… Что удалось? К власти пришли те, кто хотел! Богатые стали еще богаче! И анонсировали реформы и борьбу с коррупцией.

Что не удалось? Власти, которая должна работать на украинцев, нет! Надежды революции не оправдались! Бедным не удалось стать богатыми, наоборот, народ стал еще беднее. Толком не проведена ни одна реформа, а так – видимость. Тот же результат и в борьбе с коррупцией. Шума много, толку ноль!

Евгений Манженко, автор-исполнитель песен:

— Що збулося: Україна стала демократичною країною зі свободою слова, волевиявлення, публічним доступом до декларацій, публічною системою електронних закупівель.

Що не збулося: при владі на місцях лишились функціонери злочинної системи диктатора Януковича, люди, які причетні до Антимайдану, голосування до диктаторських законів 16 січня. Як в керівництві країни, за що несе відповідальність президент, так і в радах обласного рівня, міста. Це відповідальність нас, несформованого громадянського суспільства.

Подготовил Геннадий Рыбченков, «УЦ».