Єлисаветград – історичне сакральне ім’я

Майже в усі роки незалежності серед мешканців нашого міста не вщухають дискусії щодо того, варто чи не варто змінювати нинішню назву – Кіровоград.

Значна частина городян все-таки схиляється до думки, що це не на часі, що це занадто дорога процедура та в кінці кінців ми просто звикли до тієї назви.

Але законодавці поклали кінець дискусіям, бути чи не бути змінам, тож ми (слава Богу!) відтепер змушені ліквідувати наслідки комуністичного минулого та розпрощатися з назвою Кіровоград.

Так що нам вибрати для нашого міста? Є всього два варіанти – чи повернути йому історичне ім’я Єлисаветград, з яким місто прожило більш ніж 160 років, чи вигадувати якесь чергове прізвисько.

Надзвичайно важливо для нас, дорогі земляки, прийняти зважене, однозначно правильне рішення. Бо недаремно в народі кажуть, що, як корабель назвеш, так він і попливе.

Місту, як і дитині, дають ім’я одразу після народження. Наше місто після народження одержало ім’я на честь найвеличнішої святої – Святої Єлисавети. Вона є мати великого святого – Івана Хрестителя, Івана Предвісника, про якого наш Спаситель Ісус Христос сказав: «Між народженими від жінок немає більшого від Івана» (Євангеліє від Святого Луки).

Вона близька родичка Пресвятої Діви Марії. Мати Єлисавети та мати Богородиці є рідними сестрами. І коли вагітна шістнадцятирічна Марія, подолавши пішки кількаденний шлях, прийшла до Єлисавети, та наповнилась Духом Святим і крикнула голосом гучним та й прорекла: «Благословенна Ти між жонами! Благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?» (Євангеліє від Святого Луки).

Ці записи з Євангелія свідчать, що Пресвята Богородиця дуже поважала та високо цінувала свою сестру – Святу Єлисавету, і тому носити її ім’я – висока честь для нашого міста.

Історичні факти свідчать, що Свята Єлисавета є потужною покровителькою. Всі жінки – державні діячі, які носили це ім’я, були дуже ефективними. Країни під керівництвом цих жінок досягали видатних успіхів. Так, наприклад, дочка Генріха VIII і Анни Болейн Єлизавета спочатку не мала майже ніяких шансів на англійській трон, але згодом стала королевою Єлизаветою I, і її майже 50-літнє правління британці вважають «Золотим віком». Правління нинішньої королеви Англії Єлизавети II також оцінюється сучасниками як зразок успішності. Далі, Єлизавета I Кастильська, звільнивши від маврів-мусульман Піренейський півострів, заснувала державу Іспанія. Вона ж благословила й профінансувала подорожі Христофора Колумба, в результаті чого була відкрита Америка, скарби якої зробили Іспанію наймогутнішою державою Європи того часу.

Наведені приклади дозволяють нам, православним жителям міста, сподіватися на високе покровительство Святої Єлисавети на здолання криз, занепаду та застою. Але ж є якась частина містян, налаштованих не визнавати християнських цінностей. Для них наведу анекдот про єврейського хлопчика: «В радянські часи вчителька історії вивела дітей на подвір’я школи й примусила їх кричати «Бога немає». Всі діти кричать, а Ізя мовчить. Вчителька його питає: «Чому не кричиш?» А він їй: «Марія Іванівно! Якщо Бога немає, то для чого дерти горло? Але якщо Він є, то для чого мені псувати з ним відношення?»»

Це, звісно, жарт, але в кожному жарті, кажуть, є частка правди.

Тепер давайте об’єктивно, без політичних та псевдопатріотичних настроїв, подивимось на інші варіанти назви нашого міста.

Благомир. Благомирці. Ця назва ні про що не каже й нічого не дає. З таким же успіхом можливо назвати – Сонцедар. Так звалось дешеве міцне вино за комуністів – улюблений напій тодішніх алкоголіків. Приблизно такий же рівень мають назви Ексампей, Козацький, Златопіль.

Ми поважаємо й шануємо нашого земляка Марка Кропивницького, його заслуги в становленні національного театру, але, мабуть, називати його ім’ям обласний центр все-таки не зовсім правильно. Та й звучить ця назва як до міста не дуже гарно.

Інгульськ. На мою думку, це найгірший варіант. По-перше, це татарська назва, значення якої – «тихий», «повільний», іншими словами, «болотце». Дуже «змістовне» ім’я для міста. Більш того, абсолютно незаперечний історичний факт, що сотні років татари були найлютішими ворогами українців. Скільки крові й сліз наших предків після набігів татарських орд ввібрала наша свята земля! Менш ніж 250 років тому саме під Фортецею Святої Елисавети безславно закінчився останній похід семидесятитисячної орди кримського хана Керім Гірея. До речі, ця фортеця була збудована за активної участі козаків саме для захисту від татар. В зв’язку з цим, м’яко кажучи, нерозумно увіковічувати в назві міста татарське іго.

Окрім того, при виборі назви міста нам необхідно аналізувати лінгвістичні тонкощі міжнародної англійської мови. Адже ім’я міста буде обов’язково презентуватись саме цією мовою. Таким чином, на англійській мові назва міста буде звучати Inhulsk (Інхульськ)!!! А ми з вами, дорогі земляки, будемо зватись «інхульці» та «інхульчанки»!!! Прямо нецензурщина якась!!! Так і хочеться від імені більшої частини жителів нашого міста сказати псевдовченим-ономастам, які, не спитавши нас, направили в Верхов­ну Раду резолюцію щодо перейменування Кіровограда: «А йдіть ви хлопці …на Інхульськ спочивати!»

Таким чином, об’єктивно однозначний та правильний висновок – це повернення нашому місту історичного, сакрального імені.

Повернення історичної назви Єлисаветград може стати променем надії на здобуття Святих Небесних Покровителів та нову світлу сторінку в житті міста. Я впевнений, що благість С вятої Єлисавети з нами. Вона додасть жителям міста мудрості та просвітить їх у виборі правильного рішення. І з того почнеться відродження нашого міста!

Євген Бахмач.