Українці, як один, ще не можуть сказати чого вони прагнуть. Хтось обирає легкий і зрозумілий крок назад, в обійми «російського брата», дії якого вже давно довели, що не дуже то він і брат… Але молоде покоління вже давно усвідомило, що подальший шлях України, як вільної і незалежної держави можливий лише серед таких самих вільних і незалежних країн: «Рівна – серед рівних», тобто в Європейській родині. Адже саме Європа довела, що її стандарти і закони діють однаково до всіх членів Єврозони: велика Німеччина і сучасна Литва живуть і працюють в однакових умовах. Мені здається, що цього прагнемо і ми! Нам не треба якихось подарунків і особливого ставлення. Ми прагнемо жити і працювати за єдиними і зрозумілими для всіх стандартами. Ми бажаємо бути українськими європейцями!
Притаманно, в молодій країні є багато проблем. І однією з головних проблем є не бажання владних еліт змінювати політичну ситуацію в країні. Я не маю на увазі просту зміну партій при владі. Я кажу про саме баченні політичного життя і культури нашими політиками. «Рибку зручно ловити у каламутній воді», — саме за цим принципом і працюють представники найбільших політичних сил. На словах декларуючи прозорість і відкритість, натомість не допускаючи громадське суспільство та громадські організації до механізмів прийняття рішень.
Саме тому, з кожним роком, роль громадських організацій стає більшою. Люди, які розчарувались в однакових політиках шукають нові методи і шляхи самоорганізації. І саме в різноманітних громадських організаціях вони знаходять прийнятний для себе варіант самореалізації. Адже саме громадського контролю бояться ті, хто звик на питання громадян «А чому так?», давати відповідь «Бо!». Нічого не пояснюючи і прикриваючись нормами законів, які були прийняті ще за часів СРСР.
Наведу живий приклад. В Кіровограді було затіяно і проведено так звану Транспортну реформу, яка мала на меті прибрати маршрутки малої місткості замінивши їх автобусами великої місткості. Начебто блага і світла мета. Але завжди, в Українських реаліях, є але… Не зважаючи на громадське збурення, було проведено два етапи (з трьох), після цього місті зникли маршрутні таксі, які користувались найбільшим попитом у населення №50, №9а і №1, через оптимальність маршруту і кількість транспортних засобів на лінії. Варто додати, що маршрути належали різним власникам. Натомість автобуси, які мали б їх замінити №100, №101 та №150 належать одному власнику?! При цьому кількісний склад рухомого парку не було збільшено, що кожного дня викликає масове громадське збурення. Транспортне сполучення між Кіровським і Ленінським районами міста виявилось фактично розірваним, коли зникли маршрутні таксі, а автобуси просто не в змозі їздити з потрібними інтервалами в 5 хвилин. Все це призвело до проведення громадянами не політичної акції Панихида за маршрутками.
Але чиновники не зупиняються на досягнутому і хочуть просто добити кіровоградців проведенням третього етапу антинародної реформи.
І з цього наочно стає видно ще одну з проблем сучасної України – корупцію. Це та хвороба, яка просякла всі галузі економіки, на неї хворіє майже кожен з чиновників – представників держави в очах суспільства. І попри майже нездоланність корупційної хвороби, надія у нас є. І це видно з діяльності європейських політиків, з того як вони живуть, як відпочивають, а головне з рівня відкритості перед громадянами своєї країни і ЗМІ. Погодьтесь, що різниця між депутатами Бундестагу і Верховної ради України величезна і полягає вона не в інтелектуальній площині, дякувати Богу розумом українці не обділені, а у напрямках використання свого розуму. Коли переважну більшість європейських політиків можна сміливо називати – державними діячами, то переважна більшість сучасного парламенту України не витримує жодного суду моралі…
Я вірю, що впровадження в Україні європейських стандартів у всіх сферах нашого життя зможе докорінно змінити нашу країну. Так, мільйонерами водночас ми не станемо. Але це дасть нам надію побудувати європейську Україну – вільну і заможну!
Cергей, а что такое по-вашему «Европейские стандарты»?
На мою думку, це влада закону понад усе! Кожен, не залежно від його посади, політичної приналежності чи інших чинників має виконувати законодавчі акти, які діють в Україні. І буде всім нам щастя.
Так Вы считаете, что с «революционерами» надо поступить по всей строгости закона?
Олександре, мені здається, що коли б ви взяли на себе нелегку задачу прочитати пост повністю, трохи подумати над ним, то у вас, можливо б не виникло цього запитання.
Та з вашого другого питання я бачу, що ви націлені на те, щоб підштовхнути мене до певних, неважливо яких відповідей, щоб потім написати: «От бачите …»
Вибачте, не хочу давати вам такої нагоди. Я за конструктивний діалог, а коли вам є потреба з кимось посваритись і пограти в слова, на інших постах, прошу!
Сергей, я прочитал Ваш пост от начала и до конца. У меня возникло много вопросов, но наверное это не тот формат) :bye:
Повторюсь. Я за конструктивний діалог. Коли вас зацікавило щось з теми мого посту – радо відповім.
Для Искандера пример Евростандартов: Принц Уэльский, наследник престола Великобритании, служит в армии. И в Афгане был. А сын Азарова — живет припеваючи в Австрии. И папеньку приютил.
Ні-ні, то Божа роса…)))
Я не представляю,как Яникевич будет жить среди немцев,т.е. австрияк!Что равнозначно.Они презирают ворьё и негодяев.
В 2006-м БЮТ во всех радах взял столько мест,что нынешним регионалам не снилось.А результат оказался плачевным,за общими вразами,как и сейчас не было конкретики.И не было мощного управляющего центра.Сейчас наблюдается нечто похожее.Власть лежит,а брать её некому.Болтать не мешки ворочать.
Випробування владою, мабуть найважче з випробувань. Чи зможе індивід залишатись людиною і ще виконувати ті обіцянки, які давав іншим людям коли йшов на вибори? Українські реалії впевнено кажуть – НІ! Адже багато політиків в тій чи іншій інтерпретації дозволяють собі повторювати тезу, що обіцянки і їх виконання різні речі. І після цього, вони все рівно їдуть на нові вибори і обіцяють… І люди, знову ж, вірять…
Стосовно того, як розпорядитись владою? А яка партія в Україні вчить своїх одно партійців як то бути у владі? Ви чули про партійні школи? Людина, що стає народним депутатом України, при нинішніх законах, впевнена, що одразу постає НАД Законом. Водночас перекреслюється все, що було вчора, а завтра як у казці…
Політикою мають займатись політики, спеціально для цього навчені!