«УЦ» писала об этом конфликте несколько раз начиная с лета 2009 года. Но длится он намного дольше. И чем дальше, тем непонятнее и тупиковее ситуация. Очередной всплеск возмущения произошел в конце сентября и был освещен даже центральными СМИ. Мы попытаемся в очередной раз разобраться в сути конфликта. Естественно, по классике жанра — выслушав обе стороны.
Общежитие радиозавода (пятиэтажное трехподъездное здание) было построено в 70-х годах. В 1993 году оно было приватизировано в составе целостного имущественного комплекса. В 1999 году завод был банкротом и пытался передать общежитие в коммунальную собственность. Но город его не принял — своих проблем хватало. Люди массово увольнялись с предприятия — не было работы, но оставались жить в общежитии. В 2000 году завод стал подниматься с колен, общежитие начали потихоньку поддерживать.
В 2007 году руководство ПАО «НПП «Радий»» приняло решение сделать в общежитии ремонт. Кроме того что нужно было обеспечить нормальные условия для старожилов, завод был намерен приглашать специалистов из других городов. А чем сегодня можно привязать высококвалифицированного конструктора или программиста? Конечно, предоставлением жилья. Общежитие в прежнем виде было непривлекательным, поэтому необходим был серьезный ремонт.
Согласитесь, что в пустых комнатах и секциях менять трубы, сантехнику, плиты гораздо проще, поэтому проведение масштабных ремонтных работ затрудняли… жильцы. В связи с этим руководство «Радия» предложило людям на время переселиться в общежитие ПАО «Автобусный парк». Естественно, народ испугался, ведь им предлагали помещение коридорного типа, и были опасения, что обратно в помещение блочного типа они могут не вернуться. Завод выдал всем гарантийные письма с заверениями, что каждый вернется в свою, но уже отремонтированную комнату. Тем более что у каждого в паспорте стоит штамп с регистрацией, где указан даже номер комнаты.
Поверили не все, только часть, они и переехали. А самые недоверчивые остались. Часть из них ухитрились незаконно занять освободившиеся комнаты, после чего принялись защищать, по их мнению, «законное право на жилище» в различных инстанциях, вплоть до Администрации Президента.
В 2008 году были инициированы судебные споры по поводу якобы незаконной приватизации заводом общежития. Разбирательства в судах закончились в… 2012 году. Суд признал приватизацию общежития законной. За четыре года те, кто остался в общежитии на Героев Сталинграда, 13, самостоятельно улучшили условия проживания: поставили бойлеры, сделали косметический ремонт и заняли соседние пустующие комнаты. А как известно, пустующими они были временно.
Когда окончились суды, предприятие решило продолжить ремонтные работы, и тут начались новые скандалы. Самый свежий конфликт связан с третьим подъездом. Строители приступили к ремонту одной из секций на пятом этаже, в которой никто не проживал из-за непригодного состояния. Пробивались туда с боем — старожилы не хотели пускать рабочих. Но ремонт был завершен, и временно живущие в общежитии на Шатило получили возможность вернуться в свои комнаты. (Через пять лет вместо двух.)
Вот как описывают произошедшее 27 сентября «переселенцы»: «Для заселения и перевозки вещей в комнаты, согласно указанным ордерам, в пятницу, 27.09.2013 г., нами был нанят автомобиль, который примерно в 10 часов подъехал к двери указанного подъезда. При этом по просьбе администрации предприятия для обеспечения общественного порядка в здании общежития прибыли участковый инспектор и наряд милиции.
Однако жители общежития, которые отказались от переселения на период ремонта и остались проживать в общежитии, а также другие неустановленные лица, которые не проживают в общежитии, своими противоправными хулиганскими действиями начали нам препятствовать, не допустили нас к входу в 3-й подъезд общежития и не дали занести наши вещи (мебель, бытовую технику и др.) и заселиться в свои комнаты».
— Суть конфликта в том, — считает начальник управления правового обеспечения ПАО «НПП «Радий»» Наталия Замедянская, — что несколько людей из числа оставшихся в общежитии заняли для себя дополнительные, временно пустующие площади и не хотят их освобождать. Но ведь все эти комнаты кому-то принадлежат…Фактически произошел самозахват чужой жилой площади. А 27-го сентября они же захватили весь подъезд.
Почему подъезд, а не отдельные комнаты? Потому что оставшиеся жильцы установили на подъезде металлическую дверь и наняли охрану, которая никого из «чужих» внутрь не пускает. Представитель группы, заблокировавшей доступ в подъезд, Тамара Довгопол объяснила корреспонденту «УЦ», почему они не впустили жильцов внутрь. «Потому что за ними шли строители с ломиками, которые хотели вскрывать наши жилые блоки. Зачем — мы не знаем, поэтому и не впустили жильцов. Администрация «Радия» хотела открыть вход в подъезд этими жильцами, занять наши секции, делать нам игровые, колясочные, общие прачечные, которые нам не нужны», — рассказала жительница общежития.
Тамара Довгопол говорит, что завод с ремонтом опоздал на двадцать лет. «Этот конфликт надо уладить, найти компромисс», — мудро заметила женщина. Компромисс группа жильцов видит в том, чтобы им разрешили приватизировать жилую площадь, согласно закону о приватизации жилищных прав жителей общежитий. Иными словами, семерых женщин впустят в их собственные комнаты только после того, как ныне живущие в общежитии смогут приватизировать свое жилье, о чем они оповестили руководство завода.
— Частная собственность не подлежит приватизации, — говорит Наталия Замедянская. — Приватизация — это передача от государства в частные руки. А общежитие — это часть имущественного комплекса «Радия», то есть находится в собственности предприятия. Абсурдность утверждения Довгопол и других в том, что они не пускают в общежитие жильцов, которые имеют равное с ними право на проживание в общежитии.
Руководство завода задекларировало намерение продать жильцам их комнаты. Цена, по нынешним меркам, смешная: 330 гривен за квадратный метр, это чуть больше пяти тысяч гривен за комнату 16 кв. м. Учитывая темпы строительства нового жилья в Кировограде и цены на вторичном рынке, это превосходный вариант приобретения в собственность хоть маленького, но своего угла.
Взрывоопасность ситуации налицо: попытка не впустить людей в их собственные комнаты — это большой риск. Отстаивая свое право собственности, человек способен на многое. В чьих силах не допустить более серьезные последствия?
Елена Никитина, «УЦ».
коментарий к размышлению -где же правда?
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про забезпечення реалізації житлових прав
мешканців гуртожитків
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 46, ст.323 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3716-VI ( 3716-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20,
ст.167
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні,
організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного
права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах
проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких
громадян або для проживання сімей.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
Сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають
власного житла, більше п’яти років на законних підставах
зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично
проживають у них.
{ Частина перша статті 1 в редакції Закону N 3716-VI ( 3716-17 )
від 08.09.2011 }
Цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у
гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв’язку з
навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних
закладах та у зв’язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які
мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної
реєстрації місця проживання); громадян, які проживають у
спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання
осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або
позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов, або жила
площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле
приміщення яким немає можливості; на військовослужбовців,
працівників Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ
України, які проживають у гуртожитках; а також на осіб, які
потребують медичної допомоги у зв’язку із захворюванням на
туберкульоз; на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають
статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом.
Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є
об’єктами права державної та комунальної власності, крім
гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в
оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та
організацій Збройних Сил України, інших військових формувань,
утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ
України та державних навчальних закладів.
{ Частина третя статті 1 в редакції Закону N 3716-VI ( 3716-17 )
від 08.09.2011 }
Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться
у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до
статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації
(корпоратизації).
{ Частина четверта статті 1 в редакції Закону N 3716-VI
( 3716-17 ) від 08.09.2011 }
Цим Законом також встановлено особливості використання
земельних ділянок, необхідних для утримання та експлуатації
зазначеної категорії гуртожитків.
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2009 року.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить
цьому Закону.
3. З метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків,
недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення
відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти,
установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну
власність відповідних міських, селищних, сільських рад)
гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або
оперативному управлінні підприємств, організацій, установ
незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів
акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі
приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації
державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних
громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону.
Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених
гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих
будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на
користь фізичних чи юридичних осіб.
{ Пункт 3 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3716-VI ( 3716-17 ) від 08.09.2011 }
4. Внести до Закону України «Про приватизацію державного
житлового фонду» ( 2482-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
1992 р., N 36, ст. 524; 1994 р., N 24, ст.182; 1997 р., N 12,
ст. 100; 2003 р., N 30, ст. 247) такі зміни:
1) частину першу статті 1 після слів «відчуження квартир
(будинків)» доповнити словами «квартир у гуртожитках, призначених
для проживання сімей та одиноких осіб (далі — жилої площі у
гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2
цього Закону)»;
2) у статті 2:
пункт 1 після слів «одноквартирні будинки» доповнити словами
«кімнати у гуртожитках»;
пункт 3 викласти в такій редакції:
«3. Приватизація квартир у будинках, кімнат у гуртожитках,
включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється
після її проведення власником (володільцем) будинку. Наймачі, які
проживали у квартирах, гуртожитках до початку реконструкції, після
проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію
цих квартир, жилої площі в цьому гуртожитку»;
3) у статті 3:
абзац перший після слів «квартир (будинків)» доповнити
словами «кімнат у гуртожитках»;
доповнити частиною другою такого змісту:
«Передача кімнат у гуртожитках громадянам, які визначені
частиною 5 статті 2 цього Закону, здійснюється з одночасною
передачею у спільну сумісну власність площ загального
користування»;
На основі цього Закону України прийнята обласна програма передачі гуртожитків області до комунальної власності міста з метою надати право мешканцям приватизувати свої помешкання згідно
чинного ЗУ -рішення Кіровогроадської міської ради від 23 листопада 2013 року № 384, в перелік цієї програми внесено і гуртожиток по вул.Г.Сталінграду,13,також гуртожиток для передачі в комунальну власність включено в програму на державному рівні.
Дуже жаль…що де-журналісти пишуть про те, що лежить нпа поверхні,а ситуація доволі виходить за межі поняття законності.
Ніхто з проживаючих мешканців не зайняв нічиєї площі ,є закони, які потрібно читати,зокрема Житловий кодекс.
Козиряти красивими словами адміністрація
ПАТ НВП «Радій» любить,и ти часом настроює людей проти людей?
Вони навіть не обдумують свої дії-
проти лома нема прийома!?
Але ж зщакони пишуть не в Кіровограді!
І я думаю що Закони,підписані президентом потрібно віконувати!!!!
вибачаюсь -рішення Кіровогроадської міської ради від 23 листопада 2012 року № 384,якому вже майже рік, але вони прийнято лише для галочки на виконання Указу президента України. Програма не діє В кіровоградській області не лише по гуртожитку Г.Сталінграда,13, це біда всих гуортожитків міста та області, де мешканці,проживши роки в гуртожитках не мають прав.
Шановна Олено, у вашій статті дуже багато поверхового, чи просто переказаного зі слів керівництва Радію. Ви не потрудилися вникнути в суть. Навіщо тоді газета. як не допомагати людям вирішувати проблему. А смисл в цій статті? Кому вона на користь? Нещасних мешканців Шатило спочатку під страхом звільнення з Радію переселили з Героїв Сталінграда. Тільки ті покинули свої помешкання, прибігли роботяги з Рідія і вщент розгромили півповерха, знісши всі стіни, підготувавши під відбудову квартир. Так сталося, що нинішні мешканці все ж відстояли будівлю, не дали продовжити погроми, пішли в суди. Нікому із шатилівців до цього не було ніякого діла.Пять років тільки посміювалися. Дурьохи. Радій їх просто використовує. Вибрав підлу тактику. Зрозуміли, що самі зайти не мають законних підстав, як колись фашисти, кинули перед себе людей.
До речі, слово «общага» несе дуже негативний відтінок. Але там живуть не гірші за вас, шановна авторко, люди.