«….Він володів винятковим за красою й діапазоном голосом, від баса-профундо до баритона включно, охоплював три октави — від СІ контроктави до СОЛЬ дієз першої октави. При цьому його голос мав дивовижну здатність до найтонших перемін тембру, що надто важливо для яскравого вираження найтонших психологічних переживань відтворюваного образу.Враховуючи все це, М.І.Глінка вибрав його на роль Сусаніна. Саме для його голосу написав музику до опери «Іван Сусанін»(перша назва «Життя за царя»)».
Так писав про «Єлисаветградського Сусаніна» в одній з своїх книг літописець сучасного Театру Корифеїв і дослідник його історії,письменник і мистецтвознавець Володимир Шурапов( з В.Ш.ми плідно співпрацювали над виданням книги «Театр Марка Кропивницького — минуле і сучасне»). А звали того «Сусаніна» — Осип Опанасович Петров. Між іншим, вперше цей, так би мовити, псевдонім подарували О.О.П. його земляки Р.Турбай і той же В.Шурапов в своїй книзі(«Єлисаветградський Сусанін (Осип Петров: погляд крізь роки)». — Кіровоград,2003.). В передмові до неї письменник і літературознавець Л.Куценко підкреслив:»…автори книги про нашого талановитого земляка повернули співакові батьківщину, а його самого Україні»
Народився Осип Петров Пе на початку XIX століття в Єлисаветграді, а помер в 1878 році в Пітербурзі. Там і похований. На плиті, що стоіть на могилі співака на Митрофаніївському кладовищі, викарбована дата його народження — 3 листопада 1806 року. Але дослідник біографіі О.О.П., відомий нам тепер вже, єлисаветградець, історик В.Ястребов знайшов документи, які свідчили про інше. Родина Петрових мешкала поблизу грецької (Володимирівської) церкви, що збереглася й до наших часів. Саме в архівах церкви Ястребов знайшов запис про народження «єлисаветградського Сусаніна«. Проти 2 листопада 1805 року значилось: «Хрестив Ієрей Грецький немовля Осипа, незаконнонародженого вдовою Євдокією, єлисаветградською жителькою».
В усіх російських довідниках значиться дата народження Петрова та, що викарбована на його могилі. І тільки ми, земляки видатного оперного майстра, як те і годиться, знаємо справжню. І завдяки, знову ж таки, іншому нашому видатному землякові.
Дитячі та юнацькі роки Іонка (так звали Осипа в дитинстві) провів у бабусі, де й жила вся його рідня. Будинок Петрових знаходився на розі Великої Биковської та провулку Володимирського (тепер Пушкінський). Звідси він ходив до приватної школи Шахова. В тринадцять років переіхав жити в будинок до свого дядька К.Петрова. Його оселя знаходилася на розі вулиць Петровської (тепер Шевченка) і Невської (тепер Пашутіна). В.Ястребов у своєму дослідженні зазначав, що на час поселення Костянтина Петрова на цьому місці був пустир і навіть можливо, що Петровська вулиця саме від нього отримала свою назву.
За роки життя в Єлисаветграді майбутня гордість росіян, які називають Осипа Петрова предтечею національного оперного реалізму і «Щепкіним російськоі опери«, не тільки навчався (і навчився) грати на багатьох музикальних інструментах, але і опановував всі премудрості мистецтва співу. Він брав участь у церковному хорі, співав у спектаклях аматорських театрів, гастролював з ними по Украіні. Саме під час одних з тих гастролей обдарованого юнака побачив відомий інспектор Петербургзькоі опери М.С.Лебєдєв. І в 1830 році Осип Опанасович у віці 25-ти років опинився в столиці Росіі та ще й в Маріінському оперному, де і пропрацював усе своє акторське життя оперним співаком. Про феноменальну успішну кар’єру нашого видатного земляка на імператорській сцені сьогодні можна легко довідатися з російськоі літератури. Його цінували, ним захоплювалися і Пушкін, і Глінка, і Мусоргський..
Між іншим, останній (М.Мусоргський написав для Петрова оперу «Борис Годунов» і коли актор помер, він безутішно ридав біля його труни як дитина) спеціально приіздив до Єлисаветграда по смерті О.Петрова, щоб на власні очі побачити те місто, яке подарувало Росіі такий! могутній і неперевершений талант.
В ті часи Осипа Опанасовича пам’ятали і шанували і на батьківщині, бо саме украінська земля породила і виколисала його в пречудовому і багатому на таланти краі. Бо він, безумовно, був і предтечею професійного театру, заснованого в його рідному Єлисаветграді. Бо й сам був великим актором.
Ілюстраціі до посту — портрети (відкриваються) О.Петрова роботи відомих художників:
Левітана — ( О.П. в ролі Сусаніна) 1855р.
Левітана (1861р.)
Маковського (1871р.)
Спасибо большое, Валерий Леонидович, за новое для меня «знакомство». :good: :good: :good:
Обязательно поищу еще инфомацию о нашем замечательном земляке О.О.Петрове.
….виконую обіцянки 🙂
По Козачинському матеріал в принципі давно готовий, але недавно друзі з музею Осмьоркіна пообіцяли щось нове з фондів показати. Тому чекаю.