Чи є щось страшніше? Лікарі впевнено кажуть – так! Німий або «лагідний» вбивця – гепатит С.
За різними даними близько 7-9% українців хворі на гепатит С. Такими є дані Всесвітньої організації охорони здоров’я. Гепатит С небезпечний своїми ускладненнями і тим, що протікає без явних симптомів, попереджають медики. Людина може роками не здогадуватися, що хвора. А коли дізнається про свій страшний діагноз, впадає у відчай. Адже орієнтовний курс лікування, обійдеться одній людині, приблизно в 150 тис. грн. Для більшості українців цифра страшна і не підйомна!
Новітні препарати і методики лікування подібних хворих є високоефективними, але недоступними через вкрай високу вартість. Державна підтримки хворим на гепатити В і С просто необхідна! Натомість таку потрібну допомогу отримують одиниці, вірніше треба казати отримували… Що буде в цьому, 2013 році, просто не відомо. Чи отримають люди хворі на гепатит С, право на життя? Залежить від державної програми!
P.S.
Гепатит С– це інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом. Цей вірус передається через кров. Тому до групи ризику входить багато людей – усі, хто користується послугами стоматологів, майстрів манікюру та педикюру, має татуювання чи пірсинг. Групу підвищеного ризику складають ін’єкційні наркомани, а також ті, кому переливали кров до 1993 року (та сумна статистика свідчить, що і зараз, стаються випадки, коли разом з донорською кров’ю, передається страшний вірус).
Не підтверджені дані свідчать, що реальна кількість хворих на цю страшну недугу вже перевалила за 10% і має тенденцію до збільшення. Що робити? Державна програма по профілактиці і лікуванню гепатиту С має діяти! Вона мусить виконуватись, а для цього має відбуватись своєчасне фінансове наповнення. Не менш важливою є і роз’яснювальна-просвітницька робота, якою зараз, здебільшого, займаються громадські організації. Це також має взяти на себе держава. І починати треба з садочків і шкіл, де б на уроках здоров’я, в доступній і зрозумілій формі, дітям пояснювали про загрози і засоби особистої безпеки.
Сергію, дякую що Ви піднімаєте цю тему. До нас у організацію звертаються все більше людей за консультаціями, за талонами на 50% знижку на обстеження. Але одного обстеження мало, та й воно не дешево коштує, та у порівнянні з лікуванням — все ж набагато доступніше.
Програма має бути, але для того, щоб довести актуальність проблеми на державному рівні, повинна бути ОФІЦІЙНА статистика. А у нас багато складових однієї проблеми — держава не дуже зацікавлена у взятті на облік, а громадяни не усвідомлюють, що від їх активності залежить пришвидшення визнання масштабів епідемії державою. Так і живемо. У байдужості.
Медична статистика викривлена , вона не відображає реального стану справ. Держава в цьому не зацікавлена.
І я ж про те саме.
Я розумію, що це дуже важливе питання! Так само погоджуюсь з тим, що статистика викривлена і не віддзеркалює існуючій стан справ.
Що Ви пропонуєте робити?
роз’яснювальну роботу в школах і дитсадках.
не ходите дети к стоматологу гулять.
Бо в держави нема коштів на ваше лікування.
Що мені не подобається у наших обговореннях — це відсутність конструктивних пропозицій. Я зараз не до Сергія Васильченка, а до всіх скептиків і критиків. Власне, тому й не часто тут почала з’являтися. Не люблю розмови «ні про що».
Якщо хтось хоче щось змінити — робіть пропозиції. Якщо нема чого сказати по суті справи — краще вже не кажіть нічого.
А какие могут быть предложения, если все упирается в деньги, притом немалые? Кто конкретно из блогеров может что решить в этом вопросе? О каких предложениях может идти речь?
В других областях есть региональные программы по лечению гепатита. Из местного бюджета выделяют какие-то средства для бесплатного лечения пару десятков человек. Но, опять таки, это-капля в море от того, что необходимо.
С кем об этом разговаривать?
Вы слышали как депутат Волков сказал: «Вас сразу послать…или постепенно?»
Слава Богу, не слышала )))
К тому же, если человек мне что-то сказал, пусть даже не очень для меня приятное, и пусть он при этом депутат, то это не значит, что я так сделаю, или что так и будет. Да, чиновники умеют послать куда надо вочень интеллигентной форме. Мне даже иногда кажется, что их специально этому обучают.
Но чем больше мы будем говорить, находить подходы и пути решения, тем быстрее все сдвинется с мертвой точки. Может, я оптимистка. А может, просто наивная.
Я считаю, что не должно так быть, как сейчас. Когда тот же гепатит С, или другое заболевание, требующее дорогостоящего лечения, становится приговором для человека, живущего в нашей стране.
Давайте создавать ту же региональную программу. Хотя бы с малого начать. И мне знаете, как нравится? Когда люди говорят: я могу и буду делать это, а другой говорит, что может сделать еще что-то, третий- еще что-то.
Пусть это будет сначала 10 человек в программе (дай Бог хотя бы на 10 выделили денег!).
Хорошее предложение.
Интересно, услышать мнение по этому поводу нашего блогера Сергея Дячука.
Сергей то может и «за», да после утренних новостей какое-то не очень оптимистичное настроение…
Вот почему так?
Власти нужны люди, которые будут ходить в строю и в ногу.
Печалька… Надежды нет.
Знову перечитала назву «Страшніший за СНІД».
Страшніше за СНІД — тільки система, і люди, які нею виховані, і які за її правилами живуть.