Податок на бідність

Обіцяли податок на розкіш, а запровадили, як завжди, податок на бідність – класична українська історія. До парламентських виборів податківці казали, що податок на нерухомість стосуватиметься лише заможних українців, котрі мають апартаменти, маєтки та палаци. Після виборів передумали і… досипали солі.
Офіційне роз’яснення Державної податкової служби: оподатковуватимуть будівлі, які належать до житлового фонду, а саме: житлові будинки, прибудови до них, житлові будинки садибного типу, квартири, котеджі та кімнати у багатосімейних квартирах, площа яких не перевищує 120 м кв. і 250 м кв. відповідно. Проте, якщо у власності людини перебуває кілька об’єктів житлової нерухомості, то пільга застосовуватиметься лише до одного з них – за інші доведеться сплачувати податок.

Ось де собаку зарито! Перелік пільгових об’єктів можна спокійно викреслити, бо, якщо ви є співвласником другої квартири чи навіть кімнати у приватизованій комуналці – збирайте гроші!

Навіть якщо у власності в людини є кілька помешкань невеликої площі (20-30 метрів), то у будь-якому разі одна з квартир підлягатиме оподаткуванню. Проте наразі не дуже чітко виписано норми стосовно роботи реєстраційної служби, яка би мала це контролювати.

Практично кожен другий дорослий українець зазнає дії цього податку. В новоствореному Міністерстві доходів і зборів уже нарахували 28 мільйонів житлових об’єктів, на яких можуть нажитися фіскальні органи. Порахувати – порахували, а от законодавчої бази відверто бракує. Є хіба що стаття 265 Податкового кодексу, яка прописує загальні засади.