Креатив чи невігластво? ч.2

 Як підставити сільських голів?

Продовжую тему із дотаціями та ідентифікаціями 🙂

Нагадаю, уряд в черговий раз намагається бюджетним коштом „ощасливити” селян, обіцяючи сплатити в 2012 році до 750 грн за голову молодняка ВРХ дотриманого до року. І як було радісно заявлено на урядовому порталі, що „також прийнято рішення максимально спростити кількість необхідних документів. Так, для отримання дотації за молодняк ВРХ селяни повинні подати в сільські, селищні чи районні ради лише копії паспорта особи, ідентифікаційного номеру, паспортів ВРХ та номер рахунку в банку”. Красномовним був і міністр Присяжнюк, заявивши, що „зобов’язання переходять до сільських рад, які мають проводити постійний моніторинг наявності худоби на подвір’ї. Щоквартально сільська рада передаватиме відповідну інформацію, і кошти автоматично перераховуватимуть на рахунки”.

Така собі „феєрія благодійництва” за рахунок коштів, які накопичуються переробними підприємствами з ПДВ, що виникає при здаванні молока і м’яса.

І якщо навіть не звертати уаги, що змінивши порядок уряд свідомо залишив без дотації виробників молока, бо пріоритет у 2012 році визначено саме у дотаціїї на молодняк.

Якщо забути, що цих коштів на справді може і не вистачити. Минулого року за цією статтею розраховували зібрати понад 2 мільярди, а зібрали менше половини. До того ж якщо менше здадуть тварин на забій, то менше накопичиться і ПДВ на рахунках :).

І якщо навіть ветеринари виконають незаконні доручення, як писалося раніше, і проідентифікують тварин у травні (що навіть по часу малореально).

То сільські ради повинні вже зараз готуватися, що вони будуть крайніми і їх проклянуть до сьомого коліна. Чому? Постанова Уряду № 342, яку так піарив Присяжнюк містить дуже цікаві норми. Коли селянин звернеться до сільради з документами, то його треба буде записати до журналу обліку, форму якого має встановити Мінагрополітики (це, до речі, ще не зроблено). Далі цитата: „Підставою для внесення до журналу відомостей про наявність у фізичної особи поголів’я молодняку, крім зазначених документів, є запис у погосподарській книзі, що ведеться сільською, селищною чи міською радою.

Сільські, селищні чи міські ради на підставі журналу обліку складають реєстр фізичних осіб, які мають право на отримання дотації за молодняк, за формою, встановленою Мінагрополітики, та щокварталу до 5 числа наступного місяця і до 5 грудня (станом на 1 грудня) разом із витягом з погосподарської книги, що підтверджує наявність молодняку у зазначених в реєстрі фізичних осіб, подають його управлінням агропромислового розвитку…”

І ось тут починається найцікавіше. В Уряді немає кому здогадуватися, що існуючі погосподарські книги, які ведуть виконкоми місцевих рад, затверджені на 2011-2015 роки наказом Держкомстату № 418 від 11.10.2010 р. містять інформацію виключно станом на 01 січня відповідного року. Ані механізму внесення туди даних поквартально, ані фізичні можливості такого внесення (не має відповідних граф) нічим не передбачені. Вже не кажучи про „постійний моніторинг худоби на подвір’ї” як заявляв Присяжнюк.

Моделюємо ситуацію. 1 червня повинні розпочатися виплати і до сільради вишикується черга обнадієних селян. І перша ж спроба зробити запис в журналі обліку про телят, народжених в цьому році буде неможливою: оскільки отели, в основному, відбулися в лютому-квітні, у погосподарській книзі їх НЕ БУДЕ. Тому жодне, народжене в цьому році, теля не потрапить до реєстру. Кількість же телят, що народилися торік і зафіксовані у погосподарській книзі та підпадатимуть під дію умов виплати дотації (повинні бути народженими влітку, коли отелів небагато) виявиться у сотні разів меншою від прогнозів урядовців.

І навіть можна було б піти назустріч людям і порушити, записавши до реєстру, якби не вимога уряду: реєстр має супроводжуватись витягом з погосподарської книги, а він може бути тільки станом на 1 січня! Тобто не зможе підтвердити наявність телят, а значить надати право на отримання дотації.

Важко буде пояснити це кожному селянину, якого урядоці наввипередки запевняють про „нові, потужні програми підтримки”, що це лише красиві обіцянки.

І тут сільский голова опиняється у неприємній ситуації до односельців: уряд „гарний”, бо дав „віртуальні” гроші, а він „поганий” бо не може забезпечити законні документи для отримання цих грошей. І знову лунатимуть заяви, що на місцях „саботують, не виконуюють рішення уряду”. А все простіше, якщо доручення не виконується, тому, хто його дає варто було б розібратися у двох речах: чи можливо його виконати так, щоб потім виконавцю не сісти, та чи тому кому треба було дали це доручення.

Звісно можна ініціювати виправлення недоліків саме цього документу і можливо воно так і буде, але в підсумку по цій окремій „новації” складається невтішне враження. Замість того, щоб дійсно допомогти селянам свідомо чи через брак компетентності закладаються умови, коли обіцяне виконати практично неможливо. А от для тих хто зверху все чудово: і виборців змотивували (більшість, особливо в містах, не буде розбиратися в чому проблема і почують тільки мантру „уряд допомагає селянам”), і стрілочників достатньо наробили (це все саботажники на місцях не виконали і спаплюжили класне рішення), ще й гроші заощадили. Абсолютний креатив 🙂