Продовжу тему, яку розпочав в запису «Закон в медицині«.
Тепер хочу написати про те, що пацієнти мають право знати свій діагноз, а ми майже в кожному випадку зобов’язані надати пацієнтові повну інформацію про нього та дати можливість почитати історію хвороби та амбулаторну картку. Не віддати на руки, звертаю вашу увагу, а дати можливість ознайомитися з ними.
Це не просто дає мені право повідомляти хворому про те, що в нього діагностовано (в тому числі) рак такої то стадії з таким-то ймовірним прогнозом та таким-то можливим лікуванням, а просто зобов’язує це робити. Саме тому, я в 90% випадків (можливо більше) стараюся надати повну та достовірну інформацію своєму пацієнтові. Періодично дискутую з деякими колегами (навіть із батьками) з цього приводу.
Тож, що каже на цю тему Закон України в статті 39:
_______________________________________________________
Обов’язок надання медичної інформації
Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання
достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому
числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що
стосуються його здоров’я.
Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на
отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного.
Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній
формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення
запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого
розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і
здоров’я.
Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його
здоров’я або погіршити стан здоров’я фізичних осіб, визначених
частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування,
медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан
здоров’я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими
медичними документами.
У разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені
ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні
причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин
смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
_______________________________________________________
В певних випадках, при дискусіях, я чув, що абзаци цієї статті протирічать один одному. Але я не згоден з цим. Так, мед. працівнику в певних обставинах надається право не надавати повну інформацію, але саме право, а не зобов’язання. Виходить, що своє право не повідомляти певному хворому про діагноз раку я ще маю довести, чи то скоріше обґрунтувати. А повідомити — зобов’язаний.
Звісно, повідомляти таку інформацію треба тактовно та обережно, щоб не нашкодити пацієнтові. І все ж таки, зважувати, кому така інформація на користь, а кому дуже зашкодить. Для мене, коли я ще не працював в онкологічному диспансері, питання, повідомляти хворому про діагноз раку чи ні, було дуже гострим та важким. З часом, я знайшов на нього відповідь.
» Для мене, коли я ще не працював в онкологічному диспансері, питання, повідомляти хворому про діагноз раку чи ні, було дуже гострим та важким. З часом, я знайшов на нього відповідь.»
Андрей,если не секрет,а как ты сейчас поступаешь?
Я даже не могу себе представить,как лучше!Конечно,все строго индивидуально,но КАК определить — как лучше???
Степаничу, не таємниця це. Я майже завжди людині кажу так, як є. Інколи покладаюся на свою «чуйку» та дещо з цієї інформації не викладаю. Але не так часто.
Для себе впевнений — в переважній більшості випадків краще знати так, як є. В переважній більшості. Брехня ще нікого не вилікувала та не зробила здоровішим. Хоча, я колись мав і інші думки, а колись і протилежні…
І після того, як я розповідаю ВСЕ пацієнтові, в мене є додаткові переваги. Якщо пацієнт починає шукати собі інформацію з інших джерел (що в чергах говорять, що почув, чи почулося при обстеженнях від інших лікарів, тощо) — я можу нагадати, що я нічого не приховую, ані гарного, ані поганого, тому бажано дізнаватися про все від свого лікуючого лікаря. Тоді інформація буде більш вірогідною.
Я, як паціент скажу, що це добре, коли лікарь говорить з тобою про твою хворобу, методи лікування.
Але на жаль, іноді лікарі роблять це доволі формально. Стикалась з цим і в приватній лікарні і в комунальній. В приватній спочатку мамі зробили процедуру від якої її стало погано і потім підсунули якісь документи про ознайомлення з процедурами, наслідками і т.д. А в 4-ій ще на приймальному покої дали папірець підписати, що мені розїяснені можливості ускладнення, методи лікування і .т.д. Як на справді повинна відбуватисьця процедура?
Наверное ты прав.В больницах западных стран,(говорят),примерно такой же подход.
Пациенту выкладывают всю правду и предлагают вместе с врачем бороться с недугом…а заодно уладить все свои дела,на всякий случай.
Не дай Бог примерять на себе,но может это и правильно…
Советский подход к пациенту был как бы подходом взрослого к ребенку.
Здесь же, подход к взрослому человеку.
Но не уверен,что все готовы и хотят быть НАСТОЛЬКО взрослыми… и я не могу их упрекнуть.
Трудно бывает говорить страшную правду,Андрей?
На жаль, ніде не прописано, як насправді має відбуватися… Зазвичай, все проходить дійсно формально. Є папірець. Хочеш-читай. Але підпиши. З іншого боку, вважаю важливим обговорити все: важливість лікування та його можливі загрози.
Не дуже важко. Головне підібрати спосіб донесення інформації, щоб і правду повідомити, і віру в можливість ефективності лікування — не вбити. Мені здається, що такий спосіб підібрати в мене вийшло.
А пацієнти виявилися набагато розумнішими, ніж здається всім нам (і лікарям, і взагалі суспільству). Бо переді мною вже пройшов не один десяток, а можливо й сотня хворих, кому я повідомляв діагноз. Нормально люди, зазвичай, реагують. Звісно, радості мало, коли діагностується серйозне захворювання. Але ми обговорюємо, які є шанси на ефективне лікування, яке лікування є необхідним та на що погоджується людина. І починаємо працювати. І довіра між лікарем та пацієнтом набагато краща, ніж коли ти намагаєшся брехати.
» І довіра між лікарем та пацієнтом набагато краща, ніж коли ти намагаєшся брехати.»- Да,согласен.
Ось, що відповіла людина на запитання — чи варто знати про діагноз «рак». Цієї людини вже немає, вона померла від раку молочної залози 4 ст. з метастазами в кістки. Ми знайомі були тільки віртуально, вона була мешканкою Кривого Рогу. Вона написала так:
Знать… И не важно — сколько осталось.. Предупрежден — значит вооружен. И, может быть, успеешь увидеть то, чего не видел прежде..и близким сказать то, что не сказал…да и просто — как можно лечиться, не понимая целей и задач? информированный больной — только правильно, деликатно информированный, а не в лоб огретый диагнозом — способен составить отличный тандем с врачом..а иначе — может перейти в другой лагерь..и врачу придется сражаться не только с болезнью, но и с депрессирующим пациентом..я не права, доктор?)
****************************
Я погодився з нею повністю.
дякую. Якщо процедури не прописано, значить можна вимагати варыанту, якый зручний мені..
Да что тут возразишь…всё правильно.
я думаю, что это очень не просто. Врачу очень важно правильно расчитать психологическую реакцию. Ведь можно достичь обратного эффекта. Помните случай с Евстигнеевым, когда, ему должны были делать операцию на сердце…
Ну, в межах розумного, звісно. 🙂
Хоча, тут я маю зробити певну обмовку. Я вище написав, що це ніде не прописано, але зараз подумав, що просто я можу не знати, що воно десь прописано. Можливо, просто я не знаю, не виключаю цього.
Правильно розрахувати з абсолютною точністю — неможливо. Але є певні моменти, які дозволяють припустити. Наприклад, припустити, що для конкретної даної людини така інформація може бути шкідливою. Тоді лікарю треба прийняти рішення… Але все зважується з певною долею ймовірності. Достеменно передбачити людині не дано.
Инга,а можно уточнить?Вас оформляли в сиационар или вы отказались от госпитализации и подписали бумаги.что вам объяснили что дальше делать?
Зараз перечитав про Євстігнеева… М-да, якщо з ним розмовляли так, як це описано на сайтах, то це поза психологією та поза етикою. І мені важко уявити, навіщо взагалі було тоді йти на операцію…
Те, що інформацію треба повідомляти тактовно та обережно, я вже написав в самій замітці. Це не зовсім прорахувати реакцію. Але це важливо. І та жінка, про яку я написав вище також вказала — «…тільки правильно, делікатно інформований, а не в лоб угрітий діагнозом…» Важливі слова…
я оформляла маму на госпитализацию. и на приемном покое оформляли истоию болезни. На госпитализацию было направление от врача поликлиники. Травматолог за шел глянул на снимки и сказал оформляйте. Мама ьыла без очков, поэтому бумагу на подпись сунули мне. это оказался длинный текст изготовленный типографским способом в которм было два пробела, для вписания фамилии и подписи больного. тоесть какой-то стандартный текст, чесно говоря процитировать не могу, но суть сводилась к тому, что пациенту разъяснено диагноз, методы лечения, возможные осложнения и т.д. Самое интересное, что в тот листок не вписывается ни диагноз, ни методы лечения просто места нет. я отказалась его подписывать на приемном покое. Тогда уже при выписке мама его подписала.
Я почему спросила?бывает информационный лист(листик) в котором больной подписывается о согласии не нарушать больничный режим,то он ,конечно,подписывается и без врача.
нет,это совсем другое. Я просто очень противная, читаю все, что не подсовывают во всех инстанциях. Да еще вопросы задаю.
Так может вам устно все разъяснили или нет?
Законы, Законы…сколько их у нас, хороших и разных.
Давайте рассмотрим и этот Закон, но с точки зрения его полезности и содействия успешности лечения. Врачи прекрасно знают, что если больной, его психика настроена на позитивный ход лечения, то само лечение дает несравненно лучшие результаты, а иногда и творит чудеса. В то же время, если больной настроен на негатив, его иммунная система перестает работать.
Поэтому, говорить или не говорить — очень индивидуален. И я думаю, не каждый врач в состоянии этот вопрос решить для себя. Поэтому, для выполнения этого Закона, в лечебном учреждении в обязательном порядке должен быть врач-психолог. И только он может принять правильное решение.
Закон не потребує нашого розгляду, не потребує нашого обговорення. Закон треба виконувати. І бажано його знати. Мета моєї замітки дати можливість знати тим, кому це цікаво.
Погоджуючись із тим, що важливим є настрій хворого, я не погоджуюся з критеріями та аргументами. Я не погоджуюся з прямою дією психіки на імунітет. Дивно, з чого такі дані, щоб це безапеляційно стверджувати.
А також маю сказати, що брехня, коли ми брешемо хворому, далеко не завжди налаштовує хворого на позитивний лад.
Я працював 4 роки в гематологічному відділенні обласної лікарні. Там ми не повідомляли хворим ані про гострі лейкози, ані про діагностований рак. І працюю зараз в онкології та майже всім повідомляю правдиво інформацію про стан їхнього здоров’я. І я наполягаю на тому, що бачу від тактики правди багато користі. В тому числі для самого хворого.
А психолог у нас є. Тільки, якщо уявити собі, що кожного хворого, якому виставлено вперше діагноз, перед тим, як повідомити про нього, треба буде проконсультувати у психолога… Боюся, що десятка психологів не вистачить, бо це просто неможливо, яке буде на лікаря навантаження. Таких ставок нам не дадуть.
З іншого боку, перепрошую за свою нахабність, питання, чи повідомляти діагноз хворому, я б давати на відкуп іншому, окрім лікуючого лікаря, все ж таки не став би… Окрім загальних фраз, лікуючий лікар може ще повідомити, які є методи лікування, та чого можна очікувати. І це важливо.
Хоча лікар має вміти тактовно, делікатно та обережно давати таку інформацію. Повторюся, бо здається, що ці мої слова неодноразово якось не помічаються…
Я маю ставлення до цього питання, яке ґрунтується на практиці. А не на загальному міркуванні.
[…………] С Александром согласен.Не всегда надо говорить правду-матку тяжелобольному.Далеко не всегда это идет на пользу больному,но ясное дело-на пользу доктору-онкологу.Очень много списывается на «рак»,позднее обрашение к онкологам(благодаря созданным очередям в ООД,плохой организационно-иедодической работе ООД,отстранения от вопросов своевременной диагностики врачей 1-2 уровней).
Надо признать ,что информируем больных и их родственников мы плохо.Это важная тема.В госпиталях других стран меня поражало наличие ознакомительно-разъяснительной информации по любым диагностико-лечебным мероприятиям на разных языках,с цветными схемами -рисунками,предельно подробно и все это предоставляется заблаговременно(за 3-4дня,как миниум).Ход самих оперативных вмешательств ,элементы диагностики ,беседы врача с больным( его согласие на операцию) фиксируется на видео для страховых компаний и судебных исков.Все это называется работой с клиентом,а не с терпящим все пациентом,как у нас ,и за это страховые компании платят большие деньги.
в приемном поое — диагноз и методы лечения? если регистратор, или как правильно называется эта должность, может это сделать квалифицировано. то за чем нам штат врачей?
Е.Л.Не могу согласиться с вами по поводу иммунитета.Имунный ответ напрямую зависит от психологического состояния пациента,поэтому и эффект от лечения во многом определяется именно психологическим состоянием.Психолог-очень хорошо,но и любой врач обязан быть отчасти психологом. «Если после разговора с доктором больному не стало легче,это был плохой доктор»
.В госпиталях других стран меня поражало наличие ознакомительно-разъяснительной информации по любым диагностико-лечебным мероприятиям на разных языках
==========================
Уважаемый Доктор, так значит вы за казённый счёт, за счёт налогоплательщиков по заграницам разъезжаете?…интересно конечно…
Или я вас неправильно понял?
А от я погоджуся із Вами стосовно останньої цитати. І намагаюся бути в певній мірі психологом. Якщо мені це вдається. Смію сподіватися, що часто вдається.
Але казати про прямий вплив, що імунітет залежить ТІЛЬКИ та В ПОВНІЙ МІРІ від психологічного настрою… Це ж Ви не станете стверджувати, Оксано? На імунітет є багато ще інших впливів. І не мені Вам це пояснювати, правда? Ми просто ухопилися за фразу, яка взагалі незрозуміло звідки виникла…
Зрозумійте, стверджується те, що повідомляти хворому про діагноз не треба (хоча є обмовка, що це індивідуально), бо це погіршить психологічний настрій, це в свою чергу однозначно знизить імунітет, а це в свою чергу призведе до погіршення перебігу раку. Ма-я-чня! При всій моїй згоді з тим, що треба підтримувати віру хворого у результати лікування, що треба підтримувати позитивний настрій. Та й з тим, що лікар має бути в певній мірі психологом. Але ми говоримо зовсім про різні речі…
Вот уж, меньше всего ожидал встретить ругань на блоге с ТАКОЙ темой…
НІ,я не стверджую ,що Імунітет ТІЛЬКИ та В ПОВНІЙ МІРІ залежить вІд псих. стану.Але прямий вплив має.Але дІйсно,не про це мова.Особисто я вважаю,що хворий має право знати правду про стан свого здоров,я
Андрей,да тебе как раз извиняться не за что!
Я тоже не пойму,откуда такая немотивированная агрессия в твой адрес.
Doktor,почитайте — о чем тема блога!А ВЫ о чем???
У Вас к Е.Л. что-то личное?Поверьте,пока ВЫ будете хамить,ОН будет по любому выглядеть лучше ВАС…
Андрей!Не заводитесь.Вы же знаете.есть такая категория людей.которых называют -«энергетическими вампирами».Когда все спокойно,у них пропадает интерес к общению—энергию невозможно почерпнуть.Отсюда цель-раздраконить.разозлить…
«Далеко не всегда это идет на пользу больному,но ясное дело-на пользу доктору-онкологу.Очень много списывается на «рак»,позднее обрашение к онкологам»
_______________________________________
Для того, щоб знати, чи для користі хворого я повідомляю йому правдиву інформацію, чи для власної «вигоди» — я запропонував пану Доктору бути присутнім при моїй розмові із пацієнтом. Я стверджую, що пан Доктор помиляється у своїх висновках. Хоча, погоджуюся з тим, що бувають випадки, коли це для хворого не приносить користі. Але не «Далеко не всегда это идет на пользу больному».
«благодаря созданным очередям в ООД,плохой организационно-иедодической работе ООД,отстранения от вопросов своевременной диагностики врачей 1-2 уровней»
____________________________________
Безпідставні та несправедливі звинувачення на адресу ООД, які б мали б обговорюватися особисто паном Доктором із головним лікарем ООД. Але вигідніше виливати такі речення тут. І простіше. Хоча, це протирічить медичній етиці та деонтології.
Маю написати, що я особисто не видалив жодного коментаря із свого блогу. Модерування відбулося Редактором. Але і я, і Доктор висловили Юхиму Леонідовичу свою повну підтримку.
Все! Надоело мне посты чистить! Пусть завтра Админ выгребает!
🙂
Ну, і за цю, пророблену роботу — дякую. Але, сподіваюся, що мій комент від :
Єлисаветградський лікар говорит:
20.02.2012 в 22:22
не потребує знищення. Я маю право ж на те, щоб відповісти на ті слова, які процитував? Із збереженого Вами коментаря. Сподіваюся, що я утримався в коректній формі висловлення своєї думки.
Андрію,
інформувати хворого потрібно. Закон так велить. Але у певних межах. І потрібно пам»ятати, що це не заради хворого переважно, а заради лікаря. Мавпуємо захід. Смішно й сумно.
Що стосується своєчасної діагностики онкопатології, Доктор правий, це завдання первинної ланки (зараз модно називати її 1-2 рівнем). Але я не погоджуюсь із Доктором, коли він звинувачує у цьому ООД. Хоча частка вини головного онколога, він же голова протиракової комісії, тут є.
І не бери так близько до серця манеру спілкування Доктора. :yes:
У меня на него уже сил не хватило 🙂
:good: 🙂 Да и Админа грузить не нужно! Кто их завтра читать будет?
Сергію Степаничу, та нам з тобою майже немає приводів до дискусії!
«У певних межах» — згоден на 100%! «Завдання первинної ланки» — також на всі 100%. Із тобою, та заодно із Доктором також. І не тільки я згоден, ти ж розумієш. Навіть те, що я не повністю погоджуюся із стилем проведення протиракових комісій (простіть мене, очільники онкослужби області, але в мене є окремі думки на цю тему, можливо й помилкові, але є… ) — тут я також з тобою не буду сперечатися.
Єдине що, не погоджуся із словами: «І потрібно пам»ятати, що це не заради хворого переважно, а заради лікаря. Мавпуємо захід. Смішно й сумно.»
Моя думка з цього приводу. Це одночасно і заради лікаря, і заради хворого. Довго пояснювати, але, якщо це потрібно, я розшифрую цю тезу. І, якщо у заходу є розумні напрацювання, то це не мавпування. Просто винаходити велосипед, кажуть, штука нерозумна. Я притримуюся цієї точки зору.
На мій погляд, «захід» більше має розуму у тактиці із хворими на серйозні хвороби та в питанні повідомлення хворим інформації, ніж «радянська етика», коли діагноз знали всі, окрім самого хворого. І, на мою думку, нерозумним є ігнорувати те розумне, яке є поза межами нашої держави.
І я б взагалі б не протиставляв би інтереси хворого та мої інтереси. В межах моєї роботи вони збігаються: мої інтереси в тому, щоб хворий довіряв тому, що я кажу (а не думав, що дарма зі мною обговорювати, бо все одно буду заспокоювати та правду не скажу), щоб хворий знав, що відсутність ефекту також можлива, щоб хворий отримав від мене максимальну інформацію та психологічну підтримку, щоб хворий врешті решт отримав ефект від лікування. Якщо я буду брехати хворому, ці інтереси хворого та мої інтереси не зможуть здійснитися… Все одно розшифрував те, що написав вище… Не стримався…
Дякую за це. 😉
😥 😥 😥 Степаныч! Да зависть просто взяла.Вот посмотрите,и на гитаре играет,и хорошо поет,и телепередачи ведет,и постов много и складно пишет на разные темы,и моралей много читает , и к соблюдению врачебной этики и деонтологии складно призывает,и врач-онколог, и в психологии разбирается, и времени на детальные беседы с больными хватает,но больше всего меня поразил каллиграфический почерк ,прекрасно продемонстрированный в интернете. 😥 😥 😥
Доктор, дорогой, не наговаривайте на себя. А то возьму и раскрою ваше инкогнито да напишу прочувствованно какой Вы человек настоящий, труженник и бессребренник. Всю жизнь буду помнить, как отца моего вытягивали.
:unsure:
«Ребята, давайте жить дружно!» (с), а?…
Ефим Леонидович!Вы возьмете, и я возьму и раскрою, и будем стоять как …. некоторые в моем рабочем кабинете,смеху то будет.Все сказанное я воспринимаю как шутку,хотя,в каждой шутке..
Вы поднимаете на сайтах такие сложные вопросы,что к ним сложно серьезно относиться.
Если Вы вспомните события 5-6 -и летней давности в медицине,то пока все развивается ,на мое удивление,прогнозируемо-правильно.Я о том,что планировалось и мной, в том числе, ранее: некоторые реформы,увольнения нерадивых организаторов здравоохранения,создание медцентров,хосписной медпомощи,ранняя диагностика,влияние экологии на быстрое сокращение населения города и области и тд и тп. Можно было бы только сидеть и наблюдать за развитием событий ,но …хочется ускорить,чтобы успеть увидеть.
Удачи и крепкого здоровья!
Взаимно! И мне хотелось бы чтобы перемены шли к лучшему и побыстрей. И не только в медицине.
Доктору: Вы взрослый, самоуверенный и высоко несущий себя человек. Я, как и Андрей, работаю в КООД и очень благодарна Владимиру Илларионовичу за его поддержку и его наставления мне как интерну, а затем и доктору. Сейчас у меня прекрасный главный врач. И что Вы и мне теперь будете писать нехорошие вещи? Если да, то это не красиво и непорядочно. И Вам удачи.
Еф. Леон., А моего спас ЕГО отец.
Я уверен .что Е.Ликаря Doktor просто позиционирует как представителя ООД и не более (что-то там с Ярынычем у них не срослось).
Да, легендарный был человек, о таких книги писать нужно.