Як Луганчанин став писати українською.

Вирішив, у контексті деяких обговорюваних записів на цьому блозі зробити перепост свого ж запису на іншому блозі.

Тож, вашій увазі пропонується:

Взагалі-то, я — російськомовний. Народився у Луганську, де й прожив перші 23 роки свого життя. До 8-го класу школи я не вивчав української. Ну, мав таке право — не вивчати її як дитина офіцера… Такий був час, така була радянська школа, або, як правильно написати? – може, “совєтська”?. А потім чогось перехотів уходити з уроків, коли решта класу займається… Не тому, що дуже порядний був, а просто… І прапор перший жовто-синій (його тоді жовто-блакитним називали) з’явився у родині. Й напів-заборонені значки з прапорцями, тризубами… Перша сопілка. Уявляю собі сміх тих, хто буде читати цю замітку… Особливо… Хоча, не треба про це…

Сопілка — український народний інструмент, щось на зразок блок-флейти. Вона була у батька, й він наполіг, щоб я навчився грати на ній. Зараз я цим дуже задоволений — дуже своєрідний тембр, нескладна аплікатура — й є можливість додати щось оригінальне — вона дуже цікаво звучить у поєднанні і з гітарою, і з фортепіано…

Але я трохи відволікся. Потім життя мене закинуло до Кіровограда, ну, точніше, не само закинуло, я переїхав. У Кіровограді, повинен сказати – дві мови – російська та суржик. Майже не чути по місту людей, які б розмовляли виключно українською. Ну і я залишився російськомовним – якось не дуже легко перейти на мову спілкування, коли з дитинства говориш російською, і оточує тебе також не українська мова. Але, були причини, й захотілося вести історії хвороби (основний документ, який мені, як лікарю, доводиться вести) українською мовою. Причини ті тут неважливі, головне, що це не була вказівка “згори”, а це було моє бажання.

І що цікаво, що на попередньому місці роботи саме це моє бажання викликало масу проблем та зауважень з боку колег. Тобто, коли я писав документацію не державною мовою – це не було проблемою, а коли захотілося вести українською… Виявляється, що це право в Україні ще треба відстояти!

Ось тут я зрозумів, наскільки утискається російська мова в Україні. Уявляю собі, що було б, якби я саме таке рішення прийняв у себе на так званій малій Батьківщині!

Не скажу, що таке рішення було легким само по собі – моєю настільною книгою (окрім суто фахової літератури) став й російсько-український словник + російсько-український словник медичних термінів. Проте згодом заглядати в нього мені було необхідно дедалі рідше.

Але тоді я не витримав випробування людьми. Мати необхідність працювати над собою (щоб грамотно вести документацію) та сперечатися з колегами й співробітниками одночасно – для мене це виявилось занадто. Втім, коли я перейшов на іншу роботу (це не було пов’язано з мовним питанням, на те були зовсім інші причини) –  я із задоволенням помітив, що тут все одно моїм колегам, якою мовою я пишу, головне – ЩО я пишу. Тому зараз пишу я свої документи виключно українською. Не без того, що деколи доводиться відкривати знов таки словничок, але… Зараз відчуваєш якесь особливе задоволення, коли розумієш, що це виходить, і виходить нормально.

Навряд мене зрозуміють ті, для кого українська – рідна. А тим більш не чекаю розуміння від тих, хто плюється при першому ж згадуванні про будь-що українське…

Як Луганчанин став писати українською.: 96 комментариев

  2. Олександре, ви вкрай непослідовні. Не далі як позавчора ви говорили, що ведете блогдля себе, а не для когось і тим більше не для того, щоб комусь подобатись. Чи іншим ви відмовляєте у цьому праві?

  4. Александр, вот Вам просто если нечего сказать по существу поста, если не интересно — то не следите в таких ситуациях на чужих страницах. Пишите о своем. А то «пометили» и убежали.

  5. Підтримую автора блогу. Вважаю, що як мінімум офіційну документацію в державі Україна слід вести державною мовою, яка, до речі, є не найскладнішою у світі для вивчення. Було б бажання…

  6. / Навряд мене зрозуміють ті, для кого українська – рідна./
    Ошибаетесь. Более того,узнав,что Вы из Луганска, хотел задать вопрос на который Вы уже ОТВЕТИЛИ. Мое ВАМ УВАЖЕНИЕ! А меня пристыдили.
    А то,что /не чекаю розуміння від тих, хто плюється при першому ж згадуванні про будь-що українське…/ Тут Вы правы. Кочин подтвердит.

  11. Алина, респект! /«пометили» и убежали./ Точно подмечено.
    Кстати, заглянул в «Авторы» «, уже почти сотня блоггеров,и БОЛЬШЕ всего блогов у НЕГО (журналист Вьюн не в счет,работа у того такая), а КПД (просмотры и отзывы) самый низкий.

  12. …попробует только какой-то провинциальный судьишка отказать гражданину в иске только потому, что этот иск подан не на украинском — сразу гражданин может подать жалобу в Высший Совет Юстиции…и прощай судейская мантия…бац! и экс-судья прикосновенен для закона…

  13. Кочин, бляха-муха (самое безобидное), Вы вот сейчас о чем???!!! Человек написал о СЕБЕ, о личном и сокровенном, и это на порядок выше всех ваших законов, судов и т.п.

  14. Олександре, ви ж, мабуть, освічена людина. Чому б у такому випадку не подати позов до суду українською мовою?
    Щось заважає? Не вірю, що незнання.
    Щось всередині? Не можете через щось переступити? Гординя…

  15. Пан Олександр Кочин написав зовсім не по темі, але в принципі — є привід для радощів. Особисто я прибічник того, щоб люди, які не можуть знати українську (ну, наприклад, людина, яка має вік поважний та не має можливості вивчати українську) — не були принижені в правах. В тому числі у поданні позову до суду. Як мінімум тимчасово мають дозволити подавати позови іншими мовами тим, хто не може вивчити державну. Так мені здається. Сподіваюся, що серед молоді тих, хто не зможе вивчити державну з часом не буде багато, бо тоді я просто боюся за інтелектуальний стан нашої молоді. Все ж таки, сподіваюся на краще.

  18. Олександре! Можливо даремно, але все ж таки, я закликаю Вас утриматися від образ на адресу до інших блогерів. Майте, врешті, повагу до людей, я Вас попрошу!

  20. ЄЛ! На тимчасовость и не рассчитывайте…народ давно этого ждал и это выражение демократичности развития нашего государства…
    Нужно было бы провести референдум и внести поправки в Конституцию на счёт двух языков (дышите глубже)… 🙂

  22. “ Нації умирають не від інфаркту.
    Спочатку їм відбирає мову “. (Лина Костенко)
    И то,что мысль украинской поэтессы близка и понятна «русскому» украинцу из Луганска, вселяет надежду и уверенность в БУДУЩЕЕ Украины.
    P.S.
    ОБРАЗОВАННОМУ «русскому» украинцу.

  23. Констатую: в нашій країні є особлива порода людей: «Я знаю украинский язык, но принципиально на нем не разговариваю!». Своєрідна позиція. Втім, зараз всі мають право на свою…

  24. ЄЛ! Вот видите… Поэтому чем больше знает человек языков — тем лучше…
    И выбирать язык общения тоже может сам… Это и есть один из принципов демократии…

  25. Українською — тимчасовість, російською — временность. Обирайте свій варіант. Бажано, грамотно написаний.

    А про тимчасовість — та це так, поживемо — побачимо… Те, що є люди, які марять двома язиками, або роздвоєними язиками (я вже не знаю точно предмет цього марення) — я це знав до Вашого посту. Це мені на дихання не впливає.

  27. Да считайте меня безграмотным или грамотным — мне всё-равно…
    Снова ж таки, главное, что вы прекрасно понимаете смысл написанного, а это в общении главное… Вот так и иснуют люди…
    А без общения — никуда…

  28. …Как говорил Станислав Говорухин: «Я умер бы с горя, если бы был популярен среди определённых слоёв общества»…
    Кстати, а что имеете вы? Или, а поговорить?

  36. Попередній мій пост був пов’язаний з словами:

    Александр Кочин говорит:
    16.12.2011 в 23:38 (Изменить)

    Svetlana! Я вам скажу, что могу свободно общаться и писать на обоих языках… Но в данном случае дело принципа…

  37. Вот так всегда в этой стране , как только не о чем больше говорить или обсуждать , вытаскивают проблему «мови» и начинают ее мусолить 🙂
    А если говорить о том , что уважаемый доктор пытается вести или ведет документацию на украинском языке , то это его право , и никто не может его в этом упрекнуть . Но хотелось бы дать ему и всем лекарям один совет. Вы , прежде чем что-то писать в историях болезни и пр. своей медицинской документации, пройдите хотя-бы курсы каллиграфии , ведь в большинстве случаев там написано так , что стороннему человеку просто и не прочитать и не понять , не суть важно на каком языке оно написано 🙂

  38. Fredd,
    а зачем стороннему человеку читать, к примеру, Вашу историю болезни?;)

    При этом дай Бог здоровья Вам, Вашим близким и знакомым.

  39. Больной в ужасе пришел к врачу — доктор, у меня грыжа?
    Нет, батенька, у вас кила.
    И успокоенный больной пошел домой.

  40. 1. Мій почерк не так важко прочитати. Не узагальнюйте. 😉 Хоча, дійсно, сторонні люди не мають читати історії хвороби, погоджуюся із Борменталем.

    2. Нічого я не мусолю, майте хоч якусь повагу до інших людей, будь ласка. Я обговорюю ті теми, які цікаві мені. Одна з них — це українська мова. Нічого поганого немає в тому, що ця тема мені цікава. Я не Президент, щоб мовним питанням відволікати когось від вирішення надважливих проблем. Шкода витрачати Вам свій час на цю тему? То й не витрачайте, я ж не примушую.

  42. Олександре, відповідно до діючого й до цього законодавства, особа, яка не володіє українською мовою на достатньому рівні мала право давати свідчення мовою, якою вона володіє на достатньому рівні. Крім того має право на перекладача. Якщо Вам, для того щоб зрозуміти державну мову, треба перекладач. Якщо Ви принципово не хочете вивчати українську і говорити нею, Вам треба мати паспорт громадянина іншої держави. Тим не менш, Ви не поспішаєте змінювати громадянство. Я навіть відповім на питання «чому?». Тому, що там Ви будете «хохлом», чужим.

  43. Олександре, а Ви спробуйте в тій же Росії, на Кубані де багато людей говорить українською мовою, подати позов недержавною мовою.

  44. Где-то так, Александр, где-то так. В конце 90-х прошлого века пришел ко мне больной, беженец из Армении, с амбулаторной картой, заполненной на армянском языке. И кому от этого хуже?
    С другой стороны, я абсолютно понимаю право армян писать на том языке, на которым они считают нужным. И предвижу реакцию: а если к примеру японец придет с меддокументацией, заполненной на японском? Возражу: японец к украинскому врачу не придет. А вот жители СНГ совсем другое дело.

  45. Олександре, почитайте Конституцію. Україна є унітарна держава. На її території діє єдина державна мова. Дихайте глибше…

  46. Японець навряд приїде, а от кореєць може. Або поляк. Або ще хтось. :). Всіх зобов’язати писати на веліком і могучем? Маю, в принципі, рецепт: є посольства, вони можуть допомогти із перекладом. Думаю, що навіть зобов’язані. Тим більше, що може приїхати людина з Вірменії, яка й сама не знає російської… Це вже не документація…

  47. Єлисаветградському лікарю: Поважаю. В нашому суспільстві прийняти таке рішення це вчинок. Я з Вами.
    ***********************************
    Кочину:
    Попийте водички…. А ще краще екстракт валеріани…

  48. Колего!
    Я поважаю Вашу позицію і бажання розмовляти українською. Але реалії такі, що ЗАСТАВЛЯЮТЬ якраз не на «веліком і могучем», а на солов»їній.

  49. …хочется видеть картину: как пришёл поляк в своё посольство — и просит перевести ему его амбулаторную карту… Как минимум — посмеются над ним…

  50. …так и в медицине — межнациональным языком общения в медицине на территории СНГ должен быть, да в принципе и есть -русский…

  51. Я ще не бачив лікаря в Україні, колего, якого примушують розмовляти чи писати українською. Принаймні, рядового лікаря, а не організаторів УОЗ. В мене були навпаки проблеми, коли писати почав українською, хоча це не через заборону уряду, а від ставлення звичайних людей.

  53. Для поціновувачів картин пояснюю — складається офіційний запит в посольство, складається медичними працівниками. Запит про переклад інформації, вказаній в медичній документації. Думаю, що грамотно організувати цей процес можливо. А можна зайвий раз попаразитувати на мовному питанні. Знову ж таки, кожному своє.

  54. Лукавите, Лікарю! Ви знаєте приклади, коли б лікар, який проходить атестацію, надавав документи російською?

  56. …может я не пойму логики действий некоторых врачей, но зачем создавать проблему для пациентов только из-за того, что врач не хочет так сказать заполнять документацию на приемлемом, русском, языке… Врач должен лечить, а не заниматься вопросами правописания и политикой…

  57. Ніколи не задумувався над цим питанням. Тому, про лукавство — це несправедливо. Я запитаю у своїх російськомовних колег — чи приймаються документи російською. Не знаю.

  58. …тем паче, если в судах разрешили уже официальное использование русского, то официально разрешат и в медицине…и наши несчастные врачи перестанут мучатся при заполнении некоторых документов со словарём в руках, а будут просто лечить…

  59. Пане Борменталю, ось Вам ілюстрація того, про що я з Вами говорив:

    Александр Кочин говорит:
    17.12.2011 в 11:05 (Изменить)

    …может я не пойму логики действий некоторых врачей, но зачем создавать проблему для пациентов только из-за того, что врач не хочет так сказать заполнять документацию на приемлемом, русском, языке… Врач должен лечить, а не заниматься вопросами правописания и политикой…
    ************************************

    Пане Борменталю, зауважте, я чогось маю хотіти писати документацію тією мовою, якою хоче Кочин. Це нормально?

  61. 2 Єлисаветградський лікар 17.12.2011 в 11:08

    Кожна вихована людина розмовляє із співрозмовником тією мовою, яка йому, співрозмовнику, зрозуміла. Якщо він, звісно, знає цю мову. Я не зустрічав українців, які б не знали або не розуміли російської. Але знаю людей, які ПРИНЦИПОВО розмовляють з росіянином українською. На мою думку це неправильно.

  63. Борменталь говорит:
    17.12.2011 в 11:16

    Але знаю людей, які ПРИНЦИПОВО розмовляють з росіянином українською. На мою думку це неправильно.
    **************************************

    На мою також.

  65. Кожний громадянин України зобов»язаний знати державну мову. ИМХО. Чому я маю переходити на мову, яка зрозуміла моєму співрозмовнику, а мій співрозмовник не гідний опуститися до такого?
    *******
    Ремарка.
    Будучи в свій час у відрядженні в братній Республіці Білорусь, ще при перетині кордону вирішив, що напевно українську мої білоруські колеги не зрозуміють, тож спілкуватимусь з ними російською.
    Коли прибув на місце призначення, і звернувся до колег російською, почув у відповідь:
    «Костя, ти чудово говориш українською а ми чудово тебе розуміємо, не треба робити для нас виключення». Натомість вони спілкувалися білоруською і я також їх чудово розумів. Якщо виникала проблема з перекладом ми просто уточнювали поняття. звідси висновок: всі все розуміють, просто одні це визнають, а інші «принципові».

  66. Олександре, зазвичай я не належу до людей, які принципово говорять з росіянами (!!!!!!) українською мовою. Але, знаючи що Ви є громадянином України і чудово розумієте українську мову у спілкуванні з Вами буду виключно «принциповим».

  67. Как до боли все знакомо. Еще недавно бэзпорадные лидеры оранжевых,идя на дно рейтингов, хватались за «мову» как за спасительную соломинку.
    Сегодня все то же. Все эти решения КСУ, нэдолуги законопроекты бело-голубых, но теперь уже о «языке», да и эта, затеянная ими на ровном месте дискуссия, свидетельствуют только об одном — кэпськи йихни справы. Потому находящийся в глубокой фрустрации электорат регионалов требует «взбодрения». Но одно дело бодриться самим,другое,увлечь людей. Не вышло тогда у оранжевых,не выйдет и у бело-голубых. Эта гуманитарная лошадка не способна вывести партию власти из пропасти недоверия к ней народа. Это одно.
    И другое. Авторский текст русского по национальности «Єлисаветградський лікар» не оставляет ни одного живого места на трупе проблемы «русского языка» в Украине, констатируя, что покойник неживой. Символично,что по профессии он врач!

  68. 2 Prolisok 17.12.2011 в 11:47
    Чому я маю переходити на мову, яка зрозуміла моєму співрозмовнику, а мій співрозмовник не гідний опуститися до такого?
    ==============================
    От звідки Ви знаєте, що співрозмовник «не гідний опуститися»??? Даруйте, але це вже комплекс меншовартості. Ну не знає співрозмовник української! Елементарно НЕ ЗНАЄ! А Ви російську ЗНАЄТЕ. А Ви зразу в позу ображеного.:(

  71. mln_ukr-cev, я дозволю собі Вас поправити. Я російськомовний, але національність моя — українець. Ми колись це обговорювати, я не гарантую «чистоту етнічного походження» :), такого там намішано… Але в СРСР національність записували за бажанням. Якось інакшої в мене думки не було навіть тоді. Я — українець.

  72. Prolisok, не воспринимайте близко к сердцу посты Александра. У него дома нет телевизора, потому здесь просто вся его «развлекуха».

  73. Но,согласитесь, это вовсе не меняет суть моих выводов. Колисниченко тоже ведь украинец по происхождению.

  75. Борменталь говорит:
    17.12.2011 в 11:03 (Изменить)

    Лукавите, Лікарю! Ви знаєте приклади, коли б лікар, який проходить атестацію, надавав документи російською?
    Ответить

    Єлисаветградський лікар говорит:
    17.12.2011 в 11:06 (Изменить)

    Ніколи не задумувався над цим питанням. Тому, про лукавство – це несправедливо. Я запитаю у своїх російськомовних колег – чи приймаються документи російською. Не знаю.
    ************************************************************************

    Тепер можу поділитися інформацією. Я знаю принаймні двох лікарів, які надавали документи на атестацію російською мовою. 🙂 Видимо, є різні випадки. Я, чесно, навіть не пам’ятаю, якою мовою я готував свої документи на єдину поки що в своєму житті атестацію. Хоча, чогось здається мені, що також російською. В такому разі — я буду третім. 🙂

  76. Борменталь говорит:
    17.12.2011 в 10:37

    В конце 90-х прошлого века пришел ко мне больной, беженец из Армении, с амбулаторной картой, заполненной на армянском языке. И кому от этого хуже?
    С другой стороны, я абсолютно понимаю право армян писать на том языке, на которым они считают нужным. И предвижу реакцию: а если к примеру японец придет с меддокументацией, заполненной на японском? Возражу: японец к украинскому врачу не придет. А вот жители СНГ совсем другое дело.
    ************************************************************************
    Також доповню. Я згадав про прибуття нашої громадянки в ООД із документами з Італії. І зовсім не українською мовою, от дивина! Мова виявилася італійською… Довелося родичам організувати переклад на російську (в нас же також не всі розуміють українську мову в Україні, як не дивно).

    До речі, колишні республіки СРСР за винятком України та Білорусі, мені здається, не мають проблеми — чи користуватися рідною мовою, чи ні. Для них легше та природніше все ж таки спілкуватися своєю мовою. За необхідності (хоча з важкістю, зазвичай) — можна й російською. Але природною для них є своя мова. Так мені здається. Можливо, я помиляюся.

    А, якщо не помиляюся, тоді я припускаю, що єдині народи, які мають ризик забути свою мову — це український та білоруський.

  77. «Ярославская! Попейте водички… Мы в эфире и говорить всё,что о вас нужно было бы сказать не буду…» — слова не мальчика, но «»»мужа»»».
    Александр, похвально, весьма похвально…
    постик с запашком шантажика и дерьмеца не перепревшего. Похвально!!! Почему в уменьшительной форме, да потому, что это и укусиком (от слова укус, кусать) не назовешь.
    А я сейчас по Х-Фактору романсы белогвардейские слушаю, ну прям Вы к нам из той эпохи знизошли. Браво!!!

  80. Если-бы только от знания и употребления «мови» во всех сферах нашей жизни в стране жизнь становилась лучше , то уверяю вас , все бы уже давным-давно «спілкувалися виключно українською» , но увы , жизненная реальность далека от этого и каждый выбирает свой путь .

  81. Нехай обирає. А якщо чекати від кожного кроку власного збагачення… Не всі живуть саме такими мірками, Фреде. Є речі, просто важливі для певної частини людей… Хоча, на мій погляд, певним чином ставлення людей до духовних цінностей та рівень їх життя все ж таки, пов’язані… Але це інша тема. А мені просто дозвольте хотіти знати українську, та вживати її все в більших та більших сферах. А собі обирайте свій шлях, я не проти.

  82. Знаете , один из классиков написал , что бытие определяет сознание . Вот и из этого , судя по всему надо и исходить , в том числе и по отношению к языку.

  83. Кожен виходить з того, що йому ближче. Можна все звести до буття. До звичайного фізичного буття. Та жити за цінностями тварини. Але розвинутої тварини. Споживати. Мати що їсти. Чим зайнятися. І більше нічого не треба. Не засуджую. Але кожному своє.

  84. Вам людина спробувала трішечки своєї души відкрити…
    «И налетело воронье чернее тучи…»
    Шановні, ми ніколи не навчимося бути телерантними, терплячими і добрими одне до одного.
    Бо чого, бо — того, що тільки ти відкриєшся, хоча б трішечки для людей, тобі туди багна неперепрілого накидають, ще й усміхатися будуть: «А как мы его порвали, а, ну мы молодцы. Ура нам!».
    А чого кажу про неперепріле, бо те, що перепріло — то є добриво благодатне. То ж може свої думки погані варто піддати витримці і тоді користь для всіх буде???
    Сподіваюсь на порозуміння. Хоча я вже відчуваю шурхіт воронячих крил. То ж чекаю.

  85. причем здесь «воронье » и т.д. Если человеку так комфортнее жить , то это его право.

  86. Да не причем, просто у нас любят порвать, оболгать и обгадить. Ну потому, что так кому-то просто комфортнее жить. Мало того еще и карьерочку комфортненькую сделать на костях открытых людей. Открытые — они же беззащитные, они не знают, что клювы уже начищены.

  88. Для Fredd.
    Вы уже два раза подтвердили, что дерьмо в душЕ и в жизни — это нормально и Вы это приняли.
    А я почему-то не хочу жить в гадости.
    Вам никогда не понять, что свежая коровья какашка воняет, а навоз шикарно пахнет. Многие олигархи признались, что им приятен запах именно перепрелого навоза.
    Но в данном случае я имел в виду не отстойные ямы, а время и выдержку. Кто не поймет — это его проблемы.
    Читайте Эзопа, смотрите Великого Райкина.

  90. Якось довелось прочитати одну статтю про життя серед вовків (не можу згадати ні автора ні ту людину, яка два роки провела серед вовків). Але хочу сказати у вовків закони життя не такі, як ми собі надумали про них, там є шана, там є повага, там є субординація.
    Дійшов висновку: «З «людями» жити — по вовчому вити».
    Вінець природи і еволюції — є найстрашнішим монстром, якого природа могла лише створити.
    І цей вінець яскраво демонструе своє ставлення як до природного оточення, так і до своїх соплемінників.
    Ми не канібали, але скільки людей було «з’їдено» в непрямому значенні цього слова…???
    Тут є про що поміркувати…

  92. Всі ми «Козирні» й шикарні, але коли я служив у системі (МВС, дев’яності роки) помітив кмітливість деяких співробітників виживати і робити кар’єру на кісточках своїх співробітників.
    А ми все вовків боїмося і в людожерстві їх звинувачуємо.
    Давайте частіше в дзеркало дивитись і не тільки під час гоління.
    А в загалі не в дзеркало, а в свое Я, якщо воно, ще великою літерою пишеться.
    Коли намагаєшся заснути згадуєш все…
    Згадай своє справжнє Я.

  93. Ну, взагалі-то, коли слово «вовк» вживають в розумінні людини, то це метафора. Але, якщо Ваші слова це докір мені, то я його не зрозумів, чесно кажучи…

  94. Дякую, Сан Санич, за Вашу позицію.
    Люди повинні залишатися людьми, проте частина людей вважає, що нормальне відношення до інших — це прояв слабкості, «ніжності телячі», треба завжди настояти на своєму, переламати опонента, і почувати себе на вершині успіху. По принципу: «Если враг не сдается — его уничтожают, если друг не сдается — с ним делают то же самое».

  95. Лікарю, пробачте, але після Вашіх слів: «…якщо Ваші слова це докір мені, то я його не зрозумів…»…
    Я вже починаю губитися в своїх словах, і, побоююся писати свою об’єктивну думку з остраху зганьбити, або образити когось.
    Я просто хотів сказати, що життя природи дикої (навіть серед вовків) є справедливішим і чистішим ніж життя природи людської.

  96. Та ні, Сан Санич, я ні в якому випадку не образився, я просто уточнив. Тому це Ви мене пробачте. Я не в повній мірі зрозумів Ваш попередній коментар, тому поставив додаткове питання.

    А проти висловлення об’єктивної думки я нічого не маю.

Добавить комментарий