В сучасному «ліберально-демократичному» інформаційному суспільстві постає питання легітимності тих чи інших рішень влади. Одну з провідних ролей в процесі легітимізації відіграє думка громадськості, тому реалією української політики є твердження про те, що в політиці головне не зміст а розголос. Дуже часто зміст того чи іншого явища політичної дійсності відіграє значно меншу роль у формуванні електоральних настроїв ніж інформаційний супровід.
Суспільна думка створюється за допомогою засобів масової інформації та спеціальних засобів інформаційно-пропагандистської спрямованості, чуток, а також технологій мультимедіа і віртуальної реальності, що здійснюють інформаційно-психологічний вплив на великі групи людей. Таким чином, інформація, що доходить до простого громадянина не лише фільтрується, а й подається під необхідним кутом зору, що в кінці-кінців і є основою формування так-званої особистої думки кожного окремого індивіда.
Засоби масової інформації дозовано подають інформацію в потрібному контексті політ-коректності, відфільтровуючи матеріал, що не вкладається в цілісну картину необхідної громадської думки. Часте повторення одних і тих самих ідей, підкріплених однобокою аргументацією призводить до появи в суспільстві чітких політичних стереотипів. Крім того систематична послідовна критика спрямовує накопичений в суспільстві негатив на позицію політичних опонентів. При цьому, необхідно уникати абстрактних ідей і апелювати до почуттів електорату, що згуртовується на основі спільної цілі.
Отже, процес створення громадської думки покликаний перетворити ціль окремої політичної групи на мету переважної частини суспільства, таким чином сформувавши чіткі електоральні настрої.
«Я ничего не понял, но обиделся» (с) Ночной дозор в переводе Гоблина
…то, что влияние на электорат поставлено на широкую ногу, то это правда…
Не даром понапридумывали всяких майдансов и прочую лабуду…
Но к СМИ я бы прибавил ещё религиозные организации и благотворительные негосударственные организации…
Народу, простите, пастыри нужны. Доказано и Ветхим и Новым заветами. И то, что вы называете влияние на электорат — ничто иное. как общественное лобби. Правда по -нашему деформированое и уродливое. Но это нормально. Кто умный на оболванивание не ведется, кто дурак — тому и оболванивание не поможет…
…названия разные суть одна… Главное, чтобы было понятно читателю…
«Отже процес створення громадської думки покликаний перетворити ціль окремої політичної групи на ціль переважної частини суспільства таким чином сформувавши чіткі електоральні настрої».
Круто. Простіше і не скажеш…
Шановний авторе, а навіщо вам блог? Ви хочете вразити нас рефератами? Чи просто, щоб «уникати абстрактних ідей і апелювати до почуттів електорату що згуртовується на основі спільної цілі»?
Ця замітка — це вираження моїх особистих думок, які я нікому не навязую, крім того її можна вважати початковим етапом роботи над науковою публікацією
Литературный отдел подготовит адаптированный перевод… 🙂 🙂 🙂
Нормальная статья…
Очень надеюсь, что «початковим етапом роботи над науковою публікацією» Вы и ограничитесь. Для подобных публикаций есть научные сайты. Давайте обсуждать более доступные и земные темы.
Извените Ефим Леонидович, незнал, что на вашем сайте есть ограничения по стилям излагаемой речи
Ограничений «по стилям» нет — не воспринимайте дружеский совет или рекомендацию, как приказ или цензуру. О своем отношении к содержанию постов и записей я уже писал в своем блоге, не читали? Советую, там не много. Лично к вам пожелание только одно: избегайте грубых грамматических ошибок — они никогда не красят автора.
«- Читаю, читаю, — рассказывал слесарь корреспонденту, — слова легкие: Мечислав, Богуслав, и хоть убей, не помню — какой кто. Закрою книгу — все вылетело! Помню одно: Мадриан. Какой, думаю, Мадриан? Нет там никакого Мадриана. На левой стороне есть два Баранецких. Один господин Адриан, другой Мариан. А у меня Мадриан.»
Уж простите, навеяло 🙂
Головне правильно виміряти рівень електоральних настроїв, бо соц.опитування нажаль чи на щастя не завджи валідні, вірогідні і надійні!