Месяц: Февраль 2014

Первая игра второго круга между лидерами группы Б первой лиги БК «Елисавет — Баскет -2» и бердянской «Чайкой» завершилась уверенной победой кировоградской команды со счетом — 79: 57 (19:11, 18:13, 22:16, 20:17). Напомним, что в первом круге соперники обменялись победами в Бердянске. Сначала победили хозяйки -97:58, а на следующий день наши баскетболистки взяли реванш — 97:84. А в минувшую среду, как ни старались лидеры гостей Анастасия Половинка (30 очков, 8 подборов, 4 передачи) и Ольга  Яцковец ( 14 очков, 13 подборов, 3 передачи), а также другие девушки из  «Чайки», но в этот вечер кировоградки ( Оксана Пянтак — 21 очко, 8 подборов, Татьяна Гаив -18 очков, 8 подборов, Ольга Сивакова — 16 очков, 6 подборов, Наталья Покровенко — 6 очков, 9 передач ) были ощутимо сильнее.

Встреча завершилась со счетом — 79:57 в пользу « Елисавет — Баскета -2 », который укрепил свои лидерские позиции. Но о выходе в следующий раунд говорить еще рано. Сегодня в 15:30 состоится второй поединок, в котором подопечные Леонида Цая всеми силами будут пытаться взять реванш. И если перед кировоградской командой на стоит прямая задача выхода из группы, то «Чайка» будет биться до последнего.Что из этого получится — увидим дальше. Более подробно о первом матче читайте здесь.

Друге враження від сьогоднішнього вечора в мене тільки позитивне. Це виступ Сергія Маврина. Збулася моя мрія — я знову побачив виступ Маврина. Сьогодні це була інструментальна музика. Майстер викликав купу позитивних вражень. І було спілкування. На жаль, відповіді були набагато цікавішими та часом набагато розумнішими, ніж більшість запитань. Тому, коли Сергій в черговий раз запитав, що робити зараз — відповідати на наступні запитання чи… Я мимоволі вигукнув «Музику!». Сергій перепитав, і вже з іншого кута залу пролунало підтвердження — музику замість слів…

Впевнений, що буде дуже цікавий матеріал на шпальтах газети «Україна-Центр», хоча живу музику, звісно, не зможе замінити жоден найкращий матеріал. Який я чекатиму з нетерпінням))) Бо в додаток до цього чудового вечора — це буде неперевершено!)

І вже чекаю на наступний приїзд Сергія Маврина в наше місто.

Сьогодні ми в програмі «Сімейний лікар» говорили про акцію «Разом заради добра«.

http://yadi.sk/d/JaggktJnHnzzP

Планувалася мною програма, присвячена дитячому раку (15 лютого — міжнародний день дитини, хворої на рак), але лікарі гематологічного відділення обласної дитячої лікарні відмовились від участі в програмі. Роботи в них багато, вона дійсно дуже важка та важлива, тому не до того, щоб обговорювати цю проблему на радіо-ефірах. Видимо, не вважається потрібним це.

Ну та й годі. Є ще одна важлива тема: зібрання коштів на ремонт гемодіалізної зали в Кіровоградській обласній лікарні. Держава й так багато вклала коштів в медицину Кіровоградщини. І дійсно, участь суспільства є дуже не зайвою в створенні такої зали, бо без гемодіалізу певна група хворих приречена просто на вимирання. І, якщо держава не в змозі вирішити це питання, то могли б ми — суспільство Кіровоградщини. Якби кожен та по 2 гривні — вже б зібрали тих 500 тисяч гривень.

Але тут виходить така штука. Це явно був один з найскладніших ефірів для мене. Спочатку гості стали критикувати питання (неправильна тактика, видимо, їх показувати до програми). Всі вважають, що я тільки й роблю цілою добою, що вивчаю нюанси інших спеціальностей. Кожен думає, що тільки він завантажений роботою. Потім дійшло до того, що я, начебто, гостю неправильно назвав по-батькові. І гість, головний лікар обласної лікарні, каже: «Ще назвіть мене неправильно, я взагалі встану та піду». А до того ми дійсно неправильно українською мовою написали прізвище: не Андреєва, як правильно, а Андріїва, чим серйозно обурили гостю.

Добре, визнаю, дійсно, філологи з нас несильні вийшли. Але ось що мене непокоїть. Особисто я не байдужий до теми збору коштів для гемодіалізної зали обласної лікарні. Тому я з готовністю погодився на пропозицію Олени Кваші присвятити сьогоднішній вечір саме цій темі. А головний лікар тієї ж обласної лікарні «встану та піду». Навіть, якщо я дійсно б помилився. Навіть, якщо я дуже неправий. Виходить, що тема для моїх гостей не така вже й важлива? Важливіше, чи правильно представлять гостя? Особисто я собі таку прискіпливість зі свого боку важко уявляю.

Я не відчув в собі права зривати ефір або з’ясовувати стосунки в ефірі. Я дійсно вважаю, що тема занадто важлива. Але мені цікаво, чому гості в студії, колеги, вважають за можливе та доцільне принижувати іншу людину? Чому таке зневажливе ставлення до колеги, який, перепрошую, знайшов час та намагається щось зробити не для власного збагачення, а для тої теми, яку ви підняли, яку дійсно варто підтримати? Через цікаві враження до ефіру мені дуже важко було підбирати слова на початку його, я незадоволений якістю свого ведення програми… Але далі вже ведучий не дуже був потрібен — гості спілкувалися між собою)

Я розумію, що в коментарях я отримаю купу… цікавих вражень. Я вже отримував колись атаку організованих анонімів. Думаю, і зараз може таке бути.

Але я дійсно вважаю, що лікареві варто було б зрадіти тому, що є ще одна площадка для того, щоб він міг поділитися інформацією з людьми. Хай, може й не така широка аудиторія, я не знаю, не рахував, але вона є. І працювати з аудиторією — однин з обов’язків лікаря. А ми не хочемо, мені так здається, просто поставитися один до одного з повагою.

Сумно, чесно кажучи.

Вибачте за відвертість. Це — справжні враження. А тепер — давайте, як казала Олена Rainbow, кидайтеся в мене тапками.

Информ. сообщен. №207:

«Система предварительного расчета и прогнозирования будущего».

Почему ЕС и США так жестко «дерутся» за Украину?

Зачем нам «впаривают» материалистическое мировоззрение до уровня инстинктов самосохранения ?

Для чего нашу страну сделали полигоном самоуничтожения? (по прогнозам ООН в 2050 году в Украине останется 30 млн. жителей и это еще завышенная цифра!)

Ведь еще в 1972 году в США были опубликованы исследования такого психологического плана: — критической массой управления из вне, является то, что когда 36% логически мыслящего населения, перестают верить в отрицательные прогнозы для народа, система внешнего управления увеличивает свое воздействие в 3-и раза!!!

Самое главное это набрать инерционность убеждения на несколько месяцев — от 4-х до 8-ми месяцев.

Ведь мышление привязанное к интересам тела, ограничено, ему недоступны многие истины — на это просто нет энергии.

В Украине, эта цифра на данный момент составляет 42%, т.е. на 6% больше критической массы! Если эта цифра станет — 54% (осталось еще 12%) процесс приобретет необратимый характер!

Пока только 11% логически мыслящих субъектов начинают понимать на уровне образно-эмоциональной модели ту ценность стабильности, которая была до 1 декабря 2013 года!

Эффективность развития сценария «разрушения» Украины на этом этапе объясняется, заранее подготовленными, 7-ми вариантами методологии реализации во времени.

Расчет сделан предельно точным в расчете на «человека не совершенного» и пока идеально используется, черт побери!

Ситуация требует изменения человека, особенно наделенного властными полномочиями! Но! Для изменения нужна большая энергия, но ее получение для «человека не совершенного» превращается в смертельную опасность!!!

Внутренняя зависимость от инстинктов рождает крайности в наших чувствах. На данный момент, эта зависимость составляет уже 67%.

Демонстрация выше перечисленных выводов — это показатель стратегической управляемости из вне (на все 100%), для обеспечения собственной стабильности ЕС и США, используя возросший (за последние 10-ть лет) на порядок потенциал информационно-технологических систем!

Мы уже, пока, на 27% в информационном рабстве внешнего уровня, что на 45% позволяет нам менять: плохое — на очень плохое и наоборот!

Закон НЕ выживания: «Если вы хоть что-то не любите в этом мире, вы не сможете полюбить весь мир».

Омын!

12.02.2014 г.                                                           Гладиатор.

наслаждайтесь …

https://www.youtube.com/watch?v=3ydfJhryPdg

А може він і справді потрібен Україні? Може дійсно треба взяти і водночас вирішити питання перебування у вищому законодавчому органі країни випадкових осіб? Тим більше і ситуація в Україні склалась така, що треба щось з тією Верховною радою думати…

Що ми, громадяни України, які не ввійшли до складу богообраних (депутатів Верховної ради України) знаємо про цей самий законодавчий орган держави? Ну звіснож є Конституція, яка чітко тлумачить хто є хто:

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Розділ IV (весь без виключення присвячений тільки їй, най законодавчій)

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

(Хто захоче ознайомитись більш детально, той відкриє сайт rada.gov.ua почитає тай заплаче, як там все добре і правильно виписано…)

Але пишуть то пишуть, а що ж люди думають про парламент нашої Країни? З огляду на те, що сайт УЦ є містом пристойного обговорення, думку народу просто не можна навести мовою оригіналу. Але коли перекласти на цензурну мову, то Верховна рада України це: місце де зібрані в купу найбагатші українці, які розбираються в бідах і нуждах народу так само, як звичайні громадяни в ядерній фізиці. Сходяться всі 450 обранців в парламент лише раз, коли приймають присягу – вуаля, життя вдалось! На 4,5 років після складання присяги можна забути про народ і обіцянки! Чому на 4,5? Ну 0,5 року треба знову обіцяти і розвозити гречку з олійкою по бабцям… Щоб потім знову все було «вуаля»… А ще всі 450 депутатів отримують ДУЖЕ пристойну заробітну платню, хоча більшість з них на роботу просто не ходить, або прогулює безбожно. Та на це є відмазочка: «Навіть коли нардеп спить він думає про народ!» Ну і звісно ж НЕДОТОРКАНІСТ!!! Це, мабуть, найважливіший бонус! Ну що ще дозволить людині творити все те, про що нам, доторканим, показує інтернет або ТБ? Тільки вона – вседозволеність! Якою крім депутатів ВР користуються Президент і судді, та то взагалі окрема історія…

Все це ті, хто цей пост читають, добре знають і без мене. Тож навіщо займаю ваш час? А от коли б розділити Верховну раду України на дві половини:

—          перша б її частина позбавлена недоторканності мусила б робити все те, про що пише Конституція (ходити на роботу і приймати закони), адже коли проаналізувати ККД середньостатистичного депутата в галузі законотворчості, вийде, що це найневдаліші вкладення грошей виборців в історії;

—          в той час другу частину наділити всіма можливими привілеями (головною буде НЕДОТОРКАНІСТ) і бонусами, набирати туди тільки олігархів і тільки після сплати гарної грошової суми в бюджет округу, від якого олігарх буде обиратись. І все чесно заплатив гроші в скарбницю міста – їзди на червоне світло, лайся з ДАЇшниками, купайся в фонтані…

От можливо при такому розкладі ми з вами, громадяни України, побачили б у Верховній раді людей які б туди прийшли приймати закони, як це і прописано в Конституції.

P.S. Жартівлива казочка на тему як побудувати діючий законодавчий орган в окремо взятій країні. Всі збіги з реальною країною є випадковими.