Вчера в Кировограде завершился международный бейсбольный турнир «Кубок Колодицкого». Победу одержала команда … (подробности и фото)
Спортсмены и тренеры готовы принимать ваши поздравления на трибунах бейсбольного стадиона на матчах регулярного чемпионата Украины! )) Когда и во сколько — будет объявлено дополнительно…
Вітаю! Може хто й памятає, нещодавно я вже підіймала питання щодо лісового масиву Озерна Балка або Шервуда (по народному). Ось ці «легені» в серці міста http://www.nature.kr.ua/kirovograd/2011-06-02-09-28-11.html
Панове, я щодня буваю там, я просто ШОКОВАНА тим, що відбувається у цьому ліску. Його загидили вже так, що ступити ніде! Полеміка щодо любові до природи в цьому пості відсутня!
Я хочу звернутися до «сильних міста і області цієї», а саме до представників влади! Невже така недбалість щодо величезної території, яка з»єднує три райони міста, може бути непомітною і безкарною?!
Я відгукнуся на запрошення губернатора і прийду 20 квітня прибирати Міський сад! Але чому із року в рік не прибирається Шервуд? Я розпочала згуртовувати волонтерів в соцмережах, відгукнулося небагато людей, але ми всі розуміємо, що навіть, якщо поприбирають, там же й насмітять! Адже нікому немає діла до ліску і його стану!
Пропоную! Розглянути це питання на рівні влади, і стратегічним до прибирання визнати Шервудський ліс м. Кіровограда. Туди направити на прибирання держслужбовців, студентів та школярів (яких силоміць в будь-якому випадку кудись погонять). Вирішити, як залишити ліс власністю і в користуванні громади і захистити від неї ж самой водночас.
Зі своєї сторони гарантую явку волонтерів!
«Товар на экспорт или как способ самоидентификации?»
Майже епіграфом до даного посту можуть слугувати вищенаведені слова мого одвічного опонента Alex, що взяті з його коментаря на блозі Редактора в темі «Аллея славы: все звезды»(браво Алекс! Вперше рукоплещу Вам, та ще й стоячи).
Ну і — revenons a nons mutos…
Дійсно, якщо ми ставимо за мету наповал вразити імпортного туриста своєю близкістю, почасти примарною, до якоісь світовоі «мегазірки», то кращого товару на експорт ніж Троцький, годі й шукати. Я навіть впевнений, він, турист, буде дуже здивований, коли дізнається від екскурсовода, що один з ідеологів більшовицького червоного терору народився в якомусь провінційному украінському містечку, а не на безкрайніх просторах Росіі. Та його здивуванню взагалі не буде меж, коли раптом він ще й побачить партійний псевдонім Лейби Бронштейна викарбованим на міській Алеі Слави.
У будь-якого освіченого гостя нашого міста обов’язково виникне запитання: що ж це за народ такий живе в самісінькому центрі Украіни, який так шанує своіх найлютіших ворогів.
Адже пам’ятні знаки, дошки, погруддя, плити в решті решт, які ми тут плануємо спорудити і т.і., це перш за все ознака глибокоі поваги і шани, в даному випадку — до видатних земляків, які своіми справами і всім своім життям ПРОСЛАВИЛИ наше місто, а не ославили його на весь світ з околицями.
Той же гіпотетичний наш гість цілком можливо згадає історію, а з нею випадково і напутнє слово Троцького до загонів більшовицьких агітаторів- провокаторів, які направлялися ним на Украіну:
«Помните также, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украину России. Без Украины нет России. Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется, а с ней и советская власть и мы с вами.»
Як бачимо, про всі багатства Украіни згадав в тій промові наш «видатний» земляк. Забув лише про дещицю — украінський народ, якому ті багатства належали і які військовий нарком з поплічниками так пристрасно жадали прибрати до рук новоі російськоі імперіі, що будувалася більшовиками. А що означають оті — «так или иначе» від Троцького і скільки лиха з річками пролитоі крові принесли вони украінцям, мабуть не знають тільки деякі випускники історичного факультету місцевого ПЕДУНу. Навіть виказана Л.Т. наприкінці його життя думка щодо самостійності Украіни, була продиктована зовсім не турботою про украінський народ, а виключно в контексті боротьби із своім смертельним ворогом Сталіним.
Тому вшановувати пам’ять Троцького на якихось алеях, думаю, доречніше було б не украінцям, а скажімо, пітерцям або мексиканцям. Оскільки саме в місті на Неві, а потім в південній Америці кував свою одіозну славу ідеолог і теоретик кривавоі пролетарськоі революціі на експорт, керівник Четвертого Інтернаціоналу Троцький. Але мешканці культурноі столиці Росіі, чомусь з тим не поспішають. Між іншим, в Пітері Лев Давидович прожив більше двадцяти років, в Мексиці — до самоі смерті, тоді як на єлисаветградщині, лише вісім років з гаком від народження.
Безумовно, Лев Троцький постать історична — один з головних організаторів державного жовтневого (1917 року) перевороту в Росіі, а тому обійти його згадуванням, наприклад, в історичній енциклопедіі рідного краю, звичайно було б не правильним. Але вшановувати пам’ять… :wacko:
Особисто для мене, це було б і образливо, і принизливо одночасно.
Те ж саме стосується і прісноі пам’яті Г.Зінов’єва. Не хочу вже згадувати імпортований колись російський товар вяткинського виробництва, увічнений в бронзі і в імені нашого міста, і яким навіть сьогодні де-які недолугі городяни примудряються гордитися. Давайте все ж таки не плутати грішне з праведним….
Дійсних героів-земляків, гідних пошани і увічнення, треба шукати не «в чужих землях», а в славній історіі рідного міста. А іх там — було. Це ті, хто зробив свій неоціненний вклад в розвиток культури, мистецтва, науки, архітектури, спорту як міста, так і всієі краіни в цілому. На вищий щабель в ієрархіі видатних земляків безумовно треба ставити таких, які безпосередньо тут жили і працювали.
Можу не вагаючись назвати першу десятку в якій кожний мабуть є — Primus inter pares:
— М.Кропивницький і І.Карпенко Карий — засновники першого професійного, украінського театру в Єлисаветграді, який згодом дав нашому місту право називатися Колискою Театру Корифеів( ось вам готовий, між іншим, але забутий бренд міста. Тут вам і самоідентифікація, і виключно якісний «товар», який не соромно представити гостям. І не треба ніякого креативного мислення, щоб повернути його городянам. Спочатку можна зробити хоча б в’ізд в місто у вигляді імпровізованого входу в театр з відповідним надписом). Для скептиків і на підтримку цих двох кандидатур наведу слова великого театрального митця К.Станіславського:
«Я давно знаю і люблю украінський театр, його чудових майстрів, з творчістю яких познайомився ще за часів своєі молодості. Ми вчилися тоді у Кропивницького, Заньковецькоі, Садовського, інших украінських акторів правді і простоті на сцені, для нас зразком був той мистецький ансамбль, яким відзначалася іх трупа»
І я вірю Станіславському.
— Д.Остен-Сакен — командир 2-го резервного кавалерійського корпусу, штаб якого з 1835 року знаходився у Єлисаветграді. П’ятнадцять років граф Дмитро Остен-Сакен був фактично правителем міста. Своїм розвитком і благоустроєм Єлисаветград (і навіть сучасний Кіровоград) багато чому був зобов’язаний цій людині. Завдяки йому було збудовано кілька кращих будинків та інших споруд, що належать місту. Це, зокрема, адмінприміщення, великий міст через Інгул, сади і бульвари, що існують і тепер. Було висаджено дерева на Ковалівці та інших вулицях. За клопотанням Дмитра Єрофійовича було розпочато покриття бруком проїжджих частин вулиць. Аби віддячити благодійнику за його турботи про міську громаду, міська дума 7 квітня 1864 року прийняла рішення присвоїти графу Остен-Сакену звання «Почесного громадянина міста Єлисаветграда«. Це була перша подібна нагорода у місті і одна із перших у Російській імперії;
— Г.Нейгауз — представлення і рекомендацій сьогодні не потребує;
— К.Шимановський — аналогічно;
— Ф.Козачинський — відомий художник і видатний педагог. Достатньо згадати учнів Феодосія Сафроновича: О.Осмьоркіна, А.Нюренберга, П.Покаржевського, О.Фойницького, В.Рибака... Взагалі, на мій погляд, ця неординарна постать першого і єдиного керівника знаменитих єлисаветградських «вечірніх рисувальних класів», організатора першоі в місті художньоі виставки, засновника першоі картинноі галереі( за великим рахунком Ф.К. був фундатором місцевоі школи художнього мистецтва як Г.Нейгауз музичноі) абсолютно незаслужено нами забута, а точніше — не знана. Можливо тому, що його учні і іх нащадки виявилися значно менш вдячнішими, ніж вихованці і послідовники Генріха Густавовича. Маю намір написати про Козачинського в окремому пості.
— Я.Паученко — художник-архітектор. Багато в чому завдячуючи саме Якову Васильовичу, наше місто називали колиись «маленький Париж». Ще зауважу, що Я.П. народився в Єлисаветграді, закінчив Московське училище живопису, архітектури та скульптури, але повернувся до рідного міста, щоб навіки закарбувати своє ім’я і добру пам’ять по собі в численних спорудах і будівлях, якими городяни пишаються і до тепер;
— В.Ястребов — відомий історик, етнограф, археолог, педагог. Важко переоцінити наукові дослідження Володимира Миколайовича проведені ним з вивчення історіі центральноі і південноі Украіни. В.Я. був фундатором музейноі справи на єлисаветградщині і першим керівником міського історико-географічного музею. Відзначаючи заслуги Ястребова перед кіровограцями і вшановуючи його пам’ять (і звичайно, повертаючи іі нащадкам) у 1993 році було засновано обласну краєзнавчу премію його імені;
— Роберт і Томас Ельворті — завдяки саме цим двом англійцям наше місто отримало наприкінці XIX — початку XX століть потужний поштовх промислового і економічного розвитку. Брати стали засновниками підприємства, яке згодом перетворилося на справжню гордість вже кіровоградців. Були часи, коли «Червона зірка» годувала чи не половину населення міста.
Хоча тут є одне «але» — ми звикли не відокремлювати братів один від одного. А це не зовсім правильно. В історичному плані роль Томаса, меншого з братів, обмежилася лише визначенням місця, де Ельворті вирішили розмістити виробниче підприємство свого сімейного бізнесу. Будучи менеджером, він весь час знаходився в роз’іздах і не затримувався надовго в Єлисаветграді. А от керував тут всім і будував завод — Роберт. До того ж помер Томас в 1891 році, коли підприємство складалося ще тільки з невеличких майстерень. В найпотужніго на ті часи в Росіі і Європі(!) виробника с/г техніки воно перетворилося лише через п’ятнадцять років по тому. І це, безумовно, була виключно заслуга Роберта. Та особливу повагу у городян старший з братів заслужив своіми добрими справами — Роберт Ельворті був щедрим меценатом і багато коштів виділяв для розвитку Єлисаветграда. За його гроші будувалася школа (зараз ЗОШ № 3), він допомагав прокладати трамвайну гілку, фінансував театр, лікарні, будував житло для своїх робітників (район Новомиколаївки). На заводі була створена споживча каса, пенсійний фонд і…. футбольний клуб(фактично перший ФК в історіі Украіни).Тому наа вакантне місце (замістьТомаса) в десятці я запропонував би іншу, теж несправедливо забуту земляками, людину:
— А.Дмитрян. Анна Михайлівна була, увага! — Потомственою почесною громадянкою Элисаветграда. Для довідки: А.Д. єдина жінка в його історіі, яка носила це звання. Вона була одним з активних учасників міського благодійного фонду поруч з Робертом Ельворті, Станіславом Шимановським(батько Кароля), Олександром Пашутіним, Яковом Шульгіним(відомий історик, батько героя Крут Володимира)….. Але справжню славу і безмежну повагу співгромадян принесла ій побудована за власний кошт і подарована громаді міста лікарня Св.Анни(друга міська лікарня), яку вона і надалі допомагала фінансово утримувати.
Звичайно, до цієі славноі історичноі десятки на Алею можна додати ще й міського голову О.Пашутіна, але після спорудженого йому пам’ятника, то вже буде «масло масляне».
На привеликий жаль, після 17-го року, лихі довоєнні не подарували нам жодноі видатноі чи навіть яскравоі постаті. Місто не лише розгубило своі самобутні культурні традиціі випестовані попередниками(тільки перед самою війною відновив роботу театр), але навіть втратило своє ім’я. Так завершився «золотой вєк«міста епохи Єлисаветграда. Тут доречно нагадати місцевим шанувальникам Троцького, що до цієі чорноі справи безпосередньо приклав свою руку і «выдающийся» земляк.
Не дуже балували нас видатними особистостями і роки повоєнні. Та все ж особливе місце, серед тих небагатьох, займає наш славнозвісний сучасник Анатолій Кривохижа, який, на мою думку, має бути гідно представленим на Алеі Слави. Анатолій Михайлович, відродивши славні традиціі украінських аматорських танцювальних груп 18-19 ст., створив самобутню і неповторну кіровоградську школу національного народного танцю, відому далеко за межами навіть нашоі краіни. Він виховав цілу ятраньску плеяду відомих майстрів(виконавців і педагогів) з цього виду мистецтва — своіх послідовників.
В другу шеренгу видатних земляків, як на мене, треба поставити тих, хто жив і навчався в рідному місті, але здобував свою славу вже далеко за його межами.
Першими серед них я б назвав політика і письменника Володимира Винниченка і поета Євгена Маланюка. Не за своєі доброі волі вони покинули Украіну, але ніколи не поривали з нею зв’язків, працюючи навіть в еміграціі( наскільки це було можливо і кожний по-своєму) в інтересах украінського народу.
Далі — художник, мистецтвознавець А.Нюренберг. Амшей Маркович деякий час залишався в місті і після навчання. Був навіть першим головн. редактором першоі радянськоі, ще в Єлисаветі, газети(1919р.);
— фізик ІгорТамм;
— професор живопису Олександр Осмьоркін;
— сучасний композитор Ігор Крутой.
Цілком заслуговують своі місця на Алеі Слави і наші видатні сучасники — спортсмени:
— Почесний громадянин Кіровограда, багаторазовий чемпіон світу з велоспорту Олександр Симоненко;
— неодноразові паралімпійські чемпіони Юрій Андрюшин і Алла Мальчик.
Ось і весь перелік найвідоміших видатних, а почасти і знакових, імен єлисаветградців-кіровоградців, які я хотів би бачити на майбутній Алеі Слави. Звісно, це тільки на мій погляд.
В своем первом сезоне в высшей лиге «Елисавет-Баскет» завоевали второе место! После блистательной победы во второй игре суперфинала в Кировограде, наши уступили киевскому «Динамо» 73:60, но это не может изменить главного: вместе с серебром наши девушки, их тренер Людмила Коваленко и президент клуба Руслан Згривец завоевали наши сердца!
«Реплика», Олеся Яхно
Украинские политики – очень неинтересные персонажи. Как правило, это люди без качественного современного образования, не читающие книг, не владеющие языками, не интересующиеся мировыми процессами и тенденциями, без политической и профессиональной биографий. Как вампиры боятся света, так и отечественные политики – опасаются публичности и общения со СМИ.
Личностей среди них практически нет. Опытный управленец, умеющий соединить «прошлое-настоящее-будущее» в некий взаимосвязанный процесс — редкость для общеукраинского масштаба, для уровня региона – и подавно.
Тем не менее, мне кажется важным инициировать серию публикаций с представителями региональных элит, прежде всего, губернаторами. Задача — увидеть проблемы, социальную ситуацию, гражданскую энергетику, специфику того или иного региона Украины, чтобы в дальнейшем развить дискуссию о региональной реформе, а также о поиске возможных объединяющих скреп ментально разных частей украинского государства. И даже больше – чтобы попытаться сформулировать общеукраинскую объединительную идеологию.
Первый пункт – Кировоградская область. Здесь самый молодой губернатор – 1979 года рождения. Скажу сразу: интервью получилось комплементарным. Сработал субъективный фактор.
Андрей Николаенко – это как раз тот редкий случай, когда человек прекрасно образован, оперирует цитатами Ленина и Сталина, но в то же время придерживается современных подходов в управлении, а также имеет некое целостное видение той или иной проблемы.
19 апреля как раз исполняется 100 дней его губернаторства…
Полный текст интервью здесь
Не могу не перепостить запись блога про «Аква Виту». Два факта: Группа «Аква Вита» до сих пор выступает! Солистка первого состава «Аква Виты» выступила в Х-факторе. Но, оказалось, все не так радужно. Читайте, и, что важно, смотрите здесь: http://ingoo.livejournal.com/221792.html
З приводу дня ДАІ точаться суперечки… Що примусило мене згадати програму російських журналістів з радіо «Эхо Москвы» — «Ввічливий водій». Якщо комусь цікаво, також пропоную послухати, благо ця радіостанція надає можливість завантажувати свої програми зі свого сайту. Адреса:
http://cdn.echo.msk.ru/snd/2013-04-04-doehali-2308.mp3
Як на мене — цікава та корисна програма.
Информационное сообщение №133: «Где «собака» зарыта?»
Уважаемый Геннадий! В «УЦ» №15 от 11.04.2013 г. напечатано Ваше широкое аналитическое обозрение в статье «Почему остановился в развитии Гайворон? «. А в газете «Новини Кіровоградщини» №15 от 11.04.2013 г «Гайворон не заробив навіть трієчку».
В «УЦ» — Вы сделали такое умозаключение: «На момент сдачи материала в номер кадровых распоряжений не последовало, но долго ждать их, видимо, не придется . Уж слишком застоялся этот уникальный район на месте, требует энергичного руководителя, который бы сдвинул воз накопившихся проблем».
Вы дали блестящий внешний анализ сложившейся системы конечного результата в конкретном регионе, но ……. есть такой Принцип-постулат №501(система мудрости): «Содержание системы реализуется внешней формой и в то же время форма — развивает содержание».
Вопрос на логику: — Почему оценку райгосадминистрации вообще не поставили?
А ее, т.е. — оценки, ставить и не собирались, ибо поставленный «неуд» резко сокращает плацдарм возврата И.Архипенка с поста председателя райсовета, на должность главы РГА, который он занимал до 4-го квартала 2011 года, после «определенных» событий летом 2011 года. А поставить «неуд» — это создать большие трудности возврата И.Архипенка, кандидата наук государственного управления. Это научное звание он получил после 17 июня 2011 года, когда защитился в ДРИГУ НАГУ.
А И. Архипенко — находится в «белом списке» С.Н. Ларина, и таким образом делается «возвратная» рокировка субъектов менеджмента.
Сергей Кулинич — пока ныне действующий глава РГА, выполнил свою функцию «козла отпущения», взял на себя «весь негатив», чтобы Иван Архипенко на «белом коне», как «Спаситель» въехал назад! Ибо он является той энергичной фигурой, которая требуется району!
И «волки» сыты и овцы «целы»!
А вы говорите — «Павлины»!!!
Еще большая «траги-комедия» произойдет когда будет защищаться Голованевский район, который по потенциалу описанных Вами организационно-технических работ, особенно в системе социального консалтинга в Гайворонском районе, стоит «мягко говоря» на низком уровне требований будущего. И когда это сравнительное действие произойдет, тогда возникнет вопрос: «А за что убрали С. Кулинича?»
Ведь Вы снова будете «освещать» ход «защитной компании», но уже в Голованевском районе!
Говорят, что слово «трагедия» — в переводе означает: «предсмертный крик козла», а «комедия» — это «веселая песня пастуха»! А «траги-комедия» — это …. !!!
И в завершение Принцип-постулат №454: «Искушение — это смена приоритетов, при которой любовь перестает быть для человека главной целью, а этой целью ставится — управление, власть, исполнение желаний и т. д.».
14.04.2013 г Гладиатор.
К сожалению, БК «Кировоград» в заключительном домашнем матче этого сезона не смог одержать вторую победу над ровенским «Пульсаром. В первой четверти подопечные Игоря Чигринова отпустили соперников(18:27), у которых разыгрался их лидер Илья Шемосюк, и вынуждены были догонять гостей. Казалось, в третьей четверти наши ребята за счет отличного прессинга на чужой половине площадки и хорошей реализации бросков с ближней и средней дистанции нащупали свою игру и смогли не только настичь ровенчан, но и выйти вперед -65:59. Но на 4-ю четверть, которую мы провалили — 17:30, сил у кировоградцев уже не хватило. Да и перебор фолов Осначем, Рожковым и Игнатенко сыграл свою роль в том, что игроки «Пульсара» снова вернули себе инициативу и сохранили небольшой перевес до финальной сирены -89:82. Наибольший вклад в непростую победу «Пульсара» внесли Евгений Ворник(27 очков,10 подборов, 3 блок-шота), Илья Шемосюк(23 очка, 7 подборов, 3 передачи), Роман Новиков(16,8,1) и Тарас Лыпин(14,4,3). В нашей команде самым результативным стал Станислав Овдеенко(21,9,2, 1 блок-шот), а усилий Ивана Гусарова(15,3,3), Максима Воробьева(13,3,3), Антона Рожкова(10,2,3), Александра Оснача(10,6,2, 4 блок-шота) не хватило, чтобы подарить своим преданным болельщикам победу напоследок. В желании и старании подопечным Игоря Чигринова не откажешь, но этого пока очень мало. Хочется верить, что в следующем сезоне мы увидим уже другую команду, способную бороться за самые высокие места.
А пока домашнее фиаско во втором матче с «Пульсаром» снова отбросило БК «Кировоград» на 8-е место в турнирной таблице. Теперь в заключительном туре нашей команде для того, чтобы финишировать на 7-й позиции, нужно постараться дважды в гостях обыграть луцкий «Волыньбаскет» и надеяться на поражение алчевской «Коксохим-Стали» в родных стенах от «Торнадо». А судьба чемпионского титула решится в Харькове, где местному «Авантажу-Политехнику» для золота нужно дважды переиграть севастопольский «Муссон». Так что последние матчи лидеров будут действительно на вес золота.
«Свободу» її «любі друзі» часто звинувачують у популізмі, голому політиканстві та вуличному розмахуванні прапорами. Політична позиція у нас є, і вона доволі чітко сформульована у програмі і статуті партії. Але часто , здається свідомо, наші недруги намагаються «в упор» не помічати те позитивне і корисне для громади, що робить «Свобода». Наше головне передвиборче гасло «За соціальну і національну справедливість!» передбачає захист соціальних прав громадян, чим «Свобода» займається нині предметно, використовуючи в тому числі потенціал парламентської фракції. В область призначено уповноваженого фракції, народного депутата України Святослава Ханенка, призначено 10 помічників-консультантів та відкрито 5 громадських приймалень народного депутата ( у Кіровограді за адресою: вул. Острівська, 2, офіс 9), які ведуть регулярний прийом виборців. І повірте, люди звертаються не з пропозиціями про знесення пам’ятників «горячо любимому Ильичу», а про свої порушені права владою «крєпкіх хозяйствєнніков», які зажралися до краю, користуючись політичним прикриттям Партії регіонів, яка втратила грунт під ногами і чинить «безпрєдєл», беручи приклад з Януковича. Ось із цією бездушною і несправедливою машиною ми і допомагаємо боротися небайдужим громадянам, допомагаємо відстоювати їхні права, але наголошуємо завжди: тільки той, хто підніметься сам, хто сам встане з колін – той досягне перемоги. Хто сидить і чекає – той приречений. А тепер власне про завтрашню акцію. Теплопостачальник-монополіст із Долинської разом із владою вирішили свою безгосподарність і безпомічність фінансово відбити за рахунок сотень сімей, які перейшли на автономне опалення. Ми підтримуємо, на нашу думку, справедливі вимоги долинчан, тому разом із ними виходимо на пікет до обласного господарського суду в понеділок, 15 квітня, о 10:00 годині. Деталі – у зверненні до народного депутата С. Ханенка та рішенні обласного відділення Антимонопольного комітету України.
Народному депутату України Ханенку Святославу Михайловичу, 01004, м. Київ, вул.М. Грушевського, 5
Ініціативна група мешканців багатоповерхових будинків м. Долинська Кіровоградської області, контактна особа: Подоляко Галина Петрівна 28500. вул. Нова, б. 102 кв. 40 м. Долинська, Кіровоградська область. тел. (05234) 5-20-53
З А Я В А
Звертаємось до Вас з проханням захистити нас від свавілля місцевого теплопостачального підприємства ТОВ «Долинські об’єднані мережі» (надалі — ТОВ «ДОМ»), яке вже третій рік поспіль нараховує нам плату за послуги з централізованого опалення, яких ми не отримували і не споживали. У 2009-2010 роках ми, у зв’язку з незадовільною на той час якістю послуг з централізованого опалення, вкрай високими тарифами та попри заборону органів місцевого самоврядування, були вимушені переобладнати власні квартири з централізованого на індивідуальне електричне опалення. Про факти переходу на індивідуальне опалення ми своєчасно і в письмовій формі повідомляли ТОВ «ДОМ» шляхом подання відповідних заяв. З моменту відключення власних квартир від внутрішньобудинкових систем теплопостачання, споживання нами послуг, що надаються ТОВ «ДОМ» стало технічно та фізично неможливим. Але не дивлячись на це ТОВ «ДОМ» продовжує нараховувати нам плату за послуги з централізованого опалення, яких ми не споживали. Свої дії ТОВ «ДОМ» обґрунтовує тим, що ми переобладнали власні квартири з централізованого на індивідуальне опалення без відповідного на те дозволу органів місцевого самоврядування. Однак ці доводи є безпідставними, оскільки жодний нормативно-правовий акт України не містить норм, які б зобов’язували нас, сплачувати за не спожиті послуги з централізованого опалення навіть у випадку відключення власних квартир від мереж централізованого опалення без відповідного на те дозволу органів місцевого самоврядування. Більш того чинне України законодавство пов’язує виникнення обов’язку з оплати послуг з централізованого опалення виключно з умовою їх фактичного споживання. Так згідно ч. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМ України від 08.10.1992 р. №572, власник та наймач квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги. У свою чергу виходячи з системного аналізу ст.ст. 901 та 903 ЦК України слідує, що послуги оплачуються за умов їх надання, а наданою послуга вважається виключно за умови її споживання. Але про яке споживання послуг з централізованого опалення взагалі можна говорити, якщо квартира відключена від внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги — результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Отже, зміст комунальних послуг, до яких відносяться і послуги з централізованого опалення, полягає саме у наявності результату. Таким результатом для послуги з централізованого опалення виходячи з її визначення, наданого у п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, є забезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях квартири. Тобто послуга з централізованого опалення вважається фактично наданою за умови забезпечення виконавцем у приміщеннях квартири нормативної температури повітря. Але відключення наших квартири від внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виключає саму можливість споживання нами послуг з централізованого опалення, а отже і обов’язок їх оплачувати. Крім того відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Під фактичністю в даному випадку розуміється фізичний обігрів квартири до встановленого нормативного температурного режиму за допомогою внутрішньобудинкових систем централізованого теплопостачання. При чому наявність чи відсутність фактичності надання послуг ні цим Законом, ні іншими нормами чинного законодавства України не ставиться в залежність від законності чи незаконності відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання. З огляду на викладене дії ТОВ «ДОМ» щодо незаконного нарахування нам плати за не отримані послуги з централізованого опалення призводять до порушення вимог ст. 19 Конституції України, відповідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Отже виходячи з системного аналізу ч. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, ст. 901 та 903 ЦК України, змісту визначення комунальних послуг та послуг з централізованого опалення, та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» єдиною умовою для оплати послуг з централізованого опалення є факт їх споживання. Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України в Ухвалі від 22.04.2009 р., (http://reyestr.court.gov.ua/Review/3639505) та в Ухвалі від 23.11.2010 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/12614845). Більш того на незаконність нарахування звернуло увагу Кіровоградське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, яке розглянувши наші чисельні скарги та заяви прийняло рішення № 21 від 28.02.2013 р. (справа № 52-ВДР/06-12). Цим рішенням Tеpитopiaльне вiддiлення визнaлo дії ТОВ «ДОМ», щo пoлягaють у нapaxyвaннi плати за послуги з централізованого опалення в розмірі 100 % вартості споживачам, які від’єдналися від мереж централізованого опалення та не отримували ці послуги в повному обсязі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та наклавши штраф в сумі 68 000,00 грн. зобов’язало ТОВ «ДОМ» припинити ці порушення. Але на жаль ТОВ «ДОМ» повністю ігнорує зазначене Рішення Атимонопольного комітету України та чинне законодавство, продовжуючи нараховувати нам плату за не спожиті послуги з централізованого опалення. Гірш за все, що це незаконне нарахування повністю підтримується Долинською міською радою Кіровоградської області, яку більше турбує забезпечення прибутків приватної теплопостачальної компанії, ніж захист прав громадян. На наші численні скарги місцева прокуратура відповідає формальними відписками, постійно посилаючи нас до суду, який на пару з Долинською міською радою твердо стоїть на сторожі інтересів ТОВ «ДОМ». Більш того, щоб змусити нас відмовитися від індивідуального опалення та підключити власні квартири до мереж централізованого теплопостачання ТОВ «ДОМ» замість зниження вартості «захмарних» тарифів і запровадження прозорості їх формування, вдається до методів тиску та залякування шляхом нарахування штучної заборгованості та погроз її стягнення в судовому порядку. Виходячи з вищевикладеного, просимо Вас втрутитися в ситуацію та вжити рішучих заходів щодо припинення ТОВ «ДОМ» незаконного нарахування нам плати за послуги з теплопостачання, яких ми не споживали та не отримували. Також просимо Вас взяти під особистий та пильний контроль розгляд цієї заяви. Додатки: 1. Копія Рішення Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 21 від 28.02.2013 р. (справа № 52-ВДР/06-12). « 30 » березня 2013 р. Ініціативна група мешканців багатоповерхових будинків м. Долинська Кіровоградської області ( підписи на оригіналі звернення)
Рішення Антимонопольного комітету роздам зацікавленим особам на мітингу, бо із сайту його хтось прибрав.